Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №620/1651/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року Чернігів Справа № 620/1651/26

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням; надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії) з 29.01.2020 по 18.12.2025, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до ч.2 ст.15 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'', грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023, 2024, 2025 роки, грошової компенсації за невикористані дні згідно Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023, на 01.01.2024, на 01.01.2025 у відповідні роки на відповідний тарифний коефіцієнт;

зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням; надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії) з 29.01.2020 по 18.12.2025, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до ч.2 ст.15 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'', грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023, 2024, 2025 роки, грошової компенсації за невикористані дні згідно Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України ''Про Державний бюджет України на 2020 рік'' станом на 01.01.2020, Законом України ''Про Державний бюджет України на 2021 рік'' станом на 01.01.2021, Законом України ''Про Державний бюджет України на 2022 рік'' станом на 01.01.2022, Законом України ''Про Державний бюджет України на 2023 рік'' станом на 01.01.2023, Законом України ''Про Державний бюджет України на 2024 рік'' станом на 01.01.2024, Законом України ''Про Державний бюджет України на 2025 рік'' станом на 01.01.2025 у відповідні роки на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу на день звільнення з військової служби компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2014-2025 роки, передбаченої п.4 ст.10-1 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'' та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 з розрахунку 12 календарних днів за кожен календарний рік з 01.01.2014 по 22.10.2017 та з розрахунку 5 календарних днів за кожен календарний рік з 23.10.2017 по 18.12.2025 включно;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2014-2025 роки, передбаченої п.4 ст.10-1 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'' та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 з розрахунку 12 календарних днів за кожен календарний рік з 01.01.2014 по 22.10.2017 та з розрахунку 5 календарних днів за кожен календарний рік з 23.10.2017 по 18.12.2025 включно, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення позивача станом на день звільнення із військової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем в спірні періоди було невірно встановлено розмір посадового окладу та окладу за військове звання.

Ухвалою суду від 27.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Вказану ухвалу суду відповідач отримав 27.02.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, однак правом для подання відзиву чи заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву у встановлений судом 15-денний строк не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як слідує з матеріалів справи позивач у спірний період проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 18.12.2025 №391 припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 18.12.2025. Перебував в полоні в період з 24.02.2022 по 11.06.2023.

Також у вказаному наказі, зокрема, зазначено про виплату позивачу допомоги на оздоровлення за 2025 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, грошової компенсації за невикористані 15 календарних дні щорічної основної відпустки за 2023 рік, 35 календарних днів за 2024 рік, 32 календарних дні за 2025 рік. Згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплатити грошову компенсацію за невикористані 4 календарних дні за 2025 рік.

Згідно з довідкою відповідача № 3 від 08.01.2026 за період з січня 2025 року по грудень 2025 року, позивачу, зокрема, було виплачено премію, допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для соціально-побутових питань, відпустку за роботу в зоні ЧАЕС, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки, одноразову грошову допомогу при звільненні.

За спірний період проходження позивачем служби, останньому невірно розраховувалося та виплачувалося грошове забезпечення.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі – Закон) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 1 Закону передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно частин першої - третьої статті 9 Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За приписами частини четвертої статті 9 Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.

Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови № 704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до Постанови №704).

21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова № 103), якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14” (пункт 6 Постанови № 103).

Постанова № 103 набула чинності 24.02.2018.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.

Враховуючи викладене, з 29.01.2020 чинна редакція пункту 4 Постанови № 704, яка була чинною до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року”, а не “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018”.

Надалі, 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704”, пунктом 2 якої внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704, шляхом викладення абзацу першого в такій редакції:

“ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.

Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Тобто, з дня набрання чинності Постановою № 481 (20.05.2023) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року” запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762,00 грн.

Проте рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 в справі №320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови № 481 неправомірними та визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.

Згідно з частинами першою - третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, з огляду на визначені в частинні третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

Сталою є правова позиція Верховного Суду про те, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Так, згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 та від 10.01.2023 у справі № 340/507/22).

Таким чином, пункт 4 Постанови № 704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24 та від 18.02.2026 у справі №160/33292/24.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” і становить 2102,00 грн, станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” і становить 2270,00 грн, станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” і становить 2481,00 грн, станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” і становить 2684,00 грн, станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” і становить 3028,00 грн, а станом на 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” і становить 3028,00 грн.

При цьому, суд враховує, що визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні відпусток, премії знаходяться в залежності від розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню шляхом:

- визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо обчислення та виплати позивачу з 29.01.2020 по 18.12.2025 грошового забезпечення, в тому числі, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні відпусток, премії у відповідні роки без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01.01.2020, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” станом на 01.01.2021, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” станом на 01.01.2024, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” станом на 01.01.2025 на відповідний тарифний коефіцієнт;

- зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити позивачу перерахунок з 29.01.2020 по 18.12.2025 грошового забезпечення, в тому числі, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні відпусток, премії у відповідні роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01.01.2020, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” станом на 01.01.2021, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” станом на 01.01.2024, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” станом на 01.01.2025 на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2014-2025 роки, передбаченої п.4 ст.10-1 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'' та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 з розрахунку 12 календарних днів за кожен календарний рік з 01.01.2014 по 22.10.2017 та з розрахунку 5 календарних днів за кожен календарний рік з 23.10.2017 по 18.12.2025 включно, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення позивача станом на день звільнення із військової служби, суд зазначає наступне.

Так, статтею 4 Закону України від 05.11.1996 №504/96-131’ "Про відпустки" передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до ч.4 ст.10-1 Закону №2011-XIІ військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Перелік військових посад Національної гвардії, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для житія і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702. передбачає військові посади, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку, Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту - згідно з додатками 2 -5.

Суд зазначає, що відповідно до вказаного вище Переліку, посади військовослужбовців Національної гвардії України, які постійно виконують службові обов`язки в зоні відчуження або безумовного (обов`язкового) відселення, серед яких старший інструктор (з водіння) (п. 148 Переліку в додатку 3) та водій, старший водій (п. 22, п. 180 Переліку в додатку 3), дає право на щорічну додаткову відпустку. Тривалість щорічної додаткової відпустки складає 12 (дванадцять) календарних днів та 5 (п`ять) календарних днів відповідно.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи позивач у період з 05.08.2013 по 18.12.2025 проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка розташована у АДРЕСА_1 , та був звільнений з військової служби, перебуваючи на посаді старшого водія (автобуса (мікроавтобуса)) 1-го автомобільного відділення 2-го автомобільного взводу роти матеріально-технічного забезпечення.

Згідно з наказом від 05.08.2013 № 152 (по стройовій частині), позивач з 05.08.2013 перебував на посаді старшого інструктора (з водіння) автомобільного відділення взводу бойового та матеріально-технічного забезпечення (ВОС 837746П).

За змістом особистих карток на грошове забезпечення за 2013 - 2024 роки, з 23.10.2017 позивач перебував на посаді водія, а з 28.12.2020 на посаді старшого водія (автобуса (мікроавтобуса)).

Отже, позивач, будучи військовослужбовцем Національної гвардії України, займаючи посади, визначені у Переліку №702, під час проходження служби у період з 2013 по 2025 роки мав право на щорічну додаткову відпустку відповідно до ч.4 ст.10-1 Закону № 2011-ХІІ за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Відповідно до архівної довідки №82-М-80-Аз, виданої Центральним архівним відділом Національної гвардії України 05.02.2026, в архівних документах військової частини НОМЕР_1 щодо ОСОБА_1 зазначено: в наказі № 10 від 10.01.2014 значиться: надати щорічну основну та додаткову відпустку за 2014 рік ОСОБА_1 тривалістю 49 календарних днів (з них 30 календарних днів щорічної основної відпустки, 14 календарних дні згідно Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", 4 календарних днів - щорічної додаткової відпустки за переліком військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я" та 1 день святковий).

Тобто 4 календарні дні щорічної додаткової відпустки, передбаченої постановою КМУ №702 від 01.08.2012, надано позивачу за попередній 2013 рік з урахуванням відпрацьованого часу (118 календарних днів х 12 : 365 = 4 календарні дні за період з 05.08.2013 по 31. 12.2013).

В подальшому щорічна додаткова відпустка за переліком військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово- емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, - позивачу не надавалася взагалі та компенсація за невикористані дні вказаної щорічної додаткової відпустки при звільненні позивачу не виплачена.

Відповідно до п.п. 8, 14, 17-19 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами 1, 6, 8 (у частині надання одноразової відпустки при народженні дитини, передбаченої статтею 19- 1 Закону України "Про відпустки"), 9, 10 і 12 цієї статті. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених пунктом 1 цієї етапі, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки, передбачені пунктами 9 і 10 цієї статті, військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів.

Під час дії воєнного стану військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, додаткова відпустка, визначена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з дозволу командира (начальника) військової частини, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Кожна із зазначених відпусток надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Щорічна основна відпустка, зазначена в абзаці першому цього пункту, надається частинами протягом календарного року, за умови що основна безперервна її частина становитиме не менше 15 календарних днів та одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців відповідного підрозділу. Надання основної безперервної частини щорічної основної відпустки тривалістю 15 календарних днів є обов`язковим. Така відпустка може не надаватися виключно за бажанням військовослужбовця.

Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється. крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами: відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки для лікування у зв`язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, щорічна додаткова відпустка за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я не надавалась позивачу з 2014 року і до моменту звільнення з військової служби, тобто в особливий період та під час дії воєнного стану.

Частиною 19 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей’' встановлено, що надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями. - одному з них за їх рішенням); відпустки для лікування у зв`язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

Однак, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас, у разі невикористання додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, така додаткова відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін, або після припинення воєнного стану; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Таким чином, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується п.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Такого висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 16.05.2019 у справі №620/4218/18 (щодо прав учасників бойових дій на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки), яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 рішення від 16.05.2019 залишено без змін.

У вказаній зразковій справі предметом спору є виплата позивачу грошової компенсації лише за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ст. 12 Закону №3551-ХІІ, проте такі висновки доречно враховувати і щодо спору про виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, передбаченої п.4 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 12.04.2021 у справі № 1.380.2019.006595.

Таким чином суд дійшов висновку, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з ним усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.4 ст. 10-1 Закону №2011-XІІ.

При цьому, саме на відповідача був покладений обов`язок здійснити при звільненні позивача виплату всіх без виключення належних позивачу сум, на які він мав право, чого в даному випадку відповідачем здійснено не було, чим допущено протиправну бездіяльність.

Також суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 затверджено Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними. геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Пунктом 11 вказаного Порядку передбачено, що щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.

Згідно з пунктом 1 зазначеного Порядку такі щорічні додаткові відпустки надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.

Водночас, вказаний Порядок не містить вимоги про використання відпустки виключно в тому році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку, та навпаки падає право використовувати право па таку відпустку окремо у будь-який час після такого календарного року.

Як встановлено судом, позивачем додаткова відпустка, передбачена п.4 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ, з 2014 року і по 18.12.2025 не була використана, грошова компенсація за неї в порушення вищевикладених норм права не була виплачена при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу військової частини, як наслідок позовні вимоги у вказаній частині також підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 18.12.2025 грошового забезпечення, в тому числі, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні відпусток, премії у відповідні роки без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01.01.2020, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” станом на 01.01.2021, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” станом на 01.01.2024, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” станом на 01.01.2025 на відповідний тарифний коефіцієнт.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 29.01.2020 по 18.12.2025 грошового забезпечення, в тому числі, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні відпусток, премії у відповідні роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01.01.2020, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” станом на 01.01.2021, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” станом на 01.01.2024, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” станом на 01.01.2025 на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення з військової служби компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2014-2025 роки, передбаченої п.4 ст.10-1 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'' та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 з розрахунку 12 календарних днів за кожен календарний рік з 01.01.2014 по 22.10.2017 та з розрахунку 5 календарних днів за кожен календарний рік з 23.10.2017 по 18.12.2025 включно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2014-2025 роки, передбаченої п.4 ст.10-1 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'' та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 з розрахунку 12 календарних днів за кожен календарний рік з 01.01.2014 по 22.10.2017 та з розрахунку 5 календарних днів за кожен календарний рік з 23.10.2017 по 18.12.2025 включно, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення позивача станом на день звільнення із військової служби.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Повне судове рішення складено 25.05.2026.

Суддя Оксана ТИХОНЕНКО