Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №460/545/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2026 року м. Рівне№460/545/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління ДПС у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Рівненській області №10049496-2405-1712 від 28.07.2021, №1339711-2407-1712 від 15.12.2022, №16776-2407-1712 від 29.03.2023, №16990-2407-1712-UA56060470000086729 від 03.04.2024, №1717-2407-1716-UA56060470000086729 від 06.03.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона з 16 грудня 2019 року не є власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, плату за оренду якої нараховано спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Ухвалою суду від 19.01.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 30.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав відзив на позов, в якому заперечує проти такого позову та стверджує про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень. Зазначає, що користування землею в Україні є платним. Податкові повідомлення-рішення сформовано згідно з отриманою щорічно інформацією від Рівненської міської ради про укладені договори оренди землі. Просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

02.02.2015 між Рівненською міською радою та ОСОБА_1 укладений Договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:038:0101, за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0105 га.

На праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 належало 54/100 частки в праві власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 158 кв.м., які складаються з приміщень: першого поверху: №30 – склад площею 13,9 кв.м., 2/5 №31 – коридор площею 4,2 кв.м., №32 – кладова площею 3,5 кв.м., 2/5 №33 – сходова клітина площею 8,6 кв.м.; другого поверху: №56 – перехід площею 48,7 кв.м., 1/4 №57 – сходова клітка площею 6,5 кв.м., загальною площею 85,4 кв.м.

16.12.2019 позивач відчужила вказані нежитлові приміщення за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу 16.12.2019 та зареєстровано в реєстрі за №2501.

Так, згідно пункту 1 даного договору купівлі-продажу від 16.12.2019, ОСОБА_1 (продавець) передає майно, а саме: належні ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності 54/100 (п`ятдесят чотири сотих) частки в процесі власності на нежитлові приміщення, літ. «А-5», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (десять), загальною площею 158,0 кв.м., які складаються з приміщень: першого поверху: №30 – склад площею 13,9 кв.м., 2/5 №31 – коридор площею 4,2 кв.м., №32 – кладова площею 3,5 кв.м., 2/5 №33 – сходова клітина площею 8,6 кв.м.; другого поверху: №56 – перехід площею 48,7 кв.м., 1/4 №57 – сходова клітка площею 6,5 кв.м., загальною площею 85,4 кв.м. ОСОБА_2 (покупець), а покупець приймає у власність вищевказане майно і сплачує за нього продавцю обговорену в цьому договорі грошову суму на умовах цього договору.

Пункт 19 договору купівлі-продажу зазначає, що нежитлові приміщення, 54/100 з яких продаються за цим договором, розташовані на земельній ділянці площею 0,6535 га, кадастровий номер 5610100000:01:038:0101, яка перебуває в тому числі у користуванні продавця, згідно Договору оренди землі від 02.02.2015 року. Сторонам доведено до відому Рішення Рівненської міської ради №6023 від 22.05.2019 року.

Головним управлінням ДПС у Рівненській області на підставі наданих Рівненською міською радою даних про укладені договори оренди, сформовано відповідачу наступні податкові повідомлення-рішення:

№10049496-2405-1712 від 28.07.2021 на суму 9 313,21 грн. за 2021 рік;

№1339711-2407-1712 від 15.12.2022 року на суму 10 846,50 грн. за 2022 рік;

№16776-2407-1712 від 29.03.2023 року на суму 12 473,48 грн. за 2023 рік;

№16990-2407-1712-UA56060470000086729 від 03.04.2024 року на суму 13 109,63 грн. за 2024 рік;

№7717-2407-1716-UA56060470000086729 від 06.03.2025 на суму 14 682,78 грн за 2025 рік.

Згідно податкової вимоги форми «Ф» від 29.05.2025 №0004933-1301-1700, за позивачем обліковується податковий борг по орендній платі з фізичних осіб в сумі 67 003,48 грн., з яких: податкове зобов`язання – 43 781,71 грн., пеня – 23 221,77 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

Згідно з визначеними у підпунктах 14.1.136, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з п. 287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.98 № 161-XIV укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частинами першою, другою статті 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Як підсумок положень наведених правових норм, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з дня державної реєстрації права оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки. Сплата орендної плати є обов`язком орендаря, яке кореспондується з його правом користування земельною ділянкою.

Так, відповідно до положень статті 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

У частині 1 статті 377 цього Кодексу визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частиною 4статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

За змістом частини 3статті 7 Закону України "Про оренду землі"(в редакції, чинній на час прийняття спірних рішень), до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень законодавства, при виникненні в іншої особи права власності на житловий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього користувача земельною ділянкою припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, при цьому на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17.

При цьому Верховний Суд зазначає, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

Зазначені вище норми права дають можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Відповідно з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 08.06.2016 у справі №21-804а16 та постанові від 12.09.2017 у справі №21-3078а16, а також Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 у справі №825/308/17, від 19.06.2018 у справі №822/2696/17, від 17.12.2019 у справі № 804/4739/16.

З урахуванням вищенаведених правових норм та встановлених обставин, суд констатує, що у зв`язку у укладенням 16.12.2019 договору купівлі-продажу майна (54/100 (п`ятдесят чотири сотих) частки в процесі власності на нежитлові приміщення, літ. «А-5», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (десять), загальною площею 158,0 кв.м., які складаються з приміщень: першого поверху: №30 – склад площею 13,9 кв.м., 2/5 №31 – коридор площею 4,2 кв.м., №32 – кладова площею 3,5 кв.м., 2/5 №33 – сходова клітина площею 8,6 кв.м.; другого поверху: №56 – перехід площею 48,7 кв.м., 1/4 №57 – сходова клітка площею 6,5 кв.м., загальною площею 85,4 кв.м.), в силу прямої законодавчої вказівки до нового власника, як до нового набувача (власника) перейшло право користування земельною ділянкою, на якій воно розміщене, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

То ж з моменту переходу права власності на кожен об`єкт нерухомого майна до нового власника ОСОБА_2 , в останньої виникав обов`язок сплати орендної плати за земельну ділянку, кадастровий номер: кадастровий номер 5610100000:01:038:0101, площею 0,6535 га, що розташована в АДРЕСА_1 , пропорційно до площі об`єктів нерухомого майна, що перейшли у власність ОСОБА_2 . Отже, в силу наведених вище законодавчих норм договір оренди в зв`язку з набуттям ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно, розташоване на відповідній земельній ділянці, припинився для орендаря ОСОБА_1 як правопопередника, однак є діючим та обов`язковим для орендаря-правонаступника в частині внесення плати за землю пропорційно до площі об`єктів нерухомого майна, що набуті у власність. Таким чином, з моменту реєстрації права власності на нерухоме майно за іншою особою у попереднього власника не виникає обов`язку зі сплати орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований відповідний об`єкт нерухомості, який відчужено.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на ті обставини, що не здійснення державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, на якій розташовані відчужені об`єкти нерухомості, у позивача відсутні правові підстави для скасування податкових зобов`язань з орендної плати, оскільки наведене не звільняє нового власника від обов`язку сплати податку (орендної плати) за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ними майно. Позивач же, в свою чергу, не повинен сплачувати орендну плату за земельні ділянки, користувачем яких не є. Використання землі в Україні є платним незалежно від обставин оформлення новим користувачем прав на неї відповідно до вимог законодавства.

Верховний Суд в постанові від 03.08.2020 у справі №826/13307/18 зробив висновок: «…на усіх власників чи користувачів земельними ділянками покладається обов`язок із плати за землю, зокрема у вигляді земельного податку. При цьому у разі набуття права власності чи оренди на нерухоме майно обов`язок із сплати земельного податку або орендної плати покладається на власника/орендаря нерухомого майна, незалежно від факту оформлення права власності чи користування відповідною земельною ділянкою.

…Враховуючи наведені вище норми права, принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель і споруд, а також встановлені судами обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що обов`язок із сплати земельного податку виникає у особи в силу фактичного використання земельної ділянки (в тому числі, з огляду на користування нею внаслідок набуття права власності на нерухоме майно, на ній розташоване) незалежно від дотримання такою особою вимог земельного чи цивільного законодавства щодо порядку оформлення права землекористування та підстав набуття прав користування...».

А відтак, зважаючи, що позивач в силу наведеного вище не мала обов`язку сплачувати орендну плату за земельну ділянку на якій розташоване відчужене майно, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №10049496-2405-1712 від 28.07.2021, №1339711-2407-1712 від 15.12.2022, №16776-2407-1712 від 29.03.2023, №16990-2407-1712-UA56060470000086729 від 03.04.2024, №7717-2407-1716-UA56060470000086729 від 06.03.2025 належать до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що за подання адміністративного позову позивачем згідно з платіжною інструкцією від 26.01.2026 сплачено судовий збір у сумі 1 064,96 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №10049496-2405-1712 від 28.07.2021, №1339711-2407-1712 від 15.12.2022, №16776-2407-1712 від 29.03.2023, №16990-2407-1712-UA56060470000086729 від 03.04.2024, №7717-2407-1716-UA56060470000086729 від 06.03.2025.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023. ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 26.05.2026.

Суддя Олег ГРЕСЬКО