Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №200/1713/26 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року Справа№200/1713/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 . Просить суд: 1) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нездійснення ОСОБА_1 нарахування та виплати в повному обсязі грошового забезпечення та додаткової винагороди до 100000 грн під час знаходження на стаціонарному лікуванні відповідно до Постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 01.12.2024 року по 28.02.2025 року; 2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі грошове забезпечення та додаткову винагороду до 100000 грн під час знаходження на стаціонарному лікуванні відповідно до Постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 01.12.2024 року по 28.02.2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати йому щомісячного грошового забезпечення за останньою займаною посадою перед пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) та грошового забезпечення у вигляді додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (зі змінами та доповненнями), що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року було відкрито провадження у справі та призначено розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник Військової частини НОМЕР_2 надав суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , просив відмовити йому у задоволенні позову, мотивуючи це наступним.

10 квітня 2025 року солдат ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 , в зв`язку з цим відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 1407/нод від 22.04.2025 року та згідно з п. 15 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженої наказом МО України № 260 від 07 червня 2018 йому призупинена виплата грошового забезпечення, а отже і виплата додаткової винагороди за період знаходження його на стаціонарному лікуванні з 26.12.2024 року по 17.01.2025 року.

27 грудня 2025 року солдат ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_2 та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 366 від 27.12.2025 року йому поновлено виплату грошового забезпечення.

На момент подання відзиву на позовну заяву солдат ОСОБА_1 не звертався до командування військової частини НОМЕР_2 з рапортом про виплату йому додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень за період знаходження його на стаціонарному лікуванні з 26.12.2024 року по 17.01.2025 року та не надав підтверджуючих медичних документів про перебування його на стаціонарному лікуванні, в зв`язку з цим нарахування та виплата додаткової винагороди не проводилась.

Отже, представник відповідача зазначив, що за наявними доказами наданими позивачем до позовної заяви солдат ОСОБА_1 включений в наказ на виплату додаткової винагороди, яка при наявності бюджетних асигнувань, буде здійснена в травні 2026 року.

Крім того, відповідачем зазначено, що терміни перебування позивача на стаціонарному лікуванні в період часу з 01.12.2024 року по 28.02.2025 року за виключенням періоду з 26.12.2024 року по 17.01.2025 року не підтвердженні матеріалами справи і задоволенню не підлягають.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_4 , проходив військову на посаді стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 .

22 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області в результаті ураження ворожим БпЛА отримав поранення: «вогнепальне уламкове сліпе поранення м`яких тканин верхньої третини лівого передпліччя, правої кисті, середньої третини лівого стегна».

Відповідно до копії довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 09.01.2025 року № 18/24/1789, під час виконання бойового завдання, що пов`язано з захистом Батьківщини, 22 грудня 2024 року ОСОБА_1 отримано поранення внаслідок влучання ворожим БПЛА.

В зв`язку з отриманими пораненнями солдат ОСОБА_1 в період часу з 26.12.2024 року по 17.01.2025 року знаходився на стаціонарному лікуванні в КНП «Криворізька міська лікарня № 16» КМР інших медичних документів про перебування позивача на стаціонарному лікуванні до суду не надано.

10 квітня 2025 року ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 , в зв`язку з цим відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 1407/нод від 22.04.2025 та згідно з п. 15 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженої наказом МО України № 260 від 07 червня 2018 йому призупинена виплата грошового забезпечення, а отже і виплата додаткової винагороди за період знаходження його на стаціонарному лікуванні з 26.12.2024 року по 17.01.2025 року.

27 грудня 2025 року ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_2 та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 366 від 27.12.2025 року йому поновлено виплату грошового забезпечення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 17 Конституції України, Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 року установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 8 Постанови № 704 від 30.08.2017 року умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які, зокрема, зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Для врегулювання питання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, Міністром оборони України прийнято рішення № 248/1298 від 25.03.2022 року та № 248/1529 від 18.04.2022 року. В подальшому, питання виплати додаткової винагороди регулюється рішенням Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 року.

Пунктом 7 Окремого доручення у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн також, включати військовослужбовців, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної комісії).

Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 року, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.

У Довідці обов`язково зазначати: військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травма, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).

Керівникам військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України при наданні рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі (в тому числі закордонному) одночасно надавати медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 грн за час цієї відпустки.

З урахуванням вищеозначеного рішення Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 року, в подальшому наказом Міністерства оборони України № 44 від 25.01.2023 року затверджено зміни до Положення № 260 та внесено до цього Положення новий розділ XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».

Пунктом 10 розділу XXXIV Положення № 260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн також включаються військовослужбовці у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Пунктом 11 розділу XXXIV Положення № 260 встановлено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення. контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення/травми, контузії, каліцтва військовослужбовцем.

Отже, з 01.02.2023 року Порядок № 260 містить в собі умови виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану та є застосовним до спірних правовідносин.

З системного аналізу наведених норм Постанови № 168 від 28.02.2022 року судом зроблено висновок про те, що необхідними для виплати збільшеної до 100000грн винагороди є пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Судом встановлено, що відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 09.10.2025 року № 18/24/1789 ВЧ НОМЕР_2 , ОСОБА_1 отримав травми під час виконання бойового завдання, що пов`язано з захистом Батьківщини.

Отже, відповідачем не тільки цей факт не заперечується, а й підтверджений зазначеною довідкою.

Факт знаходження на лікуванні підтверджується випискою № 1610569/1256/22 із медичної карти стаціонарного хворого.

Отже, позивач має право на отримання виплати збільшеної до 100000 грн винагороди за періоди перебування на стаціонарному лікуванні після поранення, отриманого при захисті Батьківщини та за періоди перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, отриманого при захисті Батьківщини.

Як вбачається з матеріалів справи, не заперечується відповідачем, позивач отримав таку винагороду, тому позовні вимоги належать до задоволення.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої-третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а судові витрати на правову допомогу у справі не заявлено, у зв`язку з чим питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 (юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо нездійснення ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахування та виплати в повному обсязі грошового забезпечення та додаткової винагороди до 100000 грн під час знаходження на стаціонарному лікуванні відповідно до Постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 01.12.2024 року по 28.02.2025 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в повному обсязі грошове забезпечення та додаткову винагороду до 100000 грн під час знаходження на стаціонарному лікуванні відповідно до Постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 01.12.2024 року по 28.02.2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко