Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №440/3704/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/3704/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність (дії) Військової частини НОМЕР_2 щодо безпідставного не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн на місяць розмірі за період з 30.07.2023р. по 20.09.2023р. та з 20.05.2025р. по 23.07.2025р., у зв`язку з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язати нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн на місяць розмірі за період з 30.07.2023р. по 20.09.2023р. та з 20.05.2025р. по 23.07.2025р., у зв`язку з травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 стосовно ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» за весь час затримки за період з 30.07.2023 року по теперішній час, за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» за весь час затримки за період з 30.07.2023р. по теперішній час, за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо безпідставного не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 ) одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без інвалідності (внаслідок поранення/захворювання під час служби), на підставі пункт 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та пункті 18 Постанова КМУ від 25 грудня 2013 р. № 975;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без інвалідності (внаслідок поранення/захворювання під час служби), на підставі пункт 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та пункті 18 Постанова КМУ від 25 грудня 2013 р. № 975.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, ОСОБА_1 , проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , під час виконання бойових завдань отримав поранення, пов`язані із захистом Батьківщини. Зокрема, позивач зазначає про поранення, отримані 30.07.2023, 18.01.2024 та 14.05.2025, що, на його думку, підтверджується довідками про обставини травми, довідками військово-лікарських комісій, виписками з медичних документів та іншими доказами. У зв`язку з отриманими пораненнями позивач перебував на стаціонарному лікуванні, проходив амбулаторне лікування та реабілітацію, зокрема у періоди з 30.07.2023 по 20.09.2023 та з 20.05.2025 по 23.07.2025. Позивач вважає, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено йому додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн розмірі пропорційно часу перебування на лікуванні після поранень, пов`язаних із захистом Батьківщини. Також позивач посилається на протиправність бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а також одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного з проходженням військової служби. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду за захистом свого права на належне грошове та соціальне забезпечення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відзиву від відповідача не надходило.

21 квітня 2026 року до суду надійшли пояснення третьої особи - Міністерства оборони України, у яких останнє заперечувало проти задоволення позову в повному обсязі та зазначало, що позивачем не доведено наявності підстав для задоволення заявлених вимог. Третя особа посилалась на те, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади та здійснює військово-політичне й адміністративне керівництво Збройними Силами України, однак позивач проходив військову службу безпосередньо у військовій частині НОМЕР_1 , яка є окремою юридичною особою та самостійним суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах.

Міністерство оборони України також зазначило, що позивач не проходив військову службу в апараті Міністерства оборони України, а тому між позивачем та Міністерством оборони України відсутні безпосередні правовідносини щодо предмета спору. З огляду на викладене третя особа вказувала на відсутність підстав для покладення на Міністерство оборони України будь-яких обов`язків у межах даної справи та просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що ОСОБА_1 з 15.04.2023 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Під час виконання бойових завдань позивач неодноразово отримував поранення, пов`язані із захистом Батьківщини. Зокрема, 30.07.2023 поблизу с. Берестове Бахмутського району Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу позивач отримав вибухову травму, закритий перелом лицевої кістки зліва, провідниковий поліконтузійний лівого ока, рвану рану лівої зап`ястки та травму грудної клітки. Крім того, 18.01.2024 позивач отримав вибухову травму під час евакуації особового складу, а 14.05.2025 - поранення внаслідок обстрілу позицій підрозділу поблизу н.п. Покровськ Донецької області.

Із матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з отриманими пораненнями позивач проходив стаціонарне лікування, амбулаторне лікування та перебував у відпустках для лікування після поранення. Зокрема, після поранення 30.07.2023 позивач перебував на лікуванні та у відпустці для лікування у період з 30.07.2023 по 27.10.2023, а після поранення 14.05.2025 - у період з 20.05.2025 по 23.07.2025. Вказані обставини підтверджуються довідками військово-лікарських комісій, виписками з медичних карт стаціонарного хворого, довідками про обставини травми та іншими медичними документами, наявними у матеріалах справи.

Також судом встановлено, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях та заходах із забезпечення оборони України, що підтверджується довідками Військової частини НОМЕР_1 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

З матеріалів справи також вбачається, що 10.03.2026 представником позивача направлено адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, за періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні, реабілітації та у відпустці для лікування після поранення, а також щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення. Листом від 23.03.2026 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що додаткова винагорода у збільшеному до 100000 грн розмірі ОСОБА_1 за періоди з 30.07.2023 по 27.10.2023 та з 20.05.2025 по 23.07.2025 не виплачувалась у зв`язку з відсутністю рапорту командира підрозділу та підтверджуючих документів.

Крім того, судом встановлено, що позивачу не нараховувалась та не виплачувалась компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди, а також одноразова грошова допомога у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, передбачена статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов до наступного висновку.

Щодо нарахування та виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн на місяць розмірі за період з 30.07.2023 року по 20.09.2023 року та з 20.05.2025 року по 23.07.2025 року.

Спірні правовідносини у цій частині стосуються застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а також нормативного регулювання порядку виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, пов`язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні, у відпустці для лікування після тяжкого поранення або проходять реабілітацію у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах.

Вирішуючи спір у цій частині, суд надає оцінку наявним у матеріалах справи доказам щодо характеру отриманого Позивачем поранення, обставин його отримання, періодів перебування Позивача на стаціонарному лікуванні та реабілітації, а також відповідності таких обставин умовам, визначеним постановою Кабінету Міністрів України №168 та підзаконними нормативно-правовими актами, прийнятими на її виконання.

Відповідно до частин 1-3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (в подальшому Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно із абзацами 1, 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та від 24.02.2022 №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 було прийнято Постанову №168, пунктом 1 якої (у редакції, чинній станом на 21.01.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених зах

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 №836 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, які застосовуються з 01.06.2023.

Пунктом 1-1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2024 №419 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, які застосовуються з 01.04.2024.

Пунктом 1-1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок №260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

В силу вимог абзацу 16 пункту 2 розділу I Порядку № 260 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства оборони №44 від 25.01.2023 - застосовується з 01 лютого 2023 року) до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належить, зокрема, додаткова винагорода на період дії воєнного стану.

Згідно з наказом Міністерства оборони України №44 від 25.01.2023, який застосовується з 01 лютого 2023 року, Порядок №260 доповнено новим розділом "XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану", пункт 10 якого визначив, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Пунктом 11 розділу XXXIV Порядку № 260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.

Наказом Міністерства оборони №566 від 26.09.2023, розділ XXXIV викладено у новій редакції, з урахуванням якої пунктами 11, 12 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Аналіз викладених правових норм свідчить, що на період дії воєнного стану військовослужбовці Збройних Сил України мають право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, якщо у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Отже, обов`язковими умовами для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, є: 1) пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, 2) факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №13130 Позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 30.07.2023 по 16.08.2023 у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону. Крім того, відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №10506 Позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 20.05.2025 по 22.05.2025, а згідно з випискою №2285/441 - у період з 22.05.2025 по 04.06.2025. Також відповідно до виписки №463 Позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 11.06.2025 по 23.06.2025.

Водночас із наданих до суду доказів не вбачається належного підтвердження перебування Позивача на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після поранення у періоди з 17.08.2023 по 20.09.2023, з 05.06.2025 по 10.06.2025 та з 24.06.2025 по 23.07.2025, оскільки матеріали справи не містять належних медичних документів, які б підтверджували перебування Позивача у закладах охорони здоров`я або надання відпустки для лікування після поранення у зазначені періоди.

Надаючи правову оцінку обраному позивачем способу захисту, суд враховує його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Chahal v. The United Kingdom Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі держави. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України. Таким чином, ефективний спосіб правового захисту має забезпечувати реальне поновлення порушеного права особи.

Із наданих до суду доказів вбачається, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у періоди з 30.07.2023 по 16.08.2023, з 20.05.2025 по 04.06.2025 та з 11.06.2025 по 23.06.2025, що підтверджується виписками із медичних карт стаціонарного хворого №13130, №10506, №2285/441 та №463.

Водночас щодо періодів з 17.08.2023 по 20.09.2023, з 05.06.2025 по 10.06.2025 та з 24.06.2025 по 23.07.2025 матеріали справи не містять належних та допустимих доказів перебування позивача на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після поранення у розумінні вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 та Порядку №260.

За таких обставин суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за періоди з 30.07.2023 по 16.08.2023, з 20.05.2025 по 04.06.2025 та з 11.06.2025 по 23.06.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

Таким чином, дана вимога підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимоги нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без інвалідності.

Правове регулювання відносин, пов`язаних із соціальним та правовим захистом військовослужбовців, здійснюється Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ.

Відповідно до статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності є гарантованою державою виплатою, яка здійснюється особам, що мають право на її отримання на підставах та в порядку, визначених законом.

Згідно з пунктом 7 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги визначений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Крім того, абзацом другим пункту 7 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, встановленого медико-соціальною експертною комісією.

Отже, визначальною умовою для виникнення у особи права на отримання одноразової грошової допомоги є наявність належного документа медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Разом з тим, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів встановлення йому ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності у визначеному законом порядку.

Зокрема, матеріали справи не містять довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення позивачу відповідного відсотка втрати працездатності.

Надані позивачем медичні документи, виписки із медичних карт стаціонарного хворого, довідки військово-лікарських комісій та документи щодо проходження лікування підтверджують факт отримання поранення та проходження лікування, однак самі по собі не є документами, які відповідно до вимог Закону №2011-ХІІ та Порядку №975 підтверджують встановлення особі ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Крім того, матеріали справи не містять належних доказів звернення позивача до відповідача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності, а також доказів прийняття відповідачем рішення за результатами розгляду такої заяви.

Суд враховує, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав особи у сфері публічно-правових відносин. Водночас обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність підтвердженого факту порушення права або охоронюваного законом інтересу особи суб`єктом владних повноважень.

Оскільки матеріали справи не містять доказів встановлення позивачу ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також доказів звернення позивача до відповідача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги та прийняття відповідачем рішення про відмову у її призначенні, суд дійшов висновку про недоведеність порушення прав позивача у цій частині.

За таких обставин позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непризначення та невиплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності та зобов`язання здійснити її призначення і виплату є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

sorting:N-1;groupindex:-1$NOTDELIVEREDREASON_NAME=width:64;sorting:N-1;groupindex:-1$HANDINALETTER=width:64;sorting:N-1;groupindex:-1$HANDINALETTERDATE=width:64;sorting:N-1;groupindex:-1$HIALRETURNDATE=width:64;sorting:N-1;groupindex:-1$UP_ADDRESS_DESC=width:64;sorting:N-1;groupindex:-1$UP_UUID=width:64;sorting:N-1;groupindex:-1$UP_FORMAT_NAME=width:64;sorting:N-1;groupindex:-1$UP_TYPE_NAME=width:64;sorting:N-1;groupindex:-1$UP_PAYMENT_TYPE_NAME=width:64;sorting:N-1;groupindex:-1$UP_SMS=width:64;sorting:N-1;groupindex:-1$UP_DELIVERY_NOTIF=width:64;sorting:N-1;groupindex:-1$UP_PERSONAL_HANDING=width:64;sorting:N-1;groupindex:-1$UP_SENDING_STATUS=width:64;sorting:N-1;groupindex:-1$UP_NOTICE_DATE=width:64;sorting:N-1;groupindex:-1 Щодо компенсації втрати частини доходів

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Отже, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу.

При цьому, суд враховує, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої положеннями зазначеного Закону компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів . Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001. №159 (далі - Порядок), № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Таким чином, обов`язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що вказана у постанові від 16.04.2020 у справі за № 200/11292/19-а.

У даному випадку, позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми доходів, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.

Слід також зазначити, що в постановах Верховного Суду від 10.07.2018 по справі №404/6317/16-а. від 11.07.2018 року по справі №487/6923/16-а", від 18.09.2018 по справі №522/535/17, від 25.10.2018 по справі №420/1410/17 зазначено про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, враховуючи їх передчасність, оскільки відповідно до статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при виплаті додаткової винагороди буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Суд виходить з того, що компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу. При вирішенні цього спору суд враховує правові висновки Верховного Суду, висловлені в постановах від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19, від 16.04.2020 у справі № 200/11292/19-а, від 31.05.2022 у справі № 380/2839/20.

Таким чином, в цій частині вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Суд зауважує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу входять до предмета доказування у справі. На підтвердження понесення таких витрат стороною повинні бути надані належні та допустимі докази, які підтверджують як обсяг наданих послуг, так і факт їх оплати.

Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 у справі №686/31892/19 зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами, зокрема договором про надання правничої допомоги, документами щодо оплати гонорару та іншими фінансовими документами, оформленими у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн.

На підтвердження понесення вказаних витрат представником позивача надано акт наданих послуг №03/2026 до договору про надання правової допомоги №02 від 30.01.2026 року, а також детальний опис наданих послуг до зазначеного акта.

Разом з тим, сам по собі акт наданих послуг не підтверджує факту здійснення оплати правничої допомоги, оскільки не є розрахунковим або платіжним документом у розумінні вимог чинного законодавства.

Крім того, договір про надання правової допомоги №02 від 30.01.2026 року, на підставі якого складено акт наданих послуг, до матеріалів справи не надано, як і не надано жодних доказів фактичної сплати позивачем грошових коштів за надану правничу допомогу, зокрема квитанцій, платіжних доручень, банківських документів або інших належних фінансових документів.

Суд також враховує, що відповідно до детального опису наданих послуг, доданого до акта №03/2026, зазначений опис стосується надання правничої допомоги у справі про стягнення неустойки (пені) та інших штрафних санкцій у зв`язку із заборгованістю по аліментах, зокрема містить такі види послуг як консультація щодо перспектив та порядку стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, а також участь у судових засіданнях.

Водночас предметом розгляду у даній справі є спір щодо нарахування та виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцю, а справа розглядалась судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судових засідань.

За таких обставин надані представником позивача документи не підтверджують ані фактичного понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу саме у межах даної адміністративної справи, ані їх розміру та співмірності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), третя особа: Міністерство оборони України (просп. Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за періоди перебування на стаціонарному лікуванні з 30.07.2023 по 16.08.2023, з 20.05.2025 по 04.06.2025 та з 11.06.2025 по 23.06.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у збільшеному до 100000 грн розмірі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за періоди з 30.07.2023 по 16.08.2023, з 20.05.2025 по 04.06.2025 та з 11.06.2025 по 23.06.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

У задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.В. Костенко