Суд: Печерський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:
Дата: 24 травня 2026 р.
Справа: №757/45434/21-ц
Суддя: Ільєва Т. Г.
печерський районний суд міста києва
Справа № 757/45434/21-ц
пр. 2-1587/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Ільєвої Т.Г.,
за участю секретарів судового засідання: Ляшенко А.С., Романенко Д.С.,
представника позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: ОСОБА_18,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бровченко Марина Олександрівна, Керівник Другої київської державної нотаріальної контори Погоріла Людмила Сергіївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай Ірина Володимирівна про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про державну реєстрацію права власності та визнання права власності на спадкове майно, -
УСТАНОВИВ:
У серпні 2021 року представник позивача ОСОБА_1, в інтересах ОСОБА_7 (далі - позивач, ОСОБА_7 ), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі - відповідач, ОСОБА_8 ), треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Бровченко Марина Олександрівна , ОСОБА_10 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про державну реєстрацію права власності та визнання права власності на спадкове майно.
У обґрунтування вимог вказано, що квартира АДРЕСА_1 вибула з володіння ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , як спадкоємця не із їх волі, а шляхом протиправних дій осіб, з якими останні ніколи не були знайомі, ніяких угод ні з ними, ні з відповідачем не укладали.
Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом предявлення віндикаційного позову до останнього набувача цього айна з підстав, передбачених ст.ст. 387,388 ЦК України.
01.10.2021 ухвалою судді ОСОБА_12. відкрито провадження у вказаній цивільній справі, в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
01.10.2021 ухвалою судді ОСОБА_12. задоволено заяву ОСОБА_7 про забезпечення позову. Накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 44,1 кв.м, житловою площею 28,2 кв.м.
08.11.2021 завідувач Другої київської державної нотаріальної контори Погоріла Л.С. направила до суду лист, в якому просила слухати справу у відсутність представника.
13.12.2021 ухвалою судді ОСОБА_12 внесено виправлення в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 01.10.2021.
22.12.2021 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_13 надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній заперечує проти вимог позову. Так, представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Одночасно з відзивом представник подав заяву про застосування строків позовної давності.
18.01.2022 на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про призначення товарознавчої експертизи.
18.01.2022 на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів.
18.01.2022 на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про допит свідка.
25.01.2022 на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив.
07.02.2022 на адресу суду від представник відповідача ОСОБА_13 надійшли заперечення на відповідь на відзив.
06.06.2022 на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
06.06.2022 ухвалою судді ОСОБА_12 зупинено провадження у справі № 757/45434/21-ц, до вирішення питання щодо правонаступництва.
Згідно з розпорядженням керівника апарату суду № 207 від 03.07.2023 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_12 .
Відповідно до ст. ст. 14, 33 ЦПК України, справу було розподілено до розгляду судді Печерського районного суду Ільєвій Т.Г.
07.08.2023 на адресу суду від представника правонаступника позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення у справі правонаступника позивача та поновлення провадження у справі.
15.08.2023 ухвалою судді Ільєвої Т.Г. прийнято цивільну справу № 757/45434/21-ц до свого провадження. Відновлено провадження у цивільній справі №757/45434/21-ц. Залучено до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_7 - ОСОБА_3 . Призначено підготовче засідання.
10.10.2023 на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення третьої особи.
10.10.2023 на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог.
07.11.2023 ухвалою судді Ільєвої Т.Г. задоволено клопотання, залучено до участі у справі № 757/45434/21-ц, у якості третьої особи на стороні позивача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мамай Ірину Володимирівну ( АДРЕСА_3 ).
07.11.2023 ухвалою судді Ільєвої Т.Г. занесеною до протоколу судового засідання, прийнято уточнену позовну заяву, окрім вимог позивача до приватного нотаріуса Мамай І.В., а саме: зобов`язати Мамай І.В. видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_3 .
07.11.2023 ухвалою судді Ільєвої Т.Г. клопотання задоволено, витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О. належним чином завірені копії документів, а саме: договір купівлі - продажу квартири від 03.08.2017р., зареєстрований в реєстрі за № 1034 (нотаріальні бланки НМЕ 882581, НМЕ 882580), дублікат договору купівлі-продажу квартири, який було видано 04.09.2017 року громадянці ОСОБА_15 , як представнику громадянина Французької Республіки ОСОБА_16 , замість зіпсованого і зареєстрованого в реєстрі за № 1119 ( нотаріальні бланки НМІ 277822, НМІ 277823), а також інші документи, на підставі яких встановлювались особи покупця та продавця.
15.11.2023 на адресу суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення.
20.03.2024 на адресу суду від приватного нотаріуса Мамай І.В. надійшла заява про розгляд справи без її участі.
04.04.2024 на адресу суду від приватного нотаріуса Бровченка М.О., на виконання вимог ухвали суду від 07.11.2023, надійшли витребувані документи.
24.04.2024 на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів.
24.04.2024 на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів.
23.05.2024 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_17 надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів.
29.05.2024 ухвалою судді Ільєвої Т.Г. у задоволенні клопотання представника позивача щодо витребуванні інформації з Державної міграційної служби України та допиту свідка - відмовлено.
Клопотання представника позивача про витребування інформації з Державного підприємства «Національні інформаційні системи» - задоволено. Витребувано інформацію по реєстраційному номеру об`єкта нерухомості майна № 1272940180000 з копією документів, що містяться в електронній реєстраційній справі з усіма відсканованими нотаріусами договорами, свідоцтвами, техпаспортам, відповідними перевірками, враховуючи одночасність вчинення таких дій з обов`язковим формуванням та електронною реєстрацією нотаріусом, яким вчинено такі дії у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та постанови Кабінету міністрів України № 1127 від 25.12.2015 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з моменту відкриття розділу щодо об`єкту нерухомості, а саме з 13.06.2017 року, яка знаходиться в Держаному підприємстві «Національні інформаційні системи» (04053, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок, 4).
24.07.2024 на адресу суду від Державного підприємства «Національні інформаційні системи» надійшла відповідь.
16.09.2024 на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 надійшло повторне клопотання про витребування доказів.
04.11.2024 ухвалою судді Ільєвої Т.Г. клопотання представника позивача про витребування доказів - задоволено. Витребувано деталізовану інформацію по реєстраційному номеру об`єкта нерухомості майна №1272940180000 з копією документів, що містяться в електронній реєстраційній справі з усіма відсканованими нотаріусами договорами, свідоцтвами, техпаспортам, відповідними перевірками, враховуючи одночасність вчинення таких дій з обов`язковим формуванням та електронною реєстрацією нотаріусом, яким вчинено такі дії у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Постанови Кабінету міністрів України № 1127 від 25.12.2015 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з моменту відкриття розділу щодо об`єкту нерухомості а саме з 13.06.2017 року, яка знаходиться в ДП «Національні інформаційні системи» (04053, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок, 4). Ухвалено надати інформацію, яка знаходиться в ДП «Національні інформаційні системи» (04053, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок, 4) щодо факту втручання в електронну реєстраційну справу по реєстраційному номеру об`єкта нерухомості майна № 1272940180000. У випадку можливого факту втручання в електронну реєстраційну справу по реєстраційному номеру об`єкта нерухомості майна № 1272940180000 надати відповідну інформацію, а саме дата, час і яка саме посадова особа втручалась, враховуючи обмежений доступ при наявності відповідних електронних ключів.
04.12.2024 на адресу суду від Державного підприємства «Національні інформаційні системи» надійшла відповідь.
07.10.2025 ухвалою судді Ільєвої Т.Г. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
15.04.2026 у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1. просив задовольнити вимоги позову, вказав, що 09.02.2024 було ухвалено заочне рішення, яким було підтверджено право власності на майно його довірителя. Двокімната квартира, яка перебуває у власності відповідача, проте власником такої квартири є ОСОБА_7 . Не було належним чином вжито всіх дій для належної передачі у власність квартири. Вважає набувача недобросовісним. Зазначив, що представник відповідача стверджує, що відповідач проживає в Республіці Франції, проте доказів такого не надано.
15.04.2026 у судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_26 вказала, що позивачем пропущений строк позовної давності, так як про вибуття з власності позивача квартири йому стало відомо в 2017 році, та поважних підстав пропуску такого строку не було надано. Позивач не надав суду докази недобросовісності набуття квартири відповідачем. Так, законодавство визначає, що добросовісність набуття не спростовується відповідно до суми набуття такого майна. Вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Відповідач звернувся до нотаріуса, яка в свою чергу здійснила всі дії для перевірки належності документів для набуття майна у право власності. Зазначила, що відповідач є громадянином іншої країни, проте за законодавством іноземці мають такі самі права, що і громадяни України.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 вимоги позову підтримав, просив задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_18 вимоги позову не визнала, просила відмовити у задоволені вимог позову.
Треті особи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За наведених обставин, з урахуванням того, що справа розглядається тривалий час, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність третіх осіб, на підставі наявних в ній доказів.
Суд, заслухавши сторону позивача, сторону відповідача, дослідивши письмові докази по справі, дійшов наступного висновку.
За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України, судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є двоюрідною сестрою позивача ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Після смерті ОСОБА_11 залишилось спадкове майно у вигляді окремої двокімнатної квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 від 14.09.1993, виданого Науково-дослідним інститутом «Квант».
Відповідно до заповіту, посвідченого 13.08.1996 державним нотаріусом Другої Київської нотаріальної контори, ОСОБА_11 заповідала належну їй квартиру АДРЕСА_4 громадянинові ОСОБА_7 .
19.04.2017 ОСОБА_7 звернувся за належністю до нотаріального органу України з заявою про прийняття спадщини за заповітом, яка засвідчена консулом Генерального консульства України в Гамбурзі (ФРН).
02.06.2017 року представник (син) ОСОБА_7 , ОСОБА_3 подав вищевказану заяву до Другої київської нотаріальної контори.
Державний нотаріус Другої київської державної нотаріальної контори Литвиненко Л.В. листом № 2356/02-14 від 08.06.2017 повідомила ОСОБА_3 , що його заява про прийняття спадщини надійшла 02.06. 2017 року за вхід. № 704/02-14, з якою ознайомились, розглянули, та, на підставі якої, заведена спадкова справа № 380/2017 до майна гр. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з тим, представник ОСОБА_7 - ОСОБА_3 дізнався, що відповідно до договору купівлі-продажу від 13.06.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В., двокімнатна квартира АДРЕСА_4 , продана громадянкою ОСОБА_19 , 1963 р.н., громадянину ОСОБА_5 , 1971 р.н.
Відчужувана квартира належить продавцю ОСОБА_19 на праві особистої приватної власності на підставі Договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меліховою О.В. 27 червня 2002 року за реєстром № 3257.
У подальшому, після того, як ОСОБА_3 повідомив державного нотаріуса, який завів спадкову справу, про наявність Договору дарування квартири, то завідувач Другої київської державної нотаріальної контори Погоріла Л.С. звернулась до комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації», з запитом (№2329/02-14 від 30.06.2017), в якому поставила питання на чиє ім`я та на підставі яких документів зареєстровано право власності на вищевказану квартиру.
Відповідно до відповіді комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» наданої у вигляді інформаційної довідки (КВ-2017 №24971 від 19.07.2017) про те, що, згідно з даними реєстрових книг Бюро, кв. АДРЕСА_4 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_11 .
З метою захисту порушених прав, у квітні 2018 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_19 , треті особи ОСОБА_20 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меліховою О.В. 27.06.2002.
Відповідно до рішення Печерського районного суду м. Києва від 09.02.2021 року (справа № 757/18815/18-ц), позов ОСОБА_7 до ОСОБА_19 , треті особи ОСОБА_5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай Ірина Володимирівна про визнання договору дарування недійсним, задоволено. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меліховою О.В. 27.06.2002 за реєстровим номером № 3257.
У ході судового розгляду вказаної справи було встановлено, що відповідно до висновку № 1-26/12 від 26.12.2019 року судової почеркознавчої експертизи, проведеної Українським центром судових експертиз, підпис від імені ОСОБА_11 що міститься у графі: «ПІДПИСИ: ДАРУВАЛЬНИК» у Договорі дарування квартири від імені ОСОБА_11 на ім`я ОСОБА_19 від 27.06.2002 року, зареєстровано у Реєстрі за № 3257, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меліховою О.В., виконано не ОСОБА_11 , а іншою особою, з деяким наслідуванням якомусь справжньому підпису ОСОБА_11 .
Разом з тим, судовим розглядом встановлено, що 03.08.2017 було укладено Договір купівлі- продажу квартири АДРЕСА_4 , яка складається з 2 житлових кімнат загальною площею 44, 1 кв.м., у тому числі житловою площею 28,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1272940180000) між ОСОБА_5 та відповідачем (громадянином Французької Республіки ОСОБА_16 ), в інтересах якого діяла громадянка Російської Федерації - ОСОБА_6 . Цей договір купівлі продажу посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О., номер запису про право власності: 21708780.
Частиною першою статті 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Приписами статті 216 ЦК України, законодавцем визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Таким чином, суд доходить до висновку, що визнання за рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09.02.2021 у справі № 757/18815/18-ц, яке набрало законної сили, недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меліховою О.В. 27.06.2002, за реєстровим номером № 3257, призвело до того, що вказаний правочин не створив юридичних наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Отже, всі правочини, які були укладені в подальшому, на підставі недійсного договору дарування квартири від 27.06.2022, не створили жодних юридичних наслідків, окрім тих, що пов?язані з недійсністю вказаного договору.
Виходячи з положень ст. 41 Конституції України, а також ст. 321 ЦК України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Положення ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами правочину за ним, не повинні здійснюватися, а створені обов`язки та наслідки не підлягають виконанню.
Також, ЦК України передбачає засади захисту права власності.
Зокрема, ст. 387 ЦК України передбачено право власника витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Добросовісне придбання, згідно зі статтею 388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).
Так, суд приходить до висновку, що стороною відповідача взагалі не доведено, що він вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачливість для з`ясування правомочності продавця ОСОБА_5 на відчуження майна, а саме достеменно не встановив його особу, відповідно до його паспортних даних, наявних в поліції та даних податкового номеру, наявних в ДПА, не з`ясував реальну ринкову вартість 2 кімнатної квартири АДРЕСА_4 , яка перевищує вартість, зазначену у висновку від 31.07.2017 року виконаного ТОВ «Консалтінгова компанія «Цент Оцінки» і яка склала всього 520 000 грн.
Представником відповідача не надано суду для ознайомлення копії наступних документів: технічний паспорт на квартиру; довіреність, посвідчену 27.07.2017 приватним нотаріусом КМНО Леонтьєвим Г.О. за реєєстром № 794, якою надано право діяти представнику, громадянці Російської Федерації ОСОБА_15 від імені ОСОБА_16 ; фінансові документи, які підтверджують відплатне придбання спірної квартири, тобто сплату грошових коштів покупцем ОСОБА_21 або особою за дорученням ОСОБА_22 продавцю ОСОБА_5 в сумі 520 000 грн.
Так, у даному випадку, відповідно до Закону України «Про Національний банк України» та постанови Правління Національного банку України № 148 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", якими встановлено, що фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі до 50 000 (п`ятдесяти тисяч) гривень включно. Платежі па суму, яка перевищує 50 000 гривень, здійснюються шляхом переказу кошів з поточного рахунку на поточний рахунок; унесення та/або переказу коштів на поточні рахунки (у тому числі на депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті),.
Крім того, суд враховую, що, наданий до відзиву запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_23 , не є безспірним доказом добросовісності набувача, як цe зазначено в п 25 Постанови Пленуму ВССУ віл 07 лютого 2014 року №5.
Так, на виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 07.11.2023 про витребування доказів, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О. надіслала до суду копію матеріалів нотаріальної справи з договором купівлі-продажу квартири від 03.08.2017, зареєстрованого в реєстрі за №1034, який виконаний не на нотаріальному бланку НМЕ 882581, НМЕ 882580, і у п. 1.1. якого зазначено, що відчужувана квартира складається з 2 (двох) житлових кімнат, загальною площею 44,1 (сорок чотири цілих один десятий) кв.м., у тому числі житловою площею 28, 2 (двадцять вісім цілих два десятих) кв. м.
Разом з тим, у матеріалах цивільної справи в наявності копія такого самого договору купівлі-продажу квартири від 03.08.2017, зареєстрований в реєстрі за №1034, який виконаний саме на нотаріальних бланках НМЕ 882581, НМЕ 882580, і у п. 1.1. якого зазначено, що відчужувана квартира складається з 1 (однієї) жилої кімнати, загальною площею 33,90 ( тридцять три цілих дев`яносто сотих) кв.м., у тому числі житловою площею 16,10 (шістнадцять цілих десять сотих) кв. м.
З метою усунення вищевказаних розбіжностей у п.1.1. вищевказаних копій договору купівлі-продажу квартири від 03.08.2017 р. (що є предметом спору 1 чи 2 кімнатна квартира) представником позивача було заявлено клопотання про витребування в ДП «Національні інформаційні системи» (04053, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 4) деталізовану інформацію по реєстраційному номеру об`єкта нерухомості майна № 1272940180000 з копією документів що містяться в електронній реєстраційній справі з усіма відсканованими нотаріусом договорами, свідоцтвами, техпаспортом, відповідними перевірками, враховуючи одночасність вчинення таких дій з обов`язковим формуванням та електронною реєстрацією нотаріусом, яким вчинено такі дії у відповідності до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Постанови Кабінету міністрів України №1127 від 25.12.2015 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з моменту відкриття розділу щодо об`єкту нерухомості, а саме з 13.06.2017.
04.12.2024 до Печерського районного суду м. Києва надійшов лист 5653/19.3-1 від 25.11.2024, за підписом Генерального директора ДП «Національні інформаційні системи» Бережного О.А., щодо витребування деталізованої інформації по реєстраційному номеру об`єкта нерухомого майна №1272940180000 з моменту відкриття розділу щодо об`єкту нерухомості з 13.06.2017.
Вищевказана інформація додана до листа в електронному вигляді на диску CD-R № _LH3154 XL28200928 D1.
Також повідомлено суд про те, що випадків несанкціонованого втручання до Державного реєстру прав нерухомого майна, тобто підключення без (в обхід) особистих атрибутів доступу (логін, пароль, ключ електронного підпису) зареєстрованих користувачів, не виявлено.
Так, при дослідженні диску «CD-R № _LH3154 XL28200928», а саме, із файлом «23535743 (4).jpg», що розташований на диску за адресою: папка «відомості ДРРП», у папці «сканкопії.zip.» виявлено що в п.1.1 сканованого договору купівлі-продажу квартири від 03.08.2017р., зареєстрованого в реєстрі за №1034, який виконаний саме на нотаріальних бланках НМЕ 882581, НМЕ 882580, зазначено, що відчужувана квартира складається з 1 (однієї) жилої кімнати, загальною площею 33,90 (тридцять три цілих дев`яносто сотих) кв.м., у тому числі житловою площею 16,10 (шістнадцять цілих десять сотих) кв. м.
Слід зазначити, що також при ознайомленні з файлом 23977642_1.pdf в наявності дублікат договору купівлі-продажу квартири, виданий 04.09.2017 року, замість зіпсованого договору купівлі-продажу від 03.08.2017р. з іншими даними в п.1.1. а саме про те , що відчужувана квартира складається з 2 (двох) житлових кімнат, загальною площею 44,1 ( сорок чотири цілих один десятий) кв.м., у тому числі житловою площею 28,2 (двадцять вісім цілих два десятих) кв. м.
Судом враховується, що чинним законодавством передбачено можливість укласти договір сторін про зміну нотаріально посвідченого договору, але при цьому сторони, які бажають внести зміни до договору, повинні звернутися до нотаріуса, який посвідчував оригінальний договір, або до будь-якого іншого нотаріуса за їх вибором, потім нотаріус складає проект договору про внесення змін, враховуючи побажання сторін та вимоги законодавства, у разі згоди зі змістом договору, сторони підписують його в присутності нотаріуса, після чого останній посвідчує договір про внесення змін, ставлячи на ньому свій підпис та печатку і вносить інформацію про внесені зміни до відповідних державних реєстрів. Але, як видно з файлу 23977642_1.pdf дублікат договору купівлі-продажу квартири, виданий 04.09.2017, замість зіпсованого договору купівлі-продажу від 03.08.2017, не містить підпису сторін.
Таким чином, можливо зробити висновок, що в договорі купівлі-продажу від 03.08.2017 спочатку предметом договору була однокімнатна квартира, а потім в дублікаті від 04.09.2017 була вказана двокімнатна квартира.
Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава
повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною пертою статті 388 ЦК. Тому безпідставно представник відповідача у відзиві посилається на те, що факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири, не може продовжувати правових наслідків для добросовісного набувача.
Особливістю віндикаційного позову є відсутність спору з приводу належності позивачеві майна на підставі права власності чи іншому титулі.
При умові, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла, представник відповідача не довів, що сам відповідач зареєстрований і постійно проживає у 2 кімнатній квартири АДРЕСА_4 і відповідно сплачує всі житлово-комунальні послуги за неї, враховуючи що він громадянин Французької Республіки.
Представником відповідача взагалі не надано суду відповідні копії документів відповідача, як громадянина Французької Республіки ОСОБА_16 , а саме: міжнародного паспорту громадянина Французької Республіки ОСОБА_16 , з відмітками про перетин ним кордону України 27.07.2017, коли ним була підписана довіреність на ім`я громадянки Російської Федерації
ОСОБА_24 , яка була посвідчена приватним нотаріусом КМНО Леонтьєвим Г.О., за реєстровим № 794, a через 6 днів остання купила вищевказану квартиру від його імені.
Враховуючи вищевикладене, представником відповідача не доведено, що конкретно було куплено відповідачем, однокімнатна чи двокімнатна квартира, чи було сплачено взагалі кошти за купівлю квартири АДРЕСА_4 , і яка реальна вартість такої квартири.
Керуючись положеннями ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, згідно висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, які викладені у постанові від 05 червня 2018 у справі № 338/180/17, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). У зв`язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право, на підставі статті 388 ЦК України, звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.
Згідно зі статтею 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Виходячи з цього, Верховний Суд у своїй постанові від 12.02.2020 по справі № 761/17142/15-ц зробив висновок, що, відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому, суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.
До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК) відносяться усі випадки, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).
Окрім цього, Верховний Суд у вказаній постанові наголошував на тому, що набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно цього майна (обтяження). Водночас, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача не є безспірним доказом добросовісності набувача.
В свою чергу, виходячи з висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року по справі № 183/1617/16, метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 у справі № 338/180/17).
Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.
Варто відмітити і те, що однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц.
Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Виходячи з викладеного, оскільки рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, то вказаний спосіб захисту права власності позивача є ефективним, адже забезпечує захист прав та законних інтересів, за захистом яких позивач звертається до суду.
Більше того, у постанові від 21.08.2019 по справі № 911/3681/17 Велика Палата Верховного Суду також зазначала, що власник, з дотриманням вимог статті 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. При цьому, для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчуються відповідне право, не є ефективним способом захисту права власнику.
Враховуючи викладені положення законодавства України, а також відповідні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у вказаних вище постановах Верховного Суду, суд доходить до висновку, що витребування спірного майна в ОСОБА_4 на користь позивача виступає ефективним способом захисту порушеного права власності позивача.
Разом з тим, вимога про скасування запису № 21708780 від 03.08.2017 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О. про державну реєстрацію права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 за громадянином Французької Республіки ОСОБА_16 , не підлягає задоволенню, оскільки в даному випадку, не є належним способом захисту.
Крім того, судовим розглядом встановлено, що 27.07.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. заведено спадкову справу № 26/2022 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 громадянина України ОСОБА_7 , відповідно до якої спадкоємцем, який прийняв все спадкове майно є син останнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується листом нотаріуса № 212/02-14 від 23.06.2023 та витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч.2 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч.2 ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Оскільки, відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК України, переходить до спадкоємців власника.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави (глава 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
За умовами ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємця посвідчується свідоцтвом про право на спадщину (стаття 1296 ЦК України), яке не отримано позивачем, враховуючи наявність вищевказаного договору дарування, який визнано судом недійсним та договору купівлі продажу квартири, який оспорюється позивачем.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача в частині визнання за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_4 , яка складається з 2 житлових кімнат загальною площею 44, 1 кв.м., у тому числі житловою площею 28,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1272940180000) в порядку спадкування після смерті позивача ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Що стосується заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд вказує наступне.
Так, стороною відповідача було подано заяву про застосування строку позовної давності.
У обґрунтування вказано, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вказаним позовом, оскільки позивачу було відомо про відчуження квартири ще з червня 2017 року. За цей час, знаючи адресу квартири, на яку він заявляє свої права, він жодного разу не приїжджав до квартири, не намагався зв`язатися із власниками квартири, не надсилав жодних листів чи вимог на адресу цієї квартири.
Тобто, як зазначив представник відповідача, з часу коли позивач дізнався про відчуження квартири, до моменту звернення до суду із позовною заявою минуло більше 4-х років, а отже, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з позовом до суду.
Разом з тим, суд вказує, що одночасне пред`явлення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикація) та про визнання недійсним правочину із застосуванням реституції є помилковим, оскільки вказані позовні вимоги є взаємовиключними, а рішення, яким одночасно будуть задоволені такі вимоги, призведе до конфлікту інтересів та неможливості одночасного виконання цих вимог, адже виконання однієї вимоги виключає можливість виконання іншої (Постанови Верховного Суду України від 17.02.2016 р. у справі №6-2407цсІ5 та від 18.01.2017p. у справі №6-2723цc16).
Посилання представника відповідача у відзиві на постанову ВСУ від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 щодо застосування строків позовної давності відповідно до ст. 267 ЦК України за наявних правових підстав для витребування майна від сумлінного набувача відповідно до ст. 387, 388 ЦК, є некоректним, оскільки до рішення Печерського районного суду м. Києва від 09.02.2021 року в справі № 757/18815/18-4 взагалі було б безпідставно пред`являти позов до ОСОБА_4 з боку ОСОБА_7 .
Враховуючи вище вказане, суд не вбачає підстав, для застосування строку позовної давності.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до змісту ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Виходячи з викладеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги, заявлені позивачем, підлягають частковому задоволенню.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.
Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог позову, то відповідно з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5170,00 грн.
Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі ст.ст. 16, 202, 203, 204, 215, 237, 244, 245, 321, 330, 387, 388, 628, 1212, 1213, 1218, 1220, 1628, 1296 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265,352,354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бровченко Марина Олександрівна, Керівник Другої київської державної нотаріальної контори Погоріла Людмила Сергіївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай Ірина Володимирівна про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про державну реєстрацію права власності та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.
Витребувати з володіння громадянина Французької Республіки ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними ДРФО-ПП НОМЕР_2 , посвідка на постійне проживання, серія та номер НОМЕР_3 , виданий 14.04.2014, видавник: 8001) двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , яка складається з 2 житлових кімнат загальною площею 44, 1 кв.м., у тому числі житловою площею 28,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1272940180000).
Визнати за ОСОБА_3 (проживаючим в ФРН за адресою: АДРЕСА_5 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 , виданий органом 3DEU3, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) право власності на квартиру АДРЕСА_4 , яка складається з 2 житлових кімнат загальною площею 44, 1 кв.м. у тому числі житловою площею 28,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1272940180000) в порядку спадкування після смерті позивача ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 5 170 (п`ять тисяч сто сімдесят) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_25 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_5 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 , виданий органом 3DEU3, РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_16 , громадянин Французької Республіки, адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , посвідка на постійне проживання, серія та номер НОМЕР_3 , виданий 14.04.2014, видавник: 8001.
Третя особа 1: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_7 .
Третя особа 2: ОСОБА_6 , громадянка Російської федерації, адреса: АДРЕСА_8 .
Третя особа 3: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бровченко Марина Олександрівна, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кириллівська, б. 160, корпус Б, оф. 409.
Третя особа 4: Керівник Другої київської державної нотаріальної контори Погоріла Людмила Сергіївна, адреса:01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 45.
Третя особа 5: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мамай Ірина Володимирівна, адреса: АДРЕСА_3 .
Повний текст судового рішення складено 25.05.2026 року.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua