Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №620/460/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

Суд: Чернігівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 25 травня 2026 р.

Справа: №620/460/26

Суддя: Ольга ТКАЧЕНКО

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року Чернігів Справа № 620/460/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ткаченко О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у взятті 18.09.2025 ОСОБА_1 на облік військовозобов`язаних на підставі абзацу 12 пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як громадянина, який прибув з установи виконання покарання після відбування покарання;

визнати протиправним та скасувати наказ за №688М від 19.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», згідно якого ОСОБА_1 призвано на військову службу до військової частини НОМЕР_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2025 за №272 по стройовій частині про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати наказ по особовому складу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що був засуджений за вчинення тяжкого злочину, у зв`язку з чим 08.08.2000 у військовому квитку НОМЕР_2 від 20.10.1994 та обліковій картці до військового квитка НОМЕР_2 зроблено відмітку про виключення його з військового обліку військовозобов`язаних на підставі частини 5 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в редакції від 20.04.2000, а саме: «Виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають групи громадян: г) які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів». Надалі, 18.09.2025 відповідно до абзацу 12 пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" в редакції від 21.08.2025, ОСОБА_1 був взятий на військовий облік військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблена відповідна відмітка сторінці 26 розділу VIII прийом на облік військового квитка НОМЕР_2 , є незаконними, оскільки вчинені всупереч Закону.

Після вчинення такої незаконної дії ІНФОРМАЦІЯ_3 видав наказ за № 688М від 19.09.2025, яким призвав Позивача до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби. Такий наказ є незаконним, оскільки згідно абзацу 5 частини 9 статті 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. Згідно абзацу 2 частини 1 статті 39 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Оскільки позивач незаконно взятий на військовий облік військовозобов`язаних та резервістів та незаконно зарахований у запас, тому наказ за № 688М від 19.09.2025 є незаконним.

Військова частина НОМЕР_1 також видала протиправний наказ (по стройовій частині) від 19.09.2025 за № 272 про зарахуванні до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку із вищевказаним.

На переконання позивача, такі дії відповідача є протиправними, оскільки згідно зі статтею 58 Конституції України не можуть породжувати для нього негативних юридичних наслідків у вигляді зворотної дії в часі Закону № 3633-IX, крім того цей Закон передбачає взяття на військовий облік військовозобов`язаних, яким позивач на момент взяття на такий облік вже не був, з огляду на що, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 22.01.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановив відповідачу строк для подання відзиву.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 подав до суду відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначив, що відповідно до даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОБЕРІГ Позивач взятий на військовий облік 03.01.1995 у ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), відповідно до абз. 2, п. 2, ч. 1, ст. 37 ЗУ “Про військовий обов`язок і військову службу” (які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву). Інших даних про взяття або зняття з військового обліку в реєстрі не міститься. Тобто, позивач не виключався з військового обліку й постійно перебував на обліку з 1995. З метою правильного відображення інформації у війковому квитку 18.09.2025 був зроблена відмітка про взяття на облік до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відповідно до п. 4 “Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа” затверджено постановою КМУ від 16.05.2024 № 559: ….військово-облікові документи у паперовій формі, відомості в яких не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, вважаються недійсними. 19.09.2025 Позивача знято з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку із призовом на військову службу (абз. 3, п. 2, ч. 5 ст. 37 ЗУ “Про військовий обов`язок і військову службу”).

Водночас п. 6 статті 37 Закону № 2232-XII (зі змінами) визначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі. Таким чином, з огляду на вищезазначені норми законодавства підстави для виключення позивача з військового обліку відсутні.

Окрім того, зазначає, що оскаржуване рішення (наказ про мобілізацію) є актом індивідуальної дії, мало разовий характер і вичерпало свою дію фактом його виконання. Позивач вже призваний та проходить військову службу на підставі інших (наступних) наказів вже військової частини, тому скасування наказу про мобілізацію не матиме для позивача жодних юридичних наслідків (не призведе до його звільнення з військово служби). У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2021 у справі №9901/286/19). При цьому застосований спосіб захисту має привести до відновлення порушеного права, однак оскільки оскаржуваний наказ вичерпав свою дію та втратив юридичне значення, то його скасування не призведе до припинення відносин військової служби позивача у встановленому законом порядку, а отже такі позовні вимоги не можна вважати належним та ефективним способом захисту права позивача з огляду на те, що їх задоволення не призведе до відновлення порушеного права.

Представник відповідача військової частини НОМЕР_1 подав до суду відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначив, що відповідно Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом рядовий запасу наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.09.2025 №272 ОСОБА_1 , майстер ремонтної майстерні взводу технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 19.09.2025 зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення при військовій частині НОМЕР_1 .

Підставою для видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.09.2025 №272 був рапорт рядового ОСОБА_1 від 19.09.2025 вх.№4822/45 та поіменний список військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_7 і відправлені у склад військової частин НОМЕР_1 від 19.09.2025 року №5/1894. Тобто відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі поіменних списків, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

ІНФОРМАЦІЯ_2 відправлені у склад військової частин НОМЕР_1 від 19.09.2025 №5/1894 вбачається, що ОСОБА_1 за висновком військово – лікарської комісії від 18.09.2025 придатний до військової служби та за результатами проведення професійно-психологічного відбору рекомендується до проходження військової служби. Таким чином, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.09.2025 №272 про зараховування рядового ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначення на посаду майстра ремонтної майстерні взводу технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 винесено відповідно до приписів законодавства України. Також виходячи із вищевикладеного, вимога щодо визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.09.2025 №272 в частині зарахування зараховування рядового запасу ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначення на посаду майстра ремонтної майстерні взводу технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 та вимога до військової частини НОМЕР_1 видати наказ по особовому складу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 в даному спорі є передчасними - оскільки відсутні підстави для такого виключення. Звертає увагу на те, що підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період визначені частиною 4 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232).

Отже, після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008. Цими актами законодавства не передбачено звільнення чи виключення з військової служби шляхом скасування наказів про призов. Цей наказ вже реалізований, та позивач був зарахований до військової частини та приступив до виконання службових обов`язків за посадою, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові. При цьому оскаржений наказ, є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію виданням наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.09.2025 №272 в частині про зараховування рядового ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначення на посаду майстра ремонтної майстерні взводу технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

ОСОБА_1 взятий на військовий облік 03.01.1995 у ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), відповідно до абз. 2, п. 2, ч. 1, ст. 37 ЗУ “Про військовий обов`язок і військову службу” (які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву), що підтверджується відповідними відмітками у військовому квитку НОМЕР_2 від 20.10.1994 (розділ VІІI «Прийом на військовий облік та зняття з обліку» стор. 26).

У зв`язку із засудженням за вчинення тяжкого злочину 08.08.2000 виключений із військового обліку військовозобов`язаних (розділ ІХ «Відмітки про звільнення від військового обов`язку» стор. 32, облікова картка розділ VIII «відмітки про взяття та виключення із військового обліку») (а.с. 21-23, 27 зворотна сторона - 28).

18.09.2025 позивача взято на військовий облік військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.09.2025 № 688М «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 (а.с. 10).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.09.2025 № 272 ОСОБА_1 , майстер ремонтної майстерні взводу технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 19.09.2025 зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення при військовій частині НОМЕР_1 .

Листом від 09.01.2026 №51541 ІНФОРМАЦІЯ_3 на адвокатський запит від 04.01.2026, повідомив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , перебував на обліку військовозобов`язаних з 03.01.1995 на підставі часини 1 статті 37 ЗУ «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» після звільнення із військової служб.

Вказана особа самостійно прибула 18.09.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_6 , де отримала направлення для проходження військово-лікарської комісії.

Згідно рішення ВЛК від 18.09.2025 визнаний придатним до проходження військової служби. Права на відстрочку від призову на військову службу по мобілізації не мав, не був заброньований за органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями, тому 19.09.2025 вибув для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Звернення до органу Національної поліції про доставления ОСОБА_1 для складення протоколу про адміністративне правопорушення не скеровувалось (а.с. 7).

Позивач, вважаючи протиправними дії та рішення відповідачів щодо взяття на військовий облік та призову на військову службу, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

На виконання частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частини. 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України неодноразово продовжувався.

Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII.

Статтею 1 Закону № 2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону N 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно із частиною 3 статті 1 Закону N 2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 7 статті 1 Закону N 2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 2 Закону N 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина 2 статті 2 Закону N 2232-XII).

Згідно з частинами третьою і четвертою статті 2 Закону N 2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Частиною 9 статті 1 Закону N 2232-XII, серед іншого, визначено, що стосується військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону № 2232-XII).

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (абзац 1 частини 1 статті 39 Закону N 2232-XII).

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.93 р. N 3543-XII (далі - Закон N 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. (ч. 1 ст. 33 ЗУ № 2322).

Згідно з частиною 1 статті 34 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту «г» частини 5 статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу № НОМЕР_3 (в редакції, чинній на момент виключення із військово обліку 08.08.2000) було передбачено, що виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни: г) які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів.

В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX, стаття 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" була викладена в новій редакції, а саме: виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Ця редакція набрала чинності з 18 травня 2024 року.

Також 18.05.2024 набрав чинності "Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період", який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 N 560.

Пунктом 4 розділу "Загальні питання" Порядку N 560 передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади". Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Суд зазначає, що виключення з військового обліку, це віднесення законодавцем особи до певної категорії, яка на думку законодавця в цей час не підлягає призову на військову службу. Але, це виключення дії саме на час дії відповідного Закону. Зміна законодавцем підстав виключення з військового обліку, та відповідно категорій осіб, які не підлягають призову, відповідно може змінити становище особи.

Станом на 2000 рік позивач користувався звільненням від військового обов`язку на підставі ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232 (в редакції, чинній на момент виключення із військово обліку 08.08.2000). Станом на 2025 рік, редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, а тому на позивача покладений військовий обов`язок і ІНФОРМАЦІЯ_3 має право взяти його на військовий облік.

Що стосується тверджень позивач про те, що у ст. 58 Конституції України зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків пом`якшення відповідальності. Зміни 2024 року не передбачають процедури "повторного взяття на облік" чи "скасування раніше набутого статусу виключеного з обліку". Правовий статус позивача був визначений раз і назавжди на підставі прямої норми Закону (редакція ст. 37, чинна у 2000році).

З цього приводу суд зазначає таке.

Так, у Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа N 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст. 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що у зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII було звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави задля забезпечення обороноздатності держави в умовах дії правового режиму воєнного стану внаслідок збройної агресії російської федерації, що обґрунтовано державним інтересом.

Наведені законодавчі зміни не мають ретроактивного характеру, а є нормами прямої дії, що застосовуються до правовідносин, які виникають після набрання ними чинності. Їх метою не є погіршення становища конкретної особи, а забезпечення публічного інтересу - національної безпеки.

Отже, з 18.05.2024 року (дата набрання чинності Законом № 3633-IX) особи, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, є військовозобов`язаними, а частина 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Таким чином, у контексті спірних правовідносин суд дійшов висновку про необхідність керуватись приписами законодавства, чинними на момент виникнення спірних правовідносин після 18.05.2024, тобто після внесення відповідних змін до Закону N 2232-XII (під час взяття позивача на військовий облік 18.09.2025).

Крім того, суд звертає увагу на те, що наявність у військово-обліковому документі позивача (військовому квитку НОМЕР_2 від 20.10.1994 та обліковій картці до військового квитка НОМЕР_2 ) запису про виключення останнього з військового обліку не має правового значення для правильного вирішення цього спору з огляду на застосування чинних на момент виникнення спірних правовідносин норм, а саме, після 18.05.2024.

Враховуючи вищевикладене, оскільки за чинними нормами статті 37 Закону N 2232-XII ОСОБА_1 не підпадає під категорію осіб, які можуть бути виключеними з військового обліку та є військовозобов`язаним, суд дійшов висновку про правомірність дій ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо взяття позивача на військовий облік та не вбачає підстав для скасування оскаржуваних наказів ІНФОРМАЦІЯ_6 та військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2025.

Позовні вимоги, які стосуються військової частини НОМЕР_1 , є похідними від позовних вимог про оскарження правомірності дій щодо мобілізації позивача, які не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржувані дії та рішення відповідачів на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд виснує, що такі вчинені відповідачами на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що у позові ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач1: ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Відповідач2: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Повне рішення суду складено 26 травня 2026 року.

Суддя Ольга ТКАЧЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua