Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №440/11770/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 р. Справа № 440/11770/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 (головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова) у справі №440/11770/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:

- визнати незаконним рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 №133 від 04.02.2025;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 поновити позивача та членів його сім`ї на квартирному обліку, як осіб, що потребують поліпшення житлових умов.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог скарги посилається на відсутність підстав зняття позивача та членів його сім`ї з квартирного обліку, навіть за умови виключення зі списків відповідача та переведення в іншу військову частину.

Зазначає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи, проігнорувавши чинне законодавство, не поновивши права позивача.

Крім того, вказує на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні суду обставинам справи.

Відповідач не подав відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України в званні штаб-сержант, проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 до 30.01.2025, перебував на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, що потребують поліпшення житлових умов, для забезпечення житлом для постійного проживання, в загальній черзі складом сім`ї 4 особи з 28.02.2014 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.01.2025 №34 позивача виключено із списків особового складу військової частини, як такого, що вибув для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_2 .

Рішенням об`єднаної житлової комісії військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 оформленого протоколом від №133 від 04.02.2025 відповідно до п.17 розділу VІ наказу Міністра оборони України від 31 липня 2018 року №380 “Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями” позивача знято з 30 січня 2025 року з квартирного обліку, як такого, що на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №34 від 30 січня 2025 року виключений зі списків особового складу частини та вибув для подальшого проходження служби до Військової частини НОМЕР_5 .

Згідно з витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_6 від 04.02.2025 №39 затверджено рішення об`єднаної житлової комісії військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , викладене у протоколі засідання об`єднаної житлової комісії №133 від 04.02.2025 року.

Позивач, вважаючи протиправним рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 №133 від 04.02.2025, звернувся з позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідача.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких громадянин має змогу побудувати житло, придбати його у власність, або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступною платою відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту - Закон №2011-XII) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами

Відповідно до ст.37 Житлового кодексу УРСР (далі по тексту - ЖК УРСР) облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв`язку з виходом на пенсію

При цьому, порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов згідно зі ст.38 ЖК УРСР встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

Згідно ч.1 ст.40 ЖК УРСР громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі п по тексту - Порядок №1081).

Вказаний порядок визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.

Порядком №1081 визначено алгоритм обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, надання житлових приміщень для постійного проживання. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Відтак, військовослужбовці мають право на забезпечення їх та членів їх сімей жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення. Для реалізації такими особами зазначеного права необхідним є їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Положеннями п.26 Порядку №1081 передбачено, що військовослужбовці які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.

З метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 року затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі по тексту - Інструкція №380), яка визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції №380 визначено що, для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах (далі - військова частина) утворюються житлові комісії (далі - житлова комісія військової частини).

Відповідно до п.п.7,8 розділу ІІ Інструкції №380 житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) має право приймати, серед іншого, рішення про взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею).

Рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом, підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі.

Отже, військовослужбовець зараховується на квартирний облік на підставі рішення житлової комісії військової частини, за результатом розгляду поданого ним рапорту.

Житлова комісія водночас наділена й повноваженнями щодо зняття військовослужбовців з такого обліку.

При цьому, згідно п.21 р. VI Інструкції №380 зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі:

- поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті;

- подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

Тобто, слід дійти висновку, що п.21 розділу VI Інструкції №380 не містить вичерпних підстав для зняття військовослужбовця з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки передбачають можливість зняття особи з обліку й в інших передбачених законодавством випадках.

В спірних правовідносинах таким випадком, передбаченим законодавством, є, зокрема, переміщення військовослужбовця, який перебуває на обліку, по військовій службі до іншої військової частини.(п.26 Порядку №1081).

Судом встановлено, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 та перебував на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, що потребують поліпшення житлових умов, для забезпечення житлом для постійного проживання, в загальній черзі складом сім`ї 4 особи з 28.02.2014 року.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.01.2025 №34 позивача виключено із списків особового складу військової частини, як такого, що вибув для подальшого проходження служби до Військової частини НОМЕР_2 .

Зі змісту оспорюваного рішенням відповідача встановлено, що останнє прийнято у зв`язку з вибуттям позивача для подальшого проходження служби до Військової частини НОМЕР_2 .

Положеннями п.17 розділу VI Інструкції №380 визначено, що у разі переміщення військовослужбовця, який перебуває на обліку, по військовій службі до іншої військової частини житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) на підставі наказу про переміщення до нового місця служби на найближчому засіданні, але не пізніше місяця з дати виключення зі списків особового складу військової частини приймає рішення щодо виключення з обліку у військовій частині та направляє за встановленим порядком відповідну особову справу військовослужбовця до нового місця його служби.

Оскільки підставою виключення позивача з квартирного обліку у Військовій частині НОМЕР_1 є його вибуття до іншого місця служби (Військової частини НОМЕР_2 ), на підставі наказу відповідача від 30.01.2025 №34, останнім правомірно прийнято оспорюване рішення №133 від 04.02.2025.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги про відсутність у відповідача підстав для зняття позивача та членів його сім`ї з квартирного обліку, навіть за умови виключення останнього зі списків військової частини та переведення в іншу військову частину, є необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем обґрунтовано прийнято оспорюване рішення, а тому відсутні правові підстави для визнання його незаконним та скасування.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено (доказано) правомірність власного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, застосував норми матеріального та процесуального права та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 у справі №440/11770/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова