Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №760/8601/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/8601/26

2-а/760/1353/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Сердюк Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовною заявою представника позивача - адвоката Жукова Вадима Вікторовича, поданої в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий виклад обставин справи

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява представника позивача - адвоката Жукова Вадима Вікторовича, поданої в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування доводів позовної заяви зазначено, що 16.03.2026 року позивачу стало відомо про відкриття Солом`янським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавчого провадження ВП №80513837 та отримано електронний примірник Постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2026 року. 20.03.2026 року позивачем отримано в приміщенні Солом`янського ВДВС у місті Києві Київського МУ МЮ України копію виконавчого документа - копію Постанови №7071 від 22.09.2025 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. Позивач вважає вказану постанову протиправною та просить її скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що підставою для її винесення стала неявка позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09:00 03.07.2025 року за повісткою №4114232. Однак позивач не був належним чином повідомлений про цей виклик, оскільки поштове відправлення повернулося з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що свідчить про те, що повістка не була вручена, позивач не знав про неї, а виклик не відбувся юридично. Посилання відповідача на положення Постанови КМУ №560 є безпідставним, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які заяви, анкети чи повідомлення від позивача, які б підтверджували, що саме ця адреса була вказана ним під час уточнення своїх облікових даних. Відповідач порушив обов`язок доказування, не підтвердив належними доказами факт вручення повістки чи обізнаності позивача, а також безпідставно переклав на позивача обов`язок доведення відсутності вини, чим порушив презумпцію невинуватості та сталу практику Верховного Суду. Справа була розглянута формально, без аналізу доказів, встановлення джерела адреси та дослідження умислу. Крім того, оскаржувану постанову винесено з порушенням правил адміністративно-територіальної компетенції: на момент зазначених обставин (03.07.2025 року) позивач перебував на обліку в Солом`янському, а не в ІНФОРМАЦІЯ_1 , і саме Солом`янський район є місцем можливого вчинення правопорушення. Відтак, між обставинами справи та ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутній правовий зв`язок, а дії та рішення відповідача знаходяться поза межами його територіальної компетенції та повноважень.

Позивачем подано до суду пояснення у справі, в яких зазначено, що письмові пояснення відповідача від 27.04.2026 року є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та зводяться до формального викладення норм законодавства. Позивач вказує на відсутність будь-яких належних поштових або інших документів, які б підтверджували направлення, вручення, відмову від отримання або неотримання повістки поштою, а також відсутність поштового документа з відміткою «адресат відсутній». Зазначається, що відповідно до Постанови КМУ №560 належним доказом мав би бути підпис особи або підтвердження вручення, відмови чи відсутності, чого відповідач не надав. Крім того, відмітка «адресат відсутній» має юридичне значення лише у разі, якщо ця адреса була повідомлена самою особою, проте в матеріалах справи відсутні докази повідомлення адреси позивачем чи документи щодо уточнення ним облікових даних. Об`єктивна логіка свідчить, що за відсутності реєстрації повістки в «АТ Укрпошта» та відсутності події її доставлення, немає події правопорушення, а склад правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП взагалі не доведений відповідачем. Також позивач звертає увагу на суперечності у позиції відповідача, який сам зазначив про доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 19.09.2025 року та складення протоколу, що доводить активну взаємодію позивача з органом і наявність у відповідача можливості належним чином вручити повістку особисто. Надані ІНФОРМАЦІЯ_3 документи мають формальний характер, оскільки створені самим відповідачем для себе, не містять підписів, печаток, дат, реєстраційних даних і належного засвідчення. Відповідач фактично ухилився від виконання ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 07.04.2026 року про витребування належним чином завіреної копії справи та свідомо не надав суду відзив і докази, направивши позивачу лише ксерокопії нечитабельних та неналежно оформлених проектів документів без необхідних реквізитів. З огляду на це, позивач вважає обов`язок доказування правомірності рішення та існування події правопорушення повністю невиконаним і просить суд відхилити пояснення ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позов задовольнити в повному обсязі.

Разом із цим суд зауважує, що жодних пояснень від ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу суду не надходило.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 08 квітня 2026 року задоволено клопотання представника позивача - адвоката Жукова Вадима Вікторовича про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновлено позивачу такий строк. Вказаною ухвалою відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у ІНФОРМАЦІЯ_1 витребувано належним чином завірену копію адміністративної справи щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, за результатом розгляду якої було прийнято постанову № 7071 від 22.09.2025 року.

Вказаною ухвалою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву та витребуваних судом доказів. Відповідач правом надання відзиву не скористався, витребувані докази суду не надав.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Позивач ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_3 04 травня 2005 року.

22 вересня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 7071 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

У вказаній постанові зазначено, що 23.06.2025 року направлено повістку № 4114232 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянина ОСОБА_1 . Зазначене поштове відправлення повернулося відправнику з відміткою, що «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням та трекінгом з сайту «Укрпошта», однак в зазначену дату та час ОСОБА_1 не з`явився, причини неявки не повідомив. Таким чином ОСОБА_1 не дотримався вимог абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу, п. 3 додатка 2 «Правил військового обліку призовників і військовозобов1язаних» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022року, в частині неявки за викликом на 09:00 03.07.2025 року згідно повістки № 4114232 до ІНФОРМАЦІЯ_3 без поважних причин, тим самим не виконав свій військовий обов`язок, чим скоїв порушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

На підставі заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 (вих № 2453 від 24.02.2026 року) постановою старшого державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 16.03.2026 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 7071 від 22.09.2025 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34000,00 грн.

Позивач вважає постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 7071 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 22.09.2025 року протиправною та такою, що підлягає скасуванняю

ІV. Застосовані норми права

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП України, визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною 1 цієї статті, в особливий період.

Приміткою до статті 210 КУпАП вказано, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

За змістом статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 205/1993/17-ц встановлено, що особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Згідно з Указом Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває по цей час.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, згідно абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

З аналізу наведених норм вбачається, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, складає неявка військовозобов`язаного за викликом без поважних причин до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Відповідно до статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У відповідності до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

За правилами частини 1 статті 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУПАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до абзацу 2, 4 пункту 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Відповідно до абзацу 3 пункту 101 вищезазначених Правил, у разі невручення рекомендованого листа з позначками «Судова повістка», «Повістка ТЦК» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

За правилами статті 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».

Таким чином, будь-яка постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є незаконною, якщо вона винесена за відсутності правопорушника без беззаперечних доказів його належного та своєчасного сповіщення.

VI. Мотиви, з яких виходить суд та висновки суду

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ця норма повністю кореспондує положенням КУпАП щодо презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 08 квітня 2026 року у ІНФОРМАЦІЯ_1 було витребувано належним чином завірену копію адміністративної справи щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності. Проте відповідач у встановлений судом строк витребувані матеріали не надав, правом на подання відзиву не скористався, жодних доказів правомірності винесення оскаржуваної постанови № 7071 від 22.09.2025 року суду не надав.

Зі змісту самої оскаржуваної постанови вбачається, що правопорушення кваліфіковано за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП через неявку ОСОБА_1 на 09:00 03.07.2025 року за повісткою № 4114232. При цьому відповідач у тексті постанови посилається на те, що поштове відправлення повернулося з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд зазначає, що за змістом частини 6 статті 258 КУпАП, спрощений порядок притягнення до відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП без складення протоколу в особливий період можливий виключно за умови, якщо особа не з`явилася без поважних причин, будучи належним чином повідомленою, та за наявності у ІНФОРМАЦІЯ_3 підтвердних документів про отримання особою виклику.

Відповідно до пункту 41 Порядку № 560 та пунктів 82, 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, проставлення у поштовому бланку (повідомленні) відмітки «адресат відсутній за зазначеною адресою» є належним підтвердженням оповіщення особи лише в тому разі, якщо ця адреса була заздалегідь повідомлена самою особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних або є її офіційно задекларованим/зареєстрованим місцем проживання.

Оскільки відповідач не надав суду матеріалів справи та доказів (заяв, анкет, витягів з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів) на підтвердження того, що позивач дійсно уточнював свої дані та вказував саме цю адресу для листування, а також не надав копію поштового конверта, опис вкладення, реєстр поштових відправлень або належні витяги з трекінгу «АТ Укрпошта» та самого поштового бланка з відповідною відміткою, факт належного оповіщення позивача є повністю недоведеним. Сама по собі вказівка в оскаржуваній постанові на наявність відмітки «адресат відсутній» за відсутності первинних поштових документів не є безспірним доказом вини особи.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Забезпечуючи дотримання принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, оскільки тягар доказування вини повністю покладався на відповідача, а його уповноважена особа не надала суду жодних беззаперечних доказів існування складу адміністративного правопорушення, суд констатує відсутність у діях позивача події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Окрему увагу суд звертає на грубе порушення відповідачем територіальної компетенції. Відповідно до матеріалів справи, позивач з 04.05.2005 року перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 (раніше - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), про що свідчить його військовий квиток серії НОМЕР_1 . Також у тексті оскаржуваної постанови відповідач зазначив, що позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проте оскаржувану постанову № 7071 від 22.09.2025 року винесено т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до положень частини 1 та частини 2 статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1-1 цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем перебування на військовому обліку особи, яка вчинила такі адміністративні правопорушення, або за місцем їх виявлення.

З наявних матеріалів справи вбачається, що місцем можливого невиконання військового обов`язку (неявки) у даному випадку є Солом`янський район м. Києва. Будь-який правовий зв`язок між позивачем та ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент винесення постанови матеріалами справи не підтверджений. Таким чином, відповідач діяв поза межами своєї територіальної юрисдикції, що є самостійною та безумовною підставою для визнання його рішення незаконним та протиправним.

Враховуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 не доведено правомірності свого рішення, факт належного оповіщення позивача про виклик не підтверджений, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відсутній, а саму постанову винесено з порушенням правил територіальної компетенції, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, яка є спеціальною нормою, за наслідками розгляду справи у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу.

Разом із цим, нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням вищевикладеного та з огляду на положення частини 3 статті 286 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом скасування постанови та закриття провадження у справі, що повністю забезпечить ефективний захист порушених прав позивача.

VIІ. Судові витрати

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Документально підтверджені витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 665,60 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 55, 62 Конституції України, статтями 38, 210, 247, 288, КУпАП, статтями 2,7, 139, 243, 286, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов представника позивача - адвоката Жукова Вадима Вікторовича, поданої в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити повністю.

Скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 № 7071 від 22 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 26 травня 2026 року.

Головуюча суддя Н.В. Сердюк