Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №400/3188/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/3188/26

Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В.

Дата і місце ухвалення: 16.04.2026р., м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів : Тарновецького І.І.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27.06.2024р. по 17.03.2025р. включно;

- зобов`язати відповідача виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.06.2024р. по 13.03.2025р., щорічну матеріальну допомогу на оздоровлення за 2025 рік, грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової (як учасника бойових дій) відпустки за 2025 рік.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.1 ст.170 КАС України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу від 16.04.2026р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що нібито позивач вже зверталася до суду з аналогічним предметом позову по справі №400/3624/25. ОСОБА_1 стверджує, що предметом спору у справі №400/3624/25 було оскарження нею законності п.1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 17 березня 2025 року №75/нст в частині виключення позивача зі списків особового складу. Дослідження права позивача на виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в рамках даної справи не проводилося.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що з конструкції ч.2 ст.235 КЗпП України слідує, що питання поновлення працівника на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як похідних вимог, вирішується судами за наслідками вирішення питання про задоволення основних вимог - про визнання звільнення незаконним. При цьому, відповідно до висновків викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022р. у справі №755/12623/19, позивач не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якщо такі вимоги не розглянуті у справі про поновлення на роботі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції – без змін. Відповідач зазначає, що у рішенні Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.07.2025р. у справі №400/3624/25 досліджено питання та надано висновок щодо виплати грошового забезпечення позивачу до моменту виключення останньої зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно даних висновків підтримано позицію ІНФОРМАЦІЯ_3 та, відповідно до пункту 1 розділу ХХХІ наказу МОУ № 260 від 07.06.2018 «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зазначено, що посада позивачем була здана 26.06.2024р., про що було зазначено у п.1 наказу №150 від 26.06.2024р., який є чинним та не скасований, тому відсутні правові підстави для нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення до 17.09.2024р.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходила військову службу у МЗВ ВСП та наказом начальника МЗВ ВСП (по особовому складу) від 24 червня 2024 року №17-РС звільнена у відставку за пп. «б» п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 26 червня 2024 року №150 позивача з 26 червня 2024 року виключено зі списків особового складу відділу та з усіх видів забезпечення.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі №400/6746/24, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року, визнано протиправним та скасовано п.1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 26 червня 2024 року №150 в частині виключення позивача зі списків особового складу МЗВ ВСП.

У рішенні суду зазначено, що «норма, передбачена п.242 Положення, в імперативній формі забороняє виключення військовослужбовця з особового складу військової частини до проведення з ним всіх розрахунків, за винятком згоди його на виключення без проведення такого розрахунку.

Щодо застосування положення п.242 Положення склалася стала судова практика Верховного Суду, сформульована у постановах від 10 травня 2019 року у справі №814/1113/16, від 12 листопада 2019 року у справі №815/7098/16, від 05 грудня 2019 року у справі №420/6263/18, від 28 липня 2020 року у справ №495/707/14-а, від 04 листопада 2020 року у справі №808/1854/16, від 21 вересня 2023 року у справі №420/4487/19, відповідно до якої, у розумінні п.242 Положення №1153/2008 відповідач не може виключити позивача без його згоди зі списків особового складу військової частини у тому випадку, якщо не провів з ним розрахунок, тобто не виплатив усі ним же встановлені платежі.

У цьому випадку, мова як раз йде про самостійно визначену відповідачем суму компенсації за речове майно позивача в розмірі 169 140,34 грн. Тобто, стосовно нарахування та виплати цієї суми відсутній спір, а у такому випадку, у відповідача не було право на відрахування позивача з особового складу військової частини до виплати на її користь у тому числі і цієї суми.»

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 17 березня 2025 року №75/нст ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 з 17 вересня 2024 року.

Вказаний наказ ОСОБА_1 оскаржила в судовому порядку та рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року по справі №400/3624/25, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2026 року, в задоволенні позову їй відмовлено.

Предметом спору у даній справі є вимога ОСОБА_1 щодо зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 виплатити на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.06.2024р. по 13.03.2025р., щорічну матеріальну допомогу на оздоровлення за 2025 рік, грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової (як учасника бойових дій) відпустки за 2025 рік.

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі на підставі п.2 ч.1 ст.170 КАС України суд першої інстанції виходив із того, що питання недоотримання грошового забезпечення за період з 27.06.2024р. по 17.09.2024р. та за період з 27.06.2024р. по 17.03.2025р. було предметом судового розгляду у справі №400/3624/25. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.07.2025р. у справі №400/3624/25, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2026р., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

А відтак, за висновками суду, наразі є таке, що набрало законної сили рішення у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Водночас, не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були аргументовані ним інакше. Крім того, посилання на наявність доказів, відмінних від тих, які були подані при первинному зверненні, не свідчать про зміну підстав звернення до суду з позовом.

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що кожна особа наділена правом на звернення до суду, якщо вважає, що суб`єкт владних повноважень своїми рішеннями, діями або бездіяльністю допустив порушення своїх прав. При цьому, таке право не є абсолютним. Так, у випадку встановлення судом наявності у провадженні цього або іншого суду справи про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суддя має правові підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Дослідивши зміст судового рішення по справі №400/3624/25, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі на підставі п.2 ч.1 ст.170 КАС України, оскільки питання щодо наявності/відсутності правових підстав для виплати на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27.06.2024р. по 13.03.2025р., щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення за 2025 рік, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової (як учасника бойових дій) відпустки за 2025 рік під час розгляду справи №400/3624/25 не досліджувалося та судове рішення щодо вказаних вимог не приймалося.

Предметом спору у справі №400/3624/25 була вимога ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування п.1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 17 березня 2025 року №75/нст в частині виключення позивача зі списків особового складу.

Жодних інших вимог в рамках даної справи позивачем не заявлялося.

Більше того, зазначаючи в оскаржуваній ухвалі від 16.04.2026р. про те, що питання недоотримання грошового забезпечення за період з 27.06.2024р. по 17.09.2024р. та за період з 27.06.2024р. по 17.03.2025р. було предметом судового розгляду у справі №400/3624/25, судом першої інстанції не враховано, що при зверненні з даним позовом до суду ОСОБА_1 просить виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за відповідний період, а не власне грошове забезпечення.

За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.170 КАС України.

Статтею 320 КАС України передбачено право суду апеляційної інстанції за наслідками скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. Бойко

Судді І.І. Тарновецький О.А. Шевчук