Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №420/36465/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/36465/25

Категорія: 112010200 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:03.02.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про визнання рішення та дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі – ГУПФ) України в Одеській області, третя особа ГУПФ України в Житомирській області, про:

- визнання протиправними дій та скасування рішення ГУПФ України в Одеській області від 11 липня 2025 року №064250010602;

- зобов`язати ГУПФ України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV (далі – Закон №1058-ІV) починаючи з 06 квітня 2025 зарахувавши до страхового стажу періоди:

- навчання з 27 листопада 1985 року по 28 липня 1986 роки, як слухач підготовчого відділення денної форми Київського державного педагогічного інституту ім. О.М. Горького;

- роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 07 грудня 1981 року з 23 жовтня 1989 року по 25 грудня 1989, з 20 грудня 1996 по 30 березня 2000 року;

- згідно довідки від 20 травня 2025 року №1671/450/УБД про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України періоди з 28 квітня 2022 року по 15 липня 2022 року, з 26 серпня 2022 року по 30 грудня 2022 року, з 01 липня 2023 року по 16 серпня 2023 року, з 30 серпня 2023 року по 31 жовтня 2023 року, з 01 квітня 2024 року по 15 липня 2024 року, з 19 липня 2024 року по 16 серпня 2024 року роки до страхового стажу у трикратному розмірі.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що рішенням ГУПФ в Одеській області за принципом екстериторіальної від 11 липня 2025 року №064250010602 відмови у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що страховий стаж позивача становить 22 роки 2 місяці 24 дні, оскільки до страхового стажу не враховано: навчання з 27 листопада 1985 року по 28 липня 1986 роки, як слухач підготовчого відділення денної форми Київського державного педагогічного інституту ім. О.М. Горького, робота згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 07 грудня 1981 року з 23 жовтня 1989 року по 25 грудня 1989, з 20 грудня 1996 по 30 березня 2000 року роки, безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України періоди з 28 квітня 2022 року по 15 липня 2022 року, з 26 серпня 2022 року по 30 грудня 2022 року, з 01 липня 2023 року по 16 серпня 2023 року, з 30 серпня 2023 року по 31 жовтня 2023 року, з 01 квітня 2024 року по 15 липня 2024 року, з 19 липня 2024 року по 16 серпня 2024 року роки зараховано без урахування кратності. Позивач вважаючи зазначене рішення протиправним, звернувся із позовом.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що позивачем пропущений строк на звернення до суду із вимогами, адже він звернувся до суду 27 жовтня 2025 року, а позовні вимоги стосуються призначення позивачу пенсії з 06 квітня 2025 року, тобто з пропуском шестимісячного строку встановленого ст. 122 КАС України. Також зазначило, що до загального страхового стажу не зараховано період навчання на курсах водія, адже запис про навчання не містить інформації про присвоєння певної кваліфікації, навчання з 27 листопада 1985 року по 28 липня 1986 року, адже даний період підготовче відділення – слухач, роботи з 23 жовтня 1989 року по 25 грудня 1989 року, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення, роботи з 20 грудня 1996 року по 30 березня 2000 року, оскільки підпис відповідальної особи на записі про звільнення дописано заявником.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача позов не визнав, вказуючи, що до загального страхового стажу позивача правомірно не були зараховані періоди навчання з 27 листопада 1985 року по 28 липня 1986 року, адже даний період підготовче відділення – слухач, роботи з 23 жовтня 1989 року по 25 грудня 1989 року, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення, роботи з 20 грудня 1996 року по 30 березня 2000 року, оскільки підпис відповідальної особи на записі про звільнення дописано заявником, а також періоди захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України періоди з 28 квітня 2022 року по 15 липня 2022 року, з 26 серпня 2022 року по 30 грудня 2022 року, з 01 липня 2023 року по 16 серпня 2023 року, з 30 серпня 2023 року по 31 жовтня 2023 року, з 01 квітня 2024 року по 15 липня 2024 року, з 19 липня 2024 року по 16 серпня 2024 року роки зараховано без урахування кратності оскільки зарахування в пільговому обчисленні 1 місяць служби за три не передбачено Законом №1058-ІV.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУПФ України в Одеській області, третя особа – ГУПФ України в Житомирській області про визнання рішення та дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправними дії та скасовано рішення ГУПФ України в Одеській області від 11 липня 2025 року №064250010602.

Зобов`язано ГУПФ України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди:

- навчання з 27 листопада 1985 року по 28 липня 1986 роки, як слухач підготовчого відділення денної форми Київського державного педагогічного інституту ім. О.М. Горького

- роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 07 грудня 1981 року з 23 жовтня 1989 року по 25 грудня 1989 року, з 20 грудня 1996 року по 30 березня 2000 року;

- безпосередньої участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України за періоди з 28 квітня 2022 року по 15 липня 2022 року, з 26 серпня 2022 року по 30 грудня 2022 року, з 01 липня 2023 року по 16 серпня 2023 року, з 30 серпня 2023 року по 31 жовтня 2023 року, з 01 квітня 2024 року по 15 липня 2024 року, з 19 липня 2024 року по 16 серпня 2024 року відповідно до довідки від 20 травня 2025 року №1671/450/УБД з розрахунку один місяць служби за три місяці.

Зобов`язано ГУПФ України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 липня 2025 року про призначення пенсії з 06 квітня 2025 року та прийняти відповідне рішення, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду.

В апеляційній скарзі ГУПФ України в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги:

- з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. З позовом позивач звернувся 27 жовтня 2025 року, при цьому позовні вимоги стосуються зобов`язання ГУПФ України в Одеській області призначити з 06 квітня 2025 року позивачу пенсію відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону №1058-IV. що виходить за межі шестимісячного строку, встановленого ст. 122 КАС України;

- згідно наданих документів страховий стаж позивача становить 23 роки 01 місяці 14 днів, якого недостатньо для призначення дострокової пенсії за віком. До загального страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки від 07 грудня 1981 року серії НОМЕР_1 : - навчання на курсах водіїв з 09 березня 1982 року по 08 червня 1982 року, оскільки запис про навчання не містить інформації про присвоєння певної кваліфікації; - навчання з 27 листопада 1985 року по 28 липня 1986 року, оскільки даний період підготовче відділення — слухач; - роботи з 23 жовтня 1989 року по 25 грудня 1989 року, оскільки наявне необумовлене виправлення в даті наказу про звільнення. - роботи з 20 грудня 1996 року по 30 березня 2000 року, оскільки підпис відповідальної особи на записі про звільнення дописано заявником. ГУПФ України в Одеській області №064250010602 від 11 липня 2025 року про відмову позивачу у призначенні дострокової пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку;

- станом на сьогодні, завдання з розгляду заяви позивача від 02 січня 2025 року ГУПФ України в Одеській області виконано, надалі правовідносини з позивачем мають відбуватися з органом Пенсійного фонду за місцем реєстрації позивача, а саме – з ГУПФ України у Житомирській області. І саме до останнього позивач мав би позиватись з позовною заявою стосовно будь- яких зобов`язань, а ГУПФ України в Одеській області повинно виступати як співвідповідач лише в частині визнання/невизнання протиправними вчинених дій його посадовими особами;

- ГУПФ України в Одеській області до пільгового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки від 07 грудня 1981 року серії НОМЕР_1 : - навчання на курсах водіїв з 09 березня 1982 року по 08 червня 1982 року, оскільки запис про навчання не містить інформації про присвоєння певної кваліфікації; - навчання з 27 листопада 1985 року по 28 липня 1986 року, оскільки даний період підготовче відділення — слухач; - роботи з 23 жовтня 1989 року по 25 грудня 1989 року, оскільки наявне необумовлене виправлення в даті наказу про звільнення; - роботи з 20 грудня 1996 року по 30 березня 2000 року, оскільки підпис відповідальної особи на записі про звільнення дописано заявником. Чинним законодавством України передбачено можливість підтвердження трудового стажу у разі відсутності відповідних записів або неправильних чи неточних записів у трудовій книжці, проте, жодних допустимих доказів, передбачених п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній позивачем до територіального органу Пенсійного фонду України (далі – Порядок №637) надано не було надано. З урахуванням наведеного, відсутні законні підстави для зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

15 квітня 2025 року позивач звернувся до ГУПФ України у м. Києві із заявою про призначення пенсії разом із документами, що підтверджують право на призначення пенсії.

23 квітня 2025 року ГУПФ України в Донецькій області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV, оскільки страховий стаж заявника складає 19 років 3 місяці 12 днів, а необхідний страховий стаж становить 32 роки.

В подальшому, позивач 03 липня 2025 року звернувся до ГУПФ України в Житомирській області із заявою про призначенню йому дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч.1 ст. 115 Закону №1058-IV.

03 липня 2025 року Головним управлінням пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за №064250010602, відповідно до якого було зазначено, що страховий стаж заявника становить 22 роки 2 місяці 24 дні, а необхідний стаж визначений пунктом 4 ч.1 ст. 115 Закону №1058-IV становить 25 років та зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 07 грудня 1981 року, а саме:

- навчання з 27 листопада 1985 року по 28 липня 1986 роки, як слухач підготовчого відділення денної форми Київського державного педагогічного інституту ім. О.М. Горького;

- роботи згідно записів у трудовій книжці з 23 жовтня 1989 року по 25 грудня 1989, оскільки наявне необумовлене виправлення в даті наказу про звільнення;

- роботи згідно записів у трудовій книжці з 20 грудня 1996 по 30 березня 2000 року роки, оскільки підпис відповідальної особи на записі про звільнення дописано заявником

- згідно довідки від 20 травня 2025 року №1671/450/УБД про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України періоди з 28 квітня 2022 року по 15 липня 2022 року, з 26 серпня 2022 року по 30 грудня 2022 року, з 01 липня 2023 року по 16 серпня 2023 року, з 30 серпня 2023 року по 31 жовтня 2023 року, з 01 квітня 2024 року по 15 липня 2024 року, з 19 липня 2024 року по 16 серпня 2024 року роки до страхового стажу у трикратному розмірі.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – у асників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 14 квітня 2023 року. Таким чином є помилковими доводи ГУПФ України в Одеській області стосовно неможливості розрахунку на пільгових умовах окремих періодів військової служби, оскільки це не передбачено Законом №1058-ІV. Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції виснував, що до страхового стажу позивача мають бути зараховані в кратному розмірі (із розрахунку один місяць служби за три місяці) періоди його безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України з 28 квітня 2022 року по 15 липня 2022 року, з 26 серпня 2022 року по 30 грудня 2022 року, з 01 липня 2023 року по 16 серпня 2023 року, з 30 серпня 2023 року по 31 жовтня 2023 року, з 01 квітня 2024 року по 15 липня 2024 року, з 19 липня 2024 року по 16 серпня 2024 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент внесення до трудової книжки спірних записів про роботу позивача обов`язок ведення трудових книжок покладався на адміністрацію підприємства (на роботодавця), а тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи, що зазначений у трудовій книжці, до страхового стажу. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. За таких обставин, суд першої інстанції вважав протиправним рішення відповідача щодо неврахування до страхового стажу позивача періодів його роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 07 грудня 1981 року з 23 жовтня 1989 року по 25 грудня 1989 року, з 20 грудня 1996 року по 30 березня 2000 року.

Суд першої інстанції, враховуючи, що за нормами законодавства, яке діяло у 1985-1986 роках, слухачі підготовчого відділення за правовим статусом прирівняні у правах до студентів вищого навчального закладу, за час навчання заявниці на підготовчому відділенні за денною формою навчання не переривався трудовий стаж, після закінчення підготовчих курсів, позивач був зарахований студентом першого курсу Київського державного педагогічного інституту ім. О.М. Горького, відтак вищевказаний період навчання позивача у Київському державному педагогічному інституті ім. О.М. Горького з 27 листопада 1985 року по 28 липня 1986 року підлягає зарахуванню до страхового стажу. За таких обставин, суд першої інстанції вважав протиправним рішення відповідача щодо неврахування до страхового стажу позивача періоду навчання позивача у Київському державному педагогічному інституті ім. О.М. Горького з 27 листопада 1985 року по 28 липня 1986 року підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ч.2 ст. 19, ст.46, п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, п.п.1.1, 1.7, 4.1, 4.2, 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, п.п.1-3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п.1 ч.1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у ст. 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно із частиною першою ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Відповідно до положень частин 1, 2, 4 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

До набрання чинності Законом №1058-IV діяв Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ).

Статтею 62 Закону України №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.

Також, з оскаржуваного рішення, органом пенсійного фонду не зараховано до страхового стажу періоди роботи позивача, що відображені в її трудовій книжці, а саме з 23 жовтня 1989 року по 25 грудня 1989 року, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення, роботи з 20 грудня 1996 року по 30 березня 2000 року, оскільки підпис відповідальної особи на записі про звільнення дописано заявником.

Так, на момент заповнення трудової книжки позивача 07 жовтня 1980 року, чинною була Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Госкомтруда СРСР від 20 червня 1974 року №162 (далі – Інструкція №162).

Пунктом 1.1 Інструкції №162 передбачалося, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.

Відповідно до п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

Пунктом 1.4 Інструкції №162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06 вересня 1973 року №656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок №656) та цією Інструкцією.

Крім того, відповідно до п.18 Порядку №656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Подібні за змістом приписи містить Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (надалі - Інструкція №58).

Так, відповідно до п.2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції №58).

Враховуючи вищенаведені правові норми, колегія суддів доходить висновку, що обов`язок ведення трудових книжок покладено на роботодавців, тому неналежне ведення таких не може позбавити працівника права на соціальний захист, зокрема й на отримання пенсійних виплат.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27 квітня 1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із записів трудової книжки позивача від 07 грудня 1981 року встановлено, що в записі №13 щодо періоду роботи з 23 жовтня 1989 року по 25 грудня 1989 року в Центрі трудових об`єднань молоді, міститься незначне виправлення в наказі про звільнення позивача (наказ №41 п. 1 від 25 грудня 1989 року).

Разом з тим пенсійним органом не було враховано до страхового стажу періоди роботи з 23 жовтня 1989 року по 25 грудня 1989 року згідно зазначеної трудової книжки, через наявність вказаного виправлення у прізвищі позивача.

Крім того, досліджуючи спірні записи трудової книжки позивача, а саме запис №26 щодо звільнення позивача за власним бажанням з ТОВ "Континент ЛТД" судом не встановлено обставин того, що підпис відповідальної особи на записі про звільнення дописано заявником.

Колегія суддів вказує, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.

Тобто, позивач не має нести відповідальність за допущені в записі помилки у її прізвищі при заповненні трудової книжки уповноваженим представником.

Враховуючи правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17, колегія суддів зазначає, що на момент внесення до трудової книжки спірних записів про роботу позивача обов`язок ведення трудових книжок покладався на адміністрацію підприємства (на роботодавця), а тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи, що зазначений у трудовій книжці, до страхового стажу.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про протиправність рішення відповідача щодо неврахування до страхового стажу позивача періодів його роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 07 грудня 1981 року з 23 жовтня 1989 року по 25 грудня 1989 року, з 20 грудня 1996 року по 30 березня 2000 року.

Щодо доводів апеляційної скарги про правомірність неврахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 27 листопада 1985 року по 28 липня 1986 роки, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ч.2 ст.53 Закону України від 01.07.2014 №1556-VII "Про вищу освіту" також визначено, що студентом (слухачем) є особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною формою, вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Статтею 45 Закону СРСР від 19 липня 1973 року "Про затвердження Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про народну освіту" було передбачено, що вища освіта здійснюється в університетах, інститутах, академіях, заводах - втузах та інших навчальних закладах, віднесених у встановленому порядку до вищих навчальних закладів. Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах здійснюється за денною, вечірньою та заочною формами навчання.

На момент навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 "Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій".

Згідно п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містять неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно п.20 Порядку №637 підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.2.16 Інструкції №58 для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів, та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.

Період роботи зазначених студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів у студентських таборах, при проходженні виробничої практики і при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики і при проходженні стажування підтверджується відповідною довідкою із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади та часу роботи. На підставі цих довідок навчальні заклади (наукові установи) забезпечують занесення до трудових книжок студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів відомостей про роботу та стажування згідно з одержаними даними. Довідки зберігаються в особистих справах зазначених осіб, як документи суворої звітності.

Таким чином, навчанням у вищому навчальному закладі, за законодавством у час навчання позивача, був період з дня зарахування особи до вищого навчального закладу на денну, вечірню або заочну форму навчання до дня її відрахування у зв`язку із завершенням навчання та отриманням відповідного документа про вищу освіту державного зразка.

Підставою для таких записів є накази учбового закладу (наукового закладу) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із запису №8 трудової книжки позивача від 07 грудня 1981 року, позивач зарахований підготовчого відділення денної форми Київського державного педагогічного інституту ім. О.М. Горького стаціонарної форми навчання відповідно до наказу №1354 від 27 листопада 1985 року.

Колегія суддів вказує, що навчання на підготовчому відділенні Київського державного педагогічного інституту ім. О.М. Горького проходило в денній формі, воно здійснювалося упродовж восьми місяців.

Крім того, згідно запису №10 трудової книжки, 28 липня 1986 року позивач був зарахований в якості студента першого курсу філологічного факультету.

Враховуючи, що за нормами законодавства, яке діяло у 1985-1986 роках, слухачі підготовчого відділення за правовим статусом прирівняні у правах до студентів вищого навчального закладу, за час навчання ОСОБА_1 на підготовчому відділенні за денною формою навчання не переривався трудовий стаж, після закінчення підготовчих курсів, позивач був зарахований студентом першого курсу Київського державного педагогічного інституту ім. О.М. Горького, відтак вищевказаний період навчання позивача у Київському державному педагогічному інституті ім. О.М. Горького з 27 листопада 1985 року по 28 липня 1986 підлягає зарахуванню до страхового стажу, що вірно встановлено судом першої інстанції

Щодо доводів апелянта про правомірність зарахування в одинарному розмірі періоди безпосередньої участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у ст. 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 4 ч.1 ст. 115 Закону №1058-IV передбачено, що військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 ст. 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п.19 ст. 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п.11 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого ч.першої ст. 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого ч.першої ст. 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Відповідно до ст. 57 Закону України №1788-XII військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Статтею 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі також - Закон №2232-XII, в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 вказаної ст. Закону №2232-XII передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 (надалі також - Порядок №413, в редакції, станом на час спірних правовідносин).

Відповідно до п.2 Порядку №413 статус учасника бойових дій надається, зокрема, військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним, добровольцям Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Пунктом 4 Порядку №413 передбачено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України: для осіб, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - довідка за формою згідно з додатком 6. Водночас, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом №2011-XII, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 1-2 цього Закону військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до учасників бойових дій належать, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Абзацом 2 п.1 ст. 8 Закону №2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Так, Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (надалі також - Положення №530).

За правилами приписів п.2.3 розділу 2 Положення №530 участь у бойових діях у воєнний час зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.

Відповідно до п.2.9 Наказу №530 документами, що підтверджують окремі періоди військової служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах, є: довідки архівних і військово-лікувальних закладів; переліки посад льотного складу, посад управлінь з`єднань підводних човнів і з`єднань тральщиків, служба в яких підлягає зарахуванню до вислуги років на пільгових умовах, затверджені наказами Міністра оборони України; листи обліку:

- льотної роботи військовослужбовців льотного складу, стажу плавання військовослужбовців Військово-Морських Сил Збройних Сил України (Військово-Морського Флоту СРСР) та Державної прикордонної служби України (Прикордонних військ СРСР), виконання стрибків з парашутом військовослужбовців, служба яких пов`язана із систематичними стрибками з парашутом, роботи водолазами під водою;

- витяги з наказів командирів військових частин або повідомлення військових частин, управлінь (відділів) особового складу (персоналу), управлінь (відділів) кадрів або управлінь (відділів) мобілізації та комплектування відповідних штабів про час проходження військовослужбовцями служби у високогірних місцевостях, в укріплених районах СРСР із залученням до несення бойового чергування в спорудах оборонних позицій у складі бойових обслуг;

- довідки кадрових органів Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, про службу в цих військових формуваннях, яка підлягає зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах;

- дипломи, посвідчення, довідки і повідомлення цивільних вищих та інших навчальних закладів про час навчання в цих навчальних закладах для зарахування часу навчання до вислуги років та загального страхового стажу; інші документи, що підтверджують періоди дійсної військової служби в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, служби в органах Міністерства внутрішніх справ СРСР та держав - учасниць СНД. Відповідно до п.6 Порядку №637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки;

- довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, розвідувальних органів, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС;

- довідки архівних і військово-лікувальних установ.

Військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, зараховується до трудового стажу на підставі довідок територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток №2).

Відповідно п.1 Постанови №393 встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб особам з числа військовослужбовців" (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах б-д, ж і з ст. 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховується, зокрема, військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.

Відповідно до положень пп."а" п.3 Постанови №393 до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому п.1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час; період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Суд звертає увагу, що можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на щомісячне пенсійне забезпечення, а зі спеціальним статусом, якого ці особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу, що узгоджується з положеннями ст. 2 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу якою передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі, до якої відповідно до п.4 цієї ст. віднесено також військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, до якої відповідно до п.1 ст.2 Закону також віднесено і військову службу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 14 квітня 2023 року.

Відповідно до довідки від 20 травня 2025 року №1671/450/УБД позивач в період з 28 квітня 2022 року по 15 липня 2022 року, з 26 серпня 2022 року по 30 грудня 2022 року, з 01 липня 2023 року по 16 серпня 2023 року, з 30 серпня 2023 року по 31 жовтня 2023 року, з 01 квітня 2024 року по 15 липня 2024 року, з 19 липня 2024 року по 16 серпня 2024 року роки безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що до страхового стажу позивача мають бути зараховані в кратному розмірі (із розрахунку один місяць служби за три місяці) періоди його безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України з 08 з 28 квітня 2022 року по 15 липня 2022 року, з 26 серпня 2022 року по 30 грудня 2022 року, з 01 липня 2023 року по 16 серпня 2023 року, з 30 серпня 2023 року по 31 жовтня 2023 року, з 01 квітня 2024 року по 15 липня 2024 року, з 19 липня 2024 року по 16 серпня 2024 року.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 25 травня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.