Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №620/4370/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/4370/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Шевченко А.В.,

представника позивача Панкратова В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Київської міжрегіональної управління МЮУ в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській обл. Київського міжрегіонального управління МЮУ про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до суду з адміністративним позовом до Київського міжрегіонального управління МЮУ в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській обл. Київського міжрегіонального управління МЮУ, в якому просить : визнати протиправною та скасувати постанову від 06.04.2026 ВП № 80682800 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 620/13658/24 виданого 20.03.2026 винесену Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській обл. Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що постанова від 06.04.2026 ВП № 80682800 про відкриття виконавчого провадження є протиправною, винесена з порушеннями закону та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській обл. Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коломієць І.М. була винесена постанова від 06.04.2026 ВП № 80682800 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа № 620/13658/24 виданого 20.03.2026 про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, з 2014 по 2024 роки включно. Постанова надіслана на адресу позивача та була отримана 14.04.2026.

Не погодившись з цим, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 Закону).

Пунктом 3 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом від 02.04.2012 р. № 512/5 Міністерства юстиції України (далі - Інструкція) встановлено, що органами державної виконавчої служби є:

• Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

• відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

• управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень);

• відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень;

• відділи державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).

Як зазначено у ст. 24 Закону, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Місце перебування та місцезнаходження майна військової частини визначено у м. Славутич Київської обл., в якому здійснює свої повноваження Славутицький відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської обл. Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Маючи повну інформацію про місцезнаходження боржника стягувач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській обл. Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Пунктом 2 Розділу ІІІ встановлено, що у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ / копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця.

Статтею 19 Закону встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення.

Зазначеною статтею на боржника покладено низку обов`язків (зокрема повідомляти виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, своєчасно з`являтися на вимогу виконавця, допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій), виконання яких передбачає перебування у безпосередній близькості до місця вчинення виконавчих дій.

У справі № 380/9335/20 Верховний Суд України погодився з висновками, викладеними у постанові від 31.03.2021 в справі №380/7750/20, про те, що примусове виконання рішень має бути певним чином наближеним, прив`язаним до місця проживання/перебування боржника що, окрім іншого, дасть змогу останньому (чи принаймні створить йому відповідні умови) належним чином реалізовувати свої права та обов`язки як учасника виконавчого провадження.

При цьому Верховний Суд ураховує, що вказаним Законом передбачено право стягувача обирати місця відкриття виконавчого провадження між органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, але наголошує, що таке право не має нівелювати права боржника, передбачені статтею 19 Закону.

У даному конкретному випадку, при прийнятті рішення - винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, відповідачем не проведено належну перевірку, поданого виконавчого листа, що призвело до винесення протиправної постанови.

Також відповідач у справі є неналежним органом, який має здійснювати примусове виконання виконавчого листа № 620/13658/24 виданого 20.03.2026.

В п. 4 Розділу І Інструкції встановлено, що Відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, до якого відноситься відповідач, підвідомчі рішення, за якими: боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; сума зобов`язання становить від двадцяти п`яти до п`ятдесяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Компенсація за не використані дні додаткової відпустки за 2014 - 2024 роки стягувача навіть теоретично не може дорівнювати двадцяти п`яти мільйонам гривень - мінімальній сумі, стягнення якої підвідомче відповідачу, внаслідок чого він мав би право прийняти виконавчий лист до виконання.

Військова частина НОМЕР_1 не відноситься до територіального органу центрального органу виконавчої влади та його структурного підрозділу, інших організацій, органів та установ вказаних в п. 4 Розділу І Інструкції, інших територіальних підрозділів органів державної влади.

Отже підвідомчість відповідача не розповсюджується на позивача.

Статтею 18 Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За таких умов Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській обл. Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, при прийнятті рішення на підставі отриманого виконавчого листа, не правомірно відкрив виконавче провадження, чим порушив правила предметної компетенції, що порушує права боржника, передбачені статтею 19 Закону.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Київського міжрегіонального управління МЮУ в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській обл. Київського міжрегіонального управління МЮУ про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 06.04.2026 ВП № 80682800 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 620/13658/24 виданого 20.03.2026 винесену Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській обл. Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнуванть Київського міжрегіонального управління МЮУ в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській обл. Київського міжрегіонального управління МЮУ на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України судові витрати в розмірі 2662,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 26 травня 2026 року.

Суддя Сергій КЛОПОТ