Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №726/4139/25 — Садгірський районний суд м. Чернівців

Суд: Садгірський районний суд м. Чернівців

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них

Дата: 20 травня 2026 р.

Справа: №726/4139/25

Суддя: Байцар Л. В.

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/4139/25

Провадження №2/726/100/26

Категорія 59

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2026 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Байцар Л. В., секретар судового засідання Осипчук Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької територіальної громади в особі Чернівецької міської ради, заінтересована особа: Приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Кашул Н.Д. про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ :

Позивачка звернулася до суду з позовом до Чернівецької територіальної громади в особі Чернівецької міської ради, заінтересована особа: Приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Кашул Н.Д. про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно. В позові позивачка зазначила, що 17 січня 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подала до Кашул Н.Д., приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу, заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . 07 серпня 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подала заяву до Кашул Н.Д., приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу, в якій просила видати свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з належними до нього господарськими і побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Так, житловий будинок з належними до нього господарськими і побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , належить померлим: ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/2 (однієї другої) частки, спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину шляхом постійного проживання з померлим за однією адресою, але не оформила своїх спадкових прав і також померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_5 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав і також помер ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_6 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі 1/2 (однієї другої) частки, спадкоємцем якої була її донька ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав і також померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_5 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав і також помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . 07 серпня 2025 року приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Кашул Н.Д. винесла постанову № 121/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Підставою для відмови у посвідченні і видачі ОСОБА_7 свідоцтва про право на спадщину за законом приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Кашул Н.Д. зазначила, ненадання позивачкою документів, які б підтверджували та доказували її родинних відносин з померлим ІНФОРМАЦІЯ_8 - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), так як вчинення такої нотаріальної дії без доказів родинних відносин спадкоємця із спадкодавцем суперечить законові, та без правовстановлюючих документів про належність майна спадкодавцеві, а також за наявності правовстановлюючих документів, що не відповідають вимогам законодавства, суперечить законодавству України. Так, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Кашул Н.Д. зазначила, що надані документи не дають змоги встановити факт родинних відносин ОСОБА_1 з померлим ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 , а також родинні стосунки ОСОБА_5 з батьком - ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 та родинні стосунки з бабою ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка була мамою ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 . У зв`язку з цим позивач не може захистити своє порушене право в позасудовому порядку.

В судове засідання позивачка не з`явилася.

Представник позивачки ОСОБА_9 в судовому засіданні позов підтримала та надала пояснення аналогічні позову.

Відповідач в судове засідання не з`явився, направивши до суду заяву з проханням розглянути справу у їх відсутність та ухвалити рішення відповідно до чинного законодавства України.

Заінтересована особа направила на адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_9 помер ОСОБА_5 .

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 08.10.2006 р. було зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_10

07 серпня 2025 року приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Кашул Н.Д. винесла постанову № 121/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Підставою для відмови у посвідченні і видачі Рус Д, свідоцтва про право на спадщину за законом приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Кашул Н.Д. зазначила, ненадання нею документів, які б підтверджували та доказували ОСОБА_7 родинних відносин з померлим ІНФОРМАЦІЯ_8 - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Так, відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 28 липня 1949 р. ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 та батькам якого значаться ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 07.05.1990 р. , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 (батько ОСОБА_5 ), який в свою чергу залишив заповіт на ім`я ОСОБА_5 .

Судом також встановлено, що відповідно до свідоцтву №697 про право власності від 06.06.1950 р. ОСОБА_3 належить житловий будинок в АДРЕСА_1 , де також зареєстрована, відповідно до витягу №2024/014915634 від 11.12.2024 р., ОСОБА_1 позивачка по справі.

Також, письмовими показами свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтверджується, що обставини та юридичні факти , викладені у зазначеному позову є правдивими.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1222, ч.1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини ( ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

У відповідності до положень ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

До складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 увійшов житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

В абзаці 2 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7 зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у зв`язку з відсутністю необхідних правовстановлюючих документів, які б підтверджували та доказували ОСОБА_7 родинних відносин з померлим ІНФОРМАЦІЯ_8 - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Відповідно до положення п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно з роз`ясненнями, які є в п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року, суд може розглядати справи про встановлення юридичних фактів, які породжують юридичні наслідки, зокрема, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що факт, який просить встановити позивачка, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Встановлення факту родинних відносин має юридичне значення, оскільки необхідне позивачці для оформлення спадщини.

Відповідно до абз.3 п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Водночас, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 22.09.2021 року, у справі №227/3750/19, вказав, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа має право звернутися до суду за правилами позовного провадження. При цьому, належним способом захисту прав спадкоємця є визнання за ним права власності на спадкове майно в судовому порядку, оскільки існують перешкоди для оформлення спадщини в нотаріальному порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України та п. 3.14 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 із наступними змінами та доповненнями, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, прийняття і відмова від прийняття спадщини може мати місце щодо всього спадкового майна.

Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень ч.1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Відповідно до п. 3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 оскільки спір про визнання права власності на нерухоме майно - є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності відповідна територіальна громада.

Враховуючи, що позивачці відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, то відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» її вимога про визнання права власності на спадкове майно підлягає судовому розгляду.

Разом з тим, щодо вимоги про визнання за позивачкою права власності на спадкове майно, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 1261, 1266 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п.3.19. Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту України №296/5 від 22.02.2012 року спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В позовній заяві зазначено та з матеріалів справи вбачається, що позивачка є спадкоємцем першої черги за законом і за фактом спільного проживання з померлим ОСОБА_5 . Зазначене також підтверджується наданими позивачкою відповідними доказами.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Чернівецької територіальної громади в особі Чернівецької міської ради, заінтересована особа: Приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Кашул Н.Д. про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити повністю.

Встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , є дружиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме: житловий будинок з належними до нього господарськими і побутовими будівлями і спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 , який розташований на території Чернівецької міської територіальної громади в особі Чернівецької міської ради, після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. В. Байцар

Оригінал: reyestr.court.gov.ua