Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №460/15392/24 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2026 року м. Рівне№460/15392/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) у якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виведення позивача із розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 та не призначення позивача на посаду після його повернення з лікування, тобто з 31.01.2023;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення позивачу у повному обсязі за посадою (включаючи посадовий оклад, надбавку за особливі умови проходження служби, премію) у період з 31.01.2023 по червень 2023 року включно;

зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 або особи, уповноваженої на виконання функцій командира військової частини НОМЕР_1 , видати наказ (накази), за яким (якими): призначити позивача на посаду із дня фактичного повернення з лікування (31.01.2023); нарахувати і виплатити позивачу невиплачену частину грошового забезпечення за період з 31.01.2023 по червень 2023 року включно у повному обсязі, зокрема: включаючи посадовий оклад, надбавку за особливі умови проходження служби, премію;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення позивача до наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди за період з 31.01.2023 по квітень 2023 року у повному обсязі з розрахунку 30000 грн на місяць, та щодо нарахування додаткової винагороди за травень 2023 року не у повному обсязі 30000 грн;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 30000 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 31.01.2023 по травень 2023 року (включно) (з урахуванням виплачених в травні 2023 року сум додаткової винагороди).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що він з лютого 2022 року і на момент подання позову проходив військову службу за призовом під час мобілізації. Зазначає, що з листопада 2022 року по січень 2023 року проходив лікування, у зв`язку з чим його було виведено у розпорядження командира військової частини, однак після повернення до розташування військової частини, а саме 31.01.2023 його не було виведено відразу з розпорядження командира військової частини, а призначено на посаду лише в липні 2023 року, через що грошове забезпечення у спірний період нараховувалося йому у неналежному розмірі. Крім того, незважаючи на ту обставину, що позивач весь цей час брав участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією російської федерації, відповідачем не нараховувалася і не виплачувалася йому додаткова грошова винагорода. З наведених у позові підстав позивач вважає, що оскаржувана бездіяльність є протиправною з огляду на що, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

09.01.2025 через систему “Електронний суд” надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що виплата позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди у спірний період здійснена у відповідності до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, додаткова винагорода нараховувалася та виплачувалася на підставі рапорту командира підрозділу з урахуванням залучення особового складу до завдань, що було підставою для нарахування додаткової винагороди, а тому у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з огляду на що просить суд відмовити у задоволенні позову.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 20.12.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 27.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 10.12.2025 витребувано у військової частини НОМЕР_1 додаткові докази у справі: належним чином засвідчені копії усіх наказів (витягів з них) відносно позивача за період з 11.11.2022 по 14.07.2023, в т.ч.: від 11.11.2022 № 259, від 10.07.2023 № 181-РС; належним чином засвідчену копію рапорту від 14.07.2023 № 21837; належним чином засвідчені копії журналу бойових дій 1 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 (№ 183 від 08.10.2022, № 184 від 01.01.2023, № 242 від 17.05.2023), журналу бойових дій 1 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 (№ 375 від 01.07.2023, № 740 від 01.09.2024, № 1398 від 18.11.2023, № 100 від 01.01.2024, № 637 03.04.2024, № 1102 від 20.07.2024) в частині, що стали підставою для видачі позивачу довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, від 01.09.2024 № 1149/у; нормативно-правове обґрунтування підстав залучення позивача до участі в бойових діях в період перебування у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 (з 11.11.2022 по 14.07.2023), а також невиплати у зв`язку з наведеним додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

16.12.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення частини витребуваних судом доказів. При цьому, в клопотанні відповідачем повідомлено про неможливість надання належним чином завірених копій журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 (№ 183 від 08.10.2022, № 184 від 01.01.2023, № 242 від 17.05.2023), журналу бойових дій НОМЕР_2 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 № 375 від 01.07.2023, № 740 від 01.09.2024, № 1398 від 18.11.2023, № 100 від 01.01.2024, № 637 03.04.2024, № 1102 від 20.07.2024) в частині, що стали підставою для видачі позивачу довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, від 01.09.2024 № 1149/у, у зв?язку з тим, що вказані документи містять службову інформацію з грифом "Для службового користування". Також зазначено, що за час перебування у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 вказаний військовослужбовець не залучався до безпосередньої участі у бойових діях.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, з 27.02.2022 був призваний на військову службу під час мобілізації та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 . З 12.09.2022 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України № 1149/у від 01.09.2024, виданої військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 , в т.ч., в період 08.10.2022 по 11.10.2022, з 28.10.2022 по 30.10.2022, з 31.01.2023 по 09.11.2023, 25.11.2023 по 29.07.2024, з 31.07.2024 по 16.08.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Херсонській області, Бериславський район,, Милівська ТРг, Херсонська область, Бериславський район, Великоолександрівський ТРг, Донецька область, Волноваський район, Великоновосілківська ТРг.

У період з 01.11.2022 по 15.12.2022 та з 26.12.2022 по 26.01.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР та КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» ХОР, що підтверджується долученими до позову медичними документами.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 32 від 26.01.2023 № 30/535 ОСОБА_1 визнаний обмежено придатним до військової служби.

З 31.01.2023 ОСОБА_1 повернувся до фактичного місцезнаходження військової частини НОМЕР_1 для продовження військової служби.

Листом від 16.11.2024 № 14611 військова частина НОМЕР_1 у відповідь на адвокатські запити представника позивача повідомила останньому, що він 11.11.2022 був виведений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з довготривалим лікуванням і до березня 2023, тобто протягом 4-х місяців отримував грошове забезпечення в повному обсязі (включно з посадовим окладом, надбавкою за особливі умови проходження військової служби та премією). В період з квітня 2023 року по червень 2023 року ОСОБА_1 на посаді не перебував, а відтак отримував виключно оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років. В частині виплати додаткової винагороди, зазначено, що позивач в спірний період до безпосередньої участі у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації не залучався, підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди відсутні.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача та вважаючи її протиправною позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Згідно з ст.17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України № 2232-XII).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому, указами Президента України строк дії воєнного стану продовжувався і діє по даний час.

Воєнний стан в розумінні положень ст.1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” від 12.05.2015 № 389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Окрім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 “Про загальну мобілізацію” постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-XІІ (далі - Закон № 2011) регулює основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни.

Відповідно до ст.1 Закону № 2011 соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх з службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до п.2-3 ст.9 Закону № 2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з абз.1-2 п.4 ст.9 Закону № 2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

З метою виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію” Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (далі - Постанова № 168).

Згідно з п.1 Постанови № 168 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Судом встановлено, що з 12.09.2022 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , де отримував відповідне грошове забезпечення.

У період з 01.11.2022 по 15.12.2022 та з 26.12.2022 по 26.01.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР та КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» ХОР, що підтверджується долученими до позову медичними документами.

У звя?зку з цим лікуванням, згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 218-РС від 11.11.2022, відповідно до пп.15 п.116 Положення про проходження громадянами України військової службиу Збройних Силах України ОСОБА_1 увільнено від займаних посад і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

Так, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.11.2022 № 259 ОСОБА_1 , механік-водій 2 танкового взводу 11 танкової роти 4 танкового батальйону військової частини, вважається таким, що виведений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 у зв?язку з довготривалим лікуванням.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 297 від 19.12.2022 ОСОБА_1 вважається таким, що вибув на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеню придатності для подальшого проходження військової служби у військово-медичний клінічний центр Східного регіону АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 302 від 24.12.2022 ОСОБА_1 вважається таким, що вибув у медичну роту військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 304 від 26.12.2022 ОСОБА_1 вважається таким, що вибув на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеню придатності для подальшого проходження військової служби у військово-медичний клінічний центр Північного регіону.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 32 від 26.01.2023 № 30/535 ОСОБА_1 визнаний обмежено придатним до військової служби.

Після проходження медичного огляду військово-лікарською комісією позивач повернувся для проходження військової служби.

Так, згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 30 від 30.01.2023 ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини та утримується у списках 4 танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважається таким, що прибув з медичного закладу.

Вирішуючи цей публічно-правовий спір, суд враховує, що Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі регулюються Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).

Відповідно до пп.15 п.116 Положення № 1153/2008 зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі: якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення.

Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.

Час перебування військовослужбовців на лікуванні, в основній або додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування у розпорядженні відповідних командирів (начальників).

Військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов`язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду).

Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.117 Положення № 1153/2008 призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), проводиться в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади, за винятком випадків, передбачених підпунктами 12 - 16 пункту 116 цього Положення.

Іншими словами, після повернення військовослужбовця, який перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника), з лікування, такий військовослужбовець має бути призначений на відповідну посаду в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади, за винятком випадків, передбачених підпунктами 12 - 16 п.116 Положення № 1153/2008. При цьому, час перебування військовослужбовців на лікуванні, в основній або додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування у розпорядженні відповідних командирів (начальників).

Поряд з цим, суд враховує, що виплату грошового забезпечення у період перебування у розпорядженні або звільнення від посад врегульовано розділом XXVIII Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” (далі - Порядок № 260, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 1 розділу XXVIII Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.

Такий порядок виплати грошового забезпечення не стосується військовослужбовців, зарахованих у розпорядження посадових осіб (які мають право призначення на посади) відповідно до підпунктів 12-1 та 13 пункту 116, а також пункту 122 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.

Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов`язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.

Відповідно до п.2 Порядку № 260 днем звільнення військовослужбовця з посади, яку він займає, вважається день закінчення здавання справ і складання обов`язків за посадою в межах установлених строків.

За правилами п.5-7 Порядку № 260 якщо не можна прийняти кадрове рішення щодо подальшого службового використання військовослужбовця, у період перебування у розпорядженні протягом двох місяців з поважних причин (відсутність рівнозначних посад, бажання подальшого проходження військової служби, наявність сімейних та інших обставин) грошове забезпечення виплачується йому в розмірі, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, за рішенням Міністра оборони України.

Грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.

Грошове забезпечення військовослужбовців під час перебування у розпорядженні підлягає перерахунку в разі набуття права на збільшення розмірів окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, а також змін у нормах грошового забезпечення.

Як зазначалося судом вище, з 30.01.2023 позивач вважається таким, що прибув з медичного закладу для проходження військової служби.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 113-РС від 11.05.2023 відповідно до п.117 Положення № 1153/2008 ОСОБА_1 призначено на посаду механіка-водія 2 танкового взводу 11 танкової роти НОМЕР_4 танкового батальйону.

Надалі, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 181-РС від 10.07.2023 ОСОБА_1 увільнено від займаної посади і призначено на посаду електрика-дизеліста польової лазні взводу матеріального забезпечення 1 танкового батальйону.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 203 від 14.07.2023 ОСОБА_1 вважається таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

При цьому, матеріали справи свідчать про те, та відповідачем не заперечується, що позивач отримував грошове забезпечення в повному обсязі (включно з посадовим окладом, надбавкою за особливі умови проходження військової служби та премією) до березня 2023 року, а в період з квітня 2023 року по червень 2023 року - виключно оклад за військовим званням та надбавку за вислугу років.

Таким чином, призначення на посаду ОСОБА_1 , військовослужбовця, який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , відбулося лише в липні 2023 року, після спливу двомісячного строку з дня звільнення з попередньої посади та після спливу більше ніж п`яти місяців з моменту його повернення після лікування, що в свою чергу зумовило нарахування і виплату позивачу грошового забезпечення в період з квітня по червень 2023 року у неповному обсязі.

Разом з тим, будь-яких пояснень та доказів на їх обґрунтування щодо не призначення позивача на посаду у найкоротший строк після прибуття з лікування відповідачем суду не надано та в матеріалах справи відсутні. Відповідачем також не надано суду жодних доказів неможливості прийняти кадрове рішення щодо подальшого службового використання військовослужбовця до липня 2023 року.

Водночас, твердження відповідача про відсутність підстав для нарахування і виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, суд відхиляє як безпідставні і такі, що спростовуються змістом довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України № 1149/у від 01.09.2024, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , згідно з якою ОСОБА_1 , зокрема, в період з 31.01.2023 по 09.11.2023, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

При цьому, доводи відповідача, що позивач в спірний період до безпосередньої участі у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації не залучався, суд оцінює критично, оскільки участь військовослужбовця в таких заходах та безпосередня участь у бойових діях необхідна для нарахування і виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, натомість для нарахування і виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 грн відповідно до постанови КМУ № 168 (яка є спірною у даній справі) таких умов вказана норма не містить.

Встановлені в ході судового розгляду обставин справи в їх сукупності дають підстави вважати, що відповідач не призначаючи позивача на посаду у найкоротші строки після повернення його з лікування та у зв`язку з цим не виплачуючи йому грошове забезпечення у повному обсязі, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а отже протиправно.

З огляду на наведене, для повного захисту порушених прав та інтересів позивача слід зобов`язати відповідача призначити позивача на посаду із дня фактичного повернення з лікування (31 січня 2023 року) та здійснити перерахунок і виплату йому грошового забезпечення, виплаченого за період з 31 січня 2023 року по червень 2023 року, та додаткової винагороди у розмірі 30000 грн, передбаченої постановою КМУ № 168, за період з 31.01.2023 по 31.05.2023 в розмірі до 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, з урахуванням вже виплачених сум.

Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл судових витрат між сторонами у відповідності до статті 139 КАС України відсутні, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору за подання цього позову до суду на підставі пунктів 1, 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення інших судових витрат учасниками справи суду не надано.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непризначення ОСОБА_1 на посаду у найкоротші терміни після його повернення з лікування, а саме з 31.01.2023.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з квітня по червень 2023 року у повному обсязі та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 31.01.2023 по 31.05.2023 у повному обсязі з розрахунку 30000 грн на місяць.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 призначити ОСОБА_1 на посаду із дня фактичного повернення з лікування (31 січня 2023 року) та здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення, виплаченого за період з 31 січня 2023 року по червень 2023 року, та додаткової винагороди у розмірі 30000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 31.01.2023 по 31.05.2023 в розмірі до 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, з урахуванням вже виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 26 травня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )

Суддя Ольга ПОЛІЩУК