Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №160/8709/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/8709/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 року в адміністративній справі №160/8709/25 (головуючий суддя першої інстанції – Ніколайчук С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення старшому лейтенанту ОСОБА_1 за період жовтень 2023 року, листопад 2023 року та грудень 2023 року у щомісячній сумі 31024,73 грн., яка складається із:

посадового окладу - 4370,00 грн.;

окладу за військове звання - 1200,00 грн.;

надбавки за вислугу років - 2506,50 грн.;

надбавки за особливе проходження служби - 5249,73 грн.;

премії - 17698,50 грн;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату старшому лейтенанту ОСОБА_1 за період жовтень 2023 року, листопад 2023 року та грудень 2023 року щомісячної додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести індексацію грошового забезпечення старшого лейтенанта ОСОБА_1 за весь період служби з 26.11.2005 року по 04 січня 2024 року та виплатити таку індексацію ОСОБА_1 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо призупинення ОСОБА_1 нарахування та виплати грошового забезпечення у період жовтень – грудень 2023 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за основними займаними посадами з врахуванням всіх видів нарахувань згідно з пунктом 2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяких інших осіб, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року №260 та пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за період жовтень – грудень 2024 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн розмірі, пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період жовтень – грудень 2023 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року (включно) із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум;

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31.12.2022 року відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що відповідно до абзацу п`ятого пункту 15 розділу І наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» – грошове забезпечення не виплачується за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки.

Так як термін перебування на лікуванні за кордоном позивача тривав понад встановлений строк визначений Законом (дванадцять місяців) подальше нарахування грошового забезпечення (додаткової винагороди) було б порушенням закону. Щодо індексації грошового забезпечення зазначає, що індексація відповідачем проводиться відповідно до норм діючого законодавства. Додатково зазначив, що позивачем пропущений строк звернення до суду.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 проходив в період з 26.11.2005 року по 10.12.2024 року військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

20.04.2022 року старший лейтенант ОСОБА_1 отримав поєднане уламкове мінно-вибухове поранення лицевого відділу черепа та лобової, скроневої лівої ділянки. Забій головного мозку. Клінічно, множинний перелом кісток обох орбіт, лівої верхньощелепної пазухи. Травматичне розмодження лівого ока. Множинні поранення повік з відривом хряща лівого ока. Проникаюче корпосклеральне поранення з випадінням оболонок правого ока, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), що видана 26 окремою бригадою 18.06.2022 року за №6/12-811.

Відповідно до Довідки Посольства України в Королівстві Нідерланди від 29.12.2023 року №61219-500-24, ОСОБА_1 , прибув до Королівства Нідерланди 08.09.2022 року та знаходиться на стаціонарному лікуванні, згідно з програмою направлення осіб із складових сил оборони та сил безпеки, постраждалих у зв`язку з військовою агресією РФ проти України.

Відповідно до наказу командира НОМЕР_2 окремої бригади (по стройовій частині) від 16.09.2022 року№231 на підставі листа Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2022 року №29/20410/2-22 старший лейтенант ОСОБА_1 , командир розвідувальної роти, який перебував у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, вважати таким, що з 08.09.2022 року вибув до м Доори Королівства Нідерланди, для отримання необхідної медичної допомоги.

Відповідно до листа експертного центра для слабозорих та незрячих Коніклейке Візіо Гет Лоо Ерф від 27.11.2023 року за вих. №2023/AS/003 ОСОБА_1 з 19.06.2023 року по 19.11.2023 року проходив стаціонарне лікування у центрі та інтенсивну реабілітацію. Позивач не завершив реабілітацію. Її продовжено на вісім тижнів.

Відповідно до листа Університетського медичного центру м. Утрехт, Нідерланди, від 03.01.2024 підтверджено, що ОСОБА_1 з 09.09.2022 перебуває на стаціонарному лікуванні у Королівстві Нідерладни в Університетському медичному центрі м. Утрехт (УМЦ).

Згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.10.2023 року №314 старшому лейтенанту ОСОБА_1 відповідно до пункту 11 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зі змінами від 06.09.2023 року, що набрали чинності від 05.10.2023 року), абзацу п`ятого пункту 15 розділу 1 наказу МОУ№260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (зі змінами, що набрали чинності від 29.09.2023 року) з 01 жовтня 2023 року зупинено виплату всіх видів грошового забезпечення (додаткові винагороди) до отримання висновку військово-лікарської комісії.

Згідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.01.2024 року №5 вважати таким, що прибув і приступив до виконання службових обов`язків із відпустки для лікування у зв`язку з хворобою з м. Утрехт Королівство Нідерланди 04.01.2024 року старший лейтенант ОСОБА_1 , який відповідно до наказу Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 25.10.2022 року №88 увільнений від займаної посади і з 25.10.2022 року зарахований у розпорядження Голови Адміністрації Державної служби транспорту та з 08.09.2022 року перебував на стаціонарному лікуванні в Університетському медичному центрі м. Утрехт, згідно з програмою направлення осіб із складових сил оборони та сил безпеки, постраждалих у зв`язку з військовою агресією РФ проти України. На підставі пункту 9 наказу МОУ №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (зі змінами, що набрали чинності від 29.09.2023 року) з 04.01.2024 року поновити нарахування та виплату грошового забезпечення. Вважати таким, що вибув для проходження військово-лікарської комісії 04.01.2024 року.

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 20.02.2024 року №46 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного на посаду наказом Голови Адміністрації від 16.02.2024 року №26 старшим офіцером відділу підтримки управління підтримки Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, який прибув з Військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , з 20.02.2024 року зарахувати до списків особового складу, на всі види забезпечення і вважати таким, що з 20.02.2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Листом від 20.02.2025 року за вих. №9/91-413 відповідачем на адвокатський запит повідомлено, що підстави для виплати грошового забезпечення за час перебування на лікуванні понад встановленні чинним законодавством строки не передбачено. Також зазначено, що позивачу грошове забезпечення виплачувалося у повному обсязі та відповідно до встановленого порядку.

Вважаючи свої права щодо належного розрахунку та виплати грошового забезпечення порушеними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 17 Конституції України передбачено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Також статтею 65 Основного Закону передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» 25.03.1992 року №2232-XII (надалі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, регулює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XІІ (надалі - Закон №2011-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх з службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

За приписами частини 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктами 2 - 4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до першого абзацу пункту 11 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ (в редакції станом на 09.09.2022 року – дату початку лікування позивача у стаціонарі) у зв`язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою не повинен перевищувати 4 місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).

Після закінчення встановленого безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.

Законом України № 3379-IX від 06.09.2023 року, що набрав законної сили 05.10.2023 року, до вказаної статті внесено зміни, відповідно до якої абзац перший пункту 11 викладено в такій редакції: «Військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) становить не менше тижня та не може перевищувати в цілому чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). У разі направлення військовослужбовця на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, загальний час його перебування на лікуванні за кордоном, включаючи час переміщення з одного іноземного закладу охорони здоров`я до іншого та час очікування між плановими хірургічними втручаннями, не може перевищувати дванадцяти місяців підряд».

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 року №411 затверджено Порядок направлення осіб із складових сил оборони та сил безпеки, постраждалих у зв`язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на лікування за кордон (далі – Постанова №411).

Відповідно до вказаної Постанови №411 (в редакції станом н а 09.09.2022 – початок лікування позивача) направленню для лікування за кордон з метою отримання медичної та/або реабілітаційної допомоги підлягають особи із складових сил оборони та сил безпеки, постраждалі у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - захисники України), за умови наявності висновку про необхідність направлення на лікування за кордон та письмового підтвердження готовності закладу охорони здоров`я іноземної держави на безоплатній основі прийняти на лікування.

Згідно п.2 Постанови №411 (станом на 09.09.2022 року) направлення захисників України на лікування за кордон ініціюється закладами охорони здоров`я, в яких вони перебувають на лікуванні та/або реабілітації, про що складається клопотання щодо необхідності направлення захисника України для лікування за кордон (далі - клопотання) у довільній формі.

У разі коли захисники України перебувають на лікуванні та/або реабілітації у закладах охорони здоров`я, які не належать до сфери управління державних органів, що входять до складу сектору безпеки і оборони, клопотання надсилаються такими закладами охорони здоров`я до відповідних закладів охорони здоров`я, які належать до сфери управління державних органів, що входять до складу сектору безпеки і оборони (далі - військово-медичні заклади), з такими документами:

згода захисника України або його законного представника на лікування за кордоном (за умови наявності висновку про необхідність направлення на лікування за кордон та письмового підтвердження готовності закладу охорони здоров`я іноземної держави на безоплатній основі прийняти на лікування) з обов`язковим наданням однозначної згоди на обробку персональних даних, що стосуються медичної інформації;

згода на обробку та передачу персональних даних закладам охорони здоров`я іноземних держав відповідно до законодавства у довільній формі;

виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою, затвердженою МОЗ.

Згідно п. 4 Постанови №411 військово-медичний заклад формує та надсилає до Командування Медичних сил Збройних Сил (далі - Командування Медичних сил):

- дозвіл керівника складової сил безпеки і оборони, до якого належить захисник України, на виїзд за кордон (крім закладів охорони здоров`я, що належать до сфери управління Міноборони);

- перелік захисників України, щодо яких наявні висновки про необхідність їх направлення на лікування за кордон, із зазначенням діагнозу/діагнозів та ускладнень відповідно до НК 025:2021 «Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я»;

- висновки про необхідність направлення захисників України на лікування за кордон;

- документи, зазначені у пункті 2 цього Порядку, - для кожного захисника України, щодо якого прийнято рішення про необхідність направлення на лікування за кордон.

Згідно п. 7 Постанови №411 після надходження до МОЗ листа-направлення з повним переліком документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку, МОЗ протягом двох робочих днів з дати реєстрації листа-направлення надсилає до МЗС запит з проханням підтвердити можливість надання на безоплатній основі медичних послуг іноземними закладами охорони здоров`я, які вже подали пропозиції щодо прийняття на лікування захисників України (далі -запит).

Разом із запитом МОЗ надсилає до МЗС перелік захисників України, щодо яких наявні висновки про необхідність їх направлення на лікування за кордон, із зазначенням діагнозу/діагнозів та ускладнень відповідно до НК 025:2021 «Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я».

МЗС через закордонні дипломатичні установи України протягом 10 календарних днів надсилає МОЗ лист, що підтверджує готовність закладів охорони здоров`я іноземних держав на безоплатній основі прийняти на лікування конкретних захисників України з надісланого переліку.

У разі коли у МОЗ відсутні пропозиції закладів охорони здоров`я іноземних держав щодо прийняття на лікування захисників України з відповідним діагнозом або щодо конкретного захисника України з надісланого переліку відсутнє підтвердження готовності закладу охорони здоров`я іноземної держави на безоплатній основі прийняти на лікування, МОЗ та МЗС вживають заходів для пошуку відповідних закладів охорони здоров`я іноземних держав.

Відповідно до п. 8 Постанови №411 (в редакції станом на 09.09.2022) МОЗ протягом двох календарних днів листом інформує Командування Медичних сил та Адміністрацію Держприкордонслужби про погоджений з іноземною стороною перелік захисників України, яких заклади охорони здоров`я іноземних держав можуть прийняти на лікування за кордоном.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2024 року №111 внесно зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 року №411 пункт 8 доповнити абзацом такого змісту:

«Загальний час перебування захисника України на лікуванні за кордоном, включаючи час переміщення з одного іноземного закладу охорони здоров`я до іншого та час очікування між плановими хірургічними втручаннями, не може перевищувати 12 місяців підряд.»;

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі, також - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно із пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 (надалі, також - Порядок №260).

Згідно з 1-3 абзацами пункту 9 розділу І Порядку №260 виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами зберігається за час відряджень, а також надання оплачуваних відповідно до чинного законодавства України відпусток.

Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що необхідність продовження безперервного лікування позивача у період з 08.09.2022 року по 03.01.2024 року підтверджено відповідними листами закордонного медичного закладу та не заперечується сторонами.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти мають пряму дію в часі, тобто регулюють відносини, що виникли після набрання чинності цими актами, а також відносини, які виникли до набрання чинності нормативно-правовими актами і продовжують існувати на час набрання ними чинності. У другому випадку такі акти поширюються на ці відносини з моменту набрання чинності, а не з моменту виникнення відповідних відносин. В окремих випадках законодавець вказівкою в перехідних положеннях «нового» нормативно-правового акта може зберегти праворегуляторний вплив визнаного нечинним нормативно-правового акта на певні суспільні відносини, які продовжують тривати після набрання чинності «новим» (переживаюча дія).

Здатність закону регулювати відносини з моменту їхнього виникнення у минулому, є зворотною дією нормативно-правового акта в часі, яка для цілей стабільності суспільних відносин застосовується лише в разі скасування чи пом`якшення юридичної відповідальності. За таких умов створюється ситуація, при якій особа, виконуючи свій обов`язок щодо захисту територіальної цілісності та незалежності Держави, отримавши захворювання, яке пов`язане із захистом Батьківщини та яке зумовило необхідність перебування на тривалому лікуванні за кордоном, залишилася без будь якого забезпечення. Недотримання Державою зі свого боку обов`язку щодо належного соціального захисту військовослужбовців ставить під сумнів впевненість військовослужбовців у тому, що ризикуючи своїм життям та здоров`ям в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України, вони отримають належний соціальних захист, в тому числі у разі необхідності довготривалого лікування захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Невиконання державними органами заходів соціального захисту військовослужбовців не може сприяти виконанню громадянами України обов`язку щодо захисту Вітчизни та підриває обороноздатність Держави.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції вірно вважав, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу грошове забезпечення в повному обсязі за період перебування на стаціонарному лікуванні за жовтень – грудень 2023 року включно.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що слід визнати протиправними дії відповідача, які полягають у припиненні виплати позивачу грошового забезпечення за основними займаними посадами з врахуванням всіх видів нарахувань згідно з пунктом 2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяких інших осіб, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року №260 та пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за період з за жовтень – грудень 2023 року включно.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Військову частині НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату позивачу за період з жовтня по грудень 2023 року включно щомісячної додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. суд першої інстанції обґрунтовано зазначив наступне.

28.02.2022 року КМУ прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», пунктом першим якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода.

Відповідно до пункту 1 Постанови №168 підставою для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень є те, що військовослужбовці:

1) беруть безпосередню участь у бойових діях;

2) забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Відповідно до абз. 4 пункту 1-Постанови №168 (на час спірних правовідносин) до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії

Аналогічні норми містить і Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі Порядок №260), які набрали чинності 01.02.2023 року.

Так, пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку №260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Отже, норми Постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди а саме: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2024 року у справі № 520/16191/23 та від 27.11.2024 року у справі № 380/20587/23.

Проте, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

При цьому, оскільки додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, очевидно, що застосування норм Постанови №168, яка регулює питання виплати додаткової винагороди, повинно відбуватися з урахуванням положень Закону №2011-ХІІ та прийнятого на його підставі Порядку №260.

Як встановлено судом першої інстанції, довідкою від 18.06.2022 року №6/12-811 підтверджено те, що поранення позивач отримав під час безпосередньої участі у бойових діях по захисту Батьківщини, при виконанні бойових завдань.

В довідці указано, що вона є Додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, тому ці довідки є підставою для видання наказу про виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

З огляду на викладене, позивач у періоди з 09.09.2022 року по 03.01.2024 року проходив лікування в медичних закладах за кордоном. Вказані періоди лікування підтверджуються медичними документами, які надані до матеріалів справи.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з жовтень-грудень 2023 року.

Отже, відповідачем не надано та в матеріалах даної справи відсутні докази нарахування і виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я за жовтень – грудень 2023 року.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що бездіяльність відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 у розмірі до 100000 гривень за вищевказаний період перебування позивача на лікуванні в закладах охорони здоров`я не відповідає критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України, а тому адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача провести індексацію грошового забезпечення за весь період служби з 26.11.2005 року по 04.01.2024 року суд першої інстанції вірно зазначив наступне.

Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст.1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Положеннями статті 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Статтею 6 Закону №1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 3 частини 1 статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року №2017-III визначено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №1078).

Відповідно до п.1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з п.4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення).

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що у даному випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 30.08.2016 року по 28.02.2018 року і зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за вказаний період.

Щодо застосування при обрахунку індексації грошового забезпечення базового місяця - січень 2008 року, суд першої інстанції правильно вважав за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції, що вступила в силу з 01.12.2015, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Схема посадових окладів осіб військовослужбовців Збройних Сил України затверджена постановою КМУ № 1294 від 07.11.2007 року, яка набрала чинності з 01.01.2008 року.

Після прийняття КМУ постанови № 704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

На законодавчому рівні розмір посадового окладу військовослужбовців був встановлений у січні 2008 року (постанова КМ України № 1294 від 07.11.2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб») та в подальшому такий був змінений (зріс) у березні 2018 року (постанова КМ України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»).

Таким чином, базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, повинні бути січень 2008 року та березень 2018 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку січня 2008 року - березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.

Тобто, з 01.12.2015 року базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення є січень 2008 року.

З урахуванням викладеного, відповідач, починаючи з грудня 2015 року, повинен застосовувати січень 2008 року як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки саме з грудня 2015 року застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати) затверджені порядком №1078.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 10.09.2020 року у справі №200/9297/19-а, де судом прямо вказано, що базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 року має застосовуватись січень 2008 року.

З огляду на вищевикладене, з метою захисту прав позивача відповідач має бути зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачеві за період з 30.08.2016 року по 28.02.2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.

Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078. Суд першої інстанції правильно зазначив, що з підвищенням у березні 2018 року посадових окладів військовослужбовців, у тому числі і позивача, правила нарахування індексації не змінилися та березень 2018 року став базовим місяцем для нарахування індексації, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року (місяця наступного за місяцем підвищення тарифних ставок). Визначення березня 2018 року як базового місяця у межах цієї справи не є спірним.

При цьому, для визначення правильності нарахування індексації грошового забезпечення необхідно керуватися положеннями абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку №1078, якими врегульовано питання виплати суми індексації у місяці підвищення посадових окладів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац третій пункту 5 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий пункту 5 Порядку №1078).

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п`ятий пункту 5 Порядку №1078).

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац шостий пункту 5 Порядку №1078).

Таким чином, якщо у місяці підвищення посадового окладу розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення, індексація не нараховується. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, індексація у цьому місяці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Зростання заробітної плати за рахунок інших її складових (без підвищення тарифних ставок (окладів)) не зменшує суму індексації на розмір підвищення заробітної плати. Проте у разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу необхідно враховувати розмір підвищення грошового доходу, що відбувся у зв`язку зі зміною посадових окладів, а також суму індексації у місяці підвищення грошового доходу (у березні 2018 року) з метою порівняння цих величин. Сума індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу з урахуванням положень абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078.

Разом з цим, відповідно до вимог Закону №1282-XII та Порядку №1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.

Відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року, фактично врахував лише норми абзаців першого, другого пункту 5 Порядку №1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно вважав, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, не врахувавши вимоги абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 року.

З огляду на неможливість суду самостійно здійснювати розрахунки суми індексації, що є дискреційними повноваженнями відповідача, належним способом захисту прав та інтересів позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року відповідно до абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку №1078, як різницю між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу та з урахуванням виплаченої раніше суми.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки та незгоди з доказами.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року в адміністративній справі №160/8709/25 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року в адміністративній справі №160/8709/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак