Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №758/13975/25 — Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 758/13975/25

Провадження № 2/756/2681/26

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

19 травня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Пукала А.В.,

за участю

секретаря судового засідання Пегети І.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просила:

- стягнути з відповідача 40 758,85 грн трьох процентів річних та 208 024,24 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 28.02.2020 до 31.07.2025 на суму заборгованості у розмірі 250 560,68 грн, визначену вироком Макарівського районного суду Київської області у кримінальній справі № 370/1992/18, а загалом 248 783,09 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 09.01.2017 близько 18:00 ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Hyundai Tucson», рухався автодорогою Київ - Бишів у напрямку села Осикове Макарівського району Київської області, порушив вимоги Правил дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості, не впорався з керуванням та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 .

Позивач зазначила, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, тривалий час проходила стаціонарне та амбулаторне лікування, а з 01.08.2017 була визнана особою з інвалідністю II групи у зв`язку з ураженням опорно-рухового апарату.

10.01.2017 до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне провадження № 12017110210000034 щодо ОСОБА_2 , якого обвинувачували у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Вироком Макарівського районного суду Київської області від 27.01.2020 у справі № 370/1992/18 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання. Цим же вироком з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 188 560,68 грн майнової шкоди та 62 000 грн моральної шкоди, а загалом 250 560,68 грн.

Позивач звернула увагу, що 27.02.2020 вирок Макарівського районного суду Київської області від 27.01.2020 у справі № 370/1992/18 набрав законної сили, у зв`язку з чим у відповідача виникло визначене судовим рішенням грошове зобов`язання перед позивачем у розмірі 250 560,68 грн.

Позивач зазначила, що 30.07.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Варавою Р.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62697210 з примусового виконання вироку.

За твердженням позивача, відповідач суму боргу в розмірі 250 560,68 грн не сплатив. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач нарахувала за період з 28.02.2020 до 31.07.2025 інфляційні втрати в розмірі 208 024,24 грн та три проценти річних у розмірі 40 758,85 грн, що разом становить 248 783,09 грн.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26.09.2025 справу було передано за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2025 головуючим суддею було визначено суддю Оболонського районного суду м. Києва Пукало А.В.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18.12.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач та її представник у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, явку представника не забезпечив, відзив не подав.

На підставі ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що 09.01.2017 близько 18:00 ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Hyundai Tucson», допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , внаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження, що підтверджується копією вироку Макарівського районного суду Київської області від 27.01.2020 у справі № 370/1992/18.

Як вбачається з копії вироку Макарівського районного суду Київської області від 27.01.2020 у справі № 370/1992/18, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та стягнуто на користь позивача 188 560,68 грн майнової шкоди та 62 000 грн моральної шкоди, а загалом 250 560,68 грн.

30.07.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Варавою Р.С. відкрито виконавче провадження № 62697210 з примусового виконання вироку Макарівського районного суду Київської області від 27.01.2020 у справі № 370/1992/18, що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження № 62697210.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

У постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 наголошено, що ст. 625 ЦК України щодо нарахування інфляційних та 3 % річних поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі на порушення позадоговірного грошового зобов`язання.

Відповідно до постанов Верховного Суду від 11.05.2018 у справі № 914/1487/17, від 20.06.2018 у справі № 905/2135/17 кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. При цьому нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Отже, якщо судове рішення про стягнення коштів, в тому числі судових витрат, фактично не виконано, стягувач вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Зважаючи на те, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов`язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язань.

Суд наголошує, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, та ці нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

За змістом ст. 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що рішення суду є обов`язковим, зокрема й для відповідача, та з огляду на те, що відповідачем впродовж тривалого часу не сплачено на користь позивача коштів у розмірі, встановленому вироком Макарівського районного суду Київської області від 27.01.2020 у справі № 370/1992/18, суд вважає, що за наведеними приписами закону у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді пред`явлення вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, за період прострочення з 28.02.2020 до 31.07.2025 на суму боргу 250 560,68 грн нараховано 208 024,24 грн інфляційних втрат та 40 758,85 грн трьох процентів річних, що разом становить 248 783,09 грн.

Відповідачем вказаний розрахунок не спростований, власного розрахунку суду не надано.

Перевіривши наведені позивачем дані та наявні в матеріалах справи докази, суд погоджується із зазначеним розрахунком.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги те, що підстави для застосування приписів ст. 625 ЦК України знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а із відповідача на користь позивача підлягають стягненню 208 024,24 грн інфляційних втрат та 40 758,85 грн трьох процентів річних.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 487,83 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 40 758,85 грн трьох процентів річних та 208 024,24 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 28.02.2020 до 31.07.2025.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 487,83 грн.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Андрій ПУКАЛО