Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №280/1093/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 травня 2026 року Справа № 280/1093/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати протокол засідання комісії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 18.11.2025 № 7 щодо виплати одноразової грошової допомоги, визначеної Постановами Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, від 30.07.2025 № 942 в частині відмови у включенні старшого солдата ОСОБА_1 до проекту наказу про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 гривень відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану»;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану», у розмірі 1000000 гривень (один мільйон гривень).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України в період з 15.10.2019 по 26.08.2025. В жовтні 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити на його користь виплату одноразової грошової винагороди в розмірі один мільйон гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153. Листом відповідача від 18.11.2025 № 3/33/4-М-286 повідомлено позивачу, що у виплаті вказаної грошової винагороди відмовлено, оскільки: безпосередня участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, за сукупністю становить менше шести місяців станом на 13.02.2025; відповідно до пункту 4 Постанови від 11.02.2025 № 153 одна з умов для набуття військовослужбовцями права на отримання грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах є те, що військовослужбовці мають проходити дійсну військову службу - позивач звільнений в запас та не являється військовослужбовцем, зокрема військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України; відповідно до пункту 4 Постанови від 11.02.2025 № 153 для набуття військовослужбовцями права на отримання одноразової грошової винагороди мали бути прийняті або призвані на військову службу під час дії воєнного стану (не раніше 24.02.2022) - відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2020 № 19 о/с позивач уклав контракт з військовою частиною. Із зазначеним рішенням відповідача позивач не погоджується у повному обсязі, вважає його таким, що суперечить нормам чинного законодавства України, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 12 лютого 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперчечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що 18.11.2025 в ході засідання створеної Відповідачем комісії щодо виплати одноразової грошової допомоги визначеної постановою КМУ від 11.02.2025 №153, було розглянуто наявність законних підстав для виплат ряду військовослужбовців відповідно до отриманих рапортів і заяв, зокрема й Позивача. Комісією визначено, що позивач не має законних підстав для отримання одноразової грошової винагороди з огляду на наступне. Пункт 4 Постанови № 153 визначає коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової винагороди: зокрема, військовослужбовці, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного 24 лютого 2022 року, а також проходять дійсну військову службу. Участь осіб, які були прийняті на військову службу за контрактом до введення воєнного стану в Україні, Постановою № 153 не передбачається. Позивач був прийнятий на військову службу за контрактом 09.04.2020, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.04.2020 № 85. 26.08.2025 Позивача було звільнено з військової служби, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.08.2025 № 275. В даному випадку Позивач не відповідає двом визначальним критеріям, передбаченим Постановою № 153: не був призваний або прийнятий на військову службу під час дії воєнного стану, а також не проходить чинну військову службу. Ці критерії чітко визначені нормами Постанови № 153 та не допускають подвійного трактування. Таким чином правові підстави для отримання Позивачем одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою, є відсутніми. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.

З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що позивач – ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України в період з 15.10.2019 по 26.08.2025.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 10.06.2021, позивачу встановлено статус ветерана війни – учасника бойових дій.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 НГУ від 10.02.2025 № 3/33/10/1-406, старший солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11.11.2020 по 31.03.2021, з 15.06.2021 по 15.09.2021, з 15.12.2021 по 23.02.2022 приймав безпосередню участь у операції Об`єднаних сил. З 24.02.2022 по 16.03.2022 приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в м. Маріуполь Донецької області. З 17.03.2022 по 30.12.2024 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.

Згідно довідки Служби безпеки України від 06.01.2025 № 34/М-32д, старший солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно в період з 17.03.2022 по 30.12.2024 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.

В період з 31.12.2024 по 30.01.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в Медичному центрі «Нові Санжари» НГУ. В період з 30.01.2025 по 10.02.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Запорізькій області». В період з 11.02.2025 по 03.03.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в МРЦ МВС України «Перлини Прикарпаття». Згідно довідки медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Запорізькій області» від 30.07.2025 № 1248/С встановлено, що захворювання старшого солдата (за контрактом) ОСОБА_1 , 1999 р.н., ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) від 26.08.2025 №275 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення старшого солдата ОСОБА_1 , який здав справи і обов`язки за посадою начальника військового наряду (помічника кулеметника) 1-го відділення 2-го патрульного взводу 1-ї патрульної роти 1-го патрульного батальйону, якого звільнено відповідно до частини 5 пункту 3 підпункту «д» ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 21.08.2025 № 50 о/с у запас (у зв`язку із звільненням із полону: якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), без права носіння військової форми одягу, 26 серпня 2025 року.

В жовтні 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити на його користь виплату одноразової грошової винагороди в розмірі один мільйон гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Листом відповідача від 18.11.2025 № 3/33/4-М-286 повідомлено, що відповідно до протоколу № 7 від 18 листопада 2025 року засідання комісії військової частини «Щодо виплати одноразової грошової допомоги військової частини «Щодо виплати одноразової грошової допомоги визначеною постановами КМУ від 11.02.2025 № 153, від 30.07.2025 №942», комісія постановила не виплачувати позивачу вказану грошову винагороду, у зв`язку з тим, що:

безпосередня участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, за сукупністю становить менше шести місяців станом на 13.02.2025;

Відповідно до пункту 4 Постанови від 11.02.2025 № 153 одна з умов для набуття військовослужбовцями права на отримання грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах є те, що військовослужбовці мають проходити дійсну військову службу. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.08.2025 № 275 позивач звільненмй в запас та не являється військовослужбовцем, зокрема військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України;

відповідно до пункту 4 Постанови від 11.02.2025 № 153 для набуття військовослужбовцями права на отримання одноразової грошової винагороди мали бути прийняті або призвані на військову службу під час дії воєнного стану (не раніше 24.02.2022) Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2020 № 19 о/с позивач уклав контракт з військовою частиною.

Вважаючи протиправним протокол засідання комісії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 18.11.2025 № 7 щодо виплати одноразової грошової допомоги, визначеної Постановами Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, від 30.07.2025 № 942 в частині відмови у включенні позивача до проекту наказу про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 гривень відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану», позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

В силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон 2232-ХІІ).

Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

В подальшому строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Постанови №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Постановою Кабінету Міністрів України № 942 від 30 липня 2025 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» і з 30 липня 2025 року колишні строковики, які у період дії воєнного стану уклали контракт на проходження військової служби, та брали безпосередню участь у бойових діях строком не менше шести місяців підпадають під вказану виплату одноразової грошової допомоги.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для відмови позивачу у виплаті винагороди слугували висновки відповідача про те, що позивач: не має сукупно не менше шести місяців безпосередньої участі у бойових діях станом на дату набрання чинності Постановою №153; на час розгляду його заяви був звільнений з військової служби; був прийнятий на військову службу за контрактом до введення воєнного стану.

Суд зазначає, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку п. 4 постанови КМУ від 11.02.2025 №153 є одночасна сукупність таких факторів як:

належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань;

призов або прийняття здобувача виплати на військову службу після оголошення воєнного стану у віці до 25 років;

безпосередня участь особи у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою;

військовослужбовці, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон);

відсутність притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також діючих дисциплінарних стягнень.

Суд враховує, що позивач дійсно має статус учасника бойових дій, брав безпосередню участь у заходах з оборони України, перебував у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, а також має захворювання, пов`язані із захистом Батьківщини.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та відповідачем по суті не заперечуються.

Разом з тим зазначені обставини самі по собі не є достатніми для виникнення права на одноразову грошову винагороду за Постановою №153, оскільки позивач повинен відповідати всім обов`язковим критеріям, визначеним пунктом 4 цієї Постанови.

Доводи позивача про те, що його перебування в полоні та подальше лікування дають йому право на отримання винагороди у повному обсязі, суд оцінює критично, оскільки абзац четвертий пункту 4 Постанови №153 застосовується лише до військовослужбовців, зазначених в абзаці другому цього пункту. Тобто ця норма не змінює кола осіб, які мають право на винагороду, а лише визначає особливість виплати для тих осіб, які вже належать до такого кола, але не набули шести місяців бойової участі з причин, прямо передбачених Постановою.

Суд зазначає, що після внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України №942 від 30.07.2025 коло осіб, які можуть претендувати на отримання одноразової грошової винагороди за Постановою №153, було розширено, зокрема, на окрему категорію колишніх військовослужбовців строкової військової служби, які у період дії воєнного стану уклали контракт на проходження військової служби.

Разом з тим, із наявних у справі доказів встановлено, що позивач первинно проходив строкову військову службу, однак на військову службу за контрактом був прийнятий на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2020 №85, тобто до введення воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022.

Абзац четвертий пункту 4 Постанови №153 не змінює кола осіб, які мають право на винагороду, а лише передбачає особливість виплати для тих осіб, які вже належать до визначеного Постановою кола, але брали участь у бойових діях менше шести місяців з причин, прямо передбачених цією нормою, зокрема у зв`язку з перебуванням та звільненням з полону.

Метою прийняття Постанови №153 є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Мотивом визначених заходів є саме залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом, що реалізується шляхом створення додаткових фінансових стимулів та забезпечення відповідного матеріального підґрунтя для підвищення престижу служби. При цьому, йдеться про застосування механізмів, спрямованих на формування належної мотивації для потенційних військовослужбовців у віці до 25 років.

Тобто, прийняття Постанови №153 було спрямовано на залучення нових кадрів до військової служби в умовах воєнного стану, а для вже діючих військовослужбовцем законодавцем було передбачено виплату грошового забезпечення у збільшеному розмірі.

Як було зазначено вище, позивач первинно проходив строкову військову службу, в подальшому був прийнятий на військову службу за контрактом на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.04.2020 №85, тобто до введення воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022.

Суд зазначає, що відсутні підстави для поширення дії Постанови №153 на всіх осіб прийнятих на військову службу до 25 років, оскільки Постанова №153 має чітке посилання на коло осіб щодо яких вона застосовується, а саме на осіб прийнятих на військову службу у віці до 25 років після введення воєнного стану Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. №2102-IX.

Отже, позивач не належить ані до категорії осіб, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, ані до категорії колишніх строковиків, які саме в період дії воєнного стану уклали контракт на проходження військової служби, на яких поширено дію змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України №942 від 30.07.2025.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у позивача відсутня одна з обов`язкових і самостійних умов для отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №153. Відсутність цієї умови є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову. Перебування позивача в полоні та наявність захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, не спростовують правомірності висновку відповідача про відсутність у позивача права на спірну одноразову грошову винагороду, оскільки позивач не був прийнятий або призваний на військову службу під час дії воєнного стану.

Щодо посилання відповідача на те, що на момент звернення із заявою позивач уже був звільнений з військової служби, суд зазначає, що оцінка цієї обставини не має самостійного вирішального значення для правильного вирішення спору, оскільки встановлена судом невідповідність позивача критерію прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану є достатньою правовою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, відповідачем обґрунтовано прийнято рішення про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди, про що зазначено у листі від 18.11.2025 № 3/33/4-М-286.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова