Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №240/5393/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/5393/26

категорія 114000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - фаховий коледж закладу вищої освіти "Київський інститут бізнесу та технологій", державне підприємство "Інфоресурс" про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України у частині внесення відомостей, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 порушує послідовність здобуття освіт, визначену ч. 2 ст. 10 Закону України "Про освіту";

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здобув базову середню освіту, закінчивши у 2012 році Житомирську міську гуманітарну гімназію № 23. 15.09.2025 між ОСОБА_1 та фаховим коледжем закладу вищої освіти “Київський Інститут бізнесу та технологій” укладено договір про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти. За вказаним договором заклад взяв на себе зобов`язання здійснити підготовку вступника за денною формою здобуття освіти за спеціальністю D3 "Менеджмент" для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра. 06.02.2026 позивачем сформовано довідку № 833968 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, у якій вказано відомості, що на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, ОСОБА_1 порушує послідовність поточного здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту”. Позивач вважає дану довідку протиправною та такою, що не відповідає дійсності та потребує внесення змін і тому звернувся з позовом до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 уточнену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні), залучено до справи державне підприємство "Інфоресурс" та фаховий коледж закладу вищої освіти "Київський інститут бізнесу та технологій" як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що у період 11.08.2013 по 30.12.2016 позивач навчався в Житомирський фаховому коледжі культури і мистецтв імені Івана Огієнка Житомирської обласної ради для здобуття освітнього ступеня “молодший спеціаліст”, відрахований за невиконання вимог навчального плану. 19.09.2025 зарахований на навчання у фаховий коледж закладу вищої освіти “Київський Інститут бізнесу та технологій” для здобуття освітнього ступеня “фаховий молодший бакалавр”. Фаховий молодший бакалавр - це освітньо-професійний ступінь, що здобувається на рівні фахової передвищої освіти і присуджується закладом освіти у результаті успішного виконання здобувачем фахової передвищої освіти освітньо-професійної програми. Відповідач зазначає, що позивач здобуває освіту непослідовно.

Державне підприємство "Інфоресурс" та фаховий коледж закладу вищої освіти "Київський інститут бізнесу та технологій" правом на подання заяв по суті справи не скористалися.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 з 11.08.2013 по 30.12.2016 навчався в Житомирському фаховому коледжі культури і мистецтв імені Івана Огієнка Житомирської обласної ради для здобуття освітнього ступеня "молодший спеціаліст", відрахований за невиконання вимог навчального плану.

15.09.2025 позивач розпочав навчання в фаховому коледжі Закладу вищої освіти “Київський Інститут бізнесу та технологій” за денною формою освітньо-професійного ступеня "фахового молодшого бакалавра".

06.02.2026 коледжем “Київський Інститут бізнесу та технологій” сформовано довідку № 833968 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, у якій вказано відомості, що на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, ОСОБА_1 порушує послідовність поточного здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту”.

Вважаючи вищевказану довідку такою, що не відповідає дійсності, а внесені зміни до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, протиправними, ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 53 Конституції України кожен має право на освіту.

Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630 (далі - Положення № 630), визначено, що Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері освіти.

Згідно з частинами 1-3 статті 3 Закону України "Про освіту" кожен має право на якісну та доступну освіту.

Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти.

Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях регулює Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII "Про вищу освіту".

Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 1 Закону України "Про освіту" рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 1 Закону № 2145-VIII визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).

З 18.05.2024 набули чинності зміни до Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відповідно до яких, крім іншого, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Порядок № 560 визначає перелік документів, які мають бути подані для підтвердження права на відстрочку. Відповідно до норм цього Порядку № 560 здобувачі освіти мають надати до ТЦК та СП довідку про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.

Додатком 9 до зазначеного Порядку затверджено форму довідки, яка формується за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти та має підтверджувати статус здобувача вищої освіти, а також на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти формувати висновок щодо того, чи порушує поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".

Відповідно до частини другої статті 10 Закону № 2145-VIII передбачено, що рівнями освіти є:

перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;

другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;

третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;

фахова передвища освіта;

початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;

перший (бакалаврський) рівень вищої освіти;

другий (магістерський) рівень вищої освіти;

третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Згідно з частиною другою статті 17 Закону № 2145-VIII встановлено, що рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

У відповідності до частин 1-3 статті 40 Закону № 2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону України "Про освіту" та з метою реалізації пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, згідно з дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 № 1/34-Д-24 встановлено алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, здійснено розроблення технічного опису та забезпечено доопрацювання відповідно до нього програмного забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Для заповнення інформації про здобувача освіти за денною або дуальною формою стосовно того, порушує чи не порушує на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", визначення послідовності здобуття освіти здійснювати за таким алгоритмом:

- якщо в даних здобувача освіти, що містяться в ЄДЕБО, зокрема у Реєстрі документів про освіту, є діючий документ про освіту з рівнем, не нижчим ніж рівень поточного навчання, за яким формується Довідка (за таблицею послідовності рівнів, наведеною в додатку 2 до цього доручення), в полі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" зазначається "Ні, порушує".;

- в іншому випадку здійснюється автоматична перевірка даних усіх записів про здобуття особою освіти, що містяться в ЄДЕБО, - якщо наявна інформація про навчання, рівень якого не нижче рівня поточного навчання, за яким формується Довідка, у згаданому вище полі зазначається "Ні, порушує", а якщо відсутня - "Так, не порушує".

Водночас не вважається порушенням послідовності таке здобуття освіти:

1) здобувача освіти було поновлено на навчання або переведено з іншого закладу освіти (в історії поточного навчання перший статус "Поновлено", "Поновлено (з іншого ЗО)", "Переведено (з іншого ЗО)"), а попереднє навчання (запис про яке у статусі "Відраховано із ЗО") було за таким же рівнем, що й поточне навчання (аналогічно, якщо поточне навчання за ОПС Фаховий молодший бакалавр, а попереднє - за ОКР Молодший спеціаліст, або поточне навчання за ОС Бакалавр (на основі ПЗСО), а попереднє - за ОС Магістр (на основі ПЗСО)). При цьому в записах про попереднє навчання рік початку навчання не менше року початку поточного навчання. Як виняток рік початку навчання не порівнюється, якщо особу було відраховано до дати початку навчання або з причиною За невиконання вимог навчального плану та графіка навчального процесу (після зарахування не приступили до занять протягом 10 днів)";

2) наявні інші записи про навчання у статусі Скасовано запис про навчання (запис був створений помилково);

3) наявні інші записи про освіту, що здобувається або її здобуття призупинено, на такому ж рівні, як поточне навчання, в яких:

дата початку іншого навчання більша ніж дата початку поточного навчання;

дата початку іншого навчання співпадає з датою початку поточного навчання та його дата завершення не менше дати завершення поточного навчання;

рік початку іншого навчання (не за денною або дуальною формою) не менше ніж рік початку поточного навчання.

Врахувати, що технічний опис має передбачати необхідність блокування в ЄДЕБО дій закладів освіти щодо анулювання у картці фізичної особи записів про документи про освіту.

Міністерство освіти і науки України 03.06.2024 надіслало керівникам закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, Міністерству оборони України та Державному підприємству Інфоресурс листа № 1/9758-24 від 03.06.2024, яким роз`яснило особливості правильного формування довідки про здобувача освіти на основі даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО).

Вищевказаним листом керівників закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, Міністерство оборони України та Державне підприємство Інфоресурс поінформовано, що з метою реалізації пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, здійснено доопрацювання програмного забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі ЄДЕБО) для забезпечення закладам освіти можливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО за формою, визначеною додатком 9 до Порядку.

Основною метою цього листа було уточнення процесу формування довідок на підставі інформації, що надається закладами освіти.

Лист Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 № 1/9758-24 містить інформацію, якою роз`яснено алгоритм (методику) визначення послідовності здобуття освіти та формування довідки про здобувача освіти на основі даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО).

При цьому, суд наголошує, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати нові правові норми, а мають лише інформаційний, рекомендаційний, роз`яснювальний характер та є службовою кореспонденцією.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону № 2145-VIII фахова передвища освіта здобувається на основі повної або базової середньої освіти. Здобуття фахової передвищої освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту.

За приписами статті 40 Закону № 2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.

Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб`єктами освітньої діяльності.

Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Порядок, умови, форми та особливості здобуття фахової передвищої освіти та регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, визначає Закон України "Про фахову передвищу освіту" від 06.06.2019 № 2745-VIII (надалі - Закон № 2745-VIII).

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону № 2745-VIII фаховий молодший бакалавр - це освітньо-професійний ступінь, що здобувається на рівні фахової передвищої освіти і присуджується закладом освіти у результаті успішного виконання здобувачем фахової передвищої освіти освітньо-професійної програми.

Частиною 1 статті 10 Закону № 2745-VIII передбачено, що документ про фахову передвищу освіту - диплом фахового молодшого бакалавра видається особі, яка успішно виконала відповідну освітньо-професійну програму.

У частині 5 цієї ж статті вказано, що інформація про видані документи про освіту вноситься закладами фахової передвищої освіти (крім закладів фахової передвищої військової освіти, закладів фахової передвищої спеціалізованої військової освіти) до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Суд зазначає, що Порядком № 560 передбачено саме попереднє здобуття освіти, а не процес навчання без закінчення повного освітнього курсу. Аналогічний припис містить пункт 1 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України "Про освіту" визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Тобто зазначені норми чітко передбачають умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту". Обов`язковою характеристикою є завершеність етапу освіти.

Поточне навчання ОСОБА_1 відбувається на рівні фахового молодшого бакалавра за спеціальністю D3 "Менеджмент" та не завершив навчання за ступенем "молодший спеціаліст", адже не пройшов атестацію та не отримав диплом молодшого спеціаліста.

За таких обставин справи та наявного у спірних правовідносинах правового регулювання суд вважає, що послідовність здобуття позивачем освіти відповідає положенням частини другої статті 10 Закону України “Про освіту”, оскільки позивач здобуває рівень освіти, який є вищим за раніше здобутий ним рівень повної загальної середньої освіти.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом в постановах від 11.11.2025 в справі № 280/11497/24 та від 14.11.2025 в справі № 160/30918/24 та від 03.03.2026 в справі № 340/7912/24.

Також, Верховний Суд у постанові від 26.11.2025 у справі № 160/29658/24 дійшов таких висновків:

1) здобуття освітнього рівня фахового молодшого бакалавра (фахова передвища освіта) або першого (бакалаврського) рівня вищої освіти розпочинається з моменту зарахування особи до відповідного навчального закладу та закінчується у момент її відрахування з нього у зв`язку з успішним виконанням освітньої програми та врученням передбаченого законом документа про освіту встановленого зразка;

2) особа, яка була зарахована на навчання за певним освітнім рівнем, але була відрахована до завершення навчання і не отримала документа про освіту встановленого зразка, не може вважатися такою, що здобула відповідний рівень освіти;

3) продовження навчання за певним рівнем освіти особою, яка має лише повну загальну середню освіту і жоден документ про вищу або фахову передвищу освіту раніше не отримувала, в іншому навчальному закладі за тим же або іншим рівнем освіти (за умови, що цей рівень є вищим за повну загальну середню освіту) - не може вважатись повторним здобуттям освіти й, незалежно від тривалості та перерв у навчанні, не порушує послідовність здобуття освіти у розумінні частини другої статті 10 Закону № 2145-VIII;

4) Міносвіти має забезпечувати формування нових довідок про здобувача освіти за даними ЄДЕБО із зазначенням Так, не порушує у полі про дотримання послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України Про освіту у разі неправильного формування довідок про здобувачів освіти, зокрема у випадках, якщо особа здобула лише повну загальну середню освіту і розпочала навчання у вищому навчальному закладі, але не завершила його (не отримала диплом), та потім вступила до цього ж або іншого навчального закладу, на той самий або інший рівень освіти.

Суд повторює, що лист Міносвіти від 03.06.2024 № 1/9758 "Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти", оскільки такий документ не є нормативно-правовим актом та має лише інформаційний та рекомендаційний характер.

Отже, суд приходить до висновку про протиправність дій Міністерства освіти і науки України щодо внесення до ЄДЕБО відомостей про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України Про освіту.

Вирішуючи питання щодо способу захисту порушеного права позивача, суд зважає на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про освіту" у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система Єдина державна електронна база з питань освіти.

Частиною 5 ст. 74 Закону України "Про освіту" визначено, що держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.

Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратор Електронної бази:

- здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази;

- відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі;

- забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; - проводить навчання для роботи з Електронною базою;

- здійснює інші заходи, передбачені законом.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 74 Закону України "Про освіту" положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом МОН України від 08.06.2018 № 620, власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором державне підприємство "Інфоресурс", що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.

Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Положення про ЄДЕБО, інформація вноситься до ЄДЕБО за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення ЄДЕБО або спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується уповноваженими суб`єктами, узгодженого з технічним адміністратором ЄДЕБО.

Відповідно до п. 1 розділу ІV Положення про ЄДЕБО, розпорядник ЄДЕБО: 1) вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; 2) здійснює контроль за забезпеченням захисту інформації в ЄДЕБО згідно з законодавством; 3) використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; 4) вносить до ЄДЕБО інформацію щодо: - ліцензування (рішення про видачу, анулювання ліцензій на провадження освітньої діяльності, звуження, розширення освітньої діяльності) суб`єктів освітньої діяльності відповідно до ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - результатів перевірок, ініційованих розпорядником ЄДЕБО, щодо дотримання суб`єктами освітньої діяльності - ліцензіатами ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - акредитації спеціальностей, напрямів підготовки у закладах освіти, освітньо професійних програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів освітньо кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст", а також освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти (до затвердження положення про акредитацію освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти); - іншу інформацію, визначену законодавством; 5) забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п`ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису; 6) встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО; 7) визначає: - перелік інформації, доступ до якої надається уповноваженим суб`єктам; - вартість послуг з організації та підтримання доступу до ЄДЕБО, а також інших послуг, пов`язаних з ЄДЕБО та її реєстрами, що надаються технічним адміністратором ЄДЕБО.

Отже, в силу норм чинного законодавства Міністерство освіти і науки України є відповідальною особою за організаційне забезпечення ЄДЕБО та встановлення вимог апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що Міністерством освіти і науки України допущено протиправні дії, які полягають у внесенні в ЄДЕБО неправильних даних щодо факту послідовного навчання позивача .

При цьому суд враховує, що позивачем належним чином доведено факт послідовного навчання (здобуття освіти), а також порушення відповідачем чинного законодавства України в частині неправильного відображення відомостей у Довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, на думку суду, за для повного захисту прав позивача необхідно зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної ст. 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України "Про освіту", вказати "Так, не порушує".

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincovd and Pine v. The Czech Republic), Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia), щодо застосування принципу належного урядування, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оцінюючи інші аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, сформованою у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04), у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Викладене свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі оскільки позивач просить визнати протиправними дії щодо відмови внесенні відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується платіжними документами, наявними в матеріалах справи. Оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, зазначена сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо вимоги про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини 3 статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.09.2019 (справа № 810/3806/18), від 22.11.2019 (справа № 810/1502/18).

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду шляхом самостійної подачі позовної заяви. Матеріали справи свідчать, що позовна заява підписана особисто позивачем. Будь-яких доказів на підтвердження того, що текст позовної заяви був складений адвокатом, або що останнім надавалися інші послуги правового характеру під час підготовки цієї справи, суду не надано.

У питанні надання доказів суд звертає увагу на позицію Верховного Суду у справі № 922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

За таких обставин, оскільки позивачем не додержані приписи ч. 4 ст. 134 КАС України, підстави для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (просп. Берестейський, 10, м. Київ, 01135, ЄДРПОУ 38621185), треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - фаховий коледж закладу вищої освіти "Київський інститут бізнесу та технологій" (код ЄДРПОУ 23497925), державне підприємство "Інфоресурс" (код ЄДРПОУ 37533381) задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України у частині внесення відомостей, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 порушує послідовність здобуття освіти, визначену ч. 2 ст. 10 Закону України "Про освіту".

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує"

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн (однієї тисячі трьохсот тридцяти однієї гривні 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 25 травня 2026 р.

25.05.26