Вирок від 26 травня 2026 р. у справі №209/2213/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/2213/26

Провадження № 1-кп/209/225/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

Керівника Кам`янської окружної прокуратури ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янському кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024046790000230 від 06.11.2024, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одрадокам`янка, Бериславського району, Херсонської області, громадянина України, повна загальна середня освіта, не працює, не одружений, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_5 , 30.10.2024 року приблизно о 16.00 год. знаходився у 2-му під`їзді будинку АДРЕСА_2 разом зі своєю колишньою співмешканкою ОСОБА_7 .

В цей час на ґрунті особистих неприязних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 раптово виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на протиправне спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , перебуваючи в зазначений час вказаному місці, діючи умисно, цілеспрямовано, цілковито усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, без значного розриву у часі, руками наніс не менше одного удару по голові, після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, тримаючи потерпілу за волосся, не менше двох разів вдарив її головою об бетонну стіну та поручні на сходах, та в подальшому, поваливши потерпілу на підлогу та утримуючи із застосуванням фізичної сили, ногами завдав ще не менше двох ударів по тулубу та ще не менше трьох ударів по руках потерпілої ОСОБА_7 , після чого, діставши виделку, яку мав при собі, встромив її у правий кулак останньої.

Внаслідок протиправних злочинних дій ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_7 , спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої човноподібної кістки правої кисті - відносяться до середнього ступеня тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров`я більше 21 дня; ушкодження у вигляді рани, саден та синців на голові, крововиливу на слизовій верхньої губи, синців та саден на тулубі, синців на лівій верхній кінцівці, синця та рани на правій верхній кінцівці - відносяться до легких тілесних ушкоджень, які мають незначні скороминущі наслідки.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, а саме у заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КПК України, але такому, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

До суду надана угода про визнання винуватості, укладена 11.04.2026 року між Керівником Кам`янської окружної прокуратури ОСОБА_3 , та обвинуваченим ОСОБА_5 , в присутності захисника ОСОБА_6 , за наявності письмової заяви потерпілої ОСОБА_7 , яка надала письмову згоду на укладення угоди, згідно якої ОСОБА_5 беззастережно та у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.

Сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій за ч.1 ст.122 КК України, обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого відсутні, обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого є вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, а також вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини, та погоджуються на призначення покарання ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.122 КК України - позбавлення волі на строк 2 (два) роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, на період якого покласти на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та за невиконання згідно вимог ст. ст. 394, 424, 473, 474, 476 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що розуміє та обізнаний із наданими йому законом правами, наслідками укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. ст. 473, 474, 476 КПК України, пред`явлене йому обвинувачення та вид покарання, яке до нього буде застосоване в результаті затвердження угоди про визнання винуватості, визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні у повному обсязі за вказаних в обвинувальному акті обставинах. Угоду укладав добровільно, будь-якого насильства, примусу та погроз до нього не застосовувалося, укладення ним угоди не є наслідком будь-яких обіцянок чи інших обставин, ніж ті, що зазначені в угоді. Просить затвердити укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості та призначити йому узгоджену міру покарання.

Керівник Кам`янської окружної прокуратури ОСОБА_3 , прокурор ОСОБА_4 , зазначили, що надана суду угода відповідає вимогам закону, тому просили її затвердити та призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання. Окрім цього, за правилами ч.1 ст.91-1 КК України в інтересах потерпілої від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, просили суд застосувати до обвинуваченого обмежувальні заходи, зокрема пройти програму для кривдників, а також заборонити наближатися на визначену відстань у 10 (десять) метрів до місця, де потерпіла ОСОБА_7 може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості, пояснив, що йому зрозумілі наслідки затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст.ст. 473, 474, 476 КПК України та просив затвердити зазначену угоду.

Потерпіла ОСОБА_7 надала до суду письмову заяву - згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, не заперечує проти затвердження угоди про визнання винуватості, цивільний позов не заявляла.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Так, згідно з п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів у випадку надання потерпілими письмової згоди прокурору на укладення угоди.

Суд пересвідчився, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди обвинуваченим ОСОБА_5 є добровільним, тобто не є наслідком застосування до нього насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Таким чином, виходячи з меж судового розгляду, які визначаються змістом угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку, що факт вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_5 знайшов своє підтвердження в суді, а його дії при укладенні угоди вірно кваліфіковано за ч.1 ст.122 КК України як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства, щодо особи з якою перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання, суд враховує суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України є нетяжким злочином.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 не судимий, не одружений, не працює, в реєстрі у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 не встановлено.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 є вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, а також вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини.

Таким чином, суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості підлягає затвердженню, із призначенням обвинуваченому ОСОБА_5 узгодженої сторонами виду та міри покарання, у виді 2 (двох) років позбавлення волі із звільненням його від відбуття покарання з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України та покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.

Також суд вважає за необхідне на підставі п.п.3, 5 ч.1 ст.91-1 КК України застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 обмежувальній заходи у вигляді покладення на нього обов`язку пройти програму для кривдників строком на 3 місяці, а також заборонити наближатися на визначену відстань у 10 метрів до місця, де потерпіла ОСОБА_7 може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин..

У відповідності до п.7 ч.4 ст. 314-1 КПК України досудова доповідь не складалася.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 не обирати.

Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 376, 468, 469, 472- 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 11.04.2026 року між Керівником Кам`янської окружної прокуратури ОСОБА_3 , та обвинуваченим ОСОБА_5 , в присутності захисника ОСОБА_6 , за наявності письмової заяви потерпілої ОСОБА_7 , яка надала письмову згоду на укладення угоди, згідно якої ОСОБА_5 беззастережно та у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.

Визнати винуватим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 Кримінального кодексу України і призначити йому узгоджене покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_5 , від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк 2 (два) роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до п.п.3, 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_5 обмежувальні заходи, а саме заборонити наближатися на визначену відстань у 10 (десять) метрів до місця, де потерпіла ОСОБА_7 може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин, а також направити ОСОБА_5 для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці.

Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення вироку, шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, обвинуваченим, його захисником, з підстав, передбачених п.1 ч. 4 ст. 394 КПК України, а прокурором виключно з підстав, передбачених п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати її за відповідною заявою.

Суддя ОСОБА_1