Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №600/1816/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1816/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо відмови ОСОБА_1 , надати відстрочу від призову під час мобілізації на підставі п. 3, ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення про надання та надати ОСОБА_1 , відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки на його утриманні перебуває троє дітей віком до 18 років. До заяви ним було додано документи, що підтверджують наявність підстав для відстрочки, зокрема: свідоцтва про народження дітей, витяги про місце проживання, акт про фактичне проживання з дітьми, довідку органу ДВС про відсутність заборгованості зі сплати аліментів, витяг про розірвання шлюбу та інші документи.

Звертав увагу суду на те, що відповідно до даних АТ «Укрпошта» заява отримана відповідачем 26.03.2025 року. Разом з тим, протоколом №27 від 25.03.2025 року комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 останньому відмовлено у наданні відстрочки від призову під час мобілізації.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, також зазначив про те, що у нього двоє дітей народжені у першому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 22.01.2019 року, та третя дитина у незареєстрованому шлюбі. При цьому виконавчі провадження щодо стягнення з нього аліментів відсутні, а сукупної заборгованості зі сплати аліментів він не має.

Також позивач посилається на акт про фактичне місце проживання від 17.03.2025 року, яким підтверджено його проживання разом із трьома дітьми.

З огляду на наведене, позивач вважає рішення відповідача про відмову у наданні відстрочки незаконним та таким, що порушує його права, оскільки він відповідає вимогам пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого не підлягають призову під час мобілізації військовозобов`язані, на утриманні яких перебуває троє і більше дітей віком до 18 років, за відсутності заборгованості зі сплати аліментів понад встановлений законом розмір.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що порядок оформлення відстрочки від призову під час мобілізації регулюється, зокрема, Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024.

Звертав увагу суду на те, що відповідно до пункту 58 зазначеного Порядку військовозобов`язаний - зобов`язаний особисто подати заяву про надання відстрочки разом із документами, які підтверджують право на відстрочку, та пред`явити військово-обліковий документ. При цьому, копії документів мають бути засвідчені у встановленому порядку.

Наголошував на тому, що позивачем вимоги зазначеного Порядку дотримані не були, оскільки документи подано засобами поштового зв`язку, копії документів не були належним чином засвідчені, а також не надано документів, передбачених додатком 5 до Порядку №560, зокрема: рішення суду про визначення місця проживання дітей з батьком або рішення органу опіки та піклування, письмового договору між батьками щодо проживання дітей та участі у їх вихованні, рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні позивача чи договору про сплату аліментів.

Відповідач зазначає, що саме з огляду на ненадання необхідних документів комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 протоколом №27 від 25.03.2025 року відмовлено позивачеві в оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки відсутні підстави вважати, що його права були порушені діями відповідача. На думку відповідача, позивач не дотримався встановленого законодавством порядку оформлення відстрочки, а тому підстав для задоволення позову немає.

3. Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в обґрунтуваннях якої наведені переважно подібні аргументи, які викладенні в позовній заяві.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. 18.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», посилаючись на те, що на його утриманні перебуває троє дітей віком до 18 років.

До заяви позивачем долучено копії свідоцтв про народження дітей, витяги про місце проживання, акт про фактичне місце проживання особи від 17.03.2025 року, довідку органу державної виконавчої служби про відсутність виконавчих проваджень щодо стягнення аліментів, витяг про розірвання шлюбу, копію військово-облікового документа та інші документи.

2. Згідно з даними поштового відправлення АТ «Укрпошта», заява отримана шостим відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 26.03.2025 року.

3. Відповідно до відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 №6/1665 від 04.04.2025 року та протоколу №27 від 25.03.2025 року засідання комісії з надання відстрочки військовозобов`язаним, ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

4. З матеріалів справи також встановлено, що двоє дітей позивача народжені у шлюбі, який розірвано рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 22.01.2019 року у справі №716/2121/18.

5. Відповідно до довідки Заставнівського відділу державної виконавчої служби від 13.03.2025 року виконавчі провадження про стягнення з позивача аліментів відсутні.

6. Згідно з актом про фактичне місце проживання особи від 17.03.2025 року комісією встановлено, що позивач проживає разом із трьома дітьми за адресою: АДРЕСА_1 .

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1.Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з частиною 6 статті 2 Закону № 2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

2. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

3. Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані із числа жінок та чоловіків, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

4. Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у тому числі порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та її оформлення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі Порядок № 560).

Відповідно до пункту 58 Порядку № 560 (станом на час виникнення спірних правовідносин) за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

5. Натомість, дослідивши наяву в справі заяву позивача з відповідними додатками судом встановлено, що така заява не відповідає формі і змісту додатку 4, при цьому копії поданих додатків не засвідчені належним чином.

Відповідно до вимог статті 22 Закону України Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач через засоби поштового зв`язку звернувся до посадових осіб відповідача із заявою про надання останньому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі вимог ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а не особисто.

При цьому, суд звертає увагу на те, що виходячи з аналізу нормативно - правових актів яким регулюються спірні правовідносини щодо прийняття/проходження військової служби, військовий облік, військовий обов`язок і військову службу, мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлено, що особливість ведення військового обліку виражається, серед іншого, в тому, що переважна більшість заходів, які проводяться, стосуються особисто призовника, військовозобов`язаного чи резервіста і не передбачають можливості його участі дистанційно. Відтак, надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу, під час мобілізації, можливе тільки за особистою участю військовозобов`язаного, в даному випадку позивача. Іншими словами, проходження публічної служби, а так само призов на службу чи відстрочка не може відбуватись дистанційно, так само як правовідносини щодо такої служби не можуть врегульовуватись нормативними актами, які цього не стосуються, як то Законом України "Про звернення громадян". Більше того, як свідчать обставини справи, позивачем не пред`являвся військово-обліковий документ.

Системний аналіз наведеного вище в сукупності, дає підстави суду дійти висновку, що заявлені вимоги позивача є вираженням неналежного способу захисту, оскільки, останнім під час звернення до відповідача з метою отримання відстрочки від призову, не було дотримано вимог нормативних актів, які регулюють питання військового обліку, військового обов`язку і проходження військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема в частині особистого звернення (особистої явки) та пред`явлення військово-облікового документа, які імперативно визначають особисту участь останнього.

Варто зауважити, що спосіб захисту - матеріально-правовий засіб примусового характеру, за допомогою якого відбувається відновлення/визнання порушеного/оспорюваного права чи законного інтересу особи.

6. Крім того, відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно п. 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки серед іншого здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає, що начебто певні обставини впливають на їх правове становище.

Наведена позиція суду узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18, що відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України судом враховуються під час застосування до спірних правовідносин.

7. Отже, гарантоване ст.55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права мас бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.7

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 р.№3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суду об`єктивного матеріального права або законного інтересу на захист якого подано позов.

8. З огляду на зазначене вище, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Отже, відсутність у заявника прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій (в даному випадку бездіяльності) не породжує для останнього і права на захист.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 826/4406/16 та від 15.08.2019 р. у справі №1340/4630/18.

9. Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам і відповідатиме вимогам Закону, щодо покладених на заявника обов`язків.

Для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між правопорушенням та способом захисту права. Іншими словами, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.

В свою чергу, позивач власною поведінкою продемонстрував протиправну бездіяльність, яка стосується власної (особистої) неявки в орган ТЦК та СП, що по своїй суті унеможливлює фіксацію в облікових, а також в особистих документах позивача відомостей про відстрочку.

З огляду на зазначене вище з урахуванням того, що позивач особисто не звертався до посадових осіб відповідача для оформлення відстрочки від призову, як того імперативно вимагає спеціальне законодавство, з приводу військового обліку, військового обов`язку і військову службу, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відтак і вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають.

10. Оцінюючи спірні правовідносини, суд також зазначає, що згідно з пунктом 1 додатка 5 до Порядку № 560 для надання відстрочки за пунктом 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII військовозобов`язаний подає свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов`язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.

Системний аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що пункт 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII пов`язує право військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (у випадку позивача) з наявністю двох взаємопов`язаних юридичних фактів: 1) перебування на утриманні військовозобов`язаного трьох і більше дітей віком до 18 років; 2) відсутність у такого військовозобов`язаного заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

11.В ході розгляду справи судом встановлено, що позивачем заяву про надання відстрочки разом із доданими документами подано засобами поштового зв`язку, тоді як копії таких документів не були засвідчені у встановленому законом порядку.

Крім того, позивачем не подано документів, передбачених додатком 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, а саме, одне із перелічених: рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з батьком (матір`ю), або рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей з тим із батьків, який є військовозобов`язаним, або письмового договору між батьками про те, з ким проживатимуть діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовозобов`язаного відповідно до статті 315 Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимог пункту 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, а також не подано повного переліку документів, передбачених додатком 5 до вказаного Порядку для підтвердження права на відстрочку від призову під час мобілізації.

Зокрема, позивачем не надано документів, які підтверджують визначення місця проживання дітей із позивачем та факт їх перебування на його утриманні у випадку розірвання шлюбу.

За таких обставин відповідач, приймаючи рішення про відмову у наданні відстрочки, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому підстав для визнання оскаржуваного рішення протиправним суд не вбачає.

При цьому, суд відхиляє посилання позивача на те, що до заяви останнім було подано акт про фактичне місце проживання особи від 17.03.2025 року, оскільки вказаний документ не є релевантним у спірних правовідносинах, з огляду на те, що додаток 5 Порядку для підтвердження права на відстрочку від призову під час мобілізації, передбачає інший вид документа, що вказано судом вище.

Оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем його прав чи законних інтересів, а також не підтверджено дотримання встановленого законодавством порядку оформлення відстрочки, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

12. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).

Системний аналіз наведеного вище дає підстави дійти висновку, що дії відповідача правомірні та узгоджуються з вимогами встановленими частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

2. Враховуючи те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат в частині стягнення з суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здійснюється.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ:

НОМЕР_2 ).

Суддя О.В. Боднарюк