Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №128/1673/26 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1673/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 травня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

головуючий суддя Карпінська Ю.Ф.,

розглянувши адміністративний матеріал, що поданий відділом поліції №3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

18.04.2026 о 23 год 30 хв у с. Бохоники по вул. Незалежності, Вінницького району Вінницької області водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Opel Zafira» д.н.з. НОМЕР_1 , будучи у стані алкогольного сп`яніння (результат алкотесту «Драгер» 1,12 проміле).

25.05.2026 захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвокат Кащук А.М. подав до суду заяву про долучення письмових пояснень і зібраних доказів. У письмових поясненнях зазначив, що « ОСОБА_1 не керував транспортним засобом «OPEL ZAFIRA» д.н.з. НОМЕР_1 , з відеофіксації правопорушення не вбачається, що транспортний засіб здійснював рух, а ОСОБА_1 керував даним транспортним засобом. Працівниками поліції не забезпечено огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 в закладі охорони здоров`я, оскільки останній не погодився з результатами огляду, проведеного поліцейським за допомогою газоаналізатора Алкотест Драгер 6820. В матеріалах справи відсутні повні фрагменти відеозапису, що був зроблений на бодікамеру працівника поліції, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 дійсно вносив до протоколу про адміністративне правопорушення пояснення. Відповідно до відомостей, що містяться у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, інспектором відділу поліції №3 (м. Вінниця) Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області було доставлено на огляд у заклад охорони здоров`я ОСОБА_1 . Проте зазначене не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки відеозаписом з бодікамери поліцейського проходження такого огляду не зафіксовано, а матеріали справи не містять результатів огляду ОСОБА_1 саме у закладі охорони здоров`я. Окрім того, направлення повинно видаватися особі, а не тільки долучатися до адміністративних матеріалів. Доказів того, що таке направлення надавалося ОСОБА_1 , матеріали справи не містять. З метою отримання та долучення до матеріалів справи доказів щодо відсутності складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 на адресу відділу поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області було направлено адвокатський запит. Жодних доказів керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 на вищезазначений адвокатський запит надано не було, як і не надано доказів доставлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я з метою проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у зв`язку з його незгодою з результатами огляду. Також до вищезазначеної відповіді на адвокатський запит було додано свідоцтво про повірку газоаналізатора Алкотест Драгер 6820, з якого убачається, що останню повірку газоаналізатора було здійснено 01.07.2025. Зі змісту інструкції з експлуатації газоаналізатора Алкотест Драгер 6820, яка наявна у вільному доступі в мережі Інтернет та додається до цих пояснень, убачається, що калібрування (повірка) даного приладу має відбуватись кожні 6 (шість) місяців (розділ 10 Технічні характеристики). Отже, з моменту проведення останньої повірки газоаналізатора Алкотест Драгер 6820 до моменту проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння (18.04.2026) пройшло більше 6 (шести) місяців, тому існують сумніви щодо правомірності результатів проведеного огляду. У матеріалах справи наявні пояснення, відібрані лейтенантом поліції ОСОБА_2 у ОСОБА_3 – дружини ОСОБА_1 , де ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом в момент зупинки, перед цим випивши алкогольне пиво. Проте надані пояснення не можуть слугувати належним доказом у справі, адже вони були надані ОСОБА_3 під диктовку лейтенанта поліції під загрозою незаконного арешту та конфіскації автомобіля».

У письмових поясненнях захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Кащука А.М. міститься клопотання про закриття провадження у справі, у якому він просить закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

У судове засідання 27.05.2026 особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився, хоч у встановленому законом порядку повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду.

У судовому засіданні 27.05.2026 захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвокат Кащук А.М. просив провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 . У судовому засіданні також підтримав попередньо подану заяву, суду зазначивши, що зі слів ОСОБА_1 він транспортним засобом 18.04.2026 не керував, огляд на стан сп`яніння пройшов під погрозами поліцейських, що вони конфіскують автомобіль, поліцейські чинили тиск на ОСОБА_1 та його дружину, тому вона надала письмові пояснення, що її чоловік керував транспортним засобом, випивши перед тим алкогольні напої, ОСОБА_1 звернувся на «102» зі скаргою на працівників поліції, але в подальшому свою скаргу відкликав, будь-яких інших заяв чи скарг на працівників поліції не подавав. Просив закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, під час відсутності особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У частині другій статті 268 КУпАП визначено вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, по яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Відповідно до зазначеної норми Закону, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є обов`язковою.

За таких обставин суд вважає за можливе прийняти рішення у справі 27.05.2026 у відсутність належним чином повідомленої особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, за участю його захисника, на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, обсяг яких є достатніми для прийняття рішення у справі.

Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Кащука А.М., оглянувши матеріали справи, суд доходить такого висновку.

Згідно із статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, в тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно з вимогами статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 251 КУпАП, пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не можуть бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно дост. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У частині п`ятій статті 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно зп. 1.3 Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Відповідно до п. 2.9а ПДР , водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій – це особа, яка керує транспортним засобом.

У частині першій статі 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 2 розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до частин першої та другої статті 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У частині третій статті 266 КУпАП передбачено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

В пункті 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103, визначено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам.

З детально дослідженого судом долученого до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №644400 від 19.04.2026 відеозапису з бодікамери працівників поліції убачається, що на ньому зафіксовано рух транспортного засобу, який у подальшому зупинено працівниками поліції. Одразу після його зупинки з автомобіля вийшло дві особи. При цьому чітко убачається, що особа чоловічої статі (як потім з`ясувалося, ОСОБА_1 ) йшов у напрямку працівників поліції зі сторони водійського сидіння, а особа жіночої статі (як потім з`ясувалося, його дружина) – зі сторони пасажирського сидіння. Надалі на запитання працівника поліції «Пане водій, посвідчення водія є із собою?», ОСОБА_1 відповів, що посвідчення водія із собою у нього немає. На вимогу працівника поліції пред`явити водію транспортного засобу посвідчення водія реагує саме ОСОБА_1 , а не його дружина, зазначаючи, що посвідчення водія є в «Дії». На запитання ОСОБА_1 «Що сталося?», працівник поліції повідомив, що треба вмикати покажчики поворотів. У подальшому ОСОБА_1 почав заперечувати факт керування ним транспортним засобом. Водночас працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 його право оскаржити дії працівників поліції, якщо він вважає їх неправомірними. Після цього ОСОБА_1 телефонував особі, яку називав своїм адвокатом, та отримував від такої особи усні консультації протягом подальшого спілкування із поліцейськими. Після отримання від ОСОБА_1 його посвідчення водія та встановлення його особи працівниками поліції запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у зв`язку із наявністю у нього ознак алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 наполягав на тому, що він не є водієм транспортного засобу, але не відмовлявся від проходження огляду. У подальшому ОСОБА_1 проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер» та за результатами такого огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння (результат 1,12 проміле). Після проведеного огляду особа, яку ОСОБА_1 називав своїм адвокатом, у телефонному режимі сказав, що потрібно висловити незгоду із проведеним оглядом, що і зробив ОСОБА_1 . Після цього працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 наявне у нього право самостійно протягом двох годин звернутися до закладу охорони здоров`я та пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. На запитання працівника поліції, чи є посвідчення водія у дружини ОСОБА_1 , остання зазначила, що немає, також вказувала, що вона за кермом не їхала і взагалі не їздить, підтвердила, що керував транспортним засобом саме ОСОБА_1 та що вона просила не сідати ОСОБА_1 у такому стані за кермо.

Суд констатує, що на відеозаписі, долученому до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №644400 від 19.04.2026, зафіксовано всі необхідні складові для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: підтвердження факту керування транспортним засобом, в тому числі й поясненнями осіб, що були присутні на місці події, та фіксацію (проходження огляду) перебування водія в стані алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального приладу. Вказані записи не містять інформації, яка б свідчила про психологічний тиск на ОСОБА_1 чи на його дружинку, чи про порушення права на захист із боку поліцейського під час оформлення адміністративних матеріалів. Не зафіксовано й жодних обставин, які викликали б сумнів у тому, що працівник поліції діяв законно.

Навпаки, судом установлено, що працівники поліції неодноразово повідомляли ОСОБА_1 його право оскаржити їхні дії, які він вважає неправомірними. З поведінки ОСОБА_1 не убачається, що він був заляканий чи обмежений у праві висловити свою позицію, на власний розсуд вільно заперечував дії працівників поліції. Крім того, установлено, що ОСОБА_1 протягом усього часу спілкування із працівниками поліції користувався правничою допомогою шляхом отримання усних консультацій в телефонному режимі від особи, яку він називав своїм адвокатом.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів у справі не убачається.

Наявність у діях працівників поліції певних (незначних) порушень не може спростовувати факт керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та виключати подію та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Керування транспортним засобом водієм, який перебуває у стані сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків, а тому певні недоліки у діях працівників поліції не можуть виправдовувати чи нівелювати керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Сторона захисту, подаючи до суду письмові пояснення, у яких, крім іншого, просить закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, не надала суду жодних доказів, які б свідчили, що у той день ОСОБА_1 транспортним засобом не керував та був тверезий, або що результат приладу «Драгер» (1,12 проміле) зумовлений іншими чинниками, відмінними від факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Слід звернути увагу на те, що після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 спочатку не заперечував факт керування автомобілем саме ним, на звернення працівника поліції «пане водій» реагував саме він та саме ним надавалися пояснення щодо вмикання покажчиків повороту.

Водночас також враховано, що його дружина, відповідаючи на запитання працівників поліції, без жодного тиску, погроз чи примушування надала вільні пояснення про те, що вона за кермом не їхала і взагалі не їздить, підтвердила, що керував транспортним засобом саме ОСОБА_1 та що вона просила не сідати ОСОБА_1 у такому стані за кермо.

Сторона захисту вказує також про те, що «з моменту проведення останньої повірки газоаналізатора Алкотест Драгер 6820 до моменту проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння (18.04.2026) пройшло більше 6 місяців, тому існують сумніви щодо правомірності результатів проведеного огляду».

Згідно з п. 6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність).

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 №1747 для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» міжповірочний інтервал становить 1 рік.

Відповідно до інформації, зазначеної на роздруківці приладу «Drager 6820» від 18.04.2026, останнє калібрування приладу було здійснене 01.07.2025, що свідчить про те, що технічний засіб, за допомогою якого проводився огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, на момент проведення огляду відповідав усім встановленим для його застосування вимогам та був придатний для застосування.

Усі долучені до протоколу про адміністративне правопорушення докази, в тому числі й відеозапис з бодікамери, свідчать, що транспортним засобом керував саме ОСОБА_1 .

Крім того, не погодившись із результатами проведеного працівниками поліції огляду на стан сп`яніння, ОСОБА_1 , вважаючи, що результат такого огляду не відповідає наявному у нього стану, не звернувся у заклад охорони здоров`я для підтвердження викладених ним доводів, скарг на працівників поліції щодо їхніх неправомірних дій чи вчинення тиску на нього та / або на його дружину не подавав.

Сукупність вказаних вище обставин та фактів повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Твердження захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Кащука А.М. у подані до суду письмові заяві не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не є такими, що свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Установлено, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №644400 від 19.04.2026 складено у відповідності до вимог статті 256 КУпАП України. Під час його складання істотних порушень, що тягли б за собою визнання доказів недопустимими, працівниками поліції допущено не було.

Графа «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» у протоколі про адміністративне правопорушення означає, що, поставивши у ній свій підпис, особа вважається такою, що ознайомлена зі змістом протоколу, копію протоколу отримала, внесені про неї дані – правильні.

Проставивши свої підписи про ознайомлення з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №644400 від 19.04.2026 та документами, які додаються до протоколу, ОСОБА_1 погодився з їхнім змістом.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

У відповідності до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підставі вищевикладеного та враховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, обставини його вчинення, дані про його особу, суд вважає з метою виховання ОСОБА_1 у дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненням як ним, так й іншими особами нових правопорушень, необхідним визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосувати щодо нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, і саме такий вид стягнення буде необхідним та достатнім для виправлення скоєного ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб визначається станом на 1 січня календарного року. Тому з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Керуючись статтями 40-1, 130, 251, 268, 284, 294 КУпАП, суд –

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп., в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Штраф має бути сплачено порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.

Постанову може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

СУДДЯ