Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №703/1747/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1747/26

2/703/1644/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Волосовського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Похітон Я.О.,

представника позивача адвоката Гармаш Н.М.,

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Сміла в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в режимі відеоконференцзв`язку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

встановив:

24 березня 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник – адвокат Гармаш Н.М., через систему «Електронний суд» звернулась до суду з позовом, в якому просить стягувати з відповідача ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання їх спільної малолітньої дитини – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду та до досягнення дитиною повноліття, мотивуючи свої вимоги тим, що вона та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну малолітню дитину, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільна з відповідачем дитина перебуває на повному її утриманні, оскільки відповідач матеріальної допомоги не надає, участі у вихованні дитини не приймає, а тому і просить стягувати з відповідача аліменти у вказаному розмірі. Окрім того просила стягнути з відповідача понесені судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 8000 грн.

Ухвалою судді від 27 квітня 2026 року призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу визначено строк для надіслання до суду відзиву на позовну заяву, позивачу – для надання відповіді на відзив.

08 квітня 2026 року до суду надійшов відзив, поданий відповідачем ОСОБА_1 , в якому останній позов про стягнення з нього аліментів на утримання їх спільної з позивачем малолітньої дитини – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнав у повному обсязі. Водночас, звернувся до суду з клопотанням про зменшення суми витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, які підлягають розподілу між сторонами. Вказує, що заявлена до стягнення сума витрат за надання правничої допомоги позивачу у розмірі 8000 грн. є неспівмірною із складністю даної справи. Вважає, що достатнім та обґрунтованим розміром витрат за надання правничої допомоги позивачу є 1000 грн. Крім того, зважаючи на визнання ним позову до початку розгляду справи по суті, відповідач, з урахуванням положень ч. 1 ст.142 ЦПК України, просив стягнути з нього 50 % судового збору, який підлягав сплаті при зверненні до суду із позовом та від сплати якого позивач була звільнена при подачі позову, тобто у розмірі 665 грн. 60 коп.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явилася, однак представник позивача – адвокат Гармаш Н.М., яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, наполягала на задоволенні позовних вимог, з наведених у позові підстав, а також наполягала на стягненні з відповідача понесених позивачем судових витрат за надання правничої допомоги в розмірі 8000 грн.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю. В частині розподілу судових витрат підтримав подане ним клопотання про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу, що підлягають розподілу з підстав, що наведені ним у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що сторони з 20 серпня 2013 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 20 серпня 2013 року виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Смілі Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області (а.с.7).

Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження останнього серії НОМЕР_2 від 21 листопада 2013 року виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Смілі Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області (а.с.8).

Дитина знаходиться на утриманні позивача, що стверджується позивачем в позовній заяві та не заперечувалось відповідачем.

Доказів проживання відповідача спільно з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Згідно з ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, доньки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч.5 ст.183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Будь-яких доказів перебування на утриманні відповідача інших неповнолітніх дітей, сплати останнім аліментів, стягнень з відповідача за виконавчими документами, матеріали цивільної справи не містять та сторонами не надано.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що відповідач визнав позовні вимоги позивача, суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягувати на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з дня звернення з заявою до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає стягнення аліментів у межах суми за один місяць до негайного виконання.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Так, згідно ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно приписів п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Відповідно до вимог ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Згідно ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні, в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Враховуючи, що позивач при зверненні до суду з позовною заявою про стягнення аліментів, відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору, та приймаючи до уваги, що її позовні вимоги підлягають задоволенню, при цьому відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов, суд вважає за необхідне, з урахуванням вимог ч.1, ч.6 ст.141 та ч. 1 ст. 142 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 665 грн. 60 коп., що становить 50 відсотків судового збору, від сплати якого була звільнена позивач при поданні позову за вимогу про стягнення аліментів.

Щодо компенсації судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як передбачено ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п.48 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат, які поніс позивач на правничу допомогу суду надано:

- договір про надання правничої допомоги № 09 від 20 березня 2026 року укладеного між позивачем ОСОБА_2 та адвокатом Гармаш Н.М. (а.с. 9-10);

- додаткову угоду № 01 від 20 березня 2026 року до договору про надання правничої допомоги № 09 від 20 березня 2026 року, відповідно до п. 3 якої вартість послуг адвоката складає 8000 грн., оплата за надання правової допомоги здійснюється протягом 3-х календарних днів з дня підписання договору (а.с.11);

- копію платіжної інструкції від 23.03.2023 року, згідно якої фактичний платник – ОСОБА_4 сплатила на користь ФОП Гармаш Н.М. 8000 грн. згідно договору про надання правничої допомоги № 09 від 20 березня 2026 року. Платник - ОСОБА_2 (а.с.12);

- копію ордеру серії СА № 1155215 (а.с. 13);

- копію свідоцтва на право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 001383 (а.с. 14).

Статтею 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 року визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір – обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України») зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд зазначає, що розмір гонорару адвоката встановлений у фіксованому розмірі, водночас, без зазначення детального опису робіт (обсягу правової допомоги).

Суд також ураховує, що дана цивільна справа розглядалась у порядку спрощеного провадження, відповідач по початку розгляду справи визнав позов у повному обсязі, представником позивача виключно було підготовлено позов із додатками.

Для підготовки позову (враховуючи обставини справи), на думку суду, адвокату не потрібно було опрацьовувати велику кількість законодавчих актів, які підлягають застосуванню з огляду на зміст позовної заяви, не передбачають складності та витрати значної кількості часу.

А тому суд констатує, що визначений в наданих представником позивача документах розмір витрат є завищеним та не відповідає складності справи, витраченому адвокатом часу та обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних ним робіт.

З огляду на обставини справи, позицію сторони відповідача, беручи до уваги характер спірних правовідносин, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних ним робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, кількість підготовлених процесуальних документів, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, з 8000 грн. 00 коп. до 2000 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, ст. 110, 112, 180, 181, 182 СК України, керуючись ст.5, 7, 10, 12, 13, 137, 141, 259, 263, 265, 273, 430 ЦПК України суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп., який зарахувати на рахунок: UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві 22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України, код банку отримувача: 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 .

Головуючий: В. В. Волосовський