Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №240/8740/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/8740/26

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась Військова частина НОМЕР_1 з позовом до Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Юлії Янської про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 виконавчого збору у розмірі 34588,00 грн., винесену в межах відкритого виконавчого провадження з примусового виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі №240/18709/25 (ВП №80204534).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова державного виконавця від 10 лютого 2026 року про стягнення з військової частини НОМЕР_1 виконавчого збору у розмірі 34588,00 грн. є необґрунтованою, протиправною, порушує майнові права позивача та є такою, що підлягає скасуванню, оскільки розрахунок суми виконавчого збору мав бути проведений виконавцем з урахуванням суми, яка підлягає виплаті стягувачу на підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі № 240/18709/25.

Ухвалою суду від 15.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з призначенням її розгляду на 27.04.2026 о 10 год. 30 хв. у порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судове засідання, призначене на 27.04.2026, не проводилось у зв`язку із неявкою відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи. Наступне судове засідання призначено на 06.05.2026.

04.05.2026 через систему "Електронний суд" представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В подальшому, судове засідання, призначене на 06.05.2026, не проводилось у зв`язку із надходженням від представника позивача клопотання про відкладення розгляду справи. Наступне судове засідання призначено на 25.05.2026.

25.05.2026 суд, заслухавши пояснення представника позивача, протокольною ухвалою перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що на виконанні у Житомирському відділі державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження за №80204534 з примусового виконання виконавчого документу №240/18709/24 від 15.01.2026, виданого Житомирським окружним адміністративним судом, яким зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно належних з урахуванням проведених раніше виплат сум грошового забезпечення, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В подальшому, 10.02.2026 державним виконавцем Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за вказаним вище виконавчим документом винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Того ж дня, 10.02.2026 одночасно з відкриттям виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору з Військової частини НОМЕР_1 в сумі 34588,00 гривень.

Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України № 1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина 1 статті 5 Закону №1404-VIII).

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судових наказів; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; виконавчих написів нотаріусів; посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Приписами частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до норм статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

При цьому, частиною 4 статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься державним виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція № 512/5), про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Аналізуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов`язується з початком примусового виконання рішення, а відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону №1404-VIII, та винести відповідну постанову про стягнення виконавчого збору.

Суд акцентує увагу, що виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Позивач, вважаючи протиправною постанову про стягнення виконавчого збору, вказує на те, що відповідачем неправильно визначено суму виконавчого збору, оскільки за примусове виконання рішення майнового характеру стягується виконавчий збір в розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню.

При цьому, представник відповідача, заперечуючи проти позову, зазначає, що зобов`язальна частина рішення у справі №240/18709/24 носить немайновий характер, з огляду на що виконавчий збір підлягає стягненню у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Суд погоджується з такими доводами представника відповідача, та, водночас, не погоджується з доводами позивача, з огляду на таке.

Так, для правильного обчислення виконавчого збору необхідним є правильне встановлення характеру рішення, яке перебуває на примусовому виконанні, зокрема, його майнового чи немайнового характеру.

10.02.2026 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі №240/18709/24 від 15.01.2026, виданого Житомирським окружним адміністративним судом, яким зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно належних з урахуванням проведених раніше виплат сум грошового забезпечення.

Отже, оскільки державним виконавцем постанова про стягнення виконавчого збору приймається одночасно із прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, то саме на цій стадії державний виконавець надає оцінку, яке ж саме рішення передано йому на виконання - майнове чи немайнове.

При цьому, суд зазначає, що наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Водночас, до рішень немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

У даному випадку, станом на дату винесення спірної постанови, рішенням, що перебувало на виконанні у державного виконавця, не було визначено грошового вираження матеріально-правової вимоги стягувача до боржника, що свідчить про немайновий характер зазначеного рішення.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач під час прийняття спірної постанови взагалі не мав можливості розрахувати виконавчий збір як за виконання рішення майнового характеру.

Також суд звертає увагу, що довідка-розрахунок індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі №240/18709/24, складена військовою частиною НОМЕР_1 вже після прийняття спірної постанови та не могла бути врахована відповідачем під час її винесення.

Питання стягнення виконавчого збору вирішується виконавцем разом із відкриттям виконавчого провадження і подальшому перерахунку сума виконавчого збору не підлягає, оскільки приписи Закону №1404-VIII не містять таких положень.

Таким чином, відповідачем правомірно проведено розрахунок виконавчого збору в межах спірних правовідносин, враховуючи, що рішення у справі №240/18709/24 носить немайновий характер, зважаючи на що оскаржувана постанова відповідає вимогам законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Зважаючи на висновок суду про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення ст. 139 КАС України, судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Леха Качинського, 12А, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 34973387) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Майстренко

25.05.26