Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №440/4251/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/4251/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту Полтавської міської ради про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту соціального забезпечення Полтавської міської ради про:

- визнання протиправною відмову, викладену у листі Департаменту соціального забезпечення Полтавської міської ради від 11.02.2026 №01 15-01.1-06/16670, у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення;

- зобов`язання Департаменту соціального забезпечення Полтавської міської ради встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є особою з інвалідністю І групи, що підтверджується відповідним пенсійним посвідченням, та звертався до відповідача із заявою про встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни і видачу відповідного посвідчення. Позивач вказує, що листом від 11.02.2026 відповідач відмовив у встановленні такого статусу, посилаючись на відсутність підстав для врахування довідки та висновків експертних органів як таких, що підтверджують інвалідність саме внаслідок війни. Разом із тим, позивач наголошує, що відповідно до протоколу засідання військово-лікарської комісії від 26.12.2025 та витягу з рішення експертної команди від 19.01.2026, встановлено, що отримана ним травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджено медичними документами та матеріалами службового розслідування. На думку позивача, наявність встановленого причинного зв`язку між травмою та виконанням обов`язків військової служби є достатньою підставою для віднесення його до осіб з інвалідністю внаслідок війни відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Позивач також зазначає, що чинне законодавство не пов`язує набуття такого статусу виключно з фактом перебування на фронті, а визначальним є саме характер отриманого ушкодження та його зв`язок із виконанням службових обов`язків. Враховуючи викладене, позивач вважає відмову відповідача у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни протиправною та такою, що порушує його право на соціальний захист, у зв`язку з чим просить суд визнати таку відмову незаконною та зобов`язати відповідача встановити відповідний статус і видати посвідчення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/4251/26. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

20 квітня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні повністю. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що згідно з протоколом засідання військово-лікарської комісії від 26.12.2025 та матеріалами службового розслідування встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу за контрактом з 25.02.2016, участі у бойових діях не брав, а травму отримав 15.03.2016 під час перебування на полігоні військової частини НОМЕР_1 , а саме, зі слів самого позивача, при стрибку з автомобіля КРАЗ впав та вдарився лівою частиною голови об землю. Відповідач зазначає, що встановлений ВЛК причинний зв`язок травми з виконанням обов`язків військової служби не свідчить про наявність підстав для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки відповідно до вимог статті 7 Закону України №3551-XII такий статус пов`язується із пораненнями, контузіями, каліцтвами або захворюваннями, одержаними під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях чи за інших обставин, прямо визначених законом.

На думку відповідача, травма, отримана позивачем під час проходження військової служби на полігоні, не є такою, що пов`язана із захистом Батьківщини чи участю у бойових діях, а тому не відповідає критеріям, визначеним законодавством для віднесення особи до категорії осіб з інвалідністю внаслідок війни. Крім того, відповідач звертає увагу, що статус особи з інвалідністю та статус особи з інвалідністю внаслідок війни є різними за своїм правовим змістом, а факт отримання травми під час проходження військової служби не є достатньою підставою для надання статусу інваліда війни.

Також відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду, зокрема викладені у постановах від 02.04.2021 у справі №0540/9350/18-а, від 30.09.2019 у справі №824/32/19-а та від 18.11.2020 у справі №1140/2362/18, відповідно до яких для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни необхідним є встановлення причинного зв`язку інвалідності саме з участю у захисті Батьківщини або бойових діях, а не лише з виконанням службових обов`язків.

З огляду на викладене відповідач вважає, що рішення про відмову у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є правомірним, прийнятим у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу за контрактом з 25.02.2016, участі у бойових діях не брав.

15.03.2016 під час перебування на полігоні військової частини НОМЕР_1 позивач отримав травму, а саме, зі слів позивача, під час стрибка з автомобіля КРАЗ впав та вдарився лівою частиною голови об землю, що підтверджується матеріалами службового розслідування.

Відповідно до протоколу засідання військово-лікарської комісії №2025-1226-1539-0244-7 від 26.12.2025 встановлено, що отримана позивачем травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується формулюванням «травма, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби».

Крім того, витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №251/26/451/В від 19.01.2026 позивачу встановлено першу групу інвалідності, причиною якої визначено травму, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби.

03.02.2026 позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Полтавської міської ради із заявою про надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

До вказаної заяви позивачем було додано копії документів, зокрема паспорта, реєстраційного номера облікової картки платника податків, довідки внутрішньо переміщеної особи від 12.01.2026 №1603-5003943572, протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-1226-1539-0244-7 від 26.12.2025, витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №251/26/451/В від 19.01.2026 та інших документів.

За результатами розгляду поданих документів відповідачем 11.02.2026 прийнято рішення про відмову у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, що оформлено відповідним листом.

Вважаючи протиправною протиправною відмову, викладену у листі Департаменту соціального забезпечення Полтавської міської ради від 11.02.2026 №01 15-01.1-06/16670, у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту визначаються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Приписами ст.7 №3551 визначено осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Так, ч.1 ст.7 Закону №3551-XII визначено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа:

1) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

2) осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами;

4) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних:

у районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період;

від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 року, з 1 грудня 2014 року до 24 лютого 2022 року - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, з 24 лютого 2022 року - на території проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

під час виконання робіт, пов`язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання.

Дія абзацу третього цього пункту не поширюється на осіб, засуджених за злочини проти основ національної безпеки України та кримінальні правопорушення проти громадської безпеки.

Зв`язок інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров`я, отриманим особами, зазначеними в цьому пункті, встановлюється для повнолітніх осіб - за висновком медико-соціальної експертизи, для осіб віком до 18 років - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

5) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок воєнних дій громадянської та Другої світової воєн або стали особами з інвалідністю із зазначених причин у неповнолітньому віці у воєнні та повоєнні роки;

6) військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, а також колишніх бійців винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу та інших осіб, які брали безпосередню участь у бойових операціях по ліквідації диверсійно-терористичних груп та інших незаконних формувань на території колишнього Союзу РСР і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час виконання службових обов`язків у цих батальйонах, взводах і загонах у період з 22 червня 1941 року по 31 грудня 1954 року;

7) учасників бойових дій на території інших держав, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з перебуванням у цих державах;

8) осіб, які брали безпосередню участь у бойових діях під час Другої світової війни, та осіб, які у неповнолітньому віці були призвані чи добровільно вступили до лав Радянської Армії і Військово-Морського Флоту під час військових призовів 1941-1945 років і стали особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання або захворювання, отриманого під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

9) осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи;

10) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (далі - Революція Гідності), та які звернулися за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року.

Абзац перший цього пункту не поширюється на працівників міліції, осіб, які проходили службу в правоохоронних органах спеціального призначення, військовослужбовців внутрішніх військ, Збройних Сил України та інших військових формувань, які отримали інвалідність внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з подіями Революції Гідності.

Участь осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, у Революції Гідності та отримання ними під час Революції Гідності поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я встановлюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зв`язок інвалідності з пораненнями, каліцтвом, контузією чи іншим ушкодженням здоров`я, отриманими особами, зазначеними в абзаці першому цього пункту, під час участі у Революції Гідності, встановлюється за результатами медико-соціальної експертизи в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України;

11) військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

12) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

13) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Підставою для надання особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є (але не виключно):

а) клопотання про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни керівника добровольчого формування, до складу якого входила така особа. До клопотання додаються документи, що підтверджують участь особи в антитерористичній операції, або письмові свідчення не менш як двох свідків з числа осіб, які спільно з такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій, або особи з інвалідністю внаслідок війни, або учасника війни відповідно до цього Закону;

б) довідка керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Генерального штабу Збройних Сил України про виконання добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

в) довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності;

14) осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність) та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

15) осіб, залучених до конфіденційного співробітництва з розвідувальними органами України і які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час виконання своїх завдань на тимчасово окупованій території України, у районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, або на інших територіях, де в період виконання цих завдань велися бойові дії;

16) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у період дії воєнного стану внаслідок самооборони під час виконання завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану.

Порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, зазначеним у пунктах 11-16 частини другої цієї статті, визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, для надання особі статусу інваліда війни у відповідності до вимог наведених норм необхідним є існування наступних умов - отримання військовослужбовцем інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, що були одержані під час захисту Батьківщини та/або виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті, а також з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначається Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302.

