Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №420/1021/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1021/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Осіпова Ю.В.,

- Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року, прийняте у складі суду судді Потоцької Н.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, в якому позивач просив суд:

- визнати бездіяльність Міністерство оборони України протиправною, що полягає у не розгляді звернень:

а) від 23 жовтня 2024 року, яке було надіслане на електронну пошту admou@post.mil.gov.ua, zvernmou@post.mil.gov.ua;

б) від 21 травня 2024 року яке 27 травня 2024 року переслало представництво Президента України в Автономній Республіці Крим (Код ЄДРПОУ 22275298);

в) від 8 травня 2024 року, яке було надіслане на електронну пошту admou@post.mil.gov.ua, zvernmou@post.miLgov.ua ;

г) від 13 березня 2024 року, яке було надіслане на електронну пошту admou@post.mil.gov.ua, zvernmou@post,mil.gov.ua;

ґ) від 19 лютого 2024 року яке було надіслане на електронну пошту admou@post.mil.gov.ua, zvernmou@post.mil.gov.ua;

- зобов`язати Міністерство оборони України розглянути п`ять (5) звернень від 23 жовтня 2024 року, від 21 травня 2024 року (5 запитань), від 8 травня 2024 року (7 питань), від 13 березня 2024 року, від 19 лютого 2024 року (26 запитань) відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування норм права які викладені: а) в постанові Верховного Суду від 27.04.2020 у справі № 813/4351/16, б) в постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №815/1178/17, в) в постанові Верховного Суду від 28.02.2020 справа №1.380.2019.002548.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач неодноразово звертався із заявами та скаргами до відповідача щодо надання інформації щодо перебування на військовому обліку позивача та законодавче регулювання його правового статусу. Відповіді на вказані звернення не надані. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Міністерство оборони України щодо не розгляду звернень ОСОБА_1 від 19 лютого 2024 року, від 13 березня 2024 року, від 8 травня 2024 року, від 21 травня 2024 року та від 23 жовтня 2024 року. Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути та надати ОСОБА_1 відповідь на звернення від 19 лютого 2024 року, від 13 березня 2024 року, від 8 травня 2024 року, від 21 травня 2024 року та від 23 жовтня 2024 року відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».

20 березня 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю, подана в порядку ст. 382 КАС України. Доводи вказаної заяви ґрунтувались на тому, що після набрання рішенням законної сили Міністерство оборони України вчинило лише формальні дії, які не свідчать про належне виконання судового рішення.

13 квітня 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшли заперечення Міністерства оборони України, в обґрунтування яких зазначено, що після набрання вказаним судовим рішенням законної сили, Міністерство оборони України направило на електронну адресу ОСОБА_1 відповіді на кожне окремо вказане в рішенні суду звернення, що підтверджується листом Управління по роботі зі зверненнями громадян та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України за вих. №220/63/вихЗВГ/3842 від 20.08.2025.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 в порядку ст. 382 КАС України за вхід. №30883/26 від 20.03.2026 року відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, зроблені за неповного з`ясування фактичних обставин та з неправильним застосуванням норм процесуального і матеріального права, тому просить апеляційний суд скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву позивача, подану в порядку статті 382 КАС України, про здійснення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 у справі № 420/1021/25.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції неправильно визначив зміст обов`язку, покладеного рішенням від 28.03.2025, не перевірив дотримання вимог Закону України «Про звернення громадян», хоча саме цей закон був прямо включений до резолютивної частини рішення, і фактично підмінив реальний судовий контроль формальним посиланням на сам факт направлення відповідачем листів.

Представником відповідача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Статтею 382 КАС України встановлено спосіб здійснення судового контролю за виконанням судового рішення. Зокрема, відповідно до частин першої, другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що стаття 382 КАС України надає право суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, з метою забезпечення належного виконання рішення, застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання такого судового рішення у строк, встановлений судом, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Для застосування наведених процесуальних заходів повинні існувати відповідні правові підстави. Зокрема, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у порядку статті 382 КАС України може слугувати наявність у суду об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю судове рішення залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №0640/3719/18 та від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується ухваленням судового рішення, а також передбачає його виконання.

При цьому аналіз норми статті 382 КАС України у її системному взаємозв`язку з нормами статті 372 КАС України дозволяє стверджувати, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися за наявності для цього підстав, зокрема у випадку, якщо:

- рішення суду ще не виконано, у тому числі у порядку його примусового виконання;

- існує обґрунтований і підтверджений доказами ризик його невиконання;

- існують підтверджені доказами обставини, які ставлять під сумнів виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, або дають підстави вважати, що:

- загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату,

- або що відповідач (його правонаступник) створює перешкоди для виконання такого рішення, має намір ухилення від цього обов`язку.

Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року було, зокрема, зобов`язано Міністерство оборони України розглянути та надати ОСОБА_1 відповідь на звернення від 19 лютого 2024 року, від 13 березня 2024 року, від 8 травня 2024 року, від 21 травня 2024 року та від 23 жовтня 2024 року відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».

Як вірно встановлено судом першої інстанції, після набрання судовим рішенням законної сили (ухвалення постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025), Міністерство оборони України направило на електронну адресу ОСОБА_1 відповіді на кожне окремо вказане в рішенні суду звернення. Це підтверджується листом Управління по роботі зі зверненнями громадян та доступу до публічної інформації МО України за вих. №220/63/вихЗВГ/3842 від 20.08.2025 та доданих до нього відповідей № Ч-20145 від 20.02.2024; № Ч-32340 від 14.03.2024; № Ч-58097 від 15.05.2024; № Ч-64640 від 27.05.2024; № Ч-141906 від 05.11.2024.

На переконання колегія суддів, сукупність наданих до суду доказів свідчить про повне виконання відповідачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року.

В свою чергу, позивач, не заперечуючи факт отримання вказаних листів, вважає, що відповіді на окремі питання є некоректними, неповними та формальними.

З цього приводу колегія суддів зауважує, що предметом спору у межах даної справи є саме бездіяльність відповідача стосовно ненадання відповіді на запити позивача, а не оскарження змісту вказаних відповідей на предмет їх повноти та достовірності, оскільки на момент подання адміністративного позову вказані відповіді позивачем отримані не були.

Висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні від 28 березня 2025 року, ґрунтувались на тому, що позивач звернувся до Міністерства оборони України із зверненнями від 19 лютого 2024 року, від 13 березня 2024 року, від 8 травня 2024 року, від 21 травня 2024 року та від 23 жовтня 2024 року, проте відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, відповідей на звернення не надано, що свідчить про бездіяльність відповідача щодо не розгляду.

Суд апеляційної інстанції при перегляді вищевказаного рішення в апеляційному порядку, виходив з того, що відповідно до наявних в матеріалах справи під час розгляду справи у суді першої інстанції доказів, відповідей на звернення не надано, а надані разом з апеляційною скаргою відповіді з урахуванням вимог ч.4 ст. 308 КАС України, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції.

Використане у резолютивній частині рішення формулювання «зобов`язати Міністерство оборони України розглянути та надати ОСОБА_1 відповідь на звернення від 19 лютого 2024 року, від 13 березня 2024 року, від 8 травня 2024 року, від 21 травня 2024 року та від 23 жовтня 2024 року відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» стосується ідентифікації таких звернень, та не містило жодних вимог до змісту відповідей, наданих позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Таким чином, питання змісту наданих позивачу відповідей на предмет їх повноти та достовірності виходить за межі предмету судового контролю, передбаченого КАС України, оскільки зазначені питання, поставлені апелянтом, не були предметом розгляду та не були покладені в основу рішення суду першої інстанції. У разі незгоди позивача із правомірністю наданих йому відповідей, зазначені питання можуть бути предметом нового адміністративного позову, проте не стосуються судового контролю за виконанням рішення суду у межах даної справи.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: В.О. Скрипченко