Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №160/2395/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 рокуСправа №160/2395/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 усього грошового забезпечення за період з 06.04.2022 року по 17.06.2022 року в тому числі одноразових видів грошового забезпечення у даний період (підйомної допомоги, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні та інших належних виплат виплат) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 гривні за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 усього грошового забезпечення за період з 06.04.2022 року по 17.06.2022 року в тому числі одноразових видів грошового забезпечення у даний період (підйомної допомоги, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні та інших належних виплат виплат) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 гривні за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України перебуваючи на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 06.04.2022 року по 17.06.2022 року. Проте, як стало відомо позивачу в період проходження служби з 06.04.2022 року по 17.06.2022 року нарахування грошового забезпечення здійснювалося у заниженому розмірі, а саме виплачувався посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, які обраховуються виходячи з місячного грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн, а також величини 1762,00 грн, що є тим самим прожитковим мінімумом для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня 2018 року. Дії відповідача щодо виплати позивачу грошового забезпечення у заниженому розмірі є протиправними.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що дійсно позивач проходив військову службу у відповідача. Проте, відповідач перебуває на фінансовому забезпеченні у НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) і всі нарахування та виплати грошового забезпечення, а також видача грошового атестату позивачу здійснювала саме НОМЕР_2 комендатура охорони та обслуговування. Враховуючи вищезазначені обставини і факти, вбачається, що відсутній предмет спору по відношенню до відповідача, оскільки позивач перебував на грошовому забезпеченні саме у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року продовжено строк розгляду справи на 90 днів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залучення співвідповідача задоволено, залучено в якості другого відповідача по справі №160/2395/26 - 46 комендатуру охорони та обслуговування ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Від відповідача-2 надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позивач проходив військову службу у Відповідача 1 та перебував на фінансовому забезпеченні у Відповідача 2 і всі нарахування та виплати грошового забезпечення, а також видача грошового атестату позивачу здійснював саме Відповідач 2. Всім військовослужбовцям Збройних Сил України та ін. категоріям встановлені розміри посадових окладів у відповідності до пункту 4 Постанови № 704 в редакції Постанови КМ № 481 від 12.05.2023. Так, відповідно до даних сайту zakon.rada.gov.ua, Постанова № 704 є чинною, поточна редакція - від 28.02.2026, та пункт 4 діє у редакції: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”. Окрім того, зміни до приміток № 1, 12, 13, і 14 Постанови № 704 чинні та діють у відповідності до пункту 4 у редакції Постанов КМУ № 1041 від 20.12.2017, №1038 від 28.10.2020 - застосовується з 1 жовтня 2020 року у редакції – посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 Постанови № 704. Кабінет Міністрів України жодних інших нормативно-правових актів з цього приводу не ухвалював.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно витягу з послужного списку полковника ОСОБА_1 , в період з 30.03.2022 по 07.06.2022 займав посаду офіцера відділу поточного планування та застосування зенітних ракетних військ управління поточних операцій військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 (ГК ЗСУ №340 від 30.03.2022).

З 01.07.2021 року військову частину НОМЕР_1 зараховано на фінансове забезпечення до 46 комендатури охорони та обслуговування ПвК " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", що підтверджується листом від 31.05.2021 №350/147/979.

24.09.2025 року позивач звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 із заявою з питання нарахування грошового забезпечення за весь період проходження служби по день фактичного розрахунку та виключення зі списків особового складу.

Зазначену заяву направлено засобами поштового зв`язку, проте відповідь на заяву в матеріалах справи відсутня.

Вважаючи, що відповідачем протиправно нараховувалось грошове забезпечення за період служби без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Так, статтею 9 Закону № 2011-ХІІвизначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За змістом частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІдо складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

В силу пункту 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01.03.2018.

За первинною редакцією пункту 4 Постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до примітки 1 Додатку 1 до Постанови № 704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Відповідно до примітки до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до десяти гривень.

Примітка, за загальним правилом, застосовується законодавцем для супроводу та зв`язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто примітка повинна бути у безпосередньому зв`язку з нормою, в даному випадку пункту 4 Постанови № 704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.

Відтак застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови № 704, пункт 4 якої має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі ? Постанова № 103).

Пунктом 6 Постанови № 103 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови № 704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Водночас зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Тобто на момент виникнення спірних правовідносин (станом на 01.01.2019) пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018".

Разом з тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.

Вказаною постановою були скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

З наведеного висновується, що саме з 29.01.2020 дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.

Отже, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Судом встановлено, згідно витягу з послужного списку полковника ОСОБА_1 , в період з 30.03.2022 по 07.06.2022 займав посаду офіцера відділу поточного планування та застосування зенітних ракетних військ управління поточних операцій військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2

Як підтверджено відповідачами, обчислення та виплату грошового забезпечення позивачу за період служби з 30.03.2022 по 07.06.2022 проведено із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 - 1762,00 грн.

Таким чином, за вказаний період відповідачі здійснювали нарахування та виплату грошового забезпечення (основних та додаткових видів) позивача із застосуванням неправильної розрахункової величини.

Ураховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу за період з 30.03.2022 по 07.06.2022 грошового забезпечення та фактично виплачених у вказаний період підйомної допомоги, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня 2022 року.

Щодо вимог про здійснення перерахунку за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

Згідно з п.1.1 розділу 1 Інструкції №333 економічна класифікація видатків бюджету призначена для розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування.

Пунктом 1.8 визначено, що за правильність віднесення видатків до поточних або капітальних відповідає розпорядник (одержувач) бюджетних коштів.

Таким чином, визначення коду економічної класифікації видатків здійснюється розпорядник (одержувач) бюджетних коштів при виконанні рішення суду.

Отже вимоги позивача щодо визначення коду економічної класифікації видатків є передчасними та стосуються виключно питань виконання рішення суду.

Щодо обраного способу захисту порушеного права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З матеріалів справи вбачається, позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 30.03.2022 по 07.06.2022. При цьому, Військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні 46 комендатури охорони та обслуговування.

Зазначене не заперечується відповідачами та іншого судом не встановлено.

За таких обставин, ефективним способом захисту суд вважає зобов`язання вчинити дії по відновленню порушених прав позивача саме НОМЕР_2 комендатуру охорони та обслуговування.

З метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом:

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування, які виразились у здійсненні нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30.03.2022 по 07.06.2022, а також фактично виплачених за вказаний період: підйомної допомоги, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022.

Зобов`язати НОМЕР_2 комендатуру охорони та обслуговування здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.03.2022 по 07.06.2022, а також фактично виплачених за вказаний період: підйомної допомоги, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_4 ), НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування, які виразились у здійсненні нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30.03.2022 по 07.06.2022, а також фактично виплачених за вказаний період: підйомної допомоги, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022.

Зобов`язати 46 комендатуру охорони та обслуговування здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.03.2022 по 07.06.2022, а також фактично виплачених за вказаний період: підйомної допомоги, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова