Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №638/155/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/155/26

Провадження № 2-а/638/5/26

РІШЕННЯ

Іменем України

27 травня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Тимченка А.М.,

за участю секретаря судового засідання Кондратюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и в:

06 січня 2026 року ОСОБА_1 за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до Шевченківського районного суду м. Харкова як адміністративного з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № R206713 від 18.11.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 листопада 2025 року, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) було винесено постанову № R206713 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 17 000 грн за нібито за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а саме – не явка за повісткою до МТЦК СП. В постанові відповідач зазначає, що відомості та реєстрову інформацію Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП. Але в постанові не зазначено коли саме мав прибути ОСОБА_1 , та на коли йому направлявся виклик. Також в постанові зазначено, що 17.11.2025 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста надійшла заява Повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення пов`язаного з порушенням правил військового обліку, і на цій підставі позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Позивач зазначає, що не отримував повістку до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також є незрозумілим оголошення ОСОБА_1 в розшук працівниками відповідача, але як з`ясувалось, оголошення в розшук було зроблено працівниками відповідача з метою вимагання з Позивача грошових коштів. Даний факт підтверджується листом від 30.12.2025 №52-106-8241вх-25 Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова. так відповідно до інформації від прокуратури, ОСОБА_1 приймав участь у негласних слідчих діях з метою встановлення особи яка вимагала грошові кошти за вирішення питання про зняття з розшуку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Також ОСОБА_1 зі свого телефону подав заяву про визнання вини за вказівкою особи, якій в подальшому було оголошено про підозру у вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, з метою документування протиправної діяльності, а саме зняття з розшуку за отриману грошову винагороду. Зазначені обставини викладені у листі 30.12.2025 №52-106-8241вх-25.

Посилаючись на примітку до ст.210 КУпАП, порушення відповідачем вимог ст. 276, 235, 278, 279, 280 КУпАП, вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував з тих підстав, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , на підставі Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста самостійно звернувся із заявою, в якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності в порядку статті 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення. 18.11.2025 року, з огляду на визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винесено постанову № R206713 по справі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відомості про це та сама постанова № R206713 містяться (відображаються) Електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, а тому є доступними для особи (надані та містяться в її розпорядженні).

Ухвалою суду від 16 січня 2026 року адміністративну позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання.

Ухвалою суду від 23 лютого 2026 року витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) (ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_7 ) належним чином засвідчені копії документів, які були підставою притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення, в тому числі заяву ОСОБА_1 про те, що він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності в порядку статті 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Встановлено строк виконання ухвали – 5 днів від дня отримання копії цієї ухвали.

05 травня 2026 року до суду надійшли витребувані ухвалою від 23.02.2026 докази.

Позивач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, зав та клопотань від нього щодо розгляду справи не надходило.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на таке.

Судом встановлено, що 17.11.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 із заявою, в якій повідомив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_8 , чим порушено вимоги зазначеного законодавства. Відповідальність за такі дії передбачена статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Факт вчинення адміністративного правопорушення визнав та надав згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Підписанням цієї заяви підтвердив, що ознайомлений зі статтею 65 Конституції України та попереджений керівником ТЦК та СП про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 336, 337 Кримінального кодексу України. Дата та час накладення кваліфікованого електронного підпису: 21:22:28 17.11.2025.

18.11.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , установив, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, постановлено накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 грн.

Відповідно до листа Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова від 30.12.2025 №52-106-8241вх-25, слідчим відділом ВП № 1 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025222030000134 від 19.09.2025 за ознаками складу кримінального правопорушення - злочину, передбаченого, ч. 3 ст. 369-2 КК України. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснює Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова Харківської області. Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлена особа вимагала від заявника неправомірну вигоду для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами уповноваженими на виконання функцій держави за зняття з розшуку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході досудового розслідування зазначеного кримінального провадження допитаний в якості ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , який в подальшому звернувся з заявою про надання добровільної згоди на прийняття участі в негласних слідчих (розшукових) діях з метою фіксації протиправної діяльності причетних осіб. В подальшому, в ході досудового розслідування внаслідок участі ОСОБА_1 встановлено причету особу, якій повідомлено про підозру у вчинені зазначеного кримінального правопорушення. На даний час досудове розслідування триває, встановлюються всі обставини події та інші причетні до вчинення зазначеного кримінального правопорушення особи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 9 КАС України, судом здійснено повну перевірку оскаржуваної постанови на відповідність вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Статтею 279-9 КУпАП встановлено особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення (ч. 2, 3 ст. 279-9 КУпАП).

Отже, передбачений ст. 279-9 КУпАП спрощений порядок розгляду справ передбачає можливість здійснення розгляду справи та винесення постанови з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 КУпАП.

Стаття 247 КУпАП містить вичерпний перелік обставин, за наявності яких провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, а саме: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі; 10) проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу.

Стаття 283 КУпАП містить вимоги до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Так, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу.

Дослідженням оскаржуваної постанови встановлено, що вона містить:

- найменування органу (посадової особи), який виніс постанову - начальник ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_2 ;

- дату розгляду справи - 18.11.2025;

- відомості про особу, щодо якої розглядається справа - ОСОБА_1 , його адреса, РНОКПП;

- опис обставин, установлених при розгляді справи: « ОСОБА_1 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення - ч. 3 ст. 210-1 КУпАП;

- прийняте по справі рішення - накладення штрафу у розмірі 17000,00 грн;

- відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – 17.11.2025, через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; короткий зміст заяви: Повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію);

- інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу - штраф повинен бути сплачений за реквізитами: UA5589999803130301 06000020649 протягом 30 днів з дня набрання постановою законної сили;

- відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу.

Як встановлено під час судового розгляду, посадовою особою відповідача на виконання вимог ст. 280 КУпАП, яка передбачає, що особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення за ст. 210-1 цього Кодексу встановлюється ст. 279-9 КУпАП, з`ясовано, що позивач допустим порушення вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, свою вину у вчиненні правопорушення визнав та надав згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Перевіряючи доводи відповідача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у зв`язку з неотриманням повістки, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

За змістом абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

При цьому, КУпАП та підзаконні нормативно-правові акти не містять імперативної норми, яка би передбачала обов`язкове зазначення у постанові усіх реквізитів доказів, на підставі яких прийнято рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що порушення ОСОБА_1 вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» було підтверджено під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суб`єктом владних повноважень на підставі інформації та відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також беззаперечного визнання ОСОБА_1 вчинення порушення: «не прибув за повісткою до ТЦК та СП», про що він особисто та самостійно зазначив у заяві, яку підписав електронним підписом 21:22:28 о 17.11.2025 год.

Що стосується доводів позивача про те, що подання ним цієї заяви було зумовлено потребою у проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025222030000134, то ця обставина жодним чином не спростовує порушення ОСОБА_1 вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та жодним чином не звільняє його від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Посилання на примітку до ст. 210 КУпАП є безпідставним, оскільки ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за неявку за повісткою, а не за неуточнення даних.

Отже, обставини, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, відсутні, як і відсутні інші обставини, передбачені ст. 247 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 розглянуто упровадженою на те посадовою особою, а саме начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , як того вимагає ст. 235 КУпАП.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення посадовою особою відповідача під час розгляду справи відповідно до ст. 279-9 КУпАП було дотримано вимог ст. 247, 280, 283 КУпАП, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування прийнятої за результатами розгляду справи постанови.

Решта доводів ОСОБА_1 , мають формальний характер, жодним чином не спростовують вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Суд наголошує, що відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 5 липня 2022 року у справі № 522/3740/20, від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 3 жовтня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 1 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі №500/26/22.

Крім того Верховний Суд у постанові від 16 березня 2023 року по справі №400/4409/21 зазначив, що визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов`язку виконувати або дотримуватися законодавства.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що постанова № R206713 від 18.11.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, щодо ОСОБА_1 є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята за наслідком повного, всебічного і об`єктивного з`ясування обставин справи на підставі належних та допустимих доказів, які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; прийнята уповноваженою на те особою в межах компетенції та відповідно до закону, з дотриманням встановленої законом процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, у зв`язку чим відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про залишення оскаржуваної постанови без змін, а позову без задоволення.

Керуючись ст. 2, 72-77, 79, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – залишити без задоволення, а постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R206713 від 18.11.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн – залишити без змін.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Тимченко