Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №130/1206/26 — Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

3/130/327/2026

130/1206/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026 р. м. Жмеринка

Суддя Жмеринського міськрайонного суду

Вінницької області Костянтин Шепель,

за участі захисника Мар`яни Остапенко,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

потерпілого Василя Резидента,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 1 Жмеринського міськрайонного суду матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшла з Жмеринського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , - за статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

у с т а н о в и в :

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 №634213 від 7 квітня 2026 року, складеним інспектором Жмеринського РВП Шевчуком Р.С., 23 березня 2026 року, близько 16-10 год, в м. Жмеринка по пров. Київському, 7 водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час здійснення маневру розвороту, рухаючись заднім ходом, не скористався допомогою сторонніх осіб та здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем «Peugeot 206», державний номерний знак НОМЕР_2 , чим завдав йому матеріальної шкоди. Після чого водій залишив місце ДТП, не повідомивши про даний факт працівників поліції, чим порушив пункт 2.10а Правил дорожнього руху, відповідно до якого у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Своїми діями, відповідно до протоколу, ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

ОСОБА_2 в судовому засіданні вини у вказаному правопорушенні не визнає, пояснює, що коли він з власної необережності допустив зіткнення з автомобілем у дворі біля п`ятиповерхового будинку, то власник автомобіля почув шум та виглянув з вінка третього поверху. Він йому повідомив, що пошкодив його автомобіль і просив вийти, той вийшов, оглянув пошкодження і пішов додому тепліше вдітись. Він на нього чекав хвилин 20, а потім йому зателефонувала дружина та просила терміново приїхати додому, оскільки батькові стало зле, тому він поїхав з місця ДТП, однак наступного дня повернувся та шукав потерпілого, проте, не знайшов.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснює, що в даному випадку наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення відсутня, оскільки ОСОБА_2 не мав умислу на уникнення відповідальності від відшкодування шкоди. Коли потерпілий вийшов до місця пригоди, то ОСОБА_2 йому повідомив, що пошкодив його автомобіль і хоче відшкодувати завдану шкоду. Оскільки ОСОБА_4 не виходив протягом 20 хвилин, а ОСОБА_2 терміново було потрібно їхати додому за сімейними обставинами, то він поїхав. Завдану шкоду він відшкодував. Просить закрити провадження у справі.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив, що дійсно так і було, 7 квітня 2026 року він був вдома на кухні, почув в дворі шум, вийшов у двір, де ОСОБА_2 йому повідомив, що зачепив його автомобіль і хоче відшкодувати шкоду. Він сказав, що одягнеться, візьме записник та телефон і вийде, однак коли через деякий час вийшов, то ОСОБА_2 вже не було, тому він зателефонував до поліції. На даний час жодних претензій до ОСОБА_2 не має, оскільки завдану шкоду йому відшкодовано.

Суддя оглянув матеріали справи, а саме протокол про адміністративне правопорушення, у якому ОСОБА_2 поставив свій підпис; копію протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП; копію рапорту про надходження повідомлення 23 березня 2026 року зі служби 102 від ОСОБА_4 про те, що в м. Жмеринка по пров. Київському,7, невідома особа пошкодила його автомобіль та залишила місце ДТП; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від ОСОБА_4 про те, що він просить притягнути водія автомобіля, який пошкодив його автомобіль та покинув місце пригоди; письмові пояснення учасників ДТП; копії посвідчень водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та фото з місця ДТП.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення , є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статею 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачене статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає в разі залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або евентуального (непрямого) умислу.

Термін «залишення місця дорожньо-транспортної пригоди», відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху України, має таке значення - це дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

Пунктом 2.10 Правил дорожнього руху України встановлено перелік обов`язків водія в разі його причетності до дорожньо-транспортної пригоди, зокрема негайно зупинити транспортний засіб і залишатись на місці пригоди, не переміщати даний транспортний засіб, повідомити про ДТП орган поліції, чекати прибуття поліцейських.

Аналізуючи зазначені положення Кодексу у взаємозв`язку з вимогами Правил дорожнього руху України можна прийти до висновку, що суб`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, полягає у вчиненні умисних дій водієм, спрямованих на приховання ДТП, до якої він причетний.

З метою збирання доказів на співробітників поліції покладається обов`язок, відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, долучати до протоколу про адміністративне правопорушення: схему місця ДТП, яку підписують учасники ДТП та поліцейський; пояснення учасників пригоди та свідків; показання технічних приладів; показання засобів фото- та/або відеоспостереження; інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.

Однак при дослідженні матеріалів даної справи судом не було встановлено належних та допустимих доказів, на підставі яких, поза розумним сумнівом, що є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною, може бути зроблений висновок про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, що ставиться йому у вину складеним стосовно нього протоколом.

Із пояснень ОСОБА_2 встановлено, що він не вчиняв умисних дій, спрямованих на приховання факту ДТП та обставин її скоєння, навпаки повідомив власнику автомобіля «Peugeot 206» про факт ДТП та вину у вчиненому ДТП визнав, у зв`язку з чим він не мав умислу на залишення місця ДТП, чим доводиться відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема такого його обов`язкового елементу, як суб`єктивної сторони у вигляді умислу.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).

Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких суперечностей, вважаю вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення , недоведеною.

Частина перша статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 62, 129 Конституції України, статтями 7, 122-4, 245, 247, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -

п о с т а н о в и в :

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів.

Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