Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №580/2518/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року справа № 580/2518/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Черкаській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Служби безпеки України в Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул. Гоголя, 240) в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Черкаській області що полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 , відповідно до статті 117 КЗпП, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.03.2025 до 22.09.2025 (за шість місяців) у загальній кількості 185 днів, виходячи з середньоденного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»;

- стягнути з Управління Служби безпеки України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 відповідно до статті 117 КЗпП, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.03.2025 до 22.09.2025 (за шість місяців) у загальній кількості 185 днів, виходячи з середньоденного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Позов мотивовано тим, що відповідач у день звільнення позивача з військової служби не провів з позивачем повний та остаточний розрахунок при звільненні і лише після виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 у справі №580/6096/25, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026, здійснив 27.02.2026 виплату грошового забезпечення у сумі 173816,14 грн. Тому позивач вважає, що відповідач має виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП).

Ухвалою суду від 23.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надавши до суду письмовий відзив, у якому зазначено, що у день звільнення з позивачем проведено виплату належних сум, нарахованих відповідно до встановленого відомчими наказами порядку нарахування грошового забезпечення в СБУ. Виплата у розмірі 173816,14 грн, на яку посилається позивач, як підставу стягнення середнього заробітку, виплачена йому 27.02.2026 платіжною інструкцією від 26.02.2026 №164 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.07.2025, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026 у справі № 580/6096/25. У цій справі вирішувався спір щодо перерахунку складових грошового забезпечення з урахуванням зміни розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2022 та 2023 років Законами України про Державним бюджет відповідного року. Отже правовою природою зазначеної виплати, є не доплата належних розмірів грошового забезпечення, які відповідач зобов`язаний був виплатити позивачу під час звільнення, а виплата на виконання судового рішення про перерахунок грошового забезпечення у зв`язку з неврегульованістю питання нарахування грошового забезпечення Кабінетом Міністрів України, внаслідок скасування пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» судовим рішенням, тобто не внаслідок бездіяльності відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Сторонами не заперечується, той факт, що позивач проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України в Черкаській області за призовом під час мобілізації, на особливий період до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію з 24.02.2022 до 21.03.2025.

Наказом Управління Служби безпеки України в Черкаській області від 19.03.2025 №24-ОС/дск позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу 21.03.2025.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 у справі №580/6096/25, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026, визнано протиправними дії Управління Служби безпеки України в Черкаській області щодо відмови в обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних та додаткових його видів) за період з 24.02.2022 по 19.05.2023, матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом станом на 01 січня відповідного року; зобов`язано управління Служби безпеки України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних та додаткових його видів) за період з 24.02.2022 по 19.05.2023, матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, шляхом множення прожиткового мінімуму, встановленого Законом станом на 01 січня відповідного року (2022, 2023 роки), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням проведених виплат; визнано протиправними дії Управління Служби безпеки України в Черкаській області, щодо відмови у виготовленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області оновленої довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію ОСОБА_1 для призначення пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (Додаток 8 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”) у зв`язку із перерахунком грошового забезпечення; зобов`язано управління Служби безпеки України в Черкаській області підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нову довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (Додаток 8 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”) у зв`язку із перерахунком грошового забезпечення.

27.02.2026 відповідач виплатив на картковий рахунок позивачу кошти у сумі 173816,14 грн, а саме перераховане грошове забезпечення за період з 24.02.2022 до 19.05.2023 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 у справі №580/6096/25, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026.

Вважаючи, що виплата грошового забезпечення із затримкою є підставою для нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач за захистом своїх прав звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд зазначає, що 16.04.2020 у справі №822/3307/17 Верховний Суд зробив висновок, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, тому належить застосовувати норми КЗпП.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі-Закон №2011-ХІІ).

Зважаючи на те, що нормами спеціального законодавства, а саме, Законом України Про військовий обов`язок і військову службу, Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовця, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України, зокрема, його стаття 117, яка передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.04.2019 у справі №806/889/17.

Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладається обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплативши всі суми, що йому належать, а у разі невиконання такого обов`язку виникає відповідальність передбачена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника під час його звільнення, зокрема захист права працівника на своєчасну оплату праці за виконану роботу. При цьому відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України спрямоване на компенсацію працівнику майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Суд бере до уваги, що реалізуючи свої права працівник має діяти добросовісно. При цьому під час захисту прав працівника має бути дотриманий розумний баланс між інтересами такого працівника та роботодавця.

Оскільки відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від розміру простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг такої відповідальності може бути неспівмірним та непропорційним наслідкам порушення.

Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗПП України.

Викладене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.05.2019 у справі №761/9584/15ц (провадження №14-623цс18). При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством. Колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, стаття 116 КЗпП України викладена у новій редакції та передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, повідомити працівника про нараховані суми виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, також були внесені зміни до статті 117 КЗпП України.

Так, частина перша статті 117 КЗпП України передбачає, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності, а за змістом частини другої вказаної статті у разі спору про розміри належних звільненому працівнику сум розмір відшкодування за час затримки визначає суд.

Водночас середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню за час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Судом встановлено, що 27.02.2026 відповідач виплатив на картковий рахунок позивачу кошти у сумі 173816,14 грн, а саме перераховане грошове забезпечення на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 у справі №580/6096/25, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.03.2025 до 22.09.2025 (за шість місяців) відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” від 08.02.1995 №100.

Щодо вимоги стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.03.2025 до 22.09.2025, то така задоволенню не підлягає, оскільки на переконання суду стягненню підлягають вже нараховані, але не виплачені суми.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Частиною 1 ст. 77 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача останній у відповідності до ст. 139 КАС України не стягується.

Керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Черкаській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.03.2025 до 22.09.2025 (за шість місяців) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Зобов`язати Управління Служби безпеки України в Черкаській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.03.2025 до 22.09.2025 (за шість місяців) відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 №100.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Петро ПАЛАМАР