Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №420/31500/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/31500/25

Категорія: 102010000 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:25.12.2025р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі Кароліно-Бугазької СР) про:

- визнання протиправним та скасування рішення чотирнадцятої сесії VIII скликання Кароліно-Бугазької СР від 15 липня 2021 року за №258-VIII "Про передачу майна комунальної власності Затоківським ВУЖКГ до КП "Бугаз" (щодо передачі майна комунальної власності, закріпленого на праві господарського відання);

- визнання протиправним та скасування рішення чотирнадцятої сесії VIII скликання Кароліно-Бугазької СР від 15 липня 2021 року за № 278-VIII "Про затвердження актів приймання-передавання майна комунальної власності від Затоківського ВУЖКГ до КП "Бугаз";

- стягнення із Кароліно-Бугазької СР на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями у розмірі 72 590,85 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що оскаржувані рішення відповідача від 15 липня 2021 року №258-VIII та №278-VIII безпосередньо впливають на її права та інтереси, трудові відносини із Затоківським ВУЖКГ в частині поновлення її на роботі в Затоківському ВУЖКГ на посаді юрисконсульта, отримання заробітної плати та інших соціальних гарантій, а також стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про її поновлення на роботі.

Також позивач вказувала, що всупереч положенням ст. 129-1 Конституції України, ст.ст. 14, 18, 430 ЦПК України, Затоківське ВУЖКГ по теперішній час не виконало рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 липня 2024 року у справі №495/5063/23 в частині, що підлягає негайному виконанню – позивачку до цього часу не поновлено на посаді юрисконсульта, навіть у примусовому порядку через Білгород-Дністровського відділ ДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Позивач зазначала, що оскаржувані рішення не оприлюднювалися відповідачем на офіційному веб-сайті у встановлені строки та в порядку, що свідчить про порушення ч.3 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Крім того, позивачу, як особі, яка працювала в Затоківському ВУЖКГ з 2016 року по 2023 рік та обіймала посаду юрисконсульта (і одночасно суміщувала посаду інспектора з кадрів з 16 червня 2016 до березня 2022 років), достеменно відомо, що у 2021 році жодної комісії Кароліно-Бугазької СР з питань передачі майна комунальної власності від Затоківського ВУЖКГ до КП "БУГАЗ" в Затоківському ВУЖКГ не працювало, працівники Затоківського ВУЖКГ до складу такої комісії не включалися, інвентаризації з цього приводу в підприємстві не проводилось.

Вважаючи протиправними рішення відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що позивач подала позов зі значним пропуском процесуального строку та подав до суду клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 .

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року позивачу поновлено строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (ст. 262 КАС України).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року у задоволенні клопотання Кароліно-Бугазької СР про залишення позову без розгляду у справі №420/31500/25 відмовлено.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження без виклику сторін.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги:

- судом першої інстанції встановлено, що на офіційному вебсайті Кароліно-Бугазької сільської ради (https://karolino-bugazka-gromada.gov.ua/), який є офіційною платформою для оприлюднення актів органу місцевого самоврядування відповідно до вимог ч.3 ст. 59 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі – Закон №280/97-ВР), відсутні тексти спірних рішень відповідача №258-VIII та №278-VIII, що суперечить вимогам ст. 19 Конституції України, ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" ч.3, 5 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Суд першої інстанції надав оцінку доводам позивача в цій частині і дійшов висновку в оскаржуваному рішенні про те, що оскільки спірні рішення відповідача №258-VIII та №278-VIII не були офіційно оприлюднені, такі акти відповідно до ч.5 ст.59 Закону №280/97-ВР не набрали чинності;

- суд першої інстанції не звернув уваги та не надав оцінки доказу по справі – офіційному листу відповідача від 10 червня 2025 року за вих. №1155/01-14/25/690, офіційному листу керівника Затоківського ВУЖКГ від 22 квітня 2025 року за вих.№14, наданих державному виконавцю Білгород-Дністровського відділу ДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області на вимогу державного виконавця щодо спірних рішень та передачі майна від Затоківського ВУЖКГ до КП "БУГАЗ"; заяві державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 24 червня 2025 року за вих. №64290/21.3, з якою державний виконавець 01 липня 2025 року звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області про заміну боржника у виконавчому провадженні №77535429 (з примусового виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду по справі №495/5504/24), її правонаступником;

- зазначені докази свідчать про те, що відповідач та Затоківське ВУЖКГ видають спірні нечинні рішення відповідача у взаємовідносинах із третіми особами (у даному випадку з Білгород-Дністровським відділом державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)) за чинні акти органу місцевого самоврядування та таким чином негативно впливають за законні права та інтереси позивача, як незаконно звільненого Затоківським ВУЖКГ працівника;

- у позовній заяві позивач зазначала, що Затоківське ВУЖКГ здійснювало господарську діяльність, принаймні, з 16 липня 2021 року по 2023 рік, про що свідчать дані з відкритих джерел в системі Prozorro, і що, на думку позивача, є підтвердженням протиправності спірних рішень відповідача від 15 липня 2021 року, а тому висновок суду першої інстанції про те, що "Посилання позивача на здійснення вказаною юридичною особою господарської діяльності лише є підтвердженням того, що саме вказана особа як боржник у виконавчому провадженні, повинна виконувати рішення судів на користь стягувача" є поверхневим, не всебічним, таким, що спотворює викладені позивачем у позовній заяві доводи;

- суд першої інстанції не взяв до уваги і не надав оцінку аргументам позивача щодо того, що спірні рішення підписані сільським головою, статус якого є нікчемним через те, що вибори депутатів Кароліно-Бугазької сільської ради 25 жовтня 2020 року в багатомандатних виборчих округах №1-5, 7 та сільського голови визнано такими, що не відбулись, і призначено повторні вибори в цих округах (Постанова від 11 серпня 2021 року у справі №420/14069/20 Верховним Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду);

- якщо врахувати офіційний лист Затоківського ВУЖКГ від 22 квітня 2025 року за вих. №14, нечинні спірні рішення відповідача були реалізовані без проведення обов`язкової інвентаризації та без оформлення передачі майна у встановлений законом спосіб, що унеможливлює визначення - яке саме майно було передано; хто є відповідальним за його утримання; які об`єкти фактично вибули з діяльності Затоківського ВУЖКГ;

- суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому, що істотне процедурне порушення, допущене відповідачем у неоприлюдненні спірних рішень, фактично унеможливило захист права господарського відання Затоківського ВУЖКГ, яке напряму вплинуло на права позивача та законні інтереси; фактично позбавило позивача можливості своєчасно дізнатися про передачу майна; унеможливило їх оперативне оскарження у встановлений чинним законодавством термін; призвело до фактичної реалізації спірних рішень поза публічним контролем;

- суд першої інстанції, відмовляючи позивачеві у задоволенні позову по справі №420/31500/25, не надав оцінки ненадання відповідачем будь-яких документів, що підтверджують фактичну передачу майна комунальної власності від Затоківського ВУЖКГ до КП "БУГАЗ", та проігнорував наслідки такої правової невизначеності для прав позивача. Отже, фактично передача майна комунальної власності з господарського відання Затоківського ВУЖКГ до КП "БУГАЗ" на підставі нечинних спірних рішень є втручанням відповідача у самостійне речове право суб`єкта господарювання комунального сектору – Затоківського ВУЖКГ;

- відмова суду першої інстанції у задоволенні позову по справі №420/31500/25 фактично легалізує передачу майна комунальної власності без публічності, створює небезпечний прецедент втручання у право господарського відання без судових рішень; суперечить принципам верховенства права та ефективного захисту, що не відповідає принципам адміністративного судочинства, ст.ст. 2, 6 КАС України, спірні рішення відповідача створили правову невизначеність у сфері управління комунальним майном, позбавили Затоківське ВУЖКГ об`єкта управління, що у свою чергу унеможливило фактичне виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді юрисконсульта в Затоківському ВУЖКГ;

- такий наслідок свідчить про прямий причинно-наслідковий зв`язок між публічно-правовим порушенням відповідача при прийнятті спірних рішень у протиправний спосіб та порушенням прав і законних інтересів позивача, як працівника Затоківського ВУЖКГ, а відтак – відповідає критеріям адміністративного спору, визначеним ст.. 2 КАС України, і обґрунтовує позовні вимоги до відповідача не тільки в частині, що стосується визнання протиправними та скасування спірних рішень, а й в частині стягнення моральної шкоди.

У відзиві Кароліно-Бугазької СР на апеляційну скаргу вказується, що в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій відповідача щодо прийняття оскаржуваних рішень, та позивачем не доведено порушення його прав оскаржуваними рішеннями у сфері публічно-правових відносин, а тому позовні вимоги про стягнення моральної та матеріальної шкоди також не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

ОСОБА_1 з 16 червня 2016 року по 03 травня 2023 року перебувала у трудових відносинах із Затоківським ВУЖКГ, обіймаючи посаду юрисконсульта (одночасно, в період з 16 червня 2016 року по березень 2022 року, за сумісництвом обіймала посаду інспектора з кадрів).

Затоківським ВУЖКГ призупинено дію трудового договору на підставі наказу керівника підприємства №3-к від 02 березня 2023 року, який позивачка оскаржила до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

Рішенням суду від 18 жовтня 2023 року по справі №495/3088/23 наказ визнано протиправним та скасовано, Затоківське ВУЖКГ зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за період вимушеного прогулу в період призупинення дії трудового договору з 03 березня 2023 року по 03 травня 2023 року в сумі 28 400,24 грн.

Ухвалою суду від 30 липня 2024 року, у справі №495/3088/23, через невиконання Затоківським ВУЖКГ рішення суду, змінено спосіб та порядок виконання рішення суду шляхом стягнення із Затоківського ВУЖКГ на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору у розмірі 28 400,24 грн.

03 травня 2023 року, наказом начальника Затоківського ВУЖКГ від 02 травня 2023 року за №6-к, ОСОБА_1 звільнено з посади юрисконсульта Затоківського ВУЖКГ у зв`язку із скороченням та неможливістю подальшого працевлаштування з підстав, передбачених п.1 ст. 40 КЗпП України, через відсутність фінансово-господарської діяльності в Затоківському ВУЖКГ.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 липня 2024 року у справі №495/5063/23 за цивільним позовом ОСОБА_1 до Затоківського ВУЖКГ визнано протиправним та скасовано наказ начальника Затоківського ВУЖКГ від 02 травня 2023 року №6-к "Про звільнення ОСОБА_2 ", поновлено ОСОБА_1 на роботі в Затоківському ВУЖКГ на посаді юрисконсульта, стягнуто із Затоківського ВУЖКГ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 20 2674,44 грн., починаючи з 04 травня 2023 року по день ухвалення рішення.

У Білгород-Дністровському відділі державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з ВУЖКГ Затоківської селищної ради (код ЄДРПОУ – 05445480, 67772, Одеська область, Білгород-Дністровський район, селище Затока, вул. Піонерська, 4, далі – Затоківське ВУЖКГ), засновником якого є відповідач, на користь ОСОБА_1 ; на користь іншого, незаконного звільненого з посади головного інженера, працівника Затоківського ВУЖКГ грошових коштів.

До складу зазначеного зведеного виконавчого провадження наразі входять наступні виконавчі провадження про стягнення із Затоківського ВУЖКГ на користь позивача боргів:

- виконавче провадження №75887954, про примусове виконання виконавчого листа, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області 11 квітня 2024 року по справі №495/3088/23 про стягнення із Затоківського ВУЖКГ на користь ОСОБА_1 заробітної плати за період призупинення дії трудового договору з 03 березня 2023 року по 03 травня 2023 року та компенсації за затримку виплати заробітної плати у розмірі 28 400, 24 грн.;

- виконавче провадження №78714940, про примусове виконання виконавчого листа, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області 21 липня 2025 року по справі №495/9417/24 про стягнення із Затоківського ВУЖКГ на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 15 липня 2024 року по 11 жовтня 2024 року включно у розмірі 43 245,82 грн.;

- виконавче провадження №78714972, про примусове виконання виконавчого листа, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області 23 липня 2025 року по справі №495/9417/24 про стягнення із Затоківського ВУЖКГ на користь ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 211,20 грн.;

- виконавче провадження №78714958 про примусове виконання виконавчого листа, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області 21 липня 2025 року по справі №495/2452/25 про стягнення із Затоківського ВУЖКГ на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 13 січня 2025 року по 11 квітня 2025 року включно у розмірі 41 954,90 грн., без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів; витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн.;

- виконавче провадження №79063779, про примусове виконання виконавчого листа, виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області 03 вересня 2025 року по справі №495/175/25 про стягнення із Затоківського ВУЖКГ на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 14 жовтня 2024 року по 10 січня 2025 року включно у розмірі 41 954,90 грн без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів; витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211, 20 грн.

На Вимогу державного виконавця відповідач надав лист від 10 червня 2025 року за вих. №1155/01-14/25/690, яким направив до державного виконавця рішення Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 15 липня 2021 року №258-VIII "Про передачу майна комунальної власності Затоківським ВУЖКГ до КП "Бугаз" та №278-VIII "Про затвердження актів приймання-передавання майна комунальної власності від Затоківського ВУЖКГ до КП "Бугаз". У листі вказано, що всі інші документи, зазначені у запиті, в сільській раді відсутні.

Ухвалою від 21 липня 2025 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області державному виконавцю у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Позивач, будучи стягувачем в рамках ряду виконавчих проваджень, за яким боржником є ВУЖКГ Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, вважає, що рішення Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 15 липня 2021 року №258-VIII "Про передачу майна комунальної власності Затоківським ВУЖКГ до КП "Бугаз" та №278-VIII "Про затвердження актів приймання-передавання майна комунальної власності від Затоківського ВУЖКГ до КП "Бугаз" безпосередньо впливають на її права та інтереси, в частині поновлення її на роботі.

Вважаючи рішення від 15 липня 2021 року №258-VIII та №278-VIII протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки оскаржувані рішення (№258-VIII та №278-VIII) не були офіційно оприлюднені, такі акти відповідно до ч.5 ст. 59 Закону №280/97-ВР не набрали чинності, та як нечинні акти не породжують жодних юридичних наслідків для будь-яких осіб, у тому числі позивача.

Крім того, суд першої інстанції зазначав, що перехід майна у господарське відання від одного комунального підприємства до іншого (від Затоківського ВУЖКГ до КП "Бугаз") не впливає на виконання ВУЖКГ Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати йому середнього заробітку, оскільки саме ВУЖКГ залишається боржником у виконавчому провадженні, є юридичною особою. На думку суду першої інстанції, посилання позивача на здійснення вказаною юридичною особою господарської діяльності лише є підтвердженням того, що саме вказана особа як боржник у виконавчому провадженні, повинна виконувати рішення судів на користь стягувача.

При цьому суд першої інстанції зауважував, що статус майна як комунального, яке знаходилось у господарському віданні боржника, його перехід у господарське відання іншого підприємства та статус боржника у виконавчому провадженні, на якого покладено обов`язок поновити позивача на посаді, є різними правовими категоріями, які не перетинаються між собою.

Суд першої інстанції вважав що, в даному випадку невиконання рішення суду про поновлення позивача на посаді створило умови, за яких вона намагається змусити державу в особі органу місцевого самоврядування виконати судове рішення, за яким воно не було відповідачем та не є боржником у виконавчому провадженні.

Враховуючи, що в ході судового розгляду судом першої інстанції не встановлено протиправних дій відповідача щодо прийняття оскаржуваних рішень, не доведено порушення прав позивача оскаржуваними рішеннями у сфері публічно-правових відносин, позовні вимоги про стягнення моральної та матеріальної шкоди, на думку суду першої інстанції, також не підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Законе України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Враховуючи наведене, надаючи оцінку висновками суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної, колегія суддів приходить до з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону №280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно ч.ч.1 та 2 ст. 10 вказаного Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання

Частиною 1 ст. 60 Закону №280/97-ВР визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно з ч.4 ст. 60 цього Закону районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Частинами 5 та 6 ст. 60 Закону №280/97-ВР встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Відповідно до ч.8 ст. 60 Закону №280/97-ВР право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно з п.2 ч.9 ст. 60 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право на переважне придбання в комунальну власність приміщень, споруд, інших об`єктів, розташованих на відповідній території, якщо вони можуть бути використані для забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб територіальних громад.

Відповідно до п.30 ч.1 ст. 26 Закону №280/97-ВР до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить прийняття рішень на пленарних засідань, зокрема, щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, питання щодо управління об`єктами комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст входять до виключної компетенції відповідних рад та вирішуються ними на пленарних засіданнях.

Щодо порушеного права позивача колегія суддів зазначає наступне.

Позивач зазначила, що рішення Кароліно-Бугазької сільської ради від 15 липня 2021 року №258-VIII та №278-VIII, які вона оскаржує у цій справі, не були належним чином оприлюднені.

В розумінні ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно з ч.5 ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Отже, цією конституційною нормою передбачено можливість застосування способів захисту права, в тому числі, не передбачених процесуальними нормами.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення ч.2 ст. 55 Основного Закону України, у рішенні від 14 листопада 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (п.4.1 мотивувальної частини вказаного рішення).

Реалізація особою права на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження будь-яких рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не покладає на суд беззаперечного обов`язку щодо надання такого захисту безвідносно до змісту позовних вимог та наявності спірних публічно-правових правовідносин.

Тобто, питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог позивача, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та суб`єктом владних повноважень, протиправні дії якого, на суб`єктивну думку позивача, порушили його право чи стосуються його інтересів.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові особисте суб`єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту.

З огляду на положення ст.ст. 5, 245 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов`язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними.

Згідно згаданих норм такі повноваження суд реалізує в разі встановлення факту порушення прав, свобод та інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який б гарантував повний захист прав, свобод та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Відповідно до ч.2 ст.6, ч.ч.1, 2 ст.7 КАС України суд при вирішенні справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейський суд з прав людини, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права і суд позбавлений можливості задовольняти вимоги в разі, якщо права позивача не були порушені.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст. 2 КАС України для оцінювання рішення (дій/ бездіяльності), є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивачів.

В свою чергу, за приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. Метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у позовній заяві та доданих до неї матеріалів відсутнє будь яке посилання на порушене право ОСОБА_1 .

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діями наслідків.

Тобто, ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення повинна довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені і в результаті вчинення певних дій вони будуть відновлені.

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Підсумовуючи, колегія суддів доходить висновку, що позивачем не обґрунтовано та не доведено факту порушення його прав та законних інтересів.

Враховуючи все вищевикладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 25 травня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.