Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №380/4694/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 рокусправа № 380/4694/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,–

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якій позивач просить:

- визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з січня 2016 року по лютий 2018 року включно із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з березня 2018 року по серпень 2025 року включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з січня 2016 року по лютий 2018 року включно, застосувавши при нарахуванні та виплаті індексації місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення (базовий місяць) – січень 2008 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в період з березня 2018 року по серпень 2025 року, індексацію різницю грошового забезпечення щомісячно відповідно до приписів абз. 4-6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період проходження військової служби з 21.07.2016 по 14.08.2025 у відокремлених підрозділах ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідач не нараховував і не виплачував йому індексацію грошового забезпечення у повному обсязі. Вказав, що посадові оклади військовослужбовців підвищувалися лише з 01.01.2008 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 та з 01.03.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, а тому місяцями, з яких починається обчислення індексу споживчих цін (базовими місяцями), є відповідно січень 2008 року та березень 2018 року. На переконання позивача, оскільки у грудні 2015 року посадові оклади військовослужбовців не підвищувалися, базовим місяцем для індексації за період з січня 2016 року по лютий 2018 року залишається січень 2008 року, а з 01.03.2018 відповідач, усупереч абзацам 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, не нараховував та не виплачував йому індексацію-різницю. Позивач також послався на наявність підстав для виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та просив застосувати строк звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025. У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 23.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Відповідач зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 фактично запроваджено підвищення з грудня 2015 року грошових доходів населення, задіяного в бюджетній сфері, випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції, а для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року. На думку відповідача, підвищення у грудні 2015 року місячного грошового забезпечення військовослужбовців за рахунок постійних його складових (премії та щомісячної додаткової винагороди) у рази перевищило суму ймовірної індексації за грудень 2015 року, а тому базовим місяцем слід вважати січень 2016 року, а не січень 2008 року. Відповідач також вказав, що визначення базового місяця належить до його дискреційних повноважень; що у 2023 році дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено, а тому за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 індексація не нараховується; що з 01.01.2024 обчислення індексу споживчих цін провадиться наростаючим підсумком починаючи з 01.01.2024, у зв`язку з чим підстави для виплати індексації з урахуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу відсутні; та що вимога про компенсацію втрати частини доходів є передчасною. Водночас у відзиві відповідач навів власний розрахунок, згідно з яким сума можливої індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року становить 4463,15 грн, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року склав 4227,65 грн, а підвищення доходу у березні 2018 року є меншим від суми можливої індексації на 235,50 грн.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України, зокрема у період з 21.07.2016 по 13.11.2017 – у ІНФОРМАЦІЯ_5 ) АДРЕСА_1 , з 18.11.2017 по 20.09.2018 – у ІНФОРМАЦІЯ_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), з 20.09.2018 по 30.09.2024 – у ІНФОРМАЦІЯ_8 , з 30.09.2024 по 14.08.2025 – у ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується витягом з послужного списку особової справи підполковника ОСОБА_1 .

Зазначені територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами ІНФОРМАЦІЯ_1 , на фінансовому забезпеченні якого перебуває особовий склад цих підрозділів, а нарахування та виплата грошового забезпечення здійснюється ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наведена обставина сторонами не заперечується, а тому належним відповідачем у справі є ІНФОРМАЦІЯ_2 .

14.08.2025 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника командира батальйону з тилу – начальника тилу НОМЕР_1 окремого батальйону підтримки, а наказом від 09.09.2025 № 44 його виключено зі списків особового складу НОМЕР_1 окремого батальйону підтримки з 08.09.2025 у зв`язку зі звільненням з військової служби у запас за станом здоров`я.

Зі змісту архівних відомостей позивача суд установив, що індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року позивачу нараховано у розмірі 0,00 грн; за період з березня 2018 року індексацію-різницю, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, відповідач позивачу не нараховував та не виплачував; при цьому за період з 20.09.2018 по 30.09.2024 та з 30.09.2024 по 14.08.2025 індексація грошового забезпечення нараховувалася та виплачувалася відповідачем із застосуванням березня 2018 року як базового місяця.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення (у тому числі індексації-різниці) протиправною, у зв`язку з чим звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі – Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 цього ж Закону до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (абзац 2 частини 3 статті 9 Закону № 2011-XII).

Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі – Закон № 1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (далі – Порядок № 1078).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (стаття 9 Закону № 1282-ХІІ).

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» № 2017-III від 05.10.2000 (далі – Закон № 2017-III) визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що згідно зі статтею 19 цього Закону є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відтак індексація є складовою грошового забезпечення та підлягає нарахуванню і виплаті військовослужбовцям, зокрема позивачу. За відсутності особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців до спірних правовідносин підлягають субсидіарному застосуванню Закон № 2017-III, Закон № 1282-ХІІ та Порядок № 1078.

Щодо доводів відповідача про віднесення визначення базового місяця до його дискреційних повноважень суд зазначає таке.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Наведені висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17.

Базовий місяць для індексації визначається нормативно, а тому відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача – провести індексацію його грошового забезпечення з урахуванням нормативно визначеного базового місяця; якщо відповідач цієї дії не вчиняє, його можна зобов`язати до її вчинення у судовому порядку. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а.

З урахуванням наведеного доводи відповідача про дискреційний характер визначення базового місяця для нарахування індексації судом відхиляються.

Щодо застосування базового місяця при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу за період з січня 2016 року по лютий 2018 року суд зазначає таке.

У зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 (далі – Постанова № 1013), яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації заробітної плати та інших доходів населення. Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових заробітної плати), то після прийняття Постанови № 1013 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) (пункт 5 Порядку № 1078). Крім того, якщо раніше базовий місяць визначався в разі, коли зросла заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової заробітної плати, то після внесення змін – тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).

Таким чином, починаючи з 01.12.2015, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець, не індивідуально для кожного працівника залежно від дати прийняття його на роботу або зростання його доплат і надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою.

Пунктом 1 Постанови № 1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників. При цьому підвищення окладів не стосувалося військовослужбовців. Тобто Постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1– 3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців. Отже, з прийняттям Постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015, і до 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінилися.

Доводи відповідача про те, що у грудні 2015 року грошове забезпечення військовослужбовців було підвищене випереджаючим шляхом за рахунок збільшення розміру премії та щомісячної додаткової винагороди, суд оцінює критично, з огляду на таке. Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку № 1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. Базовий місяць визначається виключно у зв`язку з підвищенням тарифної ставки (посадового окладу), а зміна розміру доплат, надбавок і премій на визначення базового місяця не впливає. Це підтверджується роз`ясненнями Мінсоцполітики (зокрема листами № 48/о/66-17 від 08.08.2017, № 28/о/66-18 від 18.04.2018, № 024-106 від 09.02.2005, від 15.04.2020 № 49/0/214-20), а також узгоджується з пунктом 14 Порядку № 1078, згідно з яким роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Схему посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 1294 від 07.11.2007 (далі – Постанова № 1294), яка набрала чинності з 01.01.2008. Отже, з набранням чинності Постановою № 1294 відбулися зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців. Наступне підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулося лише з 01.03.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017.

Таким чином, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулася у січні 2008 року на підставі Постанови № 1294. Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що було б підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.

Відтак суд погоджується з доводами позивача про те, що саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування йому індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року.

Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічного висновку щодо застосування за вказаний період січня 2008 року як базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення дійшов Верховний Суд у постановах від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а та від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи без необхідності додаткових її звернень.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (базового місяця), та про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу таку індексацію у повному обсязі з урахуванням раніше проведених виплат.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з березня 2018 року по серпень 2025 року суд зазначає таке.

Відповідно до абзаців третього – п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу; у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

У постанові від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21 Верховний Суд виснував, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці. Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної. У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів коло обставин, які є істотними для справи, факти, що підлягають встановленню, характер спірних правовідносин і матеріальний закон, який їх регулює, залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання. Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними, а обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Системний і цільовий способи тлумачення абзаців третього, четвертого пункту 5 Порядку № 1078 дають суду підстави зробити висновок, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 09.05.2023 у справі № 120/2234/22-а, від 10.04.2024 у справі № 200/564/23, а також від 16.01.2025 у справі № 160/19515/23.

З огляду на абзац четвертий пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, для застосування наведених положень Порядку № 1078 та встановлення наявності/відсутності у позивача права на індексацію-різницю, враховуючи висновки Верховного Суду, суд повинен установити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А), що визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року, з урахуванням в обох сумах складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру; суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б), що визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку № 1078); та чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Як слідує зі змісту відзиву та доданих до нього відомостей, грошове забезпечення позивача зі складових, визначених законом, за лютий 2018 року становило 12650,54 грн, а за березень 2018 року – 12895,22 грн.

При обчисленні розміру підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) суд виходить із того, що відповідно до другого речення абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру. Щомісячна додаткова грошова винагорода, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, виплачувалася позивачу щомісячно, має постійний (а не разовий) характер та входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця. Отже, для коректного зіставлення доходу обидві суми, що порівнюються (за лютий і за березень 2018 року), повинні визначатися з урахуванням цієї винагороди як постійної складової грошового забезпечення. З огляду на викладене суд не може погодитися з визначенням відповідачем розміру підвищення доходу (А) шляхом зіставлення грошового забезпечення за березень 2018 року із грошовим забезпеченням за лютий 2018 року без урахування додаткової винагороди, оскільки такий підхід суперечить наведеному припису Порядку № 1078.

Таким чином, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року, обчисленими з урахуванням усіх постійних складових, і становить 244,68 грн (12895,22 грн – 12650,54 грн).

Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б), слід узяти за основу величину приросту індексу споживчих цін 253,30 %, правильність чого підтверджується листом Мінсоцполітики від 28.09.2021 № 5211/0/290-21/51 та не заперечується відповідачем. У березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн. Відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Порядку № 1078 сума можливої індексації за березень 2018 року розраховується як: 1762,00 грн Ч 253,30 % / 100 % = 4463,15 грн (Б).

Зіставивши наведені величини, суд установив, що розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А = 244,68 грн) є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б = 4463,15 грн). Те, що підвищення доходу позивача у березні 2018 році є меншим за суму можливої індексації, визнає і сам відповідач, який, утім, при обчисленні розміру підвищення доходу не врахував додаткову грошову винагороду у складі грошового забезпечення за лютий 2018 року.

За таких умов відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) і становить 4218,47 грн (4463,15 грн – 244,68 грн). Зважаючи на викладене, відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу індексацію-різницю в розмірі 4218,47 грн щомісячно, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати виключення зі списків особового складу.

Доводи відповідача про те, що з 01.01.2024 обчислення індексу споживчих цін провадиться наростаючим підсумком починаючи з 01.01.2024, а тому підстави для виплати індексації з урахуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу відсутні, суд відхиляє, оскільки вони стосуються поточної індексації та порядку її обчислення, тоді як право позивача на індексацію-різницю виникло саме у березні 2018 року як у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), має фіксований щомісячний характер і зберігається до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців або до дати звільнення зі служби незалежно від встановлення порогу для нарахування поточної індексації у подальших періодах.

Разом з тим суд враховує, що відповідно до абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі – Закон № 2710-IX) зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282-ХІІ. Вказана норма є чинною та не визнавалася неконституційною.

Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема оплати праці (грошового забезпечення); обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, однак це не спростовує факту того, що на 2023 рік зупинено дію Закону № 1282-ХІІ приписами абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 2710-IX, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах. При цьому, оскільки дію Закону № 1282-ХІІ зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт – Порядок № 1078, прийнятий на виконання вимог частини 2 статті 6 Закону № 1282-ХІІ, також не діє протягом 2023 року.

З урахуванням наведеного підстави для нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 відсутні, а тому у задоволенні позовних вимог у цій частині належить відмовити.

З огляду на викладене суд установив, що відповідач зобов`язаний був нараховувати та виплачувати позивачу індексацію-різницю в розмірі 4218,47 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 14.08.2025.

За розрахунком суду загальна сума індексації-різниці, на яку має право позивач, становить 326727,30 грн, а саме: за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 (58 місяців) та з 01.01.2024 по 31.07.2025 (19 місяців), тобто за 77 повних місяців: 4218,47 грн Ч 77 = 324822,19 грн; за період з 01.08.2025 по 14.08.2025 (14 днів): 4218,47 грн / 31 день Ч 14 днів = 1905,11 грн; усього: 324822,19 грн + 1905,11 грн = 326727,30 грн.

Отже, бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 14.08.2025 є протиправною, а з метою повного відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю за вказані періоди у розмірі 326727,30 грн, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078 та з урахуванням раніше проведених виплат.

Стосовно способу захисту порушеного права суд звертає увагу на таке. Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31.05.2021 у справі № 420/7110/19 зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права; б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову. Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить від виду та змісту правовідносин, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, а також від характеру його порушення; такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним. Враховуючи характер спірних правовідносин, обраний позивачем спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі – Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Статтею 3 Закону № 2050-III визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу. Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Проаналізувавши наведені норми, суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, згідно з якою право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені, за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Водночас суд зважає на те, що індексацію грошового забезпечення (у тому числі індексацію-різницю) за спірні періоди позивачу станом на час розгляду справи ще не нараховано та не виплачено, а її розмір визначається цим рішенням суду. Сума компенсації відповідно до статті 3 Закону № 2050-III обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого доходу на індекс інфляції в період невиплати, тобто залежить від конкретних сум і періодів невиплати, які підлягатимуть визначенню після виконання відповідачем обов`язку з нарахування індексації. За таких обставин виплата компенсації втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків виплати вже нарахованих доходів, а тому в цій частині позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають. Відмова у задоволенні цих вимог як передчасних не позбавляє позивача права на звернення до суду в разі порушення відповідачем строків виплати визначених цим рішенням сум.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. У розумінні частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом та своєчасно.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримано, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити частково.

Ураховуючи, що позивач у цій справі звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 19, 22, 25, 72– 77, 90, 139, 241– 246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд –

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, з урахуванням раніше проведених виплат.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 14.08.2025.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 14.08.2025 у розмірі 326727 (триста двадцять шість тисяч сімсот двадцять сім) грн 30 коп., з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.