Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №420/40893/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/40893/25

Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А. Дата і місце ухвалення: 17.03.2026р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо ініціювання адміністративного розшуку позивача від 19.06.2025р. (з метою адміністративного затримання та доставлення до ТЦК);

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 вчинити дії щодо припинення розшукових заходів стосовно ОСОБА_1 та направити (подати) офіційне повідомлення до відповідного територіального органу Національної поліції України про припинення/скасування розшуку, ініційованого 19.06.2025р.;

у разі встановлення судом наявності індивідуального акту/рішення, яким 19.06.2025р. було ініційовано оголошення позивача у розшук, - визнати його протиправним та скасувати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») його взято на військовий облік 23.02.2009р., а також відображені дані щодо перебування за кордоном та сімейного стану (наявності трьох і більше дітей). ОСОБА_1 у встановленому порядку оформлено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Однак, в інформаційно-телекомунікаційному застосунку «Резерв +» міститься інформація про оголошення його 19.06.2025р. у розшук. Такі дії ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 вважає незаконними та зазначав, що з березня 2022 року він фактично перебуває за межами України, що унеможливлювало отримання повісток/викликів та проходження ВЛК у строки, на які посилається відповідач, та виключає умисне ухилення з його боку. Водночас, оголошення у розшук та ініціювання адміністративного затримання створюють реальну загрозу незаконного обмеження свободи пересування, ризики незаконного затримання/доставлення, а також перешкоджають реалізації прав на вільне пересування, що свідчить про порушення прав та інтересів ОСОБА_1 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що суд визнав встановленими, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення від 17.03.2026р., з ухваленням по справі нового судового рішення – про задоволення його позову у повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції залишено поза увагою, що на момент ініціювання розшуку (19.06.2025р.) у ОСОБА_1 існувало законне право на відстрочку від призову під час мобілізації. Право на відстрочку є суб`єктивним правом громадянина, що виникає з моменту настання юридичного факту (у даному випадку - народження дитини) незалежно від його документального оформлення в реєстрі. Це не адміністративна послуга, що «надається» ТЦК за заявою, а законна гарантія, встановлена Законом. Порядок застосування примусових заходів до особи, яка потенційно має право на відстрочку, вимагає від суб`єкта владних повноважень попередньої перевірки або принаймні надання особі можливості підтвердити своє право до застосування примусу. Відповідач цього не зробив: не запросив відомості про склад сім`ї, не надав позивачеві можливості підтвердити право на відстрочку, не вчинив жодних дій для встановлення цієї обставини. Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що після того, як ОСОБА_1 11.08.2025р. самостійно уточнив дані та підтвердив право на відстрочку, реєстр зафіксував її одразу — спочатку до 02.02.2026р., а надалі, станом на 20.03.2026р., безстроково «до завершення мобілізації» за п.3 ч.1 ст.23 Закону про мобілізацію. Водночас, запис про розшук досі не скасований, що свідчить про триваюче порушення прав позивача.

Посилається апелянт і на те, що розшук ініційований ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом автоматизованого внесення запису до Реєстру без будь-якого окремого мотивованого рішення. Суд першої інстанції кваліфікував звернення до Національної поліції для адміністративного затримання особи як «облікову дію». Між тим, внесення відмітки до реєстру і звернення до поліції для примусового доставлення — це два принципово різних заходи з різними правовими підставами та наслідками. Відсутність індивідуального правового акта для примусового заходу свідчить про його протиправність незалежно від наявності загальних повноважень у ТЦК.

Апелянт стверджує, що повістка №3583428 від 25.05.2025р. не могла йому бути фізично вручена. Відповідач достеменно знав про перебування ОСОБА_1 за межами території України з 18.03.2022р., що підтверджується листом від 15.01.2026р. №1227/80 з посиланням на систему « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Державної прикордонної служби.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги колегія суддів доходить наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 ), що підтверджується даними з електронного військово-облікового документу «Резерв+».

Відповідно до електронного військово-облікового документу із мобільного застосунку «Резерв+», сформованого 11.08.2025р., ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, має відстрочку від призову на військову службу до завершення мобілізації, тип відстрочки: п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Також, в електронному військово-обліковому документі «Резерв+» станом на 11.08.2025р. наявна інформація «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку», причина розшуку: не прибули за бойовою повісткою до ТЦК та СП; дата початку розшуку: 19.06.2025р.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (розширені дані), станом на 08.11.2025р., ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, має відстрочку до 02.02.2026р., тип відстрочки: батьки трьох і більше дітей. Дата взяття на облік: 23.02.2009р.; порушення військового обліку; причина звернення до Нацполіції: не прибули за мобілізаційним розпорядженням; дата звернення: 19.06.2025; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; дата уточнення даних: 11.08.2025р.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 25.11.2025р. вих. №ІІ/2495 ОСОБА_1 повідомлено, що за результатами перевірки було встановлено, що згідно постанови №932 від 16 серпня 2024 року його було автоматично взято на військовий облік до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі -Реєстр) засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відповідно до інформації з Реєстру у ОСОБА_1 відсутня довідка про проходження військово-лікарської комісії. Відповідно ст. 15 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження відповідного керівника обласного (Київського та ІНФОРМАЦІЯ_7 з визначеними строками та обсягами призову резервістів та військовозобов`язаних звертаються до територіального органу (підрозділу) поліції для адміністративного затримання та доставлення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так як ОСОБА_1 не перебував на військовому обліку (взятий на військовий облік автоматично), та не проходив військово-лікарську комісію, в його діях вбачається порушення правил військового обліку, у зв`язку з чим 19.06.2025р. ініційовано оголошення про його розшук. Право на відстрочку реалізовано 31.07.2025р.

Вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо ініціювання адміністративного розшуку від 19.06.2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , виходив з того, що ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено порушення позивачем правил військового обліку, у зв`язку з чим відомості про це внесені відповідачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та направлено 19.06.2025р. звернення до органів Національної поліції щодо оголошення його у розшук. Суд зазначив, що сама ж по собі наявність з застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність, за яке встановлено статтею 210 КУпАП. Вказана примітка свідчить лише про те, що у зв`язку з порушенням вимог закону позивач підлягає примусовому приводу до органів ТЦК та СП з метою складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому, суд звернув увагу, що він не надає оцінки наявності підстав для застосування примусу, наявності в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, оскільки вказане перебуває поза межами предметної юрисдикції адміністративного суду. Питання правомірності дій щодо проведення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, має вирішуватись під час притягнення особи до відповідальності по КУпАП.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно ч.ч.1, 3 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ч.1 ст.34 Закону №2232-ХІІ).

23.02.2022р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №154, якою затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення №154).

Відповідно до пункту 1 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 8 Положення №154 встановлено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є, зокрема, виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Абзацом другим пункту 14 Положення №154 передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та ІНФОРМАЦІЯ_8 , районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідає за військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

На виконання ч.5 ст.33 Закону №2232-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (п.3 Порядку №1487).

Призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом (п.19 Порядку №1487).

Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів наведені у Додатку 2 до Порядку №1487 (далі - Правила).

Відповідно до п.2 Правил, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, серед іншого, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;

Пунктами 3 та 4 Правил встановлено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП).

Громадяни, які ухиляються від військового обліку, навчальних (перевірочних) або спеціальних зборів, від призову на базову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, несуть кримінальну відповідальність.

Зокрема, ст.ст. 210 та 210-1 КУпАП регламентують відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зокрема:

- організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

- організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

- організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;

- розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, розвідувальних органів);

- повідомляють органам досудового розслідування про факти, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення громадянами, які ухиляються від військового обліку або навчальних та спеціальних зборів, призову на базову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (додаток 19);

- звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.

Отже, до компетенції районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, серед іншого, належить: розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов`язаних з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальної інформації.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти), визначає Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від №1951-VIII.

Відповідно до вимог ст.1 Закону №1951-VIII, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Одним із основних завдань Реєстру є інформаційне забезпечення громадян України відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (п.3 ч.1 ст.2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Порядком ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94 п. 12 розділу III «Відомості, що вносяться до Реєстру»), передбачено, що отримання призовником, військовозобов`язаним та резервістом інформації про своє включення (не включення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, здійснюється після особистого звернення та письмового запиту (в якому вказується прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує особу, яка подає запит) до органу ведення Реєстру або в електронному вигляді через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації.

Відповідно до відкритої інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Міністерства оборони України, застосунок «Резерв+» надає можливість оперативного оновлення даних та доступу до інформації у реєстрі Оберіг.

Згідно ст.14-1 Закону №1951-VІІІ електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Вказаний кабінет реалізовано у форматі застосунку «Резерв+».

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов`язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку.

Як зазначає відповідач, внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку пов`язано з тим, що 18.03.2022р. позивач вибув за межі України та будучи військовозобов`язаним:

- в порушення абзацу сьомого пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, які є Додатком 1 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 р. №921, особисто у семиденний строк не прибув до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з паспортом громадянина України і військово-обліковими документами для зняття з військового обліку в разі вибуття в іншу місцевість до нового місця проживання, у службові відрядження, на навчання, у відпустку чи на лікування (строком понад три місяці за межі України), у разі зміни місця проживання в межах міста з переїздом на територію іншого адміністративного району;

- в порушення абзацу третього пункту 1 Правил №921 без дозволу керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки змінив місце фактичного проживання (перебування) з моменту оголошення мобілізації;

- в порушення абзацу третього пункту 1 Правил №921 без дозволу керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у воєнний час виїхав з місця проживання;

- в порушення абзацу восьмого пункту 1 Правил № 921 особисто не повідомив у семиденний строк органу, в якому позивач перебуває на військовому обліку, про зміну адреси місця проживання (перебування);

- в порушення абзацу другого пункту 1 Правил №921 не став на військовий облік в у разі тимчасового вибуття за межі України за місцем консульського обліку в дипломатичних установах України.

Крім того, в період з 18.05.2024р. по 16.07.2024р. ОСОБА_1 в порушення вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», не уточнив адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.

Також, 25.05.2025р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 видано розпорядження голові Новоборисівської селищної ради щодо здійснення оповіщення військовозобов`язаних, в т.ч. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно довідки виконавчого комітету Новоборисівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області за №884 від 27.05.2025р. ОСОБА_1 на території громади зареєстрований, але не проживає. За результатом оповіщення ОСОБА_1 не прибув в строк передбачений в повістці до ІНФОРМАЦІЯ_6

Колегія суддів зазначає, що згідно п.20-1 ч.1 ст.7 Закону №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Відповідно до ч.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених ч.1,3 ст.22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Стаття 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, ст.210-1 за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Таким чином, процес притягнення особи до адміністративної відповідальності - це законодавчо врегульована процедура КУпАП, що включає виявлення (фіксацію) правопорушення, складання протоколу у встановлених КУпАП випадках, розгляд справи уповноваженим органом, винесення постанови та її виконання.

КУпАП регламентує процедуру притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, визначаючи уповноважені органі, які фіксують (виявляють) вказані адміністративні правопорушення, розглядають та виносять постанови про накладення адміністративного стягнення або приймають інше рішення.

Відповідно до ст.235 КУпАП такими уповноваженими органами щодо адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦКСП).

Процедура притягнення до адміністративної відповідальності завершується відповідно до ст.284 КУпАП прийняттям уповноваженим органом постанови: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених ст.24-1 цього Кодексу; про закриття справи.

Судом встановлено, що відносно позивача не прийнята будь-яка постанова, оскільки він до органів ТЦК не з`явився, навіть після внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про те, що він є особою, яка порушила правила військового обліку.

ІНФОРМАЦІЯ_9 є уповноваженим на суб`єктом владних повноважень відповідно до КУпАП, який виявляє та фіксує адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП щодо порушення правил військового обліку.

Саме ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до норм КУпАП є уповноваженими органами розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, та встановлювати наявність або відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення щодо порушення правил військового обліку. Встановлений нормами КУпАП порядок розгляду справ передбачає як права та обов`язки уповноваженого органу та і права та обов`язки особи, яка притягується до відповідальності.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має обсяг прав, які визначені ст.268 КУпАП, у тому числі подавати докази, пояснення, оскаржувати прийняте рішення.

З урахуванням всіх обставин наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення щодо порушення правил військового обліку встановлюється саме під час розгляду справи уповноваженим органом.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження позивача, що він не вчиняв адміністративних правопорушень, оскільки відсутність складу правопорушення має бути встановлено компетентним, уповноваженим органом – ІНФОРМАЦІЯ_2 , або судом, але лише в порядку судового контролю за прийнятим рішенням.

В рамках даної справи, колегія суддів звертає увагу на те, що сама по собі наявність у застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 210-1 КУпАП. Вказана примітка свідчить лише про те, що у зв`язку з порушенням вимог закону, позивач підлягає доставці до відповідного органу ТЦК та СП для вирішення питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

В той же час, вимогами ч.3 ст.38 Закону №2232-ХІІ визначено, що органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов`язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що самі по собі відомості про порушення правил військового обліку не є тотожними відомостями про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Колегія суддів акцентує увагу на необхідності розмежування понять матеріального складу адміністративного правопорушення та порушення правил військового обліку. Правила військового обліку є сукупністю встановлених Законом №2232-XII обов`язків, порушення яких є об`єктивним юридичним фактом, що виникає в момент невиконання особою конкретної вимоги, незалежно від моменту винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Тобто, правила військового обліку є цілісною системою встановлених Законом №2232-XII та Порядком обов`язків, виконання яких має безумовний та безперервний характер, а порушення цих правил є об`єктивним юридичним фактом, що виникає безпосередньо в момент невиконання особою конкретної вимоги закону або законного розпорядження органу військового управління, зокрема, неявки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за належним чином надісланою повісткою. Такий юридичний факт існує незалежно від моменту винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки адміністративна відповідальність за статтями 210, 210-1 КУпАП є лише формою державного реагування на вже вчинене правопорушення, а не підставою для виникнення статусу особи як такої, що порушила правила військового обліку.

Отже, відмітка в реєстрі «Оберіг» або звернення ТЦК та СП до органів поліції щодо доставлення особи є наслідком саме зафіксованого об`єктивного факту ігнорування військового обов`язку, що за своєю правовою суттю є реалізацією превентивних та виконавчих функцій у сфері мобілізаційної підготовки, а не актом притягнення до адміністративної відповідальності в розумінні КУпАП.

Колегія суддів наголошує, що процедура адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних і резервістів під час дії воєнного стану спрямована виключно на забезпечення складання і розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст. 210, 210-1 КУпАП. Такий захід не є видом відповідальності, не має каральної мети і не може бути використаний як інструмент примусового призову або мобілізації особи.

Інститут адміністративного затримання не наділяє ні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, ні органи Національної поліції повноваженнями щодо фактичного обмеження свободи особи поза межами часу, необхідного для складання матеріалів справи та передачі її для розгляду. У свою чергу, ухилення від мобілізації є кримінально караним діянням згідно зі статтею 336 Кримінального кодексу України, тому будь-які заходи примусового фізичного доставлення з метою мобілізації виходять за межі адміністративно-правової процедури та суперечать принципам, встановленим статтями 19 Конституції України та статей 260, 263 КУпАП.

Отже, колегія суддів наголошує на тому, що адміністративне затримання може застосовуватися виключно для забезпечення розгляду справи про адміністративне правопорушення, але не для примусового направлення особи до проходження військової служби, здійснення мобілізаційних заходів або виконання наказів військового командування. Використання такого заходу з іншою метою є протиправним.

Варто зазначити, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 заперечує лише факт його обізнаності про необхідність з`явитися до РТЦК за повісткою, посилаючись на перебування його за межами території України. Однак, як вже зазначалося, порушення позивачем правил військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_10 пов`язує не лише з неявкою позивача за повісткою.

Наявність у особи відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не звільняє від виконання правил військового обліку. Особи, які мають відстрочку від мобілізації, зобов`язані вчасно оновлювати свої дані, проходити військово-лікарську комісію (ВЛК) та дотримуватися інших вимог законодавства.

Відстрочка захищає лише від призову на військову службу під час мобілізації, але не скасовує статусу військовозобов`язані особи.

Звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є заходом впливу з метою вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності поза встановленням питання вини позивача в адміністративному правопорушенні.

При цьому, стаття 8 Закону №1951-VIII не містить застережень щодо внесення відомостей про виконання особою військового обов`язку виключно на підставі відповідних рішень уповноважених органів.

Враховуючи наведене у сукупності колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відмову в їх задоволенні.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення скарги позивача колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 травня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук