Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №629/2851/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Д О Д А Т К О В Е Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.05.2026

м. Лозова Харківської області

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - Харабадзе К.Ш.,

за участю секретаря - Діденко І.Ю.,

Справа № 629/2851/26

Номер провадження 2-др/629/23/26

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивачки – адвоката Щербань А.С. про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів з викликом сторін

у с т а н о в и в :

При прийнятті 14.05.2026 рішення суду питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалося. Повний текст рішення було виготовлено 14.05.2026.

До суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення, в якому остання просить стягнути з ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 13000 гривень. До заяви додано договір про надання правової допомоги від 16.03.2026, додаток № 1 до Договору від 16.03.2026, заявка №1 до Договору від 16.03.2026, рахунок на оплату від 16.03.2026, платіжну інструкцію про сплату наданих послуг від 17.03.2026, акт виконаних робіт від 14.05.2026.

Представник відповідача в наданих запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення просив зменшити витрати на правничу допомогу до 2000 гривень, посилаючись на те, що правнича допомога по справі № 629/2851/26 є однотипною, а також відсутні заперечення відповідача проти суті вимог, а отже такі справи не є складними.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явились, представник позивачки в наданій суду заяві просила розгляд заяви проводити за її відсутності та відсутності позивачки, на задоволенні заявлених вимог наполягає у повному області.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились, представник відповідача в наданій суду заяві просив розгляд заяви проводити за його відсутності та відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу /частини перша - друга статті 133 ЦПК України/.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами/ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України/.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Так, між позивачем та адвокатом Щербина А.С. укладено договір про надання правової допомоги. Відповідно до п. 3.1. Договору, вартість послуг за цим Договором, а також порядок здійснення розрахунків, визначається сторонами шляхом підписання додатків до цього Договору. Відповідно до Додатку №1 від 16.03.2026 вартість послуг залежить від кількості часу, витраченого адвокатом на надання послуги.

Згідно Додатку №1 до Договору від 16.03.2026 сторони погодили наступну вартість послуг з надання професійної правничої допомоги за заявкою №1 до Договору, а саме: підготовка, складання та подача до суду загальної юрисдикції позовної заяви про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , юридичний супровід справи в суді першої інстанції, а також складання та подача будь-яких інших процесуальних заяв чи клопотань по справі (за необхідності), участь в судових засіданнях по справі (за необхідності, або у разі, якщо суд визнає явку сторін обов`язковою).

Згідно акту виконаних робіт від 14.05.2026 загальна вартість правничої допомоги становить 13000 грн. за підготовка, складання та подача до суду загальної юрисдикції позовної заяви про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , юридичний супровід справи в суді першої інстанції, а також складання та подача будь-яких інших процесуальних заяв чи клопотань по справі (за необхідності), участь в судових засіданнях по справі (за необхідності, або у разі, якщо суд визнає явку сторін обов`язковою).

Вартість наданої правової допомоги сплачена позивачем згідно рахунку на оплату від 16.03.2026, платіжної інструкції про сплату наданих послуг від 17.03.2026.

Дійсно, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року в справі N 755/9215/15-ц вказала, що положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Крім того, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду , викладених у додатковій постанові від 7 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, провадження № 12-94гс20 , за частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

У постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) Велика Палата ВС відступила від висновку, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі ВС від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатися тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному з видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, такого розрахунку позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду акцентувала на етапах, у які відбувається відшкодування витрат на професійну правничу допомогу: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України); розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат на підставі ст. 129 ГПК України. У частинах 5–7 та 9 цієї статті визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару, ВП ВС вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення – при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки – підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

ВП ВС зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата ВС виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

ВП ВС також зауважила, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Велика Палата ВС дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення – визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного в ч. 4 вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при зверненні за відшкодуванням варто пам`ятати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

Так, позовна заява про стягнення аліментів складена на 5 аркушах та додатки на 28 аркушах; клопотання про витребування доказів на 2 аркушах та додатки на 5 аркушах; заява про ознайомлення з матеріалами справи на 1 аркуші; заява про учать у судовому засідання в режимі відеоконференції на 2 аркушах; заява про участь у судовому засіданні на 1 аркуші; клопотання про долучення доказів на 2 аркушах та додатки на 13 аркушах; заява про участь у судовому засіданні на 1 аркуші та додатки на 3 аркушах.

Дану справу було призначено до розгляду на 14.05.2026 та того ж дня винесено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Суд частково погоджується з доводами представника відповідача про необґрунтованість та неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача із складністю справи.

Суд, оцінюючи обґрунтованість вимоги позивача, заперечення відповідача в контексті положення частини четвертої статті 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у суді першої інстанції та тривалість судових засідань), а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії розумності, співмірності, пропорційності, необхідності, вважає, що заявлена позивачем сума є завищеною та розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає зменшенню та відшкодуванню за рахунок відповідача у сумі 4000 грн.

Керуючись ст. 270 ЦПК, суд

у х в а л и в:

Заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Щербань Анни Сергіївни про ухвалення додаткового рішення, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 /чотири тисячі/ гривень 00 копійок.

В іншій частині заяви відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Карина ХАРАБАДЗЕ