Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 25 травня 2026 р.
Справа: №400/4125/25
Суддя: Джабурія О.В.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/4125/25
Перша інстанція: суддя Мельник О.М.,
повний текст судового рішення
складено 06.04.2026, м. Миколаїв
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 року (головуючий суддя Мельник О.М.) задоволено позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому суд вирішив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення ОСОБА_1 до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 83 дні обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
09.02.2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про заміну боржника у виконавчому провадженні, а саме військову частину НОМЕР_1 на Міністерство оборони України (ЄДРПОУ 00034022). Заява мотивована тим, що 23.10.2025 року представником позивача направлено адвокатський запит про виконання рішення суду до військової частини НОМЕР_1 . Від військової частини НОМЕР_2 надійшла відповідь від 28.10.2025 року, в якій зазначається, що військова частина НОМЕР_1 на даний момент є анульованою. Представник позивача звернувся з адвокатським запитом до Міністерства оборони України від 05.12.2025 року з проханням, у тому числі, повідомити хто є правонаступником військової частини НОМЕР_1 . 15.12.2025 року отримано відповідь на адвокатський запит від військової частини НОМЕР_2 , в якій зазначено, що відповідно до пункту 4 статті 7 розділу ІІІ Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань», до Єдиного державного реєстру не вносяться відомості, що становлять державну таємницю. Згідно з пунктом 5 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, присвоєння ідентифікаційних кодів Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України суб`єктам, відомості про які становлять державну таємницю, здійснюється відповідними центральними органами виконавчої влади, яким Держкомстат передає ці коди для ведення відомчого обліку. Таким чином, у військової частини НОМЕР_2 відсутній доступ до Єдиного державного реєстру та відомчого обліку, а тому встановити та повідомити інформацію про правонаступництво військової частини НОМЕР_1 , не має змоги. Представник вважає, що оскільки Міністерство оборони України несе відповідальність за ліквідування військової частини НОМЕР_1 , то саме Міністерство має відповідати за фінансовими зобов`язаннями військової частини НОМЕР_1 .
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказав, що оскільки заявником не підтверджено та не надано доказів щодо реорганізації або ліквідації військової частини НОМЕР_1 , у суду відсутні правові підстави для заміни боржника у виконавчому провадженні у порядку статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погодившись з вищезазначеною ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати вищезазначену ухвалу суду по справі №400/4125/25 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).
За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до вимог частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Крім того, вимогами статті 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно з вимогами ч.ч.1, 4 ст.379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Це також узгоджується з нормою статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Отже, процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірних правовідносин, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки сторони або третьої особи.
Таким чином, заміна сторони у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі №2-а-1411/11, від 24 квітня 2018 року у справі №2а/0612/649/11, від 03 травня 2018 року у справі №2-а-1864/10, від 13 грудня 2018 року у справі №2-а-1710/11, від 29 січня 2020 року у справі №815/1303/17.
Водночас для правильного вирішення питання заміни сторону виконавчого провадження необхідно дослідити питання наявності підстав для заміни сторони виконавчого провадження.
Колегія суддів зазначає, що підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень, а саме: ліквідація органу чи посади; передача здійснюваних ним владно-управлінських функцій іншому суб`єкту; припинення юридичної особи шляхом її злиття, приєднання, поділу, перетворення, тощо.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду із заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні доказів на підтвердження реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або доказів припинення військової частини НОМЕР_1 не надано.
Зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Крім того, позивач у заяві про заміну сторони у виконавчому провадженні не зазначив відомостей, які б свідчили про те, що Міністерство оборони України є правонаступником військової частини НОМЕР_1 , та не надав відповідних доказів.
За правилами частин 1, 4 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач до суду першої інстанції не заявляв клопотання про витребування доказів на підтвердження здійснення реорганізації Військової частини НОМЕР_1 та правонаступництва її прав та обов`язків.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
З підстав, визначених статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 241, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua