Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №460/5396/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2026 рокум. Рівне№460/5396/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) із адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач-2), у якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 13.04.2026 позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 про відмову у призначенні пенсії від 24.12.2025 №172650009799;

- зобов`язати відповідача-2 призначити позивачу пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня звернення до Управління обслуговування громадян Відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з приводу призначення позивачу пенсії;

- зобов`язати відповідача-1 виплачувати позивачу пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня звернення до Управління обслуговування громадян Відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з приводу призначення пенсії.

Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що він звернувся до пенсійного фонду за призначенням пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон №796-ХІІ), однак отримав відмову через відсутність необхідного страхового стажу. Позивач зазначає, що відповідач-2 протиправно не зарахував до страхового стажу позивача періоди його роботи згідно з трудовою книжкою, оскільки ведення трудової книжки є відповідальністю роботодавця, а формальні неточності при її заповненні не можуть мати негативних наслідків для особи, зокрема і щодо незарахування періодів роботи до страхового стажу. З огляду на вказане позивач вважає рішення відповідача-2 протиправним та таким що підлягає скасуванню, а відтак просить позовні вимоги задовольнити повністю.

01.05.2026 від відповідача-2 до суду надійшов відзив, де у своїх запереченнях щодо позовної заяви відповідач зазначає про те, що аналіз наданих позивачем документів свідчить про те, що страховий стаж позивача становить 5 років 06 місяців 09 днів, якого недостатньо для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. Відповідач вважає, що ним прийнято вмотивоване рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ, а тому відповідач-2 вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Відповідач-1 не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив на позов до суду не подав.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 25.03.2026 у паперовій формі шляхом направлення засобами поштового зв`язку, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 27.03.2026.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2026 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 30.03.2026 суд зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення позивачу цієї ухвали та встановив позивачу спосіб усунення недоліків вказаної позовної заяви, а саме шляхом подання позивачем до суду:

- належним чином засвідчених копій документів, доданих до позовної заяви, у кількості примірників відповідно до кількості відповідачів та один примірник для суду;

- оригіналу або копії оспорюваного акта (рішення від 24.12.2025 №172650009799) або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта - клопотання про його витребування;

- уточненої позовної заяви у кількості відповідно до кількості учасників справи із зазначенням правильних найменувань юридичних осіб відповідачів, до яких звернені позовні вимоги, або із зазначенням позовних вимог до визначених позивачем відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області або Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

13.04.2026 на виконання ухвали суду від 30.03.2026 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено уточнену позовну заяву та клопотання про витребування доказів у справі, а саме оскаржуваного рішення відповідача-2 від 24.12.2025 №172650009799.

Ухвалою від 16.04.2026 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив відповідачам п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов та витребував у відповідача-2 додаткові докази у справі.

Відповідач-2 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав 01.05.2026 до суду відзив, у якому відповідач-2 виклав свої заперечення проти позову.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив відповідача-2 та подав 04.05.2026 до суду свою відповідь на відзив, у якій позивачем викладено свої заперечення проти відзиву відповідача-2.

Відповідач-1 не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив на позов до суду не подав.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Вежиця Рокитнівського району Рівненської області і зареєстрованим місцем проживання позивача з 30.08.1989 є с. Вежиця Рокитнівського району Рівненської області, що підтверджується даними з належного позивачу паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Рокитнівським РВ УМВС України в Рівненській області 04.11.1997.

Позивач є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим позивачу Рівненською обласною державною адміністрацією 06.09.2004.

12.11.2025 позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ. Вказану заяву за принципом екстериторіальності було передано для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

24.12.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення №172650009799, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, оскільки страховий стаж позивача становить 05 років 06 місяців 09 днів, якого не достатньо для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, а за доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано періоди його роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 01.07.1984 (враховано згідно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та підтверджуючих довідок про стаж роботи, строкової військової служби, догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку), оскільки записи на титульній сторінці трудової книжки завірено не придатною до читання печаткою в частині визначення назви підприємства, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінюсту України, Мінпраці України, Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993:

- період роботи з 01.07.1984 по 30.08.1985, 3 09.03.1987 по 05.06.1987, з 15.07.1990 по 26.11.1996, оскільки записи про звільнення з роботи завірено не придатною до читання печаткою в частині визначення назви підприємства;

- період роботи з 03.01.1997 по 31.01.2000, оскільки даний запис завірений печаткою УССР, що не відповідає "Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів" від 18.10.1993 №643.

На підставі наведеного відповідачем-2 прийнято рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ у зв`язку з відсутністю необхідного загального страхового стажу роботи.

Не погодившись з таким рішенням відповідача-2, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача, а тому у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є рішення відповідача-2 від 24.12.2025 №172650009799 про відмову у призначенні пенсії позивачу із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ як особі, яка є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС, та зобов`язання відповідача-2 призначити позивачу пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з дня звернення до Управління обслуговування громадян Відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з приводу призначення позивачу пенсії, а також зобов`язання відповідача-1 виплачувати позивачу пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з дня звернення до Управління обслуговування громадян Відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з приводу призначення пенсії.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-ІV.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон №796-XII.

Згідно зі статтею 49 Закону №796-XI, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Відповідно до частини 1 статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058-ІV і цього Закону. Згідно з п. 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Обов`язковою умовою наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи до 01 січня 1993 року (у зоні гарантованого добровільного відселення - протягом трьох років). Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.

Отже, період проживання та/або праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01 січня 1993 року необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року. Подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, далі - Порядок №22-1).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).

Відповідно до статті 15 Закону №796-XII довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

Видача посвідчень проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд з матеріалів справи встановив, що позивачу таке посвідчення видано Рівненською обласною державною адміністрацією 06.09.2004, і відповідно до цього посвідчення позивач належить до громадян, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ.

Водночас, наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території. Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 11.11.2024 у справі №460/19947/23 та від 18.03.2025 у справі №460/27065/23.

Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 №398/494/17, від 17.05.2021 №336/6218/16-а, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

Верховний Суд у постановах від 19 вересня 2019 року у справі №556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі №500/551/23, від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23 дійшов до висновків про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

У ході розгляду справи суд встановив, що зареєстрованим місцем проживання позивача з 30.08.1989 є с. Вежиця Рокитнівського району Рівненської області, що підтверджується даними з належного позивачу паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Рокитнівським РВ УМВС України в Рівненській області 04.11.1997, яке відноситься до зони гарантованого (добровільного) відселення.

Суд зауважує, що в межах розгляду цієї справи, період проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення не є спірним. Відповідачем-2 не заперечується, що період проживання (роботи) позивача на території зони гарантованого добровільного відселення дозволяє позивачу скористатись правом на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Водночас, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 24.12.2025 №172650009799 є відсутність у позивача необхідного страхового стажу з урахуванням зменшення, а саме згідно з цим рішенням страховий стаж позивача складає 05 років 06 місяців 09 днів.

Суд зауважує, що передумовою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ є наявність двох обов`язкових умов: 1) факт постійного проживання та (або) роботи такої особи до 01 січня 1993 року (у зоні гарантованого добровільного відселення - протягом трьох років); 2) наявність у особи відповідного страхового стажу, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до частини 4 статті 26 Закону №1058-ІV наявність страхового стажу, передбаченого частинами 1 - 3 цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Суд встановив, що позивачу на момент винесення відповідачем-2 спірного рішення виповнилось повних 57 років, а з урахуванням права позивача на зниження пенсійного віку на 6 років відповідно до приписів статті 55 Закону №796-ХІІ, позивач досягнув 56-річного віку в 2022 році з урахуванням дати народження позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У силу приписів статті 26 Закону №1058-IV для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку особи мають право за наявності страхового стажу, зокрема у період з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Отже, для осіб, які набули право на зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону №796-XII призначається пенсія за умови: 1) досягнення віку 60-6 = 54 роки; 2) наявності страхового стажу 29-6 = 23 роки.

Суд зауважує, що не є спірною в межах цих правовідносин обставина щодо досягнення позивачем необхідного віку з урахуванням зменшення. Одночасно суд зауважує, що також обов`язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-ХІІ є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

З оскаржуваного рішення відповідача-2 слідує, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 01.07.1984, оскільки записи на титульній сторінці трудової книжки завірено не придатною до читання печаткою в частині визначення назви підприємства, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінюсту України, Мінпраці України. Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993, а саме незараховано до страхового стажу:

- період роботи з 01.07.1984 по 30.08.1985, 3 09.03.1987 по 05.06.1987, з 15.07.1990 по 26.11.1996 оскільки записи про звільнення з роботи завірено не придатною до читання печаткою в частині визначення назви підприємства;

- період роботи з 03.01.1997 по 31.01.2000 оскільки запис завірений печаткою УССР, що не відповідає "Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів" від 18.10.1993 року №643.

Щодо такого не зарахування відповідачем-2 до страхового стажу позивача періодів його роботи, суд зазначає таке.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII).

У законодавстві що діяло до набрання чинності Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема у Законі України “Про пенсійне забезпечення" (далі – Закон №1788-ХІІ) йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Системний аналіз наведених норм доводить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, надання уточнюючих довідок повинно здійснюватися лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис. Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі №235/805/17, від 06.12.2019 по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі №500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_4 від 01.07.1984 позивач з 01.07.1984 по 30.08.1985, з 09.03.1987 по 05.06.1987, з 15.07.1990 по 26.11.1996 працював на різних посадах у Р-п «Старосільський» (записи №1-6), а в період з 03.01.1997 по 31.01.2000 працював у Дубровицькому міжколгоспному птахо-підприємстві (записи №7-8).

Суд зауважує, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем-2 суду не надано та матеріали справи не містять, а тому їх безпідставно не було взято до уваги.

Доводи відповідача-2 про те, що вказаний стаж не підлягає зарахуванню, оскільки записи на титульній сторінці трудової книжки завірено не придатною до читання печаткою в частині визначення назви підприємства, безпідставні, оскільки на особу не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.

У свою чергу, суд звертає увагу, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Подібна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі №638/18467/15-а.

Підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем-2 не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а, від 10.12.2020 у справі №195/851/17.

Крім того, у постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

У контексті обставин цієї справи та доводів відповідача-2, покладених ним в основу свого рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії, суд враховує й те, що за частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у поставі від 31.01.2025 у справі №120/8471/23.

Водночас, у спірних правовідносинах пенсійний орган не надав суду доказів вчинення таких дій. А тому у суду відсутні для сумнівів щодо працевлаштування позивача в періоди, які підтверджуються записами трудової книжки, та які безпідставно не взяті до уваги відповідачем-2 під час прийняття ним рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії.

Враховуючи наведене, а також те, що доказів, які б свідчили про недостовірність записів трудової книжки позивача для суду відповідачем-2 не надано, суд вважає, що останнім протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди його роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 01.07.1984.

Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права і висновки Верховного суду про їх застосування, суд дійшов до висновку, що відповідачем-2 протиправно не враховано до страхового стажу позивача періоди його роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 01.07.1984, а відтак зважаючи на встановлені обставини справи і наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд вважає, що оскаржуване рішення від 24.12.2025 №172650009799 прийняте відповідачем-2 не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому це рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи спір в частині позовної вимоги про зобов`язання відповідача-1 та відповідача-2 призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, 8, частиною 2 статті 19, 22, 23 Конституції України, закріплюють, що право особи на пенсійне забезпечення, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, саме до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині 2 статті 2 КАС України.

Оскільки вирішення питання наявності права на пенсію (підрахунку загального стажу) є прерогативою пенсійного органу і суд не вправі замість пенсійного органу вдаватись до підрахунку стажу, чи прийняття рішення про призначення пенсії, тому на переконання суду, для відновлення порушеного права позивача необхідно вийти за межі позовних вимог, відповідно до частини 2 статті 9 КАС України та зобов`язати відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 12.11.2025 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 01.07.1984, як таких, що підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

При цьому суд враховує позицію Верховного Суду від 09 липня 2024 року у справі №240/16372/23, де зазначено, що дії зобов`язального характеру щодо повторного розгляду заяви позивача має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення цієї пенсії, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 від 24.12.2025 №172650009799 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону №796-ХІІ та зобов`язання відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 12.11.2025 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, зарахувавши до страхового стажу позивача періоди його роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 01.07.1984 з 01.07.1984 по 30.08.1985, з 09.03.1987 по 05.06.1987, з 15.07.1990 по 26.11.1996, з 03.01.1997 по 31.01.2000.

5. Розподіл судових витрат.

З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо визнання протиправною відмови відповідача-2 та зобов`язання його до вчинення певних дій, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв`язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.

Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 24.12.2025 №172650009799 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.11.2025 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи згідно трудової книжки з 01.07.1984 по 30.08.1985, з 09.03.1987 по 05.06.1987, з 15.07.1990 по 26.11.1996, з 03.01.1997 по 31.01.2000.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ: 21084076).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: просп. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69005, код ЄДРПОУ: 20490012).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК