Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №580/2848/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року справа № 580/2848/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) подав позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних у зв`язку із непридатністю до військової служби за станом здоров`я на підставі відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію відносно ОСОБА_1 про його виключення з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» згідно інформації наявної в електронному військово-обліковому документі та Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач є непридатним до військової служби, що підтверджено відомостями, які маються в його електронному військово-обліковому документів у Резерв+ та, відповідно, вказані відомості внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію відносно нього про виключення з військового обліку згідно інформації наявної у військово-обліковому документі, однак листом відповідач відмовив у внесенні інформації про виключення з військового обліку та зазначив, що позивач зобов`язаний пройти повторний огляд ВЛК.

Ухвалою від 26 березня 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

25.05.2026 до суду надійшло заперечення, в якому представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивач був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_2 лише 05.02.2026. Остаточне рішення вищої (20 регіональної) ВЛК від 02.07.2025 не містить висновку про «непридатність з виключенням з обліку», а навпаки – скеровує особу на хірургічне лікування та повторний огляд. Оновлення даних у Реєстрі здійснюється виключно на підставі легітимних первинних документів, яких позивач не надав. Суд не може перебирати на себе функції органів військового управління та зобов`язувати ТЦК та СП вносити до Реєстру статус «виключений з військового обліку», за умови, що вища ВЛК (20 регіональна ВЛК (м. Дніпро)) ухвалила рішення про необхідність лікування та повторного огляду. Зміна облікового статусу без належної медичної довідки є прямим порушенням Порядку ведення Реєстру.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у застосунку «Резерв+» (а.с. 10, зворотній бік), позивач перебуває на обліку, як військовозобов`язаний. Крім того, реєстр містить відомості про визнання непридатним до військової служби згідно постанови ВЛК від 15.05.2025.

Відповідно до облікової картки, доданої відповідачем до заперечення, 15.05.2025 позивач визнаний непридатним до військової служби ВЛК п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно з протоколом від 02.07.2025 № 2025-0702-1109-3141-7 штатна ВЛК (20 Регіональна ВЛК, АДРЕСА_1 ) постановила: «потребує консультації отохірурга для вирішення питання хірургічного лікування. Повторний огляд.». Позивач взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_2 05.02.2026.

23.02.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку.

Листом від 03.03.2026 № 12/2097 відповідач повідомив, що відповідно до вимог чинного законодавства України та положень Наказу Міністерства оборони України № 402 рішення про непридатність до військової служби та виключення з військового обліку підлягає обов`язковому підтвердженню та перевірці у встановленому порядку центральною/регіональною військово-лікарською комісією. З метою уточнення діагнозу та підтвердження ступеня придатності до військової служби та виключення з військового обліку позивачу необхідно пройти консультацію отохірурга та після отримання висновків з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження повторного огляду військово-лікарською комісією.

Бездіяльність відповідача щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку військовозобов`язаних у зв`язку із непридатністю до військової служби за станом здоров`я на підставі відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач вважає протиправною, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави є військовозобов`язаними (частина 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ).

Згідно з частиною 10 статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Пунктом 11 статті 38 Закону № 2232-ХІІ визначено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності.

Відповідно до пункту 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць визначені в Законі України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року № 1951-VIII (далі – Закон № 1951-VIII).

Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України (стаття 1 Закону № 1951-VIII).

Згідно із статтею 2 Закону № 1951-VIII основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

Пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII визначено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі – Закон № 3543-XII) особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Визначення придатності за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначення необхідності і умов застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям врегульовано Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі – Положення № 402).

Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза – це, зокрема, визначення ступеня придатності до військової служби.

Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Відповідно до п. п. 22.5, 22.8 Положення № 402 (у редакції чинній станом на 15.05.2025 – дату медичного огляду ВЛК п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 ), свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) з постановою, яка підлягає затвердженню (контролю) штатною ВЛК, направляється на затвердження (контроль) не пізніше 5-денного строку після закінчення медичного огляду. Свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) із затвердженою постановою надсилається командиру військової частини, у якій проходить службу військовослужбовець, що пройшов медичний огляд та/або до ТЦК та СП, в електронній та/або паперовій формі, в установленому законодавством порядку, а також видається на руки особі, що пройшла медичний огляд.

Свідоцтво про хворобу підлягає розгляду, а постанова ВЛК - затвердженню: під час дії особливого періоду: на всіх військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів - ВЛК регіону.

Аналіз зазначених положень вказує на те, що непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку у воєнний час може підтверджуватись виключно свідоцтвом про хворобу, яке підлягає розгляду та затвердженню ВЛК регіону.

Суд врахував, що постанова ВЛК п`ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 від 15.05.2025 про непридатність позивача до військової служби не затверджена ВЛК регіону, оскільки відповідно до протоколу від 02.07.2025 № 2025-0702-1109-3141-7 штатна ВЛК (20 Регіональна ВЛК, АДРЕСА_1 ) постановила: «потребує консультації отохірурга для вирішення питання хірургічного лікування. Повторний огляд.».

Отже, суд констатує відсутність у матеріалах справи свідоцтва про хворобу, затвердженого ВЛК регіону, про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку. Отже, відсутні підстави для зобов`язання відповідача виключити позивача з військового обліку.

З урахуванням зазначеного суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 (адреса ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 );

2) відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 25.05.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК