Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №160/35033/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 рокуСправа №160/35033/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 адреса реєстрації (місця проживання): АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

09 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частина НОМЕР_2 , у якій позивач просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , які полягали у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 10.12.2020 року по 20.05.2023 року включно та з 18.06.2023 року по 04.10.2023 року включно (допоміжного грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань), і в редакції, яка втратила чинність відповідно до рішення Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 та у постанові №320/29450/24;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 10.12.2020 року по 31.12.2020 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових виплат та інших доходів осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців…»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2025 роки із розрахунку місячного грошового забезпечення (з урахуванням усіх щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення) встановленого відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, визначивши розмір посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року та на 01 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових виплат та інших доходів осіб, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та іншими особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за період з 2015 року по день виключення зі списків особового складу, із розрахунку середньоденного грошового забезпечення, визначеного згідно з пунктом 7 розділу ІІІ Порядку №260.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 20.10.2020 по 04.10.2025 рік. Відповідач протиправно незастосував пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при нарахуванні позивачеві грошового забезпечення за період з 10.12.2020 року по 20.05.2023 року включно та з 18.06.2023 року по 04.10.2023 року включно (допоміжного грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань), і в редакції, яка втратила чинність відповідно до рішення Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 та у постанові №320/29450/24. З урахуванням обставин, викладених у позові, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 15 грудня 2025 року суд відкрив провадження у справі №160/5033/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 17.12.2025 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що нарахування та виплати індексації грошового забезпечення проводилось у межах та відповідності до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Застосування до спірних правовідносин норми, за якою обчислення грошового забезпечення позивачу здійснюється із використанням величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного є протиправним. Факт порушення прав позивача відповідачем відсутній.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив слжбу у військовій частині НОМЕР_2 з 20.10.2020 року по 04.10.2025 рік, що підтверджується витягом з наказу командувача повітряних сил ЗСУ (по особовому складу) від 20.10.2020 № 685 та витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 04.10.2025 № 282.

05.12.2025 року позивач звернувся до ВЧ НОМЕР_4 із запитом в якому просив перерахувати грошове забезпечення із використанням величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб , встановленого на 1 січня календарного та виплатити компенсацію втарти частини доходу у зв`язку з поршенням строку виплати грошового забезпечення.

Відповідач не надав відповідь на запит позивача.

Позивач вважає протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , які полягали у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 10.12.2020 року по 20.05.2023 року включно та з 18.06.2023 року по 04.10.2023 року включно (допоміжного грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань), і в редакції, яка втратила чинність відповідно до рішення Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 та у постанові №320/29450/24, у зв`язку з чим звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у випадках, передбачених законом.

За приписами статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин, пов`язаних із проходженням військової служби, а також порядком грошового забезпечення військовослужбовців, здійснюється, зокрема, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII.

Згідно із частинами 1, 2 статті 9 Закону України №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 4 статті 9 Закону України №2011-XII встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, а також визначено порядок формування грошового забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первинній редакції було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» пункт 4 постанови №704 було викладено у новій редакції, відповідно до якої при визначенні розмірів посадових окладів застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року.

Однак постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким було змінено пункт 4 постанови №704.

Таким чином, з 29.01.2020 відновлено дію редакції пункту 4 постанови №704, яка передбачає визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 15.03.2023 у справі №420/6572/22, у яких суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що після скасування пункту 6 постанови №103 органи військового управління зобов`язані застосовувати при обчисленні грошового забезпечення військовослужбовців прожитковий мінімум, встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року.

Суд зазначає, що доводи відповідача про правомірність застосування фіксованого показника прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року є необґрунтованими, оскільки суперечать правовим висновкам Верховного Суду та наслідкам набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 від 29.01.2020 року.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 20.10.2020 по 04.10.2025, а тому у спірний період мав право на отримання грошового забезпечення, розрахованого відповідно до вимог пункту 4 постанови №704 у редакції, чинній після 29.01.2020.

Водночас відповідачем при нарахуванні позивачу грошового забезпечення у спірний період не застосовано положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції, чинній після 29.01.2020, що призвело до обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Доводи відповідача про правомірність застосування фіксованого показника прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року суд відхиляє як безпідставні, оскільки вони суперечать правовим наслідкам скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 та усталеній практиці Верховного Суду.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в межах позовних вимог.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 10.12.2020 року по 20.05.2023 року включно та з 18.06.2023 року по 04.10.2023 року включно.

Отже, незважаючи на встановлену судом обставину проходження позивачем військової служби до 04.10.2025 року, суд позбавлений процесуальної можливості вирішувати питання щодо перерахунку грошового забезпечення за період після 04.10.2023 року, оскільки такі вимоги позивачем не заявлені.

За наведених обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо незастосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 при нарахуванні грошового забезпечення позивачу та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення за період з 10.12.2020 року по 20.05.2023 року включно та з 18.06.2023 року по 04.10.2023 року включно, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, із урахуванням раніше виплачених сум.

Оскільки грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань визначаються виходячи із місячного грошового забезпечення військовослужбовця, неправильне визначення відповідачем базових складових грошового забезпечення впливає і на розмір зазначених виплат.

Враховуючи, що позивачем заявлено вимоги про перерахунок та виплату таких видів забезпечення за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2025 роки, однак спірні правовідносини щодо правильності нарахування грошового забезпечення охоплюють період лише до 04.10.2023 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вказаних вимог у частині 2020, 2021, 2022 та 2023 років, а у частині 2025 року — відмовити.

Щодо позовної вимоги про виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надається додаткова оплачувана відпустка строком 14 календарних днів на рік.

Водночас положеннями статті 16-2 Закону України «Про відпустки» передбачено право учасників бойових дій на додаткову оплачувану відпустку із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім строкової військової служби, додаткові відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки».

При цьому, відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України №2011-XII у рік звільнення військовослужбовцям, у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки, виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки.

Правова позиція щодо наявності у військовослужбовця права на отримання при звільненні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій є сталою та неодноразово висловлена Верховним Судом.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №620/4218/18 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що припинення надання військовослужбовцям окремих видів відпусток під час особливого періоду не позбавляє їх права на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні такої відпустки при звільненні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №320/3843/20, у якій зазначено, що військовослужбовець, який має статус учасника бойових дій, у разі невикористання додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», має право на грошову компенсацію за всі невикористані календарні дні такої відпустки під час остаточного розрахунку при звільненні.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом також у постановах від 19.01.2021 у справі №160/10875/19, від 14.04.2021 у справі №620/1487/20, від 27.07.2023 у справі №560/8242/22.

Отже, право позивача на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій є таким, що прямо передбачене законом та підтверджується сталою судовою практикою Верховного Суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За таких обставин суд доходить висновку, що вимога про виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій підлягає частковому задоволенню, а саме за період з 20.10.2020 року по 04.10.2025 року, а в іншій частині — задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по день виключення зі списків особового складу, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надається додаткова оплачувана відпустка строком 14 календарних днів на рік.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 20.10.2020 року по 04.10.2025 року, а відтак саме відповідач є належним суб`єктом владних повноважень щодо здійснення нарахування та виплати відповідної компенсації лише за період проходження служби позивачем у вказаній військовій частині.

Доказів на підтвердження обов`язку відповідача здійснювати нарахування та виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки позивачу за періоди проходження військової служби до 20.10.2020 року матеріали справи не містять.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 20.10.2020 року по 04.10.2025 року, а в решті вимог відмовити.

Відповідно достатті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак питання щодо розподілу витрат на сплату судового збору судом не розглядається. Інші судові витрати позивачем не заявлено.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (Адреса реєстрації (місця проживання): АДРЕСА_1 , Адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягали у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 10.12.2020 року по 20.05.2023 року включно та з 18.06.2023 року по 04.10.2023 року включно, а також грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, без урахування положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції, чинній після 29.01.2020, щодо визначення посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 10.12.2020 року по 31.12.2020 року включно, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових виплат та інших доходів осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року включно, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року включно, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року включно та з 18.06.2023 року по 04.10.2023 року включно, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, виходячи із місячного грошового забезпечення, визначеного відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, із урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за період з 20.10.2020 року по 04.10.2025 року, виходячи із середньоденного грошового забезпечення, визначеного відповідно до пункту 7 розділу ІІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук