Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №400/14144/23 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/14144/23

Категорія: 106020000 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А.О.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Дата складання повного тексту:12.03.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року задоволено позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 .

Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 01 вересня 20 року до 11 квітня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт;

Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2020 року до 31 грудня 2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом 01 січня 2020 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п.4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року (далі – Постанова №704) та провести виплату перерахованого грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум;

Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом 01 січня 2021 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п.4 Постанови №704 та провести виплату перерахованого грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум;

Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п.4 Постанови №704 та провести виплату перерахованого грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум;

Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року до 11 квітня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п.4 Постанови №704 та провести виплату перерахованого грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум;

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 1 000 грн.

Рішення суду набрало законної сили 11 червня 2025 року.

24 червня 2025 року судом виготовлені виконавчі листи у справі.

20 лютого 2026 року представник позивача подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 18 червня 2024 року. Заява мотивована тим, що рішення суду не виконується. 09 лютого 2026 року надійшов лист в/ч НОМЕР_1 , згідно якого на виконання рішення суду у справі №400/14144/23 на користь ОСОБА_1 нараховано кошти в сумі 209 505 грн. Потребу у фінансуванні включено до заявки на фінансування в/ч НОМЕР_1 , яка направляється до ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно (у лютому 2026 року направлена 09 лютого 2026 року).

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у задоволенні заяви представника позивача про встановлення контролю за виконанням рішення у справі №400/14144/23, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судовий контроль залежить лише від фактичного виконання рішення суду. Виконання судового рішення є частиною процедури відновлення порушеного права особи в судовому порядку, при цьому, метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав та свобод людини і громадянина, а обов`язок суду контролювати виконання свого рішення закріплений безпосередньо Конституцією України. Звертаємо увагу, що станом на дату розгляду заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, відповідачем не надані докази щодо належного та повного виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі №400/14144/23. Поряд з тим, відсутність бюджетних асигнувань як підстава відмови у виплаті позивачу у повному обсязі коштів на виконання рішення суду неможливо поставити в залежність від видатків бюджету та не звільняють відповідача від обов`язку виплатити нараховані суми. Отже не зважаючи на численні звернення протягом тривалого строку рішення суду не виконується суб`єктом владних повноважень, що є неприпустимим. Враховуючи наведене вище, помилковими є висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України, тому оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального справа, що призвело до неправильного вирішення питання, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що 09 лютого 2026 року в/ч НОМЕР_1 розглянуто адвокатський запит стосовно виконання рішення суду від 18 червня 2024 року та повідомлено, що в/ч НОМЕР_1 на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/14144/23 на користь ОСОБА_1 нараховано кошти в сумі 209 505 грн. Потребу у фінансуванні включено до заявки на фінансування в/ч НОМЕР_1 , яка направляється до ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно (у лютому 2026 року направлена 09 лютого 2026 року). При надходженні коштів на виконання рішення суду їх буде невідкладно виплачено ОСОБА_1 . Таким чином, з відповіді відповідача не вбачається ухилення від виконання судового рішення та/або відсутність у нього наміру його виконувати.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на день розгляду даної заяви, відповідачем наведено обґрунтовані підстави, які ускладнюють виконання судового рішення, а також вжито достатніх заходів для виконання рішення суду, які мають забезпечити повне його виконання.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77, 370, 382 КАС України, Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Закону України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно ч.ч.2, 3 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Відповідно до ст. 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться в ст. 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 14, 370 КАС України.

Відповідно ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Саме приписами Закону України "Про виконавче провадження" визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Вирішуючи питання щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі №420/23318/25 колегія суддів акцентує увагу на тому, що справа не є справою з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Таким чином, встановлення судового контролю у справі такої категорії є диспозитивним правом суду і має вирішуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Як вбачається з матеріалів заяви, 05 серпня 2025 року Другим відділом державної виконавчої служби у Первомайському районі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкриті виконавчі провадження №7875524, №78766174 та №78768551 з примусового виконання виконавчих листів у справі №400/14144/23.

З матеріалів справи вбачається, що 14 жовтня 2025 року Другим відділом державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень на підставі п.11 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" з примусового виконання виконавчих листів №400/14144/23, виданих 24 червня 2025 року.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, матеріали справи не містять відомостей, що вищезазначені постанови про закінчення виконавчих проваджень позивачем оскаржені.

Крім того, колегія суддів акцентує увагу на тому, що 09 лютого 2026 року в/ч НОМЕР_1 розглянуто адвокатський запит стосовно виконання рішення суду від 18 червня 2024 року та повідомлено, що в/ч НОМЕР_1 на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/14144/23 на користь ОСОБА_1 нараховано кошти в сумі 209 505 грн. Потребу у фінансуванні включено до заявки на фінансування в/ч НОМЕР_1 , яка направляється до ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно (у лютому 2026 року направлена 09 лютого 2026 року). При надходженні коштів на виконання рішення суду їх буде невідкладно виплачено ОСОБА_1 .

Таким чином, з відповіді відповідача не вбачається ухилення від виконання судового рішення та/або відсутність у нього наміру його виконувати.

З урахування наведених обставин, колегія суддів вважає вірним посилання суду першої інстанції, що станом на день розгляду даної заяви, відповідачем наведено обґрунтовані підстави, які ускладнюють виконання судового рішення, а також вжито достатніх заходів для виконання рішення суду, які мають забезпечити повне його виконання.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, оскільки наразі не встановлено обставин, які б свідчили про недобросовісність дій в/ч НОМЕР_1 під час виконання рішення суду, його умисне невиконання або ухилення від його виконання.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини спірного питання та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.2 ст. 328, 382 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 25 травня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.