Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №759/8821/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. № 759/8821/26

пр. № 2/759/8832/26

22 травня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Сенько М.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

встановив:

Представник позивача - адвокат Іщук Є.М., звернувся в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє вимоги Святошинська РДА в м. Києві про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, яким просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 , визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 27.09.2013 року Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією видано розпорядження за №307, яким приватизовано квартиру АДРЕСА_1 . Про існування вказаного розпорядження ОСОБА_1 стало відомо в січні 2024 року. Оскільки приватизація квартири була проведена без згоди та відома позивачки, то в 2024 році вона звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовною заявою про скасування вищевказаного розпорядження.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08.07.2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, скасовано розпорядження Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації №307 від 27.09.2013 року про приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до квитанції про оплату комунальних послуг власником особового рахунку зазначена ОСОБА_1 .

Більш ніж 5 років відповідачі не проживають в спірній квартирі, не несуть жодних витрат по її утриманню, в зв`язку з чим ОСОБА_1 змушена звернутися до суду з позовом про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 14.04.2026 справа прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Відповідачі відзив на позов не надіслали, клопотання про розгляд справи в іншому порядку не надходило.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

27.09.2013 року Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією видано розпорядження за №307, яким приватизовано квартиру АДРЕСА_1 , яке було скасовано рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08.07.2025 року.

Відповідно до квитанцій про оплату комунальних послуг, які надано позивачем до позову, власником особового рахунку за адресою АДРЕСА_1 зазначено ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва у зазначеній квартирі зареєстровано: позивач ОСОБА_1 та відповідачі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідачі в квартирі АДРЕСА_2 не проживають, що підтвердили свідки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , який є сусідом позивачки та часто буває в даній квартирі і допомогає ОСОБА_1 по господарству, а також свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_4 , якає подругою ОСОБА_1 та часто знаходиться в неї вдома.

Відповідно до частини першої статті 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

У частині третій статті 71 ЖК УРСР наведено випадки, у яких жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців. Вичерпного переліку поважності причин непроживання в житловому приміщенні законодавство не встановлює, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.

Відповідач не звертався до Керуючої компанії щодо збереження за ним права користування квартирою.

Згідно зі статтею 72 ЖК УРСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. При вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно встановити факт відсутності особи у жилому приміщення понад шість місяців та поважність причин такої відсутності. Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначаються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил ЦПК України щодо оцінки доказів.

У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц висловлений висновок щодо застосування статей 71,72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Вказано, що саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

При вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Верховний Суд виходить з того, що початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц, провадження № 61-37646св18, від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц, провадження № 61-30912св18, від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17, провадження № 61-7317св19, від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц, провадження № 61-23089св19.

Аргументом позивача, як підстави для визнання відповідача таким, що втратив право користування квартирою є не проживання останнього більше 19 років без поважних причин в цьому приміщенні, відсутність особистих речей та не прийняття участі у витратах на утримання квартири.

Суд вважає, що зібраними у справі доказами підтверджено те, що відповідач втратив інтерес до спірного житла, перестав нести витрати на утримання квартири та сплати комунальних послуг, вже тривалий час (більше трьох років) спірним житлом не користується, жодних перешкод для проживання йому не чиниться.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Заходів забезпечення позову судом не вживалось.

На підставі ст.ст. 71, 72 ЖК України, керуючись ст.ст. 10-12, 77-81, 89, 263-265, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП матеріали справи не містять ) такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП матеріали справи не містять ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Можливість отримати інформацію щодо справи, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: http://sv.ki.court.gov.ua.

Головуючий М.Ф. Сенько