Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №320/27307/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року м. Київ справа №320/27307/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся громадянин ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ від 08.05.2024 №71о/с;

поновити ОСОБА_1 на посаді командира взводу №2 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Броварського РВ УПО в Київській області з 09.05.2024;

стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дня звільнення 09.05.2024 до дня фактичного поновлення на роботі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю звільнення позивача з посади командира взводу №2 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Броварського РВ УПО в Київській області з 09.05.2024 на підставі його рапорту про звільнення за власним бажанням, оскільки вказаний рапорт написаний під тиском керівництва.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, наказом Управління поліції охорони в Київській області від 31.08.2017 №132о/с ОСОБА_1 призначено на посаду командира взводу реагування Бориспільського міського відділу з 31.08.2017.

Позивачем 25.04.2024 подано начальнику Управління поліції охорони в Київській області рапорт про його звільнення з 09.05.2024 за власним бажанням.

Наказом Управління поліції охорони в Київській області від 08.05.2024 №71о/с «З особового складу» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0023404), командира взводу №2 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Броварського РВ УПО в Київській області, звільнено зі служби в поліції у запас Збройних Сил за п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 09.05.2024.

Позивач, вважаючи протиправним наказ про його звільнення, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі по тексту – Закон).

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 59 Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Приписами частини першої статті 60 вказаного Закону визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Підстави для звільнення зі служби в поліції визначені статтею 77 Закону України «Про Національну поліцію», пунктом 7 частини першої якої визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби (частини друга, третя статті 77 цього Закону).

Пунктом 4 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначає Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення), яке є актом спеціального законодавства, що визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, та на час виникнення спірних правовідносин є чинним.

Відповідно до пункту 24 цього Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з підпунктом «ж» пункту 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків.

Пунктом 68 Положення визначено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

За змістом пункту 8 Положення дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема: за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків; через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

У межах передбаченого пунктом 68 Положення строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору мають право домовитися про звільнення у більш короткий строк.

Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення в рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник поліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2024 позивач подав рапорт про звільнення за власним бажанням зі служби в Національній поліції України з 09.05.2024 та подав його начальникові Управління через свого безпосереднього керівника - начальника Броварського районного відділу Управління.

Наказом начальника Управління від 08.05.2024 № 71 о/с командира взводу № 2 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Броварського районного відділу Управління звільнено за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію» з 09.05.2024 з виплатою компенсації за невикористану щорічну чергову оплачувану відпустку у кількості 45 діб.

До Управління (м. Київ, вул. Сім`ї Прахових, 8) 09.05.2024 року близько 14:30 у супроводі начальника Броварського районного відділу прибув позивач з метою здійснення розрахунку у зв`язку із його звільненням, отримання трудової книжки, витягу наказу про звільнення, а також здачі службового посвідчення поліцейського та спеціального жетону з індивідуальним номером.

Проте, не дочекавшись поки підготують документи, близько 17:00 цього ж дня позивач самовільно залишив адміністративну будівлю Управління, нікого про це не повідомивши, не отримавши трудову книжку, витяг з наказу, не здавши службове посвідчення поліцейського та спеціальний жетон з індивідуальним номером.

Даний факт зафіксовано актом № 1753/43/3-2024 від 09.05.2024, що підписаний комісійно старшим інспектором ВКЗ Управління, начальником ВКЗ Управління та начальником Броварського РВ Управління.

Відповідач стверджує, що 09.05.2024 у день коли позивач був в Управлінні, ніяких рапортів, заяв, листів або скарг до канцелярії Управління він не передавав, нікого не повідомив про лист непрацездатності або про те, що він має намір залишити Управління, не виконавши свої обов`язки при звільненні, хоча мав таку можливість це зробити.

На адресу відповідача 17.05.2024 надійшли два рапорти позивача: рапорт від 07.05.2024 (вх. № Ш-55 від 20.05.2024 з проханням не розглядати рапорт про звільнення з 09.05.2024 та рапорт від 09.05.2024 (вх. № Ш-56 від 20.05.2024) з повідомленням про те, що позивач перебуває на амбулаторному лікуванні за місцем проживання, що повідомив про це 09.05.2024 начальника Броварського РВ, а також про бажання продовжити службу у Національній поліції України, оскільки рапорт на звільнення за власним бажанням написаний під тиском керівництва.

Відповідачем надано відповідь на зазначені рапорти № Ш-55/43/30/4/01-2024 від 03.06.2024 про відсутність правових підстав для задоволення вимог, викладених у рапортах від 07.05.2024 та від 09.05.2024, що надійшли до Управління лише 17.05.2024.

Слід звернути увагу на те, що зазначені рапорти датовані позивачем 07.05.2024 та 09.05.2024, календарні штемпелі Укрпошти на конвертах також мають дати 07.05.2024 та 09.05.2024, проте, трек-номер, що клеїться на конверт при відправці у відділенні Укрпошти, має номер, за допомогою якого можна відстежити відправлення, а саме: конверт із календарним штемпелем Укрпошти від 07.05.2024 № 0740600818973 (Бровари-6) та конверт із календарним штемпелем Укрпошти від 09.05.2024 № 0740600818965 (Бровари-6).

Відповідачем перевірені дані відправлення на сайті Укрпошти по трек-номеру та було встановлено, що обидва рапорти були фактично відправлені позивачем 13.05.2024, через чотири дні після звільнення.

Відповідно до п. 68 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток поштового календарного штемпеля.

Дата відбитка поштового календарного штемпеля маркувальної (франкувальної) машини повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання.

Якщо на письмовій кореспонденції, поданій для пересилання, відсутній відбиток поштового календарного штемпеля або зазначена дата не відповідає даті подання її для пересилання, така кореспонденція повертається відправникові для відповідного оформлення.

У зв`язку із вказаним відповідачем направлено запит № 1900/43/30/-01-2024 від 23.05.2024 до Міського відділення поштового зв`язку Бровари-6 № 07406 АТ «Укрпошта» з проханням пояснити чому дати календарних штемпелів не відповідають даті фактичного відправлення відповідно до інформації трекінгу Укрпошти.

На даний запит отримано відповідь від 30.05.2024 б/н, що відправлення №0740600818973 та №0740600818965 були дійсно прийняті відділенням поштового зв`язку 13.05.2024, а невідповідність є недоліком у роботі оператора поштового зв`язку Бровари-6 №07406 АТ «Укрпошта».

Крім того, відповідачем направлено запит № 2046/43/30/4/01-2024 від 03.06.2024 до КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Калинівської селищної ради Броварського району Київської області щодо повідомлення конкретного часу та дати звернення позивача до лікаря.

Відповідачем 17.06.2024 отримано відповідь № 152 від 10.06.2024, що позивач звертався до лікаря даного Центру 09.05.2024 близько 14:00 у зв`язку із погіршенням самопочуття.

Проте, як зазначає відповідач, 09.05.2024 близько 14:30 позивач був в Управлінні за адресою м. Київ, вул. Прахових, 8, тому яким чином було відкрито лікарняний у такий короткий проміжок часу з явкою до лікаря у Броварському районі зі скаргами на погане самопочуття незрозуміло.

Також за твердженнями відповідача викликає сумнів, що позивач о 14:00 отримав лікарняний через погане самопочуття і поїхав до Управління у м. Київ з Броварів, щоб владнати формальності у зв`язку із звільненням. Проте, зрозуміло що якби лікарняний був дійсно відкритий, то 09.05.2024 позивач, перебуваючи в Управлінні з 14:00 до 17:00, повідомив би про це рапортами офіційно через канцелярію, а не направляв їх поштою «задніми числами».

Отже, з підстав викладеного вище, судом не встановлено, а матеріалами справи не підтверджено, що рапорт позивача про звільнення за власним бажанням був написаний під тиском керівництва.

Пунктом 68 Положення визначено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

За змістом пункту 8 Положення дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема: за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків; через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

У межах передбаченого пунктом 68 Положення строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору мають право домовитися про звільнення у більш короткий строк.

Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення в рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник поліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.

Отже, видача уповноваженим органом наказу про звільнення працівника міліції зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку, якщо таке прохання міститься у рапорті про звільнення, є правомірною.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 31.01.2024 у справі № 520/16737/21, від 12 серпня 2019 року у справі №810/3376/16, від 05 вересня 2019 року у справі №820/5 844/16, від 22 жовтня 2019 року у справі №804/4997/17, від 22 листопада 2019 року у справі №813/740/17, від 20 грудня 2019 року у справі №826/375/17, від 05 лютого 2020 року у справі №819/744/16, від 20 травня 2020 року у справі №804/868/16, від 30 вересня 2020 року у справі №826/16621/17, від 14 січня 2021 року у справі №822/1093/18, від 09 лютого 2021 року у справі №826/10404/16, від 23 червня 2021 року у справі №813/740/17, від 11 серпня 2021 року у справі №826/7075/16.

Натомість, за змістом наведених законодавчих приписів у разі якщо сторони домовилися про звільнення у більш короткий строк, особа має право відкликати поданий рапорт про звільнення до спливу цього строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 серпня 2019 року у справі №815/1490/16, від 22 листопада 2019 року у справі №813/740/17, від 15 лютого 2021 року у справі № 160/3607/19.

З огляду на зазначені норми законодавства та встановлені обставини, а саме, що позивач не відкликав рапорт на звільнення від 25.04.2024 до зазначеної в ньому дати звільнення 09.05.2024, а надіслав рапорт про відкликання лише 13.05.2024, суд приходить до висновку, що наказ Управління поліції охорони в Київській області від 08.05.2024 №71о/с «З особового складу», яким старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0023404), командира взводу №2 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Броварського РВ УПО в Київській області звільнено зі служби в поліції у запас Збройних Сил за п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 09.05.2024, видано відповідачем правомірно, а тому відсутні підстави для його скасування.

Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення за час вимушеного прогулу середнього заробітку є похідними вимогами від первинної про скасування наказу, у задоволенні якої відмовлено, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді командира взводу №2 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Броварського РВ УПО в Київській області з 09.05.2024 та стягнення з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дня звільнення 09.05.2024 до дня фактичного поновлення на роботі.

Отже, з підстав викладеного вище у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У зв`язку із тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.