Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №756/1739/26 — Оболонський районний суд міста Києва

21.05.2026 Справа № 756/1739/26

Унікальний номер 756/1739/26

Номер провадження 2/756/4127/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Бондаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовним вимог

У лютому 2026 року позивач Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» (надалі - АТ «КБ «Глобус») звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Договором на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки від 16 травня 2016 року в розмірі 108281,09 грн., у тому числі: 66121,35 грн. - прострочена заборгованість по кредиту, 42159,74 грн. - прострочена заборгованість по процентам та судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 06 липня 2017 року між АТ «КБ «Глобус» та ОСОБА_1 шляхом подачі заяви-анкети №151-VIP на укладення договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «Глобус», укладено договір про надання комплексу послуг банківського обслуговування, за умовами якого банком надано позичальнику кредит у розмірі 21000,00 грн, строком на 24 місяці з 06 липня 2017 року по 04 липня 2019 року, зі сплатою процентів за користування кредитом 36,00 % річних.

15 грудня 2017 року позичальником подано заяву №151-VIP про приєднання до умов договору та збільшено ліміт овердрафту 68000,00 грн зі строком 13 міс з 15 грудня 2017 року до 31 грудня 2018 року.

За розрахунком який наданий позивачем станом на 01 квітня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 становить 108281,09 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом - 66121,35 грн., простроченої заборгованості за процентами - 42159,74 грн.

Рух справи

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2026 року справу передано на розгляд судді Шролик І.С.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 11 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, визначено, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, перше судове засідання призначене на 17 березня 2026 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та дату судового розгляду повідомлялися належним чином. 12 березня 2026 року представник АТ «КБ «Глобус» за допомогою документа сформованого в системі «Електронний суд» подала клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, про розгляд справи повідомлявся судом належним чином. За клопотанням відповідача 17 березня 2026 року розгляд справи відкладено, скеровано на його електрону адресу копію позовної заяви із додатками.

22 лютого 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначає, що проживає за межами України, позовні вимоги не визнає в повному обсязі.

31 березня 2026 року від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач зазначає, що позивач раніше реалізував право примусового дострокового стягнення заборгованості, звертався до приватного нотаріуса, який 31 жовтня 2018 року вчинив виконавчий напис на підставі якого було відкрито виконавче провадження №6030. В подальшому рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 29 березня 2021 року виконавчий напис нотаріуса скасований. Тому вважає після звернення кредитодавця про дострокове повернення коштів, нарахування відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредитування вважає неправомірним, посилається на висновки викладені у постанові ВП ВС від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 . Заявив клопотання про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності звернення до суду за захистом порушених прав.

Ухвалою суду від 30 квітня 2026 року витребувано в АТ «КБ «Глобус» детальний розрахунок заборгованості за договором про відкриття поточного рахунку на обслуговування платіжної карти від 16 травня 2016 року, зі змінами станом з дати укладання договору, внесення до нього змін, із зазначенням сум внесених позичальником в рахунок погашення заборгованості.

На виконання вимог ухвали суду, представник позивача 13 травня 2026 року надав на адресу суду розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

В зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Дослідивши письмові докази подані в обґрунтування позову, судом встановлені наступні обставини та правовідносини між сторонами.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 06 липня 2017 року між АТ «КБ «Глобус» та ОСОБА_1 шляхом подачі заяви-анкети №151-VIP на укладення договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «Глобус», укладено договір про надання комплексу послуг банківського обслуговування, за умовами якого банком надано позичальнику кредит у розмірі 21000,00 грн, строком на 24 місяці з 06 липня 2017 року по 04 липня 2019 року, зі сплатою процентів за користування кредитом 36,00 % річних.

15 грудня 2017 року позичальником подано додаткову заяву про приєднання до умов договору та збільшено ліміт овердрафту до 68000,00 грн й встановлений новий строк дії ліміту до 31 грудня 2018 року (а.с.13-17).

Відповідно до умов п.3.1.6 Договору, банк має право у випадку невиконання або неповного виконання Клієнтом умов договору (в т.ч одноразового прострочення сплати процентів за користування Овердрафтом, суми комісії за надані банком послуги), заблокувати ПК а також у разі виникнення обставин вказаних в п.3.1.14 даного договору заблокувати ліміт та достроково розірвати даний договір та стягнути повну суму заборгованості за договором на момент його розірвання.

Відповідно до п.3.1.14 Банк має право вимагати дострокового повного повернення заборгованості за дозволеним Овердрафтому випадку невиконання або неповного виконання клієнтом зобов`язання за договором, зокрема непогашення заборгованості, несплати процентів та комісійних платежів за фактичний термін користування та штрафних санкцій. У випадку не виконання клієнтом вимоги про дострокове виконання зобов`язань за договором - стягнути примусово (в т.ч шляхом звернення стягнення на все належне клієнту майно та кошти в порядку, встановленому чинним законодавством).

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. 31 жовтня 2018 року вчинений виконавчий напис та зареєстрований в реєстрі за №6030 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ«КБ «Глобус» заборгованості в розмірі 78001,76 грн за договором від 06 липня 2017 року на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки за період з 06 липня 2017 року по 31 серпня 2018 рік.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 29 березня 2021 року у справі №756/5076/20 визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 31 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. та зареєстрований в реєстрі за №6030 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ«КБ «Глобус» заборгованості в розмірі 78001,76 грн за договором від 06 липня 2017 року на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки за період з 06 липня 2017 року по 31 серпня 2018 рік.

За наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 01 квітня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 згідно Договору на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки ПАТ «КБ «Глобус» для фізичних осіб та Заяви-анкети на приєднання становить 108281,09 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом 66121,35 грн., простроченої заборгованості за процентами - 42159,74 грн.

Як зазначає позивач в тексті позовної заяви, 03 грудня 2018 року АТ«КБ «Глобус» здійснив перенесення прострочених відсотків 2510,80 грн та 16521,59 грн, а також та кредитної заборгованості 66121,35 грн протоколом правління АТ «КБ «Глобус» №64 від 09 вересня 2019 року списано в збиткову безнадійну кредиторську заборгованість.

29 травня 2020 року відповідачем здійснено погашення в розмірі 1045,88 грн., тому позивач просить суд стягнути з відповідача розмір заборгованості.

На виконання вимог ухвали суду, позивачем долучений детальний розрахунок заборгованості, станом на 11 вересня 2019 року.

Між сторонами виник спір, щодо належного виконання позичальником умов кредитного договору.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець зобов`язується за кредитним договором надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже позивач так само несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Саме на позивача покладено обов`язок доведеності заявлених позовних вимог.

Судом досліджений наданий позивачем розрахунок заборгованості, в якому відображено використання відповідачем кредитних коштів та погашення кредитної заборгованості, з якого встановлено, що останнє погашення за кредитним договором відповідачем здійснено 03 квітня 2018 року в сумі 1518,94 грн.

Як досліджено судом за умовами укладених договорів, на підставі заяви - анкети №151/VIP встановлений строк дії овердрафту 13 міс з 15 грудня 2017 року до 31 грудня 2018 року. Отже 31 грудня 2018 року строк дії договору - настав.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про пропуск позивачем строку позовної давності, як підставу для відмови в задоволенні заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Право на звернення до суду за захистом кореспондується зі статтею 256 ЦК України, яка встановлює для особи часові межі для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу та називає їх позовною давністю. У позасудовому порядку захист суб`єктивного права також нерозривно пов`язується із фактором часу, про що свідчить зміст статті 88 Закону України «Про нотаріат».

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності визначається в статті 261 ЦК України.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Натомість, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (абзац перший частини п`ятої статті 261 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 357/5125/16-ц (провадження № 61-15142сво18) зазначено, що: «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Положення частини п`ятої статті 261 ЦК України не суперечать загальному правилу визначення моменту початку перебігу позовної давності, закріпленому у частині першій цієї статті, а лише конкретизує дату, погоджену сторонами при укладенні договору, з якої кредитор міг та повинен був довідатись про порушення свого права.

Отже, за змістом статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням наведеного, початок перебігу позовної давності за зобов`язаннями у договірних правовідносинах з визначеним строком виконання, починається зі спливом цього строку.

Підстави зупинення та переривання позовної давності визначені у статтях 263, 264 ЦК України.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (стаття 264 ЦК України).

Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

На підставі частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням процесуальних вимог щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.

В постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2023 року по справі №554/9126/20, зроблений правовий висновок, що вчинення виконавчого напису нотаріуса після виникнення у кредитора права на відповідний позов не перериває позовну давність і не зупиняє її перебігу, а визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не впливає на перебіг позовної давності за позовом про стягнення заборгованості та не зумовлює початок її перебігу.

Звернення особи до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису є певною мірою ризиком, пов`язаним, у тому числі, із пропуском позовної давності. Однак особа сама вирішує як їй здійснювати захист своїх прав, в судовому або ж позасудовому порядку.

Початок перебігу позовної давності, підстави зупинення та переривання перебігу позовної давності визначені законодавством у імперативних нормах матеріального права, проте частина п`ята статті 267 ЦК України надає суду право визнавати поважними причини пропуску позовної давності і захищати порушене право.

За умовами укладеного договору, довідки про розрахунок орієнтовної сукупної вартості споживчого кредиту встановлено, що строк дії договору визначений 31 грудня 2018 року. Отже, саме із цієї дати в позивача виникло право на звернення до суду за захистом порушеного права.

Як встановлено зі штампу вхідної кореспонденції суду, позивач звернувся з позовом 06 лютого 2026 року.

Тлумачення статей 18, 256, 261, 264, 267 ЦК України свідчить, що: початок перебігу позовної давності за позовами про стягнення заборгованості у зв`язку з невиконанням зобов`язань у договірних правовідносинах з визначеним строком виконання починається зі спливом цього строку. Тобто, цивільне право кредитора є порушеним з моменту невиконання зобов`язання; вчинення нотаріусом виконавчого напису не впливає на перебіг позовної давності, а саме не перериває та не зупиняє її перебіг; визнання судом виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не впливає на перебіг позовної давності; визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме по собі не є поважною причиною пропуску позовної давності; звернення до однієї форми (одного способу) захисту жодним чином не впливає на перебіг позовної давності, яка і є однією з тих обставин, що можуть перешкодити захисту в іншій формі чи іншим способом.

З 02 квітня 2020 року - під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

З 17 березня 2022 року - у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ).

4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності», згідно з яким п. 19 розділу виключається.

Отже, період з 02 квітня 2020 року по 03 вересня 2025 року в строк позовної давності не враховується.

За графіком до договору таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача визначений графік погашення заборгованості та відсотків за користування кредитними коштами, щомісячними періодичними платежами, перший платіж 09 липня 2017 року останній день погашення кредитної заборгованості 31 грудня 2018 року (а.с.16). Прострочка виконання зобов`язання виникла у відповідача з 01 травня 2028 року, останній щомісячний платіж відповідачем здійснений 03 квітня 2018 року.

З урахуванням зупинення перебігу строку позовної давності, станом на 06 лютого 2026 року позивачем не пропущений строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, який виник з 01 травня 2018 року.

Стосовно розміру заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд вважає слушними заперечення відповідача про нарахування відсотків за користування коштами поза межами строку дії договору й без урахування вимоги про дострокове стягнення усієї заборгованості.

Суд звертає увагу, що пред`явленням вимоги до нотаріуса про вчинення виконавчого напису 31 жовтня 2018 року про дострокове стягнення усієї заборгованості, в розмірі 78001,76 грн, які складаються з: 66121,35 грн - заборгованість по кредиту, 2358,63 грн - нараховані проценти, 9521,78 грн - прострочені проценти. Позивач змінив строк виконання договору. А тому нарахування відсотків після 31 жовтня 2018 року, є неправомірною.

Суд вважає слушною посилання відповідача на висновки ВП ВС в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, у якій припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання;

Після закінчення строку дії договору (або у разі вимоги дострокового повернення) право кредитора нараховувати договірні проценти припиняється. З цього моменту сума боргу переходить у статус простроченого грошового зобов`язання, що змінює механізм нарахувань.

На підставі досліджених доказів, наявних в матеріалах справи, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню й стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за договором від 06 липня 2017 року й внесеними змінами на підставі договору від 15 грудня 2017 року в розмірі 78001,76 грн, які складаються з: 66121,35 грн - заборгованість по кредиту, 11880,41 грн- нараховані проценти. В задоволенні іншої частини вимог про стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 30279,33 грн - суд відмовляє, як безпідставні й недоведені.

Щодо стягнення судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати, пов`язані з витребуванням доказів та пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до платіжної інструкції від 28 січня 2026 року та 30 січня 2026 року позивачем при зверненні з даною позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2397,37 грн, пропорційно задоволеним вимогам (78001,76х3328,00 :108281,09).

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положення ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомогу.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).

Вищевказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в додатковій постанові від 24 січня 2019 року у справі № 922/15944/17, яка на підставі положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України має ураховуватися судом при застосуванні відповідних норм.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини друга-четверта статті 137 ЦПК України).

Позивачем на підтвердження надання правничої допомоги на суму 7500,00 грн, долучено до матеріалів справи договір № 010725 про надання професійної (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року укладеного між АТ КБ «Глобус» та адвокатом Рибитвою О.А., акт № 27/11 прийому-передачі послуг від 28 січня 2026 року за Договором № 010725 про надання професійної правничої (правової допомоги) від 01 липня 2025 року, відповідно до якого вартість обсягу наданих послуг становить 7500,00 грн та платіжну інструкцію від 30 січня 2026 року на суму 7500,00 грн про оплату послуг правової допомоги згідно акту №27/11; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Верховний Суд дотримується позиції (постанови КГС ВС від 07 серпня 2018 року у справі № 916/1283/17, від 30 липня 2019 року у справі № 902/519/18), що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених вимогами процесуального законодавства. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно керуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 року у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 року у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 року у справі № 909/116/19, від 18.11.2021 року у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Враховуючи категорію справи, а також обсяг фактичних витрат, понесених стороною позивача, обсягу наданих адвокатом послуг, їх необхідність та доцільність, керуючись принципом законності, співмірності та справедливості вважаю необхідним стягнути з відповідача на користь позивача частину понесених витрат на правову допомогу у розмірі 5402,72 грн., пропорційно розміру задоволених вимог (78001,76х7500,00 :108281,09).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141 ч. 1, 247 ч. 2, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 524, 525, 526, 611, 651 ч. 2, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» заборгованість за договором №151-VIP від 06 липня 2017 року із внесеними змінами договором від 15 грудня 2017 року в розмірі 78001,76 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2397,37 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 5402,72 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони справи:

Позивач - Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус», ЄДРПОУ 35591059, адреса місця розташування м.Київ, пров. Куренівський, 19/5;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 21 травня 2026 року.

Суддя І.С. Шролик