Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №520/11330/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 р. Справа № 520/11330/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 (головуючий суддя І інстанції: Панов М.М.) у справі №520/11330/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 04.04.2025 № 203750005888 Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Луганській області, позивач) про відмову в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Розділу IV "Пенсії по інвалідності в солідарній системі" Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Луганській області зарахувати до страхового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії по інвалідності, період трудової діяльності з 01.10.1993 по 30.01.2004 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 та період навчання з 05.09.2000 по 05.07.2002 в Харківському національному автомобільно-дорожному університеті за дипломом НОМЕР_2 від 05.07.2002;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Луганській області призначити позивачу пенсію по інвалідності з дати права, а саме з дати встановлення ІІІ групи інвалідності з 11.03.2025, згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів від 11.03.2025 (номер витягу: 169/25/1413/BT).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення від 04.04.2025 № 203750005888 ГУ ПФУ в Луганській області про відмову позивачу в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Розділу IV "Пенсії по інвалідності в солідарній системі" Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Луганській області зарахувати до страхового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії по інвалідності, період трудової діяльності з 01.10.1993 по 30.01.2004 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 та період навчання з 05.09.2000 по 05.07.2002 в Харківському національному автомобільно - дорожному університеті за дипломом НОМЕР_2 від 05.07.2002.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.03.2025 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 847 ,84 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Луганській області.

ГУ ПФУ в Луганській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просило скасувати таке рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що пенсійним органом правомірно до страхового стажу позивача не враховано період роботи на Малому науково-виробничому комерційному підприємстві “Мега” з 01.10.1993 по 30.01.2004 згідно записів трудової книжки від 01.10.1993 серії НОМЕР_1 , оскільки дописана дата її видачі та в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків з 01.07.2000 по 30.01.2004.

Також вказує, що довідка від 17.01.2024 №5, видана Малим науково-виробничим та комерційним підприємством “Мега”, потребує підтвердження первинними документами, оскільки засвідчена особистим підписом позивача.

Просить врахувати, що вищевказане підприємство має статус припиненого, дата запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи - 29.09.2007, а довідка, видана цим підприємством датована 17.01.2024.

Також зазначає, що правомірно не зараховано до страхового стажу період навчання в Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті з 05.09.2000 по 05.07.2002 , оскільки згідно додатка до диплому про вищу освіту форма навчання - екстернат.

Позивач правом надання відзиву не скористався.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено позивач з 11.03.2025 є інвалідом ІІІ групи за загальним захворюванням, що підтверджується витягом з рішення експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи від 11.03.2025 № 169/25/1413/ВТ.

28.03.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України через вебпортал із заявою про призначення пенсії за інвалідністю відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.

За принципом екстериторіальності вищевказана заява позивача розглянута ГУ ПФУ в Луганській області, яким за результатами доданих до заяви документів прийнято рішення від 04.04.2025 №203750005888 про відмову у призначенні пенсії за інвалідністю, з підстав відсутності необхідного страхового стажу - 13 років.

Пенсійним органом враховано страховий стаж позивача 7 років 10 місяців 7 днів.

До страхового стажу роботи позивача не зараховано періоди:

- роботи на Малому науково - виробничому комерційному підприємстві "Мега" з 01.10.1993 по 30.01.2004 згідно записів трудової книжки від 01.10.1993 серії НОМЕР_1 , оскільки дописана дата її видачі; довідка від 17.01.2024 №5 засвідчена особистим підписом заявнику у зв`язку з чим потребує перевірки; відсутні відомості про роботу в реєстрі. До перегляду наявності/відсутності підстав для зарахування періоду до страхового стажу можливо повернутись після надходження результатів перевірки довідки;

- навчання в Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті з 05.09.2000 по 05.07.2002 згідно диплома від 05.07.2002 серії НОМЕР_2 , оскільки не зазначено форму навчання та перетинається з періодом роботи.

Позивач, не погоджуючись із рішенням пенсійного органу звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірний період роботи підтверджений записами трудової книжки, зазначені відповідачем недоліки трудової книжки не є підставою не врахування страхового стажу, також відповідачем протиправно не зараховано період навчання позивача в університеті, а тому оспорюване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (далі по тексту - Закон №1058-IV).

Згідно з положеннями ст.1 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону № 1058, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: зокрема : 2) пенсія по інвалідності.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно зі ст.30 Закону №1058-IV визначено, що пенсія по інвалідності призначається у разі встановлення особі інвалідності, за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону №1058-IV страховий стаж, необхідний для призначення пенсії по інвалідності. Зокрема, для осіб, яким установлено інвалідність, які мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.

Положеннями ст.56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст.62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок № 637).

Так, згідно п.1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналіз наведеного вище вказує на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі по тексту - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п.2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до п.2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.2.12 Інструкції №58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Судом встановлено, що позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи, станом на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії вік позивача становив 53 роки 9 місяців 10 днів, пенсійним органом враховано страховий стаж 7 років 10 місяців 7 днів.

Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії по інвалідності, пенсійний орган виходив з відсутності необхідного страхового стажу - 13 років, скільки не зарахував період роботи з 01.10.1993 по 30.01.2004 та період навчання 05.09.2000 по 05.07.2002.

Відповідачем не зараховано до страхового стажу період роботи позивача в Малому науково - виробничому комерційному підприємстві "Мега" з 01.10.1993 по 30.01.2004 за записами трудової книжки від 01.10.1993 серії НОМЕР_1 , оскільки дописана дата її видачі; долучена довідка від 17.01.2024 №5 засвідчена особистим підписом заявнику у зв`язку з чим потребує перевірки; відсутні відомості про роботу в реєстрі. До перегляду наявності/відсутності підстав для зарахування періоду до страхового стажу можливо повернутись після надходження результатів перевірки довідки;

- навчання в Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті з 05.09.2000 по 05.07.2002 згідно диплома від 05.07.2002 серії НОМЕР_2 , оскільки не зазначено форму навчання та перетинається з періодом роботи.

Щодо періоду роботи позивача в Малому науково - виробничому комерційному підприємстві "Мега" з 01.10.1993 по 30.01.2004.

Згідно записів трудової книжки від 01.10.1993 серії НОМЕР_1 , остання містить записи про спірний період роботи позивача (01.10.1993 по 30.01.2004) в Малому науково - виробничому комерційному підприємстві "Мега", які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи, посада та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу та звільнений з роботи.

Окрім того, вказані записи виконані послідовно, засвідчені відтиском печаток підприємства та не містять застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності.

Колегія суддів зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладені в постанові від 09.08.2019 року по справі №654/890/17.

Визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладені в постанові від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а.

Крім того, згідно із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.04.2019 у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами Пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наявність в трудовій книжці позивача від 01.10.1993 серії НОМЕР_1 дописаної дати її видачі, не є підставами не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 в Малому науково - виробничому комерційному підприємстві "Мега" з 01.10.1993 по 30.01.2004.

Доводи відповідача , що довідка від 17.01.2024 №5 про роботу позивача з 01.10.1993 по 30.01.2004 в Малому науково - виробничому комерційному підприємстві "Мега" на посаді директора, засвідчена особистим підписом заявнику, у зв`язку з чим потребує перевірки, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду, крім того спірний період роботи підтверджено записами трудової книжки, а відтак не потребують додаткового підтвердження вказаною довідкою.

Також, колегія суддів зазначає, що за наявності сумнівів щодо достовірності поданих особою документів (в даному випадку довідки) відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації необхідної для здійснення їхньої діяльності, у т.ч. шляхом самостійного витребування необхідних документів, чого не було зроблено останнім.

Щодо доводів апелянта про відсутність в реєстрі застрахованих осіб даних щодо сплати страхових внесків за спірний період.

Так, у Верховному Суді вже склалась стала судова практика з питання зарахування до страхового стажу періодів, за які відсутні дані про сплату страхових внесків.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 11.10.2023 у справі № 340/1454/21 позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

Як вже зазначалося вище, записами трудової книжки позивача підтверджено період роботи позивача (01.10.1993 по 30.01.2004) в Малому науково - виробничому комерційному підприємстві "Мега".

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 30.12.2021 у справі №348/1249/17 «внаслідок невиконання товариством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту».

Отже, відсутність даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на призначення пенсії по інвалідності, а тому посилання пенсійного органу на відсутність відомостей в реєстрі застрахованих осіб даних щодо сплати таких внесків, є необґрунтованою підставою не зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача.

Таким чином, враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що правильними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії по інвалідності, період трудової діяльності з 01.10.1993 по 30.01.2004 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 .

Щодо періоду навчання.

Судом встановлено, що позивач навчався в Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті з 05.09.2000 по 05.07.2002, що підтверджується дипломом від 05.07.2002 серії НОМЕР_2 .

Пенсійним органом не зараховано до страхового стажу період навчання, оскільки диплом не містить відомостей щодо форми навчання та цей період перетинається з періодом роботи.

Положеннями ст.24 Закону №1058-IV (набрав чинності 01.01.2004) визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. «д» ч.3 ст.56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Отже, навчання в вищих навчальних закладах зараховується до стажу роботи, незважаючи на форму навчання в такому закладі.

Водночас, оскільки період навчання (05.09.2000 по 05.07.2002) перетинається з періодом роботи позивача (01.10.1993 по 30.01.2004), який як вже зазначалося вище підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, а також те, що чинним пенсійним законодавством не передбачено подвійного зарахування до страхового стажу періоду навчання та періоду роботи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків щодо задоволення вимог про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії по інвалідності періоду навчання останнього з 05.09.2000 по 05.07.2002 в Харківському національному автомобільно-дорожному університеті за дипломом НОМЕР_2 від 05.07.2002, а тому в цій частині оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено (доказано) правомірність власного рішення, що є предметом оскарження у даній справі.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення від 04.04.2025 № 203750005888 ГУ ПФУ в Луганській області про відмову позивачу в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Розділу IV "Пенсії по інвалідності в солідарній системі" Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, а також про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії по інвалідності період трудової діяльності з 01.10.1993 по 30.01.2004 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву позивача від 28.03.2025 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо дискреційної повноважень пенсійного органу в питаннях призначення (перерахунку) пенсії, оскільки за наслідками апеляційного перегляду даної справи судом зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 28.03.2025 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав стягнення з відповідача судового збору, оскільки ч.2 ст.73 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ст.139 КАС Україні, якщо рішення ухвалено на користь позивача, суб`єкт владних повноважень повинен відшкодувати, понесені ним витрати на сплату судового збору.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що неправильне застосування судом норм матеріального права призвело до частково неправильного вирішення даної справи, а тому рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії по інвалідності період навчання з 05.09.2000 по 05.07.2002 в Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

В іншій частині оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 у справі №520/11330/25 скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії по інвалідності період навчання з 05.09.2000 по 05.07.2002 в Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 у справі №520/11330/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц