Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №160/24550/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/24550/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року в адміністративній справі №160/24550/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 із зарахуванням до загального трудового стажу періоду роботи в колгоспі з 01.07.1980 року по 03.06.1994 року, зокрема, періоди з 25.10.1983 року по 31.08.1984 року та з 28.06.1989 року по 09.02.1998 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із зарахуванням до загального трудового стажу періоду роботи в колгоспі з 01.07.1980 року по 03.06.1994 року, зокрема, періоди з 25.10.1983 року по 31.08.1984 року та з 28.06.1989 року по 09.02.1998 року, починаючи з 30.06.2025 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено частково, суд:

- визнав протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 із зарахуванням до загального трудового стажу періоду роботи в колгоспі «Дружба» з 01.07.1980 року по 03.06.1994 року, зокрема, періоди з 25.10.1983 року по 31.08.1984 року та з 28.06.1989 року по 09.02.1998 року, згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 від 02.12.1981 року, оскільки відсутня інформація про встановлену норму мінімуму трудової участі у сільському господарстві та фактична кількість нарахованих трудоднів за кожен рік, зазначеному в листі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 06.08.2025 року №34921-25564/Р-01/8-0400/25;

- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із зарахуванням до загального трудового стажу періоду роботи в колгоспі «Дружба» з 01.07.1980 року по 03.06.1994 року, зокрема, періоди з 25.10.1983 року по 31.08.1984 року та з 28.06.1989 року по 09.02.1998 року, згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 від 02.12.1981 року;

- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив;

- стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у розмірі 605,60 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 02.12.1981 не містить інформації про встановлену норму мінімуму трудової участі у сільському господарстві та фактичну кількість нарахованих трудоднів за кожен рік. В разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу або наявності неточностей, в підтвердження трудового стажу приймаються уточнюючі довідки, зокрема, довідки архівних установ.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 311 КАС України.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

ОСОБА_1 з 13.10.2022 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

25.02.2025 позивач через електронний кабінет на сайті Пенсійного фонду України (Портал електронних послуг) подав заяву про перерахунок пенсії у зв`язку з наданими додатковими документами.

На підставі заяви позивача від 25.02.2025 відповідач перерахував розмір пенсії позивача, починаючи з дати призначення, тобто з 13.10.2022, загальний стаж роботи склав 35 років 10 місяців 28 днів, розмір призначеної пенсії склав 3323,00 грн.

30 червня 2025 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії, зарахувавши до страхового стажу період роботи в Колгоспі «Дружба» з 01.07.1980 року по 03.06.1994 року, зокрема, періоди з 25.10.1983 року по 31.08.1984 року та з 28.06.1989 року по 09.02.1998 року.

Листом від 06.08.2025 №34921-25564/Р-01/8-0400/25 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило, що при призначенні пенсії до страхового стажу не враховано період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.12.1981 період роботи з 01.07.1980, 25.10.1983 по 31.08.1984, та з 28.06.1989 роки в колгоспі «Дружба», оскільки відсутня інформація про встановлену норму мінімуму трудової участі у сільському господарстві та фактична кількість нарахованих трудоднів за кожен рік. Отже, зарахувати до страхового стажу період роботи буде можливо у разі надання довідок, які підтверджують період роботи відповідно до Порядку № 637.

Не погоджуючись з відмовою у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Суд першої інстанції вказав, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону № 1058-IV). Отже, територіальний орган Пенсійного фонду може скористатись своїм правом перевірки даних трудової книжки позивача. На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії за віком.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно ст. 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 02.02.1981 з 01.07.1980 року по 03.06.1994 року, зокрема, періоди з 25.10.1983 року по 31.08.1984 року та з 28.06.1989 року по 09.02.1998 року позивач був прийнятий в члени Колгоспу «Дружба».

Відповідно до архівної довідки Державного архіву Запорізької області від 15.04.2024 №05-07/9-917 позивач був прийнятий у члени колгоспу 30.06.1980. Документи з особового складу колгоспу «Дружба» за 1980-1984 роки на зберігання до Державного архіву Запорізької області не надходили, у зв`язку з чим надати відомості про заробітну плату та фактично відпрацьовані дні ОСОБА_1 немає можливості.

Відомостями про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб, який веде Пенсійний фонд України підтверджено, що позивач у спірний період був членом колгоспу «Дружба» з 30.06.1980 по 03.06.1994 , а з 04.06.1994 по 31.12.1998 був членом колгоспу імені Шевченка.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року за №310.

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відтак, виходячи з наведеного можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Згідно позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наявність сумнівів у відповідача щодо достовірності трудового стажу позивача, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

У той же час слід враховувати, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, а право на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок заповнення документів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що дані трудової книжки позивача не містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означених періодів до страхового стажу позивача, що враховується при призначенні пенсії.

За таких же підстав, колегія суддів вважає, що відповідачем протиправно не зараховано спірні періоди до страхового стажу позивача, покликаючись на формальні підстави.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, відтак підлягають частковому задоволенню.

Відтак, доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року в адміністративній справі №160/24550/25 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року в адміністративній справі №160/24550/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328-329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко