Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №160/1235/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/1235/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 в адміністративній справі №160/1235/25 (головуючий суддя першої інстанції Савченко А.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просила:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25 грудня 2024 року за №912320125609 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2021 року, з 01.01.2022 року, з 01.01.2023 року та з 01.01.2024 року, виходячи з суми суддівської винагороди станом на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року та на 01.01.2024 року, зазначеної в довідках №Б-с-1565, № Б-с-1566, № Б-с-1567, № Б-с-1568, виданих 10 грудня 2024 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2021 року, з 01.01.2022 року, з 01.01.2023 року та з 01.01.2024 року, виходячи з суми суддівської винагороди станом на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року та на 01.01.2024 року, зазначеної в довідках № Б-с-1565, № Б-с-1566, № Б-с-1567, № Б-с-1568, виданих 10 грудня 2024 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, та здійснити виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01 січня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Територіальне управління ДСА в Дніпропетровській області видало довідки №Б-с-1565, № Б-с-1566, № Б-с-1567, № Б-с-1568 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік та 2024 рік. 20.12.2024 року позивачка звернувся до відповідача про проведення перерахунків щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаних довідок. Оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачці було відмовлено в таких перерахунках щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Таке рішення позивачка вважає протиправним у зв`язку з чим звернулась до суду з цим позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25 грудня 2024 року за №912320125609.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 1 як судді у відставці перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2021 року, з 01.01.2022 року, з 01.01.2023 року та з 01.01.2024 року, виходячи з суми суддівської винагороди станом на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року та на 01.01.2024 року, зазначеної в довідках № Б-с-1565, № Б-с-1566, № Б-с-1567, № Б-с-1568, виданих 10 грудня 2024 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, та здійснити виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01 січня 2021 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що з 2020 року розмір прожиткового мінімуму, з якого вираховується суддівська винагорода не змінювався, а тому відсутні правові підстави для проведення спірного перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

20.12.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Територіального управління ДСА в Дніпропетровській області №Б-с-1565, № Б-с-1566, № Б-с-1567, № Б-с-1568.

За результатами розгляду звернення позивачки Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області було ухвалено оскаржуване рішення від 25 грудня 2024 року за №912320125609 щодо відмови у перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Територіального управління ДСА в Дніпропетровській області №Б-с-1565, № Б-с-1566, № Б-с-1567, № Б-с-1568 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

У вказаному рішенні зазначено, що змін у законодавстві щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового окладу судді, не відбулося та становить 2102 грн., а тому підстави для перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсутні.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні та перерахунку пенсії на підставі довідок, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

Відповідно до частини 3 статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Згідно частин 4, 5 статті 142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 130 Конституції України передбачено, що Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Аналогічні положення закріплені частиною 1 статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII, згідно якої суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

У частинах 2, 3 статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII передбачається, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Таким чином, Конституцією України та Законом України Про судоустрій і статус суддів закріплюються правові положення щодо способу визначення розміру суддівської винагороди, а саме встановлення розміру винагороди законом про судоустрій.

Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України Про прожитковий мінімум від 15.07.1999 №966-XIV.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 15.07.1999 №966-XIV, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Також, у цій статті Закону передбачається, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. У змісті наведеної норми Закону України від 15.07.1999 №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону України від 15.07.1999 №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Відповідно, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. При цьому, судді Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість, був введений новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102 гривні.

Слід зазначити, що зміни до Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірному періоді, а також в Закон України від 15.07.1999 №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.

Тому, для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди відсутні законні підстави.

Отже, Законом України Про судоустрій і статус суддів закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.

Аналогічні висновки щодо обчислення суддівської винагороди (обрання розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року) сформовані у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року по справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року по справі №360/503/21, які у подальшому були підтримані Верховним Судом у постановах від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі №280/9563/21, від 25.07.2023 у справі №120/2006/22-а та від 26.07.2023 у справі №240/2978/22.

Відповідно до п.6 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 січня 2008 року № 3-1 (далі по тексту Порядок №3-1) перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.

Так, у пенсійного органу на підставі оновлених довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області № 04-49/449 від 21.10.2024 року; № 04-49/450 від 21.10.2024 року; № 04-49/451 від 21.10.2024 року та № 04-49/452 від 21.10.2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виник обов`язок проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2021 року, з 01.01.2022 року, з 01.01.2023 року та з 01.01.2024 року. Проте, зазначений обов`язок виконаний відповідачем не був.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25 грудня 2024 року за №912320125609 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно вищевикладеного, та те, що саме Головне управління ПФУ в Донецькій області приймало рішення про відмову в перерахунку пенсії, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити позивачу як судді у відставці перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2021 року, з 01.01.2022 року, з 01.01.2023 року та з 01.01.2024 року, виходячи з суми суддівської винагороди станом на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року та на 01.01.2024 року, зазначеної в довідках № Б-с-1565, № Б-с-1566, № Б-с-1567, № Б-с-1568, виданих 10 грудня 2024 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, та здійснити виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01 січня 2021 року.

Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 в адміністративній справі №160/1235/25 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 в адміністративній справі №160/1235/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко