Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №754/12326/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/237/26

Справа №754/12326/25

РІШЕННЯ

Іменем України

26 травня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді - Сенюти В.О.,

секретаря судового засідання - Каба А.В.,

за участю:

представника позивачки - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_3 звернулася до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до відповідача ОСОБА_5 про стягнення аліментів.

Подану позовну заяву, з урахуванням змін предмету позову, обґрунтовує тим, що позивачка та відповідач проживали разом протягом 1 року, в подальшому відносини між сторонами були розірвані за спільною згодою. Після завершення відносин, позивачка дізналася, що вагітна та повідомила про це відповідача. Відповідач в свою чергу не заперечував проти вагітності позивачки, надав свою згоду та виявив бажання прийняти батьківські обов`язки. Між сторонами була досягнута усна домовленість про те, що відповідач підпише договір про утримання матері та дитини, проте утримався від підписання. З 9-ти місячного віку до досягнення дитиною 1,2 роки, відповідач не надсилав жодної фінансової підтримки. Позивачка змушена була постійно обмежувати своє харчування на користь харчування дитини, що не дозволило їй повноцінно відновитися після пологів і призвело до отримання після пологової травми - симфізи 1 ступеня. Вказана травма ускладнила життя позивачки, яка пересувалась на милицях, потребувала тривалої та дорого вартісної реабілітації. Дитина проживає з матір`ю та повністю перебуває на її утриманні. Позивачка не має власного житла та змушена орендувати, у зв`язку із чим несе постійні витрати на оплату оренди та комунальні послуги в сумі 13000,00 грн. Дитина має регулярно відвідувати лікарів. Витрати на дитину в місяць становлять: одяг - 7400,00 грн, витрати на їжу та побутові витрати - 37500,00 грн, витрати на здоров`я дитини - 6000,00 грн. Отже, загальна вартість на потреби дитини першої необхідності в місяць становить - 50900,00 грн. Крім того, наявні витрати на спорт, розвиваючи заняття та відпочинок дитини - 14773,00 грн, витрати на приватний дитячий садок - 19583,00 грн, тобто вартість всіх витрат на дитину становлять - 85256,00 грн. Позивачка на постійні основі приділяє час по догляду за дитиною, що фактично обмежує її можливість повноцінної трудової зайнятості. Позивачка змушена відмовлятися від здійснення своєї професійної діяльності та потенційних проектів, які б могли забезпечити стабільний дохід. Крім того, враховуючи складні умови проживання, позивачка змушена придбати зарядну електростанцію та мультиварку. Відповідач надавав матеріальну допомогу не регулярно та виключно на власний розсуд. Разом з тим, відповідач працює , має власний бізнес в США та має достатній рівень матеріального забезпечення, що дає йому змогу витрачати на особисте життя, відпочинок, подорожі та придбання нерухомості в Україні. На підставі викладеного, позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на утримання сина у розмірі 90000,00 грн щомісячно до досягнення ним повноліття та аліменти на утримання матері дитини у розмірі 20 000,00 грн до досягнення дитиною трьох років, а також здійснити розподіл судових витрат.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує щодо вимог у заявлених розмірах. Вважає, що достатнім розміром аліментів на дитину є 20000,00 грн, а розмір аліментів на утримання матері - в сумі 8000, 00 грн. Вказав, що відповідач не ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків. Протягом 2024-2025 років відповідач добровільно здійснював переказ коштів щомісяця у розмірі 700 доларів США (500, 00 доларів США на дитину та 200,00 доларів США на матір дитини). Відповідач не відмовлявся від батьківства, підтвердив його шляхом добровільного проходження ДНК тесту, неодноразово ініціював перемовини щодо укладення договору про утримання дитини та пропонував конструктивні умови. Заявлений розмір позивачкою аліментів вважає не обґрунтованим та таким, що у рази перевищує середню заробітну плату в столиці. Статус відповідача як іноземної особи, який є громадянином США та працює закордоном не може бути підставою для встановлення «надмірного» розміру аліментів. Розмір аліментів в сумі 37500, 00 грн для дитини віком до 2 років є об`єктивно нічим не підтвердженим та надто завищеним. Витрати на садок є безпідставними, оскільки дитина жодний ДНЗ не відвідує. Витрати на спортивні секції та розвиваючи заняття в розмірі 14773,00 грн - не є обов`язковими, носять факультативний характер та не можуть включатися до базового розміру аліментів. Витрати на медичне лікування в розмірі 6000, 00 грн не підтверджено необхідністю проведення таких медичних оглядів. Крім того, позивачка фактично намагається перекласти всі витрати, які пов`язані з дитиною на відповідача, що не відповідає принципу рівності прав та обов`язків батьків по відношенню до дитини. Представник відповідача також вважає безпідставним включення позивачкою витрат на оренду квартири. Заявлений позичкою розмір аліментів на її утримання - 20000,00 грн, не підтверджено жодними доказами у справі.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 31.07.2025 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судовому засіданні представник позивачки подану позовну заяву підтримала, просила задовольнити з викладених підстав.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві.

Вислухавши вступне слово представника позивача, представника відповідача, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_6 , батьками якого є сторони по справі: батько - ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_3 , про що свідчить копія свідоцтва про народження.

Згідно довідки про реєстрацію особи громадянином України, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України.

Сторонами в судовому засіданні не заперечувалось, що дитина проживає разом із матір`ю, відтак згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України вказана обставина не підлягає доказуванню.

Між сторонами відсутня домовленість щодо утримання дитини.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно ч.1 ст.122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Згідно положення ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частиною 1 ст.182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Положенням ч.ч. 1,2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

У відповідності до положень ч.1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Щодо розміру аліментів, суд виходить з наступного.

Відповідно до положення ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: діти віком до 6 років - 2817 гривень.

Суд враховує, що обов`язок по доказуванню позовних вимог, їх розміру, та по доказуванню тих обставин, на які позивачка посилається в обґрунтування позовних вимог, покладається саме на неї, і не може перекладатись на відповідача обов`язок по спростуванню доводів позивача.

У відповідності до ч.7 ст.81 ЦПК України суд позбавлений можливості самостійно збирати докази.

Підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримувати дитину, передбачених ст.188 СК України, судом не встановлено.

Пунктом 17 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм СКУ при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006 роз`яснено, що суд при визначені розміру аліментів, повинен врахувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Батьки - сторони по справі повинні у відповідності до вимог закону утримувати дитину, відчувати відповідальність за неї, забезпечувати її добрі умови для проживання та виховання, у тому числі, забезпечувати матеріально.

Позивачка на підтвердження розміру аліментів надала копії фіскальних чеків (а.с.25-29, 174 зворотній бік - 176, 181-192) проте суд вказані докази приймає критично, оскільки перелік товарів, не відповідає віку дитини.

Долучений до справи перелік витрат, вказаний у таблиці на а.с.23-24 суд до уваги не приймає, оскільки неможливо встановити особу, яка потребувала вказані послуги.

Листування між представниками сторін, що міститься в матеріалах справи - а.с.120-136, 139-147 суд до уваги не приймає, оскільки не стосується предмету спору.

Листування між позивачкою та відповідачем - а.с. 148-157, 159-162 не є належним доказом матеріального стану відповідача та не доводять наведене обґрунтування щодо розміру витрат на дитину та позивачку.

Відповідно до копії акту здачі-прийняття робіт , позивачка замовила послуги на суму 2110,00 грн за проведення діагностики аналізів, проте вказані послуги неможливо ідентифікувати в інтересах кого саме останні були зроблені, хто є платником та відсутні докази їх оплати.

Згідно договору оренди житла (квартири» від 01.11.2025, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , остання орендує квартиру за адресою - АДРЕСА_1 строком на один рік до 01.11.2026.

Відповідно до п. 3.1. договору оренди житла орендна плата становить 10000,00 грн за один календарний місяць. Плата фіксується до закінчення опалювального сезону, надалі орендна плата за користування житлом за один календарний місяць становитиме 12000,00 грн.

Проте, витрати на оплату оренди житла не охоплюється змістом положення ст. 182 СК України.

Крім того, позивачка обґрунтовуючи розмір аліментів на дитину вказала, що витрати на приватний садочок для дитини становлять 19583,00 грн, проте всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України письмові матеріали справи не містять доказів відвідування дитиною дошкільного навчального закладу ані приватної форми, ані державної форми.

На підтвердження несення позивачкою витрат на розвиваючі заняття дитини, сторона позивача надала листування в месенджері - а.с.166-168, проте суд вказаний доказ до уваги не приймає, оскільки вказане листування не є належним та допустимим доказом через неможливість ідентифікації між ким проводиться спілкування, чи стосується вказане листування дитини сторін.

Скріншоти вартості квитків та вартість бронювання житла (а.с.169-172, 193 зворотній бік, 194) суд до уваги не приймає, оскільки не є належними доказами у справі враховуючи заявлені позовні вимоги.

Надані копії акту здачі-прийняття послуг від 28.12.2025 суд приймає критично, оскільки відсутні докази оплати вказаних послуг, а також неможливо встановити платника таких послуг. А копія фотографії зарядної станції на суму 63773, 00 грн не є належним, допустимим та достовірним доказом враховуючи предмет та підстави позову.

З огляду на вказане, приймаючи до уваги принцип рівності прав та обов`язків батьків щодо утримання дитини, враховуючи матеріальне становище платника аліментів та матеріальне становище утримувача аліментів, з урахуванням принципів розумності та справедливості суд визначає, що з відповідача на ім`я позивачки слід стягнути аліменти на утримання малолітнього сина 20 000,00 грн щомісячно, що у достатній мірі відповідає заявленим позивачем потребам утримання дитини.

Стягнення аліментів має ціль найбільш повно захищати інтереси дитини, забезпечити їй необхідні кошти для існування.

Відтак, суд вважає визначений розмір аліментів достатнім та справедливим. Стягнення аліментів у такому розмірі відповідатиме вимогам закону та інтересам дитини, не порушить прав сторін.

Згідно ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім`я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням.

Відповідно до вимог ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи те, що позовна заява надійшла до Деснянського районного суду міста Києва 31.07.2025, відтак суд приходить до висновку, що аліменти підлягають стягненню саме з 31.07.2025.

Одночасно суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них, а також положення ст.185 СК України щодо обов`язку того з батьків, з кого присуджено аліменти на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання матері дитини.

Відповідно до положення ч.. 2, 3 ст. 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу. Право жінки та чоловіка на утримання припиняється з підстав, встановлених пунктами 2 і 4 статті 83, статтями 85, 87 і 89 цього Кодексу.

Згідно ч. 2, 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Отже, передумовою стягнення аліментів зазначеної категорії є додержання двох умов: проживання дитини з нею/ним їхньої дитини та можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу.

У зв`язку з тим, що малолітня дитина проживає з матір`ю (позивачкою), дитина недосягла трьох років, тому позивачка має право на своє утримання від відповідача - батька дитини коштів до досягнення дитиною трьох років.

Всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивачка не надала докази в розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України на підтвердження наявності у відповідача фінансової можливості сплачувати аліменти на утримання позивачки у розмірі 20000,00 грн.

Проте, враховуючи думку представника відповідача, суд приходить до висновку, про можливість стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на її утримання у розмірі 8000, 00 грн щомісячно, починаючи стягнення з 31 липня 2025 року і до досягнення дитиною ОСОБА_6 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що згідно вимог ЗУ «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору за цим предметом цивільного спору.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір» з відповідача належить стягнути в дохід держави судовий збір за вимоги про стягнення аліментів у розмірі 2422,40 грн (1211,20*2 позовні вимоги).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-7, 10-12, 76-83, 211, 258, 259 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 адреса - АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації - АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 20000,00 грн щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з 31 липня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 адреса - АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації - АДРЕСА_3 ) аліменти на її утримання у розмірі 8000,00 грн щомісячно, починаючи з 31 липня 2025 року і до досягнення дитиною ОСОБА_6 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 адреса - АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено - 26.05.2026.

Суддя В.О. Сенюта