Відповідно до п.7 Положення №302 “Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни”, “Посвідчення учасника війни” і відповідні нагрудні знаки, “Посвідчення члена сім`ї загиблого”, “Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України” видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Пунктом 10 Положення №302 визначено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи, підгрупи Б, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №251/26/451/В від 19.01.2026. У зазначеному витягу причиною інвалідності визначено: «травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби», а також зазначено, що наявний висновок ВЛК: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби».

З протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-1226-1539-0244-7 від 26.12.2025 вбачається, що рядовий ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був призваний за контрактом 25.02.2016. У протоколі зазначено, що 15.03.2016, перебуваючи на полігоні військової частини НОМЕР_1 , позивач, зістрибуючи з автомобіля КРАЗ, впав та вдарився лівою частиною голови об землю. За результатами розгляду медичних документів та акта службового розслідування ВЛК постановила, що травма позивача пов`язана з виконанням обов`язків військової служби .

Станом на дату формування рішенні №251/26/451/В від 19.01.2026 експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, чинною була постанова Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338, якою затверджено Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Порядок №1338).

Відповідно до п. 1 та п. 6 Порядку №1338, він визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності).

Оцінювання осіб з числа військовослужбовців Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту проводиться з метою встановлення або перегляду групи, причини, строку інвалідності та визначення відсотка втрати працездатності на підставі рішень (постанов) військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії та документів, зазначених у пунктах 21 і 22 цього Порядку.

За приписами п. 5 ч. 23. Порядку №1338, на підставі документів, зазначених у пункті 22 цього Порядку, експертною командою фіксується причина інвалідності: поранення, травми, контузії, каліцтва, захворювання або інші ушкодження здоров`я, зокрема,:

одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час;

одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди;

пов`язані з виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій;

одержані під час виконання службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції;

одержані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, поліції, СБУ, інших військових формуваннях;

Отже, Законом №3551 визначено, що умовою для визначення особи такою, чия інвалідність внаслідок війни є встановлення інвалідності внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків.

При цьому, із аналізу норми п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону №3551 вбачається, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків.

Суд зауважує, що рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціоналу особи №251/26/451/В від 19.01.2026 вказано, що причиною інвалідності позивача є: травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби; наявний висновок ВЛК: Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби.

Отже, суд дійшов висновку, що вказані документи свідчать про те, що травма та відповідно інвалідність позивача пов`язана лише з виконанням службових обов`язків, що не є достатнім для визнання його особою з інвалідністю внаслідок війни.

На переконання суду, не є тотожним поняття "травма, одержана під час виконання службових обов`язків" та поняття "травма, пов`язана з виконанням службових обов`язків."

Суд зазначає, що у позивача право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відсутнє, оскільки останній отримав травму, пов`язану з виконанням службових обов`язків, а не під час виконання військового обов`язку.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Верховний Суд України у постановах від 20.01.2015 у справі №21-528а14 та від 06.11.2013 у справі №21-377а13 дійшов висновку про те, що не може вважатися інвалідом війни особа, інвалідність якої не пов`язана з виконанням обов`язків військової служби в контексті статті 7 Закону №3551-XII, а одержана внаслідок виконання службових обов`язків.

Сукупний аналіз статей Закону №3551 доводить, що віднесення особи до особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п. 2 ч. 2 ст.7 Закону №3551 безпосередньо пов`язане з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у ст.4 цього Закону.

Аналогічні правові висновки викладено Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 30.09.2019 у справі № 824/32/19-а, від 18.11.2020 у справі № 1140/2362/18, від 02.04.2021 року у справі № 0540/9350/18-а, які суд застосовує до спірних правовідносин згідно приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Відповідно до статті 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Оскільки травма, яку отримав позивач та внаслідок якої встановлено інвалідність, не пов`язана із участю позивача у захисті Батьківщини чи в бойових діях, тому позивач не може вважатися особою з інвалідністю внаслідок війни.

Верховний Суд у постанові від 02.04.2021 у справі № 0540/9350/18 дійшов висновку, що визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до «осіб з інвалідністю внаслідок війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

В свою чергу, Судом акцентовано увагу на тому, що отримання ушкодження здоров`я під час проходження військової служби (пов`язаного з проходженням служби) та подальше встановлення інвалідності внаслідок такого ушкодження, не є достатньою підставою для надання статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни». Визначальним є те, що таке ушкодження повинно бути пов`язане із безпосередньою участю у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Таким чином визначальним при розгляді справи є встановлення того, чи пов`язана інвалідність позивача з виконанням обов`язків військової служби поєднаним із безпосередньою участю у захисті Батьківщини чи в бойових діях, адже в іншому випадку особа не може вважатись інвалідом війни.

Тобто поняття «виконання службових обов`язків» та виконання «обов`язків із захисту Батьківщини чи участі в бойових діях», як то вказано у ст. 4 Закону №3551, не є тотожними. Перша сфера обов`язків за своїм змістом є значно ширшою, а тому отримання поранення чи іншого ушкодження здоров`я навіть пов`язаного із виконанням службових обов`язків не у кожному випадку є підставою для надання статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни». Натомість визначальної умовою для отримання такого статусу є пов`язаність причини інвалідності із захистом Батьківщини чи участю в бойових діях.

Із матеріалів справи також вбачається, що позивач участі у бойових діях не брав. Зазначена обставина прямо наведена у відзиві відповідача та випливає з досліджених документів, зокрема з протоколу ВЛК та матеріалів службового розслідування, у яких обставини отримання травми пов`язані з перебуванням позивача на полігоні військової частини, а не з безпосередньою участю у захисті Батьківщини чи бойових діях.

У цій справі встановлено, що травма позивача отримана 15.03.2016 під час перебування на полігоні військової частини НОМЕР_1 внаслідок падіння з автомобіля КРАЗ, а не під час безпосередньої участі у захисті Батьківщини, бойових діях, перебування на фронті, виконання завдань в районі воєнних дій чи за інших обставин, які відповідно до статті 7 Закону №3551-XII дають право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Аналогічна правова позиція щодо необхідності встановлення зв`язку інвалідності саме з обставинами, передбаченими статтею 7 Закону №3551-XII, а не лише з фактом виконання службових обов`язків, викладена у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №824/32/19-а, від 18.11.2020 у справі №1140/2362/18 та від 02.04.2021 у справі №0540/9350/18-а.

Суд враховує, що саме по собі формулювання про зв`язок травми з виконанням обов`язків військової служби підтверджує причинний зв`язок травми позивача з проходженням військової служби, однак не є безумовною підставою для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Для набуття такого статусу необхідним є встановлення не лише факту інвалідності та її зв`язку зі службою, а й того, що відповідне поранення, контузія, каліцтво або захворювання одержані за обставин, передбачених статтею 7 Закону №3551-XII.

Як зазначалося судом вище, особа має право на отримання статусу інваліда внаслідок війни виключно у таких випадках: 1) особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу; 2) такі особи стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Особі з інвалідністю видається посвідчення на підставі інформації, відображеної у витязі з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідки МСЕК про групу та причину інвалідності.

Зважаючи на викладене, визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до “осіб з інвалідністю внаслідок війни”, є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях.

Відповідно до матеріалів справи позивач проходив військову службу у військовій частині. Разом з тим, травма ним одержана не під час захисту Батьківщини чи виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, а пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Отже, суд доходить висновку, що встановлена позивачу причина інвалідності - травма, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, за встановлених у справі фактичних обставин не підтверджує наявності правових підстав для надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни у розумінні статей 4, 7 Закону №3551-XII.

За наведених обставин, суд погоджується з позицією відповідача про непоширення на спірні правовідносини положень пункту 1 частини другої статті 7 Закону №3551 та відсутність підстав для встановлення відповідачу спірного статусу і, як наслідок, видачі відповідного посвідчення.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність відмови у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, а позивачем не доведено наявності обставин, з якими Закон №3551-XII пов`язує право на набуття такого статусу. Відтак позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оскільки у позові відмовлено, позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні адміністратвиного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту соціального захисту Полтавської міської ради (вул. Соборності, буд. 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва