Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №160/33959/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 рокуСправа №160/33959/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

27.11.2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Крихта Алла Анатоліївна звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення № 045750023446 від 18.08.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 18.08.2025 року перерахунок пенсії відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням довідок №№ ZUM- 482, ZUM- 483, ZUM-484 від 21.11.2024 року та № ZUM-162 від 02.04.2024 року та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року. При призначенні пенсії позивачу частково не зараховано стаж в Литовській Республіці з 14.08.1985 року по 09.11.1993 року. Отримавши за допомогою Міністерства закордонних справ України довідки про заробітну плату за цей період, позивач 18.08.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок його пенсії з урахуванням довідок № ZUM- 484 від 21.11.2024 року та № ZUM-162 від 02.04.2024 року, надавши пенсійному органу зазначені довідки. Рішенням № 045750023446 від 18.08.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії з тих підстав, що стаж роботи позивача, підтверджений наданими довідками, може бути зарахований тільки у разі підтвердження його формуляром у відповідності до договору між Україною і Литовською Республікою (зміни, внесені Законом України від 18.07.2022 року № 2400-ІХ, які набули чинності 29.09.2022 року), тобто за відсутності формуляру перерахування пенсії на думку відповідача є неможливим. Позивач із таким рішення не погоджується, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 16.12.2025 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

17.12.2025 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов письмовий відзив на позов, в якому управління не визнає позовні вимоги з наступних підстав. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (надалі - Закон 1058). ОСОБА_1 (далі-Позивач) 18.08.2025 року звернувся із заявою про перерахунок-зміна надбавки, а саме щодо врахування заробітної плати (довідка № ZUM- 484 від 21.11.2024 року) та періоду роботи в Литовському державному підприємстві риболовного флоту «Юра» з 12.08.1985 року по 28.12.1993 року (довідка № ZUM-162 від 02.04.2024 року). З 01.04.2021 року органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, який передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року №25-1 “Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України”, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова). Даною Постановою внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 року № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок). Так, пунктом 4.2 розділу IV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію. Враховуючи принцип екстериторіальності управління розглянуло вказану заяву та прийняло рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії до підтвердження довідок про заробітну плату первинними документами. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області письмовий відзив на позов не надходив.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 року продовжено строк розгляду адміністративної справи до 26.05.2026 року.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року.

При призначенні пенсії позивачу частково не зараховано стаж в Литовській Республіці з 14.08.1985 року по 09.11.1993 року.

Отримавши за допомогою Міністерства закордонних справ України довідки про заробітну плату за цей період, позивач 18.08.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок його пенсії з урахуванням довідок № ZUM- 484 від 21.11.2024 року та № ZUM-162 від 02.04.2024 року, надавши пенсійному органу зазначені довідки.

Заява опрацьовувалася за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Рішенням № 045750023446 від 18.08.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії з тих підстав, що стаж роботи позивача з 12.08.1985 року по 28.12.1993 року може бути зарахований тільки у разі підтвердження його формуляром у відповідності до договору між Україною і Литовською Республікою (зміни, внесені Законом України від 18.07.2022 року № 2400-ІХ, які набули чинності 29.09.2022 року).

Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови в здійсненні перерахунку пенсії з зарахуванням до страхового стажу певних періодів роботи, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої статті 24 Закону №1058-ІV).

Абзацом другим частини четвертої статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Згідно із статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

Як встановлено судом, відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.08.1985 року позивач працював, зокрема, з 12.08.1985 року по 28.12.1993 року в Литовському державному підприємстві риболовного флоту «Юра» на території Литовської Республіки.

Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону №1788-XII у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила призначення пенсії, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Пенсійне забезпечення осіб, які постійно проживають на території однієї Договірної Сторони і переселяються на територію іншої Договірної Сторони на постійне проживання регулюється Угодою між Урядом України і Урядом Литовської Республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення від 27.09.1994 року (Угоду ратифіковано Законом № 166/95-ВР від 16.05.1995 року) (далі - Угода).

Статтею 6 Угоди передбачено, що при визначенні права на пенсію повністю зараховується страховий (трудовий) стаж, в тому числі в пільговому обчисленні, набутий згідно з законодавством кожної Договірної Сторони, незалежно від того, яка частка страхового (трудового) стажу набута на території тієї чи іншої Договірної Сторони. При призначенні пенсії на пільгових умовах та за вислугу років зараховується тільки стаж, набутий згідно з законодавством кожної з Договірних Сторін, у відповідній системі або на тій же посаді, роботі чи професії.

Як вбачається із матеріалів справи, не враховуючи позивачу до страхового стажу періоду роботи з 12.08.1985 року по 28.12.1993 року в Литовському державному підприємстві риболовного флоту «Юра» на території Литовської Республіки відповідач посилається на відсутність формуляру підтвердження страхового стажу набутого на території Литовської Республіки відповідно до умов Договору між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення.

Договір між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення від 23.04.2001 року, ратифікований Законом України від 10.01.2002 року №2928-III (2928-14) набув чинності для України 08.02.2002 року (далі - Договір).

Статтею 34 Договору визначено, що з часу набрання чинності цим Договором припиняє чинність Угода між Урядом України і Урядом Литовської Республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення, яка підписана 27 вересня 1994 року у Вільнюсі (440_545), однак права осіб, що набуті відповідно до цієї Угоди, зберігаються.

Таким чином, Угода між Урядом України і Урядом Литовської Республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення від 27.09.1994 року, яку ратифіковано Законом № 166/95-ВР від 16.05.1995 року з 08.02.2002 втратила чинність, крім прав осіб, що набуті відповідно до цієї Угоди.

З 08.02.2002 року дане питання врегульоване Договором між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення від 23.04.2001 року (далі - Договір), ратифікований Законом України № 2928-III (2928-14) від 10.01.2002 року.

Відповідно до пункту 1 та пункту 3 частини 1 статті 2 Договору, він поширюється на передбачені законодавством кожної із сторін види соціального забезпечення в Україні, зокрема, на пенсії за віком та пенсії за вислугу років.

Згідно часиною 1 статті 3 Договору, цей договір регламентує соціальне забезпечення осіб, що проживають на території однієї із сторін, на яких поширювалось чи поширюється законодавство однієї або обох Сторін.

Частинами 1 та 2 статті 5 Договору, визначено, що право на призначення пенсій та допомог особа набуває згідно з цим Договором та відповідно до законодавства тієї Сторони, на території якої набутий страховий (трудовий) стаж, що надає право на призначення пенсії та допомоги.

Якщо цим договором не передбачено інше, не може бути відмовлено у призначенні пенсії та допомоги, а також відшкодуванні шкоди, на які в особи виникає право відповідно до законодавства однієї сторони, а призначені не підлягають зменшенню, призупиненню або припиненню їх виплати з тієї причини, що ця особа проживає на території іншої сторони.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 13 Договору при встановленні права на пенсію, зумовлену накопиченням страхового (трудового) стажу, компетентна установа однієї сторони, з метою сумування стажу, враховує періоди страхування, накопичені відповідно до законодавства другої Сторони, за умови, що цей стаж не співпадає повністю або частково в часі. Якщо законодавство однієї сторони зумовлює призначення пенсій за стаж, накопичений у відповідній професії або на відповідній роботі, то при призначенні таких пенсій зараховуються періоди, накопичені на підставі законодавства іншої Сторони у тій же професії, або на тій же роботі. Якщо підсумовані таким чином періоди не відповідають умовам, що дають право на зазначені пенсії, то ці періоди зараховуються для призначення пенсій на загальних підставах.

Згідно із частиною другою статті 33 Договору при виникненні страхового випадку після набрання чинності цим Договором за весь страховий (трудовий) стаж, накопичений з 1 січня 1992 року, зобов`язання по наданню зацікавленій особі відповідної пенсії приймається Стороною, відповідно до законодавства якої цей стаж був накопичений. За весь страховий (трудовий) стаж, накопичений до 1 січня 1992 року на території колишнього СРСР, зобов`язання по наданню зацікавленій особі пенсії відповідно до чинного законодавства приймається Стороною, на території якої ця особа проживає в момент звернення за призначенням пенсії.

В даному випадку, враховуючи положення статті 13 Договору, для визначення права на пенсію за віком, відповідачем повинно враховуватись також стаж, накопичений позивачем в Литовській Республіці.

Отже, при визначенні права на пенсію, в тому числі за віком, та визначенні розміру пенсії, застосовуються різні положення Договору.

Суд зазначає, що згідно з формою ПС-право до розрахунку страхового стажу позивача зі спірного періоду не включено лише період роботи в Литовській Республіці з 01.01.1992 року по 28.12.1993 року.

Відтак, з урахуванням наведеного в сукупності у відповідача не було правових підстав для відмови в зарахуванні періоду роботи позивача з 01.01.1992 року по 28.12.1993 року в Литовському державному підприємстві риболовного флоту «Юра» на території Литовської Республіки, оскільки той підтверджується належними доказами.

Отже, з огляду на наведене, рішення № 045750023446 від 18.08.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зарахування заробітної плати на підставі довідок №№ ZUM- 482, ZUM- 483, ZUM-484 від 21.11.2024 року та № ZUM-162 від 02.04.2024 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно із п. 1 ст. 41 Закону України №1058 до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України №1058, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Литовської Республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення при визначенні права на пенсію повністю зараховується страховий (трудовий) стаж, в тому числі в пільговому обчисленні, набутий згідно з законодавством кожної Договірної Сторони, незалежно від того, яка частка страхового (трудового) стажу набута на території тієї чи іншої Договірної Сторони.

При призначенні пенсії на пільгових умовах та за вислугу років зараховується тільки стаж, набутий згідно з законодавством кожної з Договірних Сторін, у відповідній системі або на тій же посаді, роботі чи професії.

Особам, які переселилися з території однієї Договірної Сторони на територію іншої Договірної Сторони на постійне місце проживання, середньомісячний заробіток для призначення пенсії обчислюється згідно з законодавством Договірної Сторони, яка призначає пенсію, із заробітку, одержуваного у будь-якій Договірній Стороні, з урахуванням офіційного курсу валюти, який діє на момент призначення пенсії.

З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при визначенні розміру пенсії, а відтак, і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.

Відповідно до абз. 5 пп. 3 п. 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (надалі - Порядок № 22-1), особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами.

Аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що заробіток (дохід) за періоди роботи на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при обчисленні розміру пенсії за умови надання особою довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях).

Як вже встановлено судом, за результатами звернення позивача, що стосувалося проведення перерахунку пенсії з урахуванням довідок № ZUM- 484 від 21.11.2024 року та № ZUM-162 від 02.04.2024 року, відповідачем було відмовлено у здійсненні такого перерахунку пенсії.

Мотивом відмови слугувало те, що даний період стажу може бути зараховано тільки в разі підтвердження формуляром у відповідності до Договору між Україною і Литовською Республікою (зміни, внесені Законом України від 18.07.2022 року №2400-ІХ, які набули чинності 29.09.2022 року).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що Угодою між Урядом України і Урядом Литовської Республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення, яка була ратифікована 16.05.1995 року, чітко визначено, що середньомісячний заробіток для призначення пенсії обчислюється згідно з законодавством Договірної Сторони, яка призначає пенсію, із заробітку, одержуваного у будь-якій Договірній Стороні, з урахуванням офіційного курсу валюти, який діє на момент призначення пенсії.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської соціальної хартії та ст. 46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Водночас, з приводу позовних вимог зобов`язального характеру, які заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд зазначає про таке.

Як вже було вказано у цьому рішенні, за результатами автоматичного розподілу справ у електронній підсистемі за принципом екстериторіальності розгляд поданої позивачем заяви від 18.08.2025 року було розподілено на відділ пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Тобто, розгляд заяви позивача від 18.08.2025 року та прийняття відповідного рішення здійснювалися саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Суд зазначає, що дії зобов`язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані.

Відтак, у даній справі дії зобов`язального характеру можуть бути застосовані лише до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як до органу, рішення якого визнається судом протиправним і скасовується.

Отже, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.1992 року по 28.12.1993 року в Литовському державному підприємстві риболовного флоту «Юра» на території Литовської Республіки та здійснити перерахунок і виплату пенсії з 18.08.2025 року з урахуванням довідок №№ ZUM- 482, ZUM- 483, ZUM-484 від 21.11.2024 року та № ZUM-162 від 02.04.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 1211,20 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 847,84 грн.

Згідно з ч.5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 9, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення № 045750023446 від 18.08.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 13322403) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з 01.01.1992 року по 28.12.1993 року в Литовському державному підприємстві риболовного флоту «Юра» на території Литовської Республіки та здійснити перерахунок і виплату пенсії з 18.08.2025 року, з урахуванням довідок №№ ZUM- 482, ZUM- 483, ZUM-484 від 21.11.2024 року та № ZUM-162 від 02.04.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 847,84 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна