Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №440/571/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/571/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗАРЕС" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗАРЕС" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2025 №65213500070523.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗАРЕС» (далі – ТОВ «АЗАРЕС», Позивач) вказало, що податковим органом здійснений неправильний розрахунок суми пені вказаної в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Так, відповідно до частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до частини другої статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 252 Цивільного кодексу України). Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно із частиною першою статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (зокрема, але не виключно, постанова від 14.08.2018 у справі №808/502/17, від 18.10.2019 у справі №810/3506/16, від 02.04.2019 у справі №815/342/16) звертав увагу на те, що датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на рахунок резидента.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України від 21.06.18 № 2473/УІІІ «Про валюту і валютні операції», порушення резидентами строку розрахунків встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Так, відповідно до вказаних норм законодавства пеня нараховується не на початкову суму боргу а на фактичний залишок боргу після здійснення часткової оплати зобов`язання (тобто - кожної оплати). Отже, при оплаті певної суми боргу база нарахування пені зменшується. Це обов`язковий принцип розрахунку пені.

Після кожної часткової оплати розмір основного зобов`язання зменшувався, а відтак пеня могла нараховуватись виключно на фактичний залишок заборгованості, починаючи з дня, наступного за днем здійснення відповідного платежу.

З урахуванням вказаного, ТОВ «АЗАРЕС», із посиланням на Постанову Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №813/3274/17, вказав що повноваження щодо визначення суми грошових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є дискреційним повноваженням таких контролюючих органів.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження дій/рішення суб`єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності рішення, передбаченим у КАС України критеріям, не може підміняти контролюючий орган та перебирати на себе повноваження щодо визначення грошового зобов`язання та застосування штрафу в іншому розмірі, а також визначати розмір пені.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 позовна заява прийнята до провадження, відкрите провадження в адміністративний справі, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження.

Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі – Відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечувало, вказало про правильність визначення кількості днів порушення термінів розрахунків Позивача за зовнішньоекономічним контрактом, наполягало на правильності нарахування пені, просило у задоволені позовних вимог відмовити.

ТОВ «АЗАРЕС» 24.02.2026 до справи надана відповідь на відзив, де Позивачем вказано про помилковість позиції Відповідача з огляду на використання ШІ. Так, Позивач вказав про посилання Відповідачем у відзиві на Постанови Верховного Суду від 27.09.2022 у справі №380/7694/20 та від 24.02.2021 у справі №826/15543/18), де сформована правова позиція, відповідно до якої день зарахування коштів включається у період, за який нараховується пеня, а припинення її нарахування відбувається саме з цієї календарної дати. Але, рішення Верховного Суду у справі №826/15543/18 взагалі не існує, а згідно Єдиного державного реєстру судових рішень розгляд справи №826/15543/18 завершився в Шостому апеляційному адміністративному суді 30.09.2019 шляхом повернення апеляційної скарги податковому органу.

У Постанові ж Верховного Суду у справ №380/7694/20 від 27.09.2022 немає жодного слова про те, що «день зарахування коштів включається у період, за який нараховується пеня, а припинення її нарахування відбувається саме з цієї календарної дати». Більше того Постанова не містить жодного слова про припинення нарахування пені, адже в справі це питання не було предметом розгляду.

Верховний Суд КАС в своїй ухвалі по справі №240/14153/24 від 15.01.2026 р. вказав дня про те, що характер наведених посилань може свідчити про використання учасником справи інструментів штучного інтелекту (далі - ІШ) та, відповідно, отримання на запит результату у формі "галюцинацій". Згідно з галузевими стандартами України, "галюцинування" визначається як феномен, за якого результат роботи системи так генеративного ШІ містить неточну або хибну інформацію, що оманливо представлена як достовірна (Словник термінів у сфері штучного інтелекту, схвалений Міністерством цифрової трансформації, пункт 24, 2024 рік). "Процитовані" учасником справи висновки суду касаційної інстанції настільки точно відповідають потребам аргументації скаржника, що може вказувати на ймовірний запит до ШІ підібрати відповідну судову практику, яку технологія могла згенерувати, не маючи доступу до реальних баз даних (реєстрів).

Щодо твердження Відповідача про посилання на застарілу практику Верховного Суду, ТОВ «АЗАРЕС» вказало про наявність в Постанові Верховного Суду КАС 25 грудня 2025 року в справі №320/13672/24 позиції за якою «Позивач стверджує, що судом апеляційної інстанції при прийняті рішення не враховано висновки Верховного Суду, відносно того, що день зарахування валютної виручки на валютний рахунок резидента не може вважатися днем, за який здійснено прострочення зарахування вказаної виручки, та, відповідно, за такий день не може нараховуватися пеня. Позивач зазначає, що нарахування йому пені за 07.08.2023 є протиправним, оскільки 07.08.2023 фактично, є днем зарахування коштів на поточний рахунок Товариства й не може вважатися днем, за який здійснено прострочення зарахування суми заборгованості, а відповідно не може нараховуватися й пеня.

Колегія суддів погоджується з наведеними доводами позивача.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України.

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості.

Крім того, щодо твердження у відзиві Відповідача, що «Правові позиції, на які у позовній заяві посилається Позивач (Постанова від 23.10.2018 у справі №804/3230/17) є застарілими та прийняті щодо правозастосування ст.12б ПК України, яка виключена з Податкового кодексу України. Разом, з тим, Верховним судом у Постанові від 05.10.2023 року по справі №520/14 773/21 було сформовано нову позицію, відповідно до якої «...часткове скасування податкового повідомлення-рішення із зміною ставки штрафу в межах однієї об`єктивної сторони, суб`єкта та об`єкта правопорушення не може розглядатися як втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу або перебирання на себе його функцій. У даному випадку лише уточняється правильна кваліфікація діяння платника податків в межах одного складу податкового правопорушення та правильна ставка штрафної санкції...»».

Позивач заперечує вказаний аргумент, адже, стаття 126 ПК України не виключена з Податкового кодексу України та має назву «Порушення порядку подання банками, іншими фінансовими установами, небанківськими надавачами платіжних послуг, емітентами електронних грошей податкової інформації контролюючим органам», тобто не має взагалі жодного відношення до питання скасування податкового повідомлення-рішення.

Також Позивач наголосив, що як не раз зазначав Верховний Суд КАС висновки викладені в Постановах Верховного Суду враховуються при застосуванні норм права іншими судами в разі подібності правовідносин. Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Висновки викладені в Постанові Верховного Суду по №520/14773/21 від 05.10.2023 не стосуються подібних правовідносин відносно до справи, шо розглядається.

Позивач наполягав на безпідставності врахування у термін, за який нарахована пеня дня, в який фактично сплачені суми боргу і помилковості нарахування пені без врахування сум, які частково надходили в рахунок погашення заборгованості.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 закрите підготовче провадження у справі, призначена справа до судового розгляду по суті.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, вивчивши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, надані сторонами до матеріалів адміністративної справи, встановив такі обставини.

ТОВ «АЗАРЕС» зареєстроване в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 42831334, відомості про держреєстрацію: дата державної реєстрації 20.02.2019, номер державної реєстрації 14801020000079992.

ТОВ «АЗАРЕС» взяте на податковий облік в органах ДПА від 20.02.2019 №203119041535, з 01.01.2025 перебуває на обліку в Північному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків, індивідуальний податковий номер - 428313320312.

На підставі наказу Відповідача «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» ТОВ «АЗАРЕС» (код ЄДРПОУ 42831334) від 30.10.2025 №117-п та відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом №ОТА 0185/24 від 27.02.2024 за період з 27.02.2024 по 21.10.2025, згідно з отриманою податковою інформацією від органу валютного нагляду.

За результатами перевірки складений акт від 05.12.2025 №514/35-00-07-05-05/42831334, за висновками якого проведеною перевіркою розрахунків по експортному контракту №ОТА0185/24 від 27.02.2024 за період з 27.02.2024 по 21.10.2025 з нерезидентом «OREXIM TREDING LLC», США, встановлено порушення вимог валютного законодавства, а саме порушення вимог частини третьої ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII, п. 21 розділу II постанови Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5 «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», п.1 прим.2 Постанови НБУ від 14.05.2019 №67 «Про встановлення винятків та (або) особливостей запровадження граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і внесення змін до деяких нормативно-правових актів» та п. 14 прим. 19 Постанови №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" ТОВ «АЗАРЕС» по імпортному контракту №ОТА0185/24 від 27.02.2024 за період з 27.02.2024 по 21.10.2025 з нерезидентом «OREXIM TREDING LLC», США, у серпні, вересні 2025 року порушено строки розрахунків.

Відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.12.2025 №65213500070523, яким нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 1086073,73 грн.

Позивач із вказаним податковим повідомленням-рішенням не погодився, звернувся до суду із даним позовом про визнання його протиправним та скасування.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами цього кодексу.

Згідно із п.41.5 ст. 41 Податкового кодексу України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Приписами статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов`язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України «Про валюту і валютні операції».

За визначенням понять, наведених у ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції», валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов`язаних з цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; б) торгівля валютними цінностями; в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей.

Цією ж нормою вказаного Закону визначено, що валютне регулювання - діяльність Національного банку України та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами; валютний нагляд - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про валюту і валютні операції» відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Приписами ст. 4 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено, що валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.

Свобода здійснення валютних операцій забезпечується шляхом дотримання принципів валютного регулювання, встановлених Законом України «Про валюту і валютні операції».

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про валюту і валютні операції» резиденти мають право придбавати валютні цінності за кордоном, здійснювати їх транскордонне переміщення та (або) транскордонний переказ з урахуванням обмежень, визначених цим Законом.

Частиною першої статті 13 встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно частини другої вказаної статті у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлена відповідальність за порушення встановлених строків розрахунків, а саме порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Отже, за порушення граничних строків розрахунків, що встановлюються Національним банком України встановлено відповідальність у вигляді пені.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції» валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.

Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства (частина четверта статті 11 Закону №2473-VIII).

Згідно з вимогами частини третьої статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) (частина п`ята статті 13 Закону №2473-VIII).

Відповідно до статей 2, 6, 9, 12, 13, 16 Закону №2473-VIII постановою правління Національного банку України (далі - НБУ) від 02 січня 2019 року № 5 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення №5).

Згідно із пунктом 21 розділу ІІ вказаного Положення граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Також, відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» 24 лютого 2022 року з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи НБУ прийняв постанову № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова №18).

Постановою Правління НБУ № 68 від 04 квітня 2022 року Постанову №18 було доповнено, зокрема пунктами наступного змісту: « 142. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року»; « 144. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні».

В подальшому, до пункту 142 Постанови №18 вносились зміни і з 07 червня 2022 року цифри "90" було замінено цифрами "120", а з 07 липня 2022 року - цифри "120" замінено цифрами "180" (постанови Правління НБУ №113, №142 відповідно).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства (частина шоста статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції»).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті (часина восьма статті 13 Закону №2473-VIII).

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Отже, контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах.

При цьому положеннями Закону № 2473-VIII не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно - господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями Податкового кодексу України, проте це не означає, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положення Податкового кодексу України. Закон №2473-VIII та Податковий кодекс України регулюють різні сфери державної політики.

Підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено статтею 13 Закону № 2473-VIII) відсутні.

Частинами першою - третьою статті 3 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.

У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Отже, у Постанові від 25.12.2025 у справі №320/13672/24, Верховний Суд прийшов до висновку, що спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

В ході судового розгляду справи встановлено, що ТОВ «АЗАРЕС» в якості Покупця укладений зовнішньоекономічний контракт №ОТА 0185/24 від 27.02.2024 з нерезидентом «OREXIM TREDING LLC», США на реалізацію нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід (мінералів); важких дистилятів, газойлів для інших цілей, із вмістом сірки, (код УКТЗЕД 27101943).

Умови поставки: СРК Ізмаїл.

Умови оплати - передплата.

Відповідно до п.8. «Платіж» Покупець перераховує попередню оплату що покриватиме кількість завантаженого товару ( у кількості та ціною за одиницю відповідно до додатку (специфікації) у метричних тонах =/-10% у вакуумі) у доларах США у розмірі 110% від вартості товару, визначеної за даними вартостей біржових товарів, опублікованих інформаційними агентствами, а також премії продавця, поправці на густину (ескалації/деескалації) та фрахту судна, шляхом телеграфного переказу проти комерційного інвойсу продавця.

Переплата за товар, у разі наявності, повинна бути повернена покупцю протягом 5 банківських днів у Нью-Йорку/Женеві після пред`явлення остаточного рахунку продавця. Датою платежу при перерахунку коштів продавцю є дата їх зарахування на розрахунковий рахунок продавця. Всі комісії та винагороди банку в країні продавця сплачуються продавцем, всі комісії та винагороди банку у країні покупця сплачує покупець.

Загальна вартість - згідно специфікацій. Валюта - дол. США.

Станом на початок перевіряємого періоду 27.02.2024, згідно бухгалтерського обліку ТОВ «АЗАРЕС» по рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», по контракту №ОТА 0185/24 від 27.02.2024 заборгованість відсутня.

На виконання умов імпортного контракту №ОТА0185/24 від 27.02.2024, протягом перевіреного періоду, ТОВ «АЗАРЕС» здійснені авансові платежі на загальну суму - 70602208,61 дол. США (2816102758,03 грн), у тому числі по платіжній інструкції від 06.02.2025 на суму 1943950,8 дол. США (80981880,01 грн), від 07.03.2025 на суму 791000,00 дол.США (32647892,20 грн), від 10.03.2025 на суму 409000,00 дол.США (16855994,30 грн).

В бухгалтерському обліку вказана операція відображена в кореспонденції наступних рахунків: Дт 3712 “Розрахунки за виданими авансами”, Кт 312 “Поточний рахунок в іноземній валюті”.

Згідно специфікації №22 від 31.01.2025 по платіжній інструкції від 06.02.2025 на суму 1943950,8 дол. США (80981880,01грн.), згідно специфікації №23 від 07.03.2025 від 07.03.2025 на суму 791000,00 дол.США (32647892,20грн.), від 10.03.2025 на суму 409000,00 дол.США (16855994,30 грн.), від 10.04.2025 на суму 90000,00 дол.США (3714759,00 грн.) Відповідачем визначені граничні терміни розрахунків 04.08.2025 р., 02.09.2025 р., 05.09.2025 р., 06.10.2025 р.

По платіжній інструкції від 06.02.2025 на суму 1943950,8 дол. США (80 981 880,01 грн) товар надійшов частково згідно митної декларації №251ІА903150001249116 від 07.03.2025 на суму 267581,06 дол. США (11167 709,60 грн), без порушення строків розрахунків, а повернення грошових коштів по дебіт-ноті від 25.03.2025 здійснено згідно свіфтів та виписок банку: на загальну суму 1676369,74 дол. США (69674173,32 грн), у тому числі від 05.08.2025 року на загальну суму 116500,00 дол.США (4868546,65грн), а саме платіж на суму 116500,0 дол.США (4868546,65 грн), з порушенням строків розрахунків на 1 день.

По платіжним інструкціям від 07.03.2025 на суму 791000,00 дол.США (32647892,20 грн), від 10.03.2025 на суму 409000,00 дол. США (16855994,30 грн), від 10.04.2025 на суму 90000,00 дол. США (3714759,00 грн), повернення грошових коштів по дебіт-ноті від 11.08.2025 здійснено згідно свіфтів та виписок банку: у тому числі з порушенням частини 3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» п. 21 розділу II постанови Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5 «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», п. 14-2 Постанови Правління НБУ від 24.08.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» що призвело до порушення строків розрахунків.

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) (частина п`ята статті 13 Закону №2473-VIII).

Тобто базою для розрахунку суми пені є саме сума неодержаних вчасно грошових коштів.

В адміністративному позові ТОВ «АЗАРЕС» зазначив, і це не спростовується Відповідачем, що розрахунки кількості днів прострочення відбувалось з дня, визначеного граничним для виконання зобов`язання, а не з наступного.

Питання щодо правомірності включення дня зарахування валютної виручки па поточний рахунок резидента у період розрахунку пені було предметом розгляду Верховним Судом у постанові від 18.10.2019 у справі №810/3506/16. У цій справі касаційний суд, залишаючи без змін постанову апеляційного суду про задоволення позову, погодився з висновком останнього про те, що день зарахування валютної виручки не може вважатися днем, за який здійснено прострочення зарахування вказаної виручки, та, відповідно, за такий день не може нараховуватися пеня, передбачена статтею 4 Закону №185/94-ВР.

У постанові від 24.05.2019 у справі №819/19/17 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що день фактичної поставки імпортного товару, коли відбувся фактичний перетин імпортованим товаром митного кордою України, не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Верховний Суд виклав у постанові від 18.10.2019 року у справі №806/1301/16 вказав, що позиція позивача, з якою погоджується суд, полягає в тому, що датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на валютний рахунок. Відтак, такий день не може вважатися днем, за який здійснено порушення у вигляді прострочення зарахування вказаної виручки, та, відповідно, за такий день не може нараховуватися неня, передбачена згідно ч. 5 ст. 13 Закону "Про валюту і валютні операції".

У Постанові Верховного Суду КАС 25 грудня 2025 року в справі №320/13672/24 зазначено: «Позивач стверджує, що судом апеляційної інстанції при прийняті рішення не враховано висновки Верховного Суду відносно того, що день зарахування валютної виручки на валютний рахунок резидента не може вважатися днем, за який здійснено прострочення зарахування вказаної виручки, та, відповідно, за такий день не може нараховуватися пеня. Позивач зазначає, що нарахування йому пені за 07.08.2023 є протиправним, оскільки 07.08.2023 фактично, є днем зарахування коштів на поточний рахунок Товариства й не може вважатися днем, за який здійснено прострочення зарахування суми заборгованості, а відповідно не може нараховуватися й пеня.

Колегія суддів погоджується з наведеними доводами позивача.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону №2473-УПІ у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України.

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості.

Верховний Суд зазначає, що датою зарахування валютної виручки вважається зарахування п на відповідний рахунок в банківській установі.

Аналіз наведеної норми свідчить, що пеня за порушення резидентами строку розрахунків застосовується за кожний день прострочення. При цьому день в якому кошти надійшли на рахунок резидента у банку України не є днем прострочення.

Разом із тим порушення вимог статті 13 Закону №2473-VІІІ є триваючим порушенням, так як здійснюється безперервне невиконання вимог щодо надходження грошових коштів, яке припиняється зарахуванням коштів на рахунок резидента- постачальника продукції.

Тобто днем припинення такого порушення є день зарахування виручки (грошових коштів ) на рахунок резидента-постачальника.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що такий день не може вважатися днем, за який здійснено прострочення зарахування грошових коштів, та, відповідно, за такий день не може нараховуватися пеня, передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону № №2473- VІІІ.

За вказаного, суд вважає твердження Відповідача про правильне визначення кількості днів прострочення виконання зобов`язання з врахуванням до такого терміну дня фактичного здійснення оплати помилковим.

За правовою позицією Верховного Суду у постанові від 23.10.2018 у справі №804/3230/17 суд не наділений повноваженнями замість податкового органу здійснювати розрахунки податкових зобов`язань зі сплати податків суб`єктами господарювання та в ході судового розгляду фактично проводити перевірку. Такі функції належать виключно відповідачу як суб`єкту владних повноважень та фіскальному органу.

Крім того, нормами Податкового кодексу України встановлено, що виключно податкові органи наділені повноваженнями визначення розміру грошових зобов`язань з а штрафних санкцій, що підлягають накладенню на платників податків.

Верховний Суд у постанові від 06.11.2018 у справі №813/3274/17 суд звертає увагу на те, що повноваження щодо визначення суми грошових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є дискреційним повноваженням таких контролюючих органів.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження дій/рішення суб`єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності рішення, передбаченим у КАС України критеріям, не може підміняти контролюючий орган та перебирати на себе повноваження щодо визначення грошового зобов`язання та застосування штрафу в іншому розмірі, а також визначати розмір пені.

Згідно усталеною судовою практикою наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі. Оскільки в оскаржуваному ППР податковим органом визначена одна єдина сума нарахованої пені, то отже оспорюваний ППР не може зберегти свою цілісність і значення у разі визнання судом цього рішення частково протиправним, а тому воно підлягає скасуванню судом повністю, а не в частині. Таким чином, при неправомірному визначенні контролюючим органом суми грошових зобов`язань, відповідне податкове-повідомлення-рішення підлягає скасуванню в повному обсязі, оскільки суд не уповноважений перебирати на себе дискреційні повноваження контролюючого органу з обчислення грошових зобов`язань.

За вказаного суд, враховуючи помилковість визначення Відповідачем кількості днів прострочення виконання зобов`язань, сум, що підлягають визначенню як несвоєчасно зарахованої виручки (грошових коштів ) за зовнішньоекономічним контрактом ТОВ «АЗАРЕС», суд доходить висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 30.12.2025 №65213500070523 і, відповідно, його скасування.

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В даній справі Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів правомірності свого рішення, не довів його законності та обґрунтованості.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «АЗАРЕС» в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

ТОВ «АЗАРЕС» при зверненні до суду сплачений судовий збір в сумі 16291,11 грн за платіжною інструкцією від 20.01.2026. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 16291,11 грн стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗАРЕС" (вул. Майора Борищака, буд. 18, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 42831334) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, Харківська область, 61052, код ЄДРПОУ 44131658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомення-рішення від 30 грудня 2025 року №65213500070523.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗАРЕС" витрати зі сплати судового збору в сумі 16291,11 (шістнадцять тисяч двісті дев`яносто одна гривня одинадцять копійок) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва