Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №240/23078/24 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/23078/24

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з позовом, у якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з 26.08.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з 26.08.2024.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.09.2025 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі № 240/23078/24 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

10.10.2025 справа надійшла до Житомирського окружного адміністративного суду. За наслідком автоматичного розподілу вказаної судової справи, справу передано на розгляд судді Леміщаку Д.М.

Ухвалою від 15.10.2025 справу прийнято до розгляду, ухвалено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами статті 262 КАС України, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Під час нового судового розгляду суд ухвалою від 27.11.2025 витребував матеріали пенсійної справи позивачки. На виконання зазначеної ухвали ГУ ПФУ в Житомирській області листом від 03.12.2025 № 0600-0304-7/107480 повідомило суд про те, що пенсійну справу ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) передано до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на підставі заяви від 25.04.2025 № 8819 у зв`язку зі зміною позивачкою місця проживання, а виплату пенсії з 01.05.2025 здійснює ГУ ПФУ в м. Києві.

Суд з`ясував, що з 01.05.2025 виплата пенсії ОСОБА_1 здійснюється Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, у зв`язку з чим ухвалою від 21.01.2026 залучив це управління до участі в справі як другого відповідача.

Відповідачі правом на подання відзиву не скористалися.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим Деснянським РВ ГУ МВС України в м. Києві 13.11.2001.

З 10.10.2012 позивачці призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується протоколом з пенсійної справи позивачки.

Як убачається з протоколу про перерахунок пенсії від 02.09.2024 позивачці з 26.08.2024 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Вид перерахунку зазначено - перехід з виду на вид. Застосовано середню заробітну плату в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислену як середній показник за 2014-2016 роки.

Відповідач листом від 18.10.2024 № 0600-0202-8/132583 повідомив позивачці на її заяву від 14.10.2024, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 01.10.2012 по 25.08.2024 отримувала пенсію по інвалідності, а з 26.08.2024 позивачку переведено на пенсію за віком, розмір якої обчислено за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 у зв`язку з переходом з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не застосовано, оскільки після призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_1 не набула 24 місяці страхового стажу після призначення попереднього перерахунку пенсії незалежно від перерв у роботі.

Вважаючи протиправними дії відповідача, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 1 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Положеннями статті 9 Закону № 1058-ІV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 10 Закону № 1058-ІV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Відповідно до статті 27 Закону № 1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.

Згідно з частиною другою статті 40 Закону № 1058-ІV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.

Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв = З + Зд, де: Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зд - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частини третьої статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу), і яка визначається за формулою: Зд=Д/Тх-100%, де Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону; Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.

У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.

При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 8, 13 і 14 статті 11 цього Закону та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначаються за правилами Закону № 1058-IV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Отже, наведені приписи свідчать про те, що при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV в частині застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Зокрема, у постановах від 10.04.2019 (справа № 211/1898/17) та 10.07.2018 (справа № 520/6808/17) Верховний Суд зауважив, що частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В той же час, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії, тобто середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, однак за умови, що особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі.

Верховний Суд у постанові від 09.09.2025 у справі № 520/33989/24 із подібними правовідносинами сформулював вичерпний перелік трьох обов`язкових умов, наявність яких у сукупності зумовлює право особи на застосування актуального показника середньої заробітної плати при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком: 1) особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати; 2) особа набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі; 3) переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком здійснюється вперше.

Абзац третій частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV передбачає обчислення двадцятичотирьохмісячного строку "після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом 5 частини 4 статті 42 цього Закону)". Системний аналіз цього положення свідчить, що законодавець розрізняє два різновиди перерахунку. Перший - індивідуальний (змістовний) перерахунок, що провадиться у зв`язку з набуттям нового страхового стажу, зміною розміру заробітної плати, зміною виду пенсії тощо і тягне реальну зміну бази для обчислення пенсії; саме такий перерахунок є "попереднім перерахунком" у розумінні цієї норми. Другий - технічний (автоматичний) перерахунок, передбачений абзацом 5 частини 4 статті 42 Закону, що здійснюється у зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму або іншими законодавчо визначеними факторами без набуття нового стажу; саме такий перерахунок прямо виключений законодавцем і не впливає на перебіг двадцятичотирьохмісячного строку.

Верховний Суд у постанові від 23.09.2025 визначив конкретні процесуальні вади рішень судів попередніх інстанцій, які суд першої інстанції зобов`язаний усунути при новому розгляді.

По-перше, Верховний Суд констатував, що суди не надали оцінки доводам позивачки про те, що з 01.10.2012 нею відпрацьовано 2 роки 10 місяців 27 днів страхового стажу, що перевищує 24 місяці. Суди не дослідили належним чином розпорядження про перерахунок пенсії та шестисторінковий розрахунок заробітної плати, що містяться в матеріалах справи і є частиною листа ГУ ПФУ в Житомирській області від 18.10.2024 № 0600-0202-8/132583. Натомість суди обмежились посиланням на форму РС-право та протокол про перерахунок пенсії без ретельного вивчення всіх наявних доказів у їх сукупності.

По-друге, Верховний Суд наголосив, що жодне із судових рішень попередніх інстанцій не містить детального розрахунку страхового стажу позивачки після призначення пенсії по інвалідності або після її попереднього перерахунку. Суди констатували цифру 1 рік 11 місяців 29 днів без наведення покрокової методики підрахунку, без ідентифікації конкретних стажових відрізків та без пояснення того, яким чином отримано зазначений результат. Верховний Суд вказав, що за таких умов неможливо встановити достовірність обрахунку страхового стажу позивачки, а отже, - і правомірність дій відповідача.

По-третє, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що страховий стаж позивачки слід обчислювати "з моменту попереднього перерахунку пенсії", однак в жодному з оскаржуваних судових рішень не встановлено самого факту проведення будь-якого перерахунку пенсії по інвалідності та не зазначено конкретної дати такого перерахунку. Верховний Суд прямо вказав, що суди мали насамперед встановити: чи проводився позивачці будь-який перерахунок пенсії по інвалідності, яким є його характер (індивідуальний чи технічний) та дата, і лише після цього здійснити коректний підрахунок страхового стажу від встановленого моменту.

Виконуючи наведені вказівки Верховного Суду, суд першої інстанції при новому розгляді дослідив увесь масив матеріалів пенсійної справи позивачки та дійшов таких висновків.

Розпорядженням Деснянського районного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 880773 від 12.12.2012 ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності ІІ групи внаслідок загального захворювання (шифр пенсії: 421) відповідно до Закону № 1058-IV, починаючи з 01.10.2012. Особовий рахунок № НОМЕР_1 відкрито 10.10.2012. Страховий стаж при первинному призначенні склав 33 роки 5 місяців 1 день (стаж після 01.01.2004 - 6 Р. 1 міс. 9 дн.); середньомісячний заробіток для обчислення пенсії - 2142,14 грн. Останній зарахований до стажу місяць - жовтень 2012 року (відрізок 01.10.2012 - 30.10.2012).

Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві (Деснянський район) № 930030880773 від 04.09.2018 здійснено перерахунок пенсії позивачки. Вид пенсії змінено на "431 - пенсія по інвалідності (в розмірі пенсії за віком)"; загальний страховий стаж збільшено до 34 років 4 місяців 14 днів (стаж після 01.01.2004 - 8 місяців 7 днів); середньомісячний заробіток для обчислення змінено до 4 029,53 грн; розмір пенсії склав 1 383,46 грн (без надбавок). Останній зарахований до стажу місяць за цим перерахунком - листопад 2014 року (відрізок 01.02.2014 - 24.11.2014).

Суд констатує, що перерахунок від 04.09.2018 є індивідуальним (змістовним) перерахунком у розумінні Закону № 1058-IV. У ньому одночасно: змінено вид пенсії (з шифру 421 на шифр 431); збільшено загальний страховий стаж (з 33 Р. 5 міс. 1 дн. до 34 Р. 4 міс. 14 дн.); змінено середньомісячний заробіток для обчислення пенсії (з 2 142,14 грн до 4 029,53 грн). Такий перерахунок не є технічним перерахунком у розумінні абзацу 5 частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки він зумовлений не автоматичним підвищенням прожиткового мінімуму, а індивідуальним урахуванням нових обставин - зміни виду пенсії та нарахованого стажу. Відповідно, рішення від 04.09.2018 є "попереднім перерахунком пенсії" у розумінні абзацу третього частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV, і саме від цієї дати підлягає обчисленню двадцятичотирьохмісячний строк страхового стажу.

Рішенням від 07.08.2024 ГУ ПФУ в Житомирській області (Ємільчинське об`єднане управління ПФУ) здійснено перерахунок пенсії позивачки у зв`язку з взяттям її на облік (вид пенсії 431, дата перерахунку 05.08.2024). Загальний страховий стаж при цьому перерахунку складав 39 Р. 8 міс. 27 дн. (у тому числі після 01.01.2004 - 8 Р. 10 міс. 7 дн. та додатковий стаж 3 Р. 6 міс. 28 дн.). Рішенням від 02.09.2024 того самого управління здійснено переведення позивачки на пенсію за віком (шифр 101, вид перерахунку - перехід з виду на вид) з 26.08.2024. При переведенні застосовано показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки (3 764,40 грн) із коефіцієнтами збільшення (1,17 Ч 1,11 Ч 1,11 Ч 1,14 Ч 1,197 Ч 1,0796 = 2,1237), що дало проіндексований показник 7 994,47 грн. Розмір пенсії склав 3 511,66 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, констатували, що розрахунком стажу (форма РС-право) та протоколом про перерахунок пенсії підтверджено страховий стаж позивачки лише 1 рік 11 місяців 29 днів після призначення попереднього перерахунку пенсії, що є меншим ніж необхідні 24 місяці.

Суд при новому розгляді встановив, що матеріали справи містять дві форми РС-право (розрахунок страхового стажу), складені за різними алгоритмами. Перша - за алгоритмом "Пенсія по інвалідності (ЗУ № 1058)", складена при перерахунку від 04.09.2018; підсумковий стаж - 34 роки 4 місяці 14 днів. Ця форма включає стажові відрізки від початку трудової діяльності позивачки (12.08.1976) до кінця листопада 2014 року включно. Друга - за алгоритмом "Пенсія за віком (ЗУ № 1058)", складена в ході перерахунку від 04.12.2024 у зв`язку з уточненням даних в ЕПС; підсумковий стаж - 36 років 4 місяці 12 днів. Ця форма охоплює більший перелік стажових відрізків, включаючи роки після 2014 року.

Суд зазначає, що, різниця між загальними підсумковими стажами у двох формах РС-право не дорівнює і не може дорівнювати стажу, набутому позивачкою після конкретної дати - 04.09.2018.

Порівняння загальних підсумків двох форм спотворюється тим, що в цих формах одні й ті самі стажові відрізки, набуті ще до 2018 року, подані у різній конфігурації початкових та кінцевих дат. Зокрема, в першій формі (по інвалідності, 2018 рік) відрізки 01.02.2011-21.02.2011, 01.03.2011-30.08.2011, 01.09.2011-31.12.2011, 01.01.2012-24.01.2012, 01.02.2012-30.09.2012, 01.10.2012-30.10.2012 фігурують окремими рядками; натомість у другій формі (за віком) ті самі роки трудової діяльності об`єднано в один відрізок 14.02.2011-02.10.2012, а деякі початкові та кінцеві дати незначно відрізняються через уточнення даних в ЕПС. Ця різниця у форматі відображення стажових відрізків штучно зменшує арифметичну різницю між підсумковими стажами двох форм порівняно з реально відпрацьованим після 04.09.2018 стажем.

Методика підрахунку двадцятичотирьохмісячного строку полягає в ідентифікації конкретних стажових відрізків, що з`явилися у формі РС-право за алгоритмом "Пенсія за віком" та яких не було у формі РС-право за алгоритмом "Пенсія по інвалідності" при перерахунку 04.09.2018. Оскільки останній включений стажовий відрізок при перерахунку 04.09.2018 датується листопадом 2014 року (відрізок 01.02.2014-24.11.2014), усі нові стажові відрізки після листопада 2014 року у формі за алгоритмом "Пенсія за віком" є стажем, набутим після попереднього перерахунку.

Порівнюючи обидві форми РС-право, суд встановив такі нові стажові відрізки, відсутні у формі за алгоритмом "Пенсія по інвалідності":

Перший відрізок 06.11.2019 - 28.02.2022 - тривалість за даними форми РС-право: 1 рік 1 місяць 28 днів. Цей стаж підтверджений трудовою книжкою позивачки: запис № 30 від 06.11.2019 - прийнята на посаду прибиральника до ПрАТ "Швейне підприємство "Юнісвіт". Крім того, в розрахунку заробітної плати за 2019 рік зафіксовано заробіток за листопад (2057,14 грн) та грудень (2400,00 грн); за 2020 рік - за всі 12 місяців (щомісячний заробіток від 2400,00 до 2522,48 грн); за 2021 рік - за всі 12 місяців (щомісячний заробіток від 3000,00 до 3250,00 грн).

Другий відрізок 01.12.2022 - 30.06.2024 - тривалість за даними форми РС-право: 0 років 9 місяців 17 днів. Розрахунок підтверджує заробіток за грудень 2022 року (3 350,00 грн), за всі 12 місяців 2023 року (щомісячний заробіток від 3 350,00 до 3 600,00 грн) та за перші шість місяців 2024 року (від 3 650,00 до 4 000,00 грн).

Третій відрізок 01.07.2024 - 15.07.2024 - тривалість за даними форми РС-право: 0 років 0 місяців 15 днів. Цей відрізок підтверджений трудовою книжкою: запис № 31 - звільнена 31.07.2024 на підставі наказу від 17.07.2024.

Підсумовуючи тривалість виявлених нових стажових відрізків за даними форми РС-право: 1 Р. 1 міс. 28 дн. + 0 Р. 9 міс. 17 дн. + 0 Р. 0 міс. 15 дн. = 1 рік 11 місяців 60 днів = 2 роки 0 місяців 0 днів.

Таким чином, навіть за підрахунком виключно на підставі даних форми РС-право (яка, як встановлено, може відображати стаж у звуженому обсязі внаслідок виключення певних місяців при "оптимізації" відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV), загальний страховий стаж позивачки, набутий після попереднього перерахунку від 04.09.2018, становить рівно 24 місяці - тобто відповідає мінімальній умові абзацу третього частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV.

Також суд враховує відомості розрахунку заробітної плати, за яким після листопада 2019 року позивачка мала підтверджений заробіток у таких місяцях: у 2019 - 2 місяці (листопад, грудень); у 2020 - 12 місяців (повний рік); у 2021 - 12 місяців (повний рік); у 2022 - щонайменше 1 місяць (грудень); у 2023 - 12 місяців (повний рік); у 2024 - 6 місяців (січень - червень). Загалом це становить щонайменше 45 місяців страхового стажу після 06.11.2019, що майже вдвічі перевищує необхідний мінімум у 24 місяці.

Суд також зважає на пояснення позивачки, що з 01.10.2012 нею відпрацьовано 2 роки 10 місяців 27 днів страхового стажу. Зазначена цифра охоплює більший часовий проміжок (починаючи від дати первинного призначення пенсії по інвалідності, а не від перерахунку 2018 року), проте навіть якщо обчислювати стаж від дати первинного призначення, то й тоді нові стажові відрізки (2019-2024 роки) беззаперечно перевищують 24 місяці.

Суд також здійснює перевірку кожної з трьох умов абзацу третього частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV.

Умова перша - продовження трудової діяльності після призначення пенсії по інвалідності. Трудова книжка позивачки (серія НОМЕР_4 ) містить чисельні записи про трудову діяльність після 01.10.2012: зокрема, запис № 30 від 06.11.2019 про прийняття на посаду прибиральника до ПрАТ "Швейне підприємство "Юнісвіт" та запис № 31 від 31.07.2024 про звільнення за власним бажанням. Розрахунок заробітної плати фіксує нарахований заробіток у численних місяцях після 2012 року, тобто позивачка після призначення пенсії по інвалідності беззаперечно продовжувала трудову діяльність.

Умова друга - набуття не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії). Як встановлено судом, страховий стаж позивачки, набутий після попереднього перерахунку від 04.09.2018, за підрахунком на підставі форми РС-право становить рівно 24 місяці (2 роки 0 місяців 0 днів), а за даними розрахунку заробітної плати - значно більшим.

Умова третя - переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком здійснюється вперше. Матеріали справи підтверджують, що до 26.08.2024 позивачка отримувала виключно пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV. Заяву про переведення на пенсію за віком подано нею вперше 26.08.2024. Ця обставина відповідачем не заперечується. Третя умова є виконаною.

Таким чином, усі три обов`язкові умови, встановлені абзацом третім частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV, виконані одночасно. Відповідно, при переведенні позивачки з 26.08.2024 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідач був зобов`язаний застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують 2024 року звернення, - тобто за 2021, 2022 та 2023 роки.

Однак Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області при переведенні позивачки на пенсію за віком 26.08.2024 застосувало показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки (3764,40 грн) із подальшим індексуванням (проіндексований показник - 7 994,47 грн). Незастосування актуального показника призвело до суттєвого заниження розміру пенсійних виплат позивачки.

Листом від 18.10.2024 № 0600-0202-8/132583 цей відповідач обґрунтував відмову відсутністю в позивачки 24 місяців страхового стажу після "попереднього перерахунку". Як встановлено судом, цей висновок ґрунтується на хибній методиці - простому арифметичному відніманні загальних стажів двох форм РС-право, а не на системному аналізі реально набутих стажових відрізків після перерахунку від 04.09.2018. Крім того, відповідач не дослідив шестисторінковий розрахунок заробітної плати, де прямо зафіксований заробіток за 2019-2024 роки.

Згідно з частиною першої статті 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналізуючи зазначені норми Порядку № 22-1, суд зазначає, що:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Судом встановлено, що з 01.05.2025 виплату пенсії позивачки здійснює ГУ ПФУ в м. Києві на підставі переданої пенсійної справи (о/р № НОМЕР_1 ). Ця обставина не змінює висновку про протиправність дій відповідача - ГУ ПФУ в Житомирській області - вчинених у 2024 році, оскільки предмет спору виник саме тоді, коли позивачка перебувала на обліку у відповідача. Разом із тим, оскільки пенсійну справу передано до ГУ ПФУ в м. Києві, саме цей орган є уповноваженим здійснювати перерахунок та виплату пенсії позивачки з 26.08.2024, у тому числі нараховувати та виплатити різницю у пенсійних виплатах за весь відповідний період.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності та взаємозв`язку, виконавши вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.09.2025 у справі № 240/23078/24, суд дійшов висновку, що позивачка після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати; вона набула не менш як 24 місяці страхового стажу після попереднього перерахунку від 04.09.2018; переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком здійснювалося вперше.

Отже, при переведенні позивачки на пенсію за віком з 26.08.2024 підлягав обов`язковому застосуванню показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021, 2022 та 2023 роки.

Таким чином, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у застосуванні зазначеного показника є протиправними, оскільки суперечать абзацу третьому частини третьої статті 45 та частині другій статті 40 Закону № 1058-IV і порушують конституційне право позивачки на соціальний захист, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

При поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн, що підтверджується відповідною квитанцією у матеріалах справи. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України зазначена сума підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке вчинило протиправні дії.

Керуючись ст. 2, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 42098368) задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з 26.08.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021, 2022 та 2023 роки, починаючи з 26.08.2024, з урахуванням проведених виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 25 травня 2026 р.

25.05.26