Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №520/15138/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 р. Справа № 520/15138/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2026 (головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М.) по справі № 520/15138/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантмаркет"

до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантмаркет" (далі - позивач), звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним дії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо відмови у прийнятті заяви ТОВ "Атлантмаркет" про порушення законодавства про захист економічної конкуренції від 29.03.2024;

- зобов`язати Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України прийняти заяву ТОВ "Атлантмаркет" про порушення законодавства про захист економічної конкуренції від 29.03.2024.

В обґрунтування позову зазначило, що двічі зверталось до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з заявами про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.

Водночас, відповідач відмовив у прийнятті заяв з підстав закінчення шестимісячного строку звернення з дня, коли особа дізналась про порушення своїх прав.

Вказувало, що орган Антимонопольного комітету належним чином не встановив дати, з якої підприємство достеменно дізналось про порушення своїх прав. Натомість, за твердженням позивача, про порушення свого права ТОВ "Атлантмаркет" дізналось у листопаді 2023 р. та в межах шестимісячного строку звернулось до відповідача із заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а отже Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України мало прийняти заяву від 29.03.2024 до розгляду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2026 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо відмови у прийнятті заяви ТОВ "Атлантмаркет" про порушення законодавства про захист економічної конкуренції від 28.06.2024 (зареєстровану 29.03.2024).

Зобов`язано Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України прийняти заяву ТОВ "Атлантмаркет" про порушення законодавства про захист економічної конкуренції від 28.03.2024 (зареєстровану 29.03.2024).

Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просило його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що предметом позову ТОВ "Атлантмаркет" визначило бездіяльність відповідача з приводу не прийняття заяви від 29.03.2024, проте судом першої інстанції безпідставно змінено предмет позову та зобов`язано відповідача розглянути заяву ТОВ "Атлантмаркет" від 28.03.2024, яка до нього ніколи не надходила.

Також, зауважує, що лист-повідомлення про відмову у прийнятті заяви фактично є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке може бути оскаржено заявником до господарського суду згідно ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Тобто, вказаний спір має розглядатись в порядку господарського судочинства, що залишено поза увагою суду першої інстанції.

Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17 з приводу підсудності таких спорів господарським судам.

При цьому, вважає, що ним правомірно відмовлено у прийнятті заяви ТОВ «Атлантмаркет» з огляду на пропуск позивачем шестимісячного строку, встановленого ст. 28 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Звертає увагу, що судом першої інстанції застосовані норми Тимчасових правил розгляду справи про порушення антимонопольного законодавства України, які на момент подачі заяви від 28.03.2024 втратили юридичну силу.

Крім того посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: розгляд справи поза межами розумного строку та безпідставну відмову у задоволенні клопотання відповідача у розгляді справи за участі сторін, що призвело до перешкоджання суб`єкту владних повноважень надати заперечення та зауваження з приводу цього спору.

Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що основним видом діяльності ТОВ «Атлантмаркет» є неспеціалізована оптова торгівля.

Позивач здійснює свою діяльність у сфері продажу товарів по всіх території України, зокрема через веб-сайт в Інтернеті (посилання https://atlantmarket.com.ua/) на ринках: продаж ножів, риболовля, полювання, велоспорт, спорядження, спортивні товари, туризм.

05.05.2023 між ТОВ «Атлантмаркет» (Ліцензіат) та Fenixlight Limited (Ліцензіар) укладено ліцензійний договір на використання знаку товарів та послуг, за умовами якого Ліцензіар надає Ліцензіату ліцензію на використання Торговельної марки "Fenix", а Ліцензіат виплачує винагороду за її використання.

29.03.2024 до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшла заява від ТОВ «Атлантмаркет», в якій позивач просив:

- прийняти рішення про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом незаконного використання позначення "Fenix", що знайшло правовий захист в Україні згідно Сертифікату про реєстрацію № 1 490 353 від 02.09.2019, виданого World Intellectual Property Organization (WIPO) на веб-сайті за адресою: https.://orb.com.ua;

- прийняти рішення про заборону особі, в діях якої вбачаються ознаки порушення з незаконного використання позначення "Fenix" за Серитфікатом про реєстрацію № 1 490 353 від 02.09.2019, виданого World Intellectual Property Organization (WIPO) вчиняти дії з використання позначення "Fenix";

- прийняти рішення про накладення штрафу за вчинення порушення законодавства про захист від економічної конкуренції, шляхом незаконного використання позначення "Fenix" за Серитфікатом про реєстрацію № 1 490 353 від 02.09.2019, виданого World Intellectual Property Organization (WIPO) на веб-сайті за адресою: https.://orb.com.ua;

- провести перевірку суб`єкта господарювання, що, ймовірно, використовує у господарській (комерційній) діяльності – ФОП ОСОБА_1

19.04.2024 відповідач відмовив у прийнятті Заяви від 28.03.2024 з підстав закінчення строку звернення із заявою до органів Антимонопольного комітету України, про що листом повідомив ТОВ «Атлантмаркет».

Не погодившись з відмовою відповідача у прийнятті заяви, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належної оцінки заяві позивача, зокрема, підставам та обставинам звернення, що призвело до помилкового вирішення питання щодо дотримання строку на подання такої заяви та, як наслідок, необґрунтовану відмову у її прийнятті.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З аналізу наведеної норми вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах з приводу оскарження, зокрема, рішень суб`єктів владних повноважень, крім випадків коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто, законом може бути передбачено вирішення певних категорій публічно-правових спорів у порядку іншого судочинства.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Комітет є державним органом зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Статті 7, 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» закріплюють, що Комітет має повноваження, зокрема, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції рішення за заявами і справами.

Державний уповноважений Антимонопольного комітету України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду справи або надавати мотивовану відповідь про відмову в розгляді справи.

Відповідно до пункту 20 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням Комітету від 19 квітня 1994 року № 5, у разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений відмовляє у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику.

Законом України «Про захист економічної конкуренції», який визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, саме і встановлено інший порядок судового вирішення спорів за участю органів Комітету.

Зокрема, положеннями ч.1 ст. 60 цього Закону передбачено право заявника, відповідача, третьої особи оскаржити рішення органів Комітету повністю або частково саме до господарського суду.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 39 Законом України «Про захист економічної конкуренції» заявником є особа, яка подала заяву, подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Атлантмаркет» звернулось до органу Антимонопольного комітету із заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Тобто, позивач є заявником відповідно до визначення ст. 39 Закону «Про захист економічної конкуренції».

У листі-повідомленні від 19.04.2024 № 70-02/3-1219, надісланому Комітетом позивачу, зазначено про відмову у прийнятті заяви з підстав пропуску строку, встановленого ст. 28 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Виходячи із системного тлумачення положень статті 7, 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та пункту 20 Правил розгляду справ, колегія суддів дійшла висновку, що відмова Комітету в прийнятті справи є рішенням, оформленим листом-повідомленням.

Отже, таке рішення може бути оскаржене заявником у господарському суді згідно ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Подібні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17, які, в силу ч. 5 ст. 242 КАС України, враховуються судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів зауважує, що відповідач в суді першої інстанції зазначив про непідсудність цього спору адміністративному суду, у зв`язку з чим просив закрити провадження у справі.

Водночас, ухвалою окружного адміністративного суду від 03.07.2024 у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі №520/15138/24 відмовлено.

За висновками суду першої інстанції, предметом оскарження у цій справі є дії органу Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо відмови у прийнятті заяви позивача, а не рішення суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду такої заяви.

Тобто, предметом спору фактично є дотримання відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, законодавчо встановлених процедурних вимог щодо розгляду заяви ТОВ "Атлантмаркет".

Суд першої інстанції також зазначив, що спори між суб`єктами господарювання та органами Антимонопольного комітету України як суб`єктом владних повноважень, які виникають внаслідок винесення останнім владного управлінського рішення за наслідком розгляду скарг про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та у заявах, справах про узгоджені дії, концентрацію, спрямовані саме на захист публічно-правових відносин.

Такі спори безпосередньо не стосуються відносин, які пов`язані з обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом економічної конкуренції, тощо, що унеможливлює їх розгляд у порядку господарського судочинства.

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що відмова у прийнятті заяви позивача оформлена відповідачем саме листом-повідомленням, яке є рішенням Комітету, що може бути оскаржено в порядку господарського судочинства на підставі ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції надавав оцінку саме листу-повідомленню, за наслідками чого дійшов висновку, що підстави відмови, викладені у ньому є безпідставними та такими, що ґрунтуються на неповній оцінці змісту та вимог заяви ТОВ «Атлантмаркет».

У доводах позову, ТОВ «Атлантмаркет» також фактично висловлювало незгоду із листом від 19.04.2024.

Тобто, незважаючи на те, що позивачем оскаржуються дії Антимонопольного комітету, що полягають у не прийнятті заяви, спір фактично стосується саме правомірності прийняття рішення від 19.04.2024, оформленого листом-повідомленням.

В свою чергу, як зазначено вище, незгода заявника із рішенням Комітету є підставою для його оскарження у господарському суді згідно ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказаний спір є публічно-правовим, проте зауважує, що Законом передбачено можливість його вирішення у порядку іншого судочинства, а саме господарського.

Натомість, суд першої інстанції залишив поза увагою неможливість розгляду вказаної справи в порядку адміністративного судочинства в силу Закону України «Про захист економічної конкуренції», у зв`язку з чим помилково відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження та розглянув справу по суті спору.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно ст.238 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у даній справі - закриттю, з підстав не належності розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що даний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають. Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Керуючись ст. ст. 238, 308, 311, 315, 319, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2026 по справі № 520/15138/24 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантмаркет" до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Роз`яснити позивачу, що зазначений спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова