Суд: Придніпровський районний суд м. Черкас
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: завданої внаслідок ДТП
Дата: 15 квітня 2026 р.
Справа: №711/7512/25
Суддя: Позарецька С. М.
Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7512/25
Провадження № 2/711/176/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16.04.2026 м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого – судді Позарецької С.М.
при секретарі судового засідання Буйновській А.П.
за участю представника позивача
адвоката Черниченка Є.М.
представника відповідача
за довіреністю Блізнєцова Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м.Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в рахунок відшкодування завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди, -
в с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування завданої внаслідок ДТП матеріальної шкоди. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 17.11.2025 о 15 год. 40 хв. в м. Черкаси, по вул. Благовісна, 289, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «OPEL ASTRA», р.н. НОМЕР_1 , на нерегульованому перехресті, рухаючись по другорядній дорозі, не надав перевагу в русі автомобілю «FORD FOCUS», р.н. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого автомобілі зіткнулися, через отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Після зіткнення ТЗ «OPEL ASTRA», будучи в неконтрольованому заносі, здійснив наїзд на бордюрний камінь, чим завдав матеріальних збитків КП «ЧЕЛУА», що чим порушив вимоги пунктів 2.3 б), 16.11 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Внаслідок ДТП автомобіль «FORD FOCUS», р.н. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.02.2025, у справі №711/1340/25, ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Цивільна відповідальність ОСОБА_2 , на автомобіль «OPEL ASTRA», р.н. НОМЕР_1 , застрахована у ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» згідно поліса цивільно-правової відповідальності №СА1145536. Розмір франшизи за вказаним полісом складає 3200 грн.
За адвокатським запитом з ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», витребувано протоколи огляду колісного транспортного засобу, автомобіля «FORD FOCUS», р.н. НОМЕР_2 , а також фотознімки проведені під час вказаних оглядів, в електронному вигляді і копію звіту по пошкодженнях.
Враховуючи, що відповідно до звіту по пошкодженнях транспортного засобу, проведеного ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», не встановлено дійсного збитку, спричиненого власнику автомобіля «FORD FOCUS», р.н. НОМЕР_2 , з метою визначення розміру дійсного матеріального збитку спричиненого унаслідок дорожньо – транспортної пригоди, було залучено експерта авто-товарознавця, направлено повідомлення про проведення експертного огляду транспортного засобу сторонам, 11.04.2025 проведено його огляд та відповідно до висновку експерта № 60 від 06.06.2025: ринкова вартість автомобіля FORD FOCUS, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , на дату ДТП 17.02.2025 до моменту ушкодження складає 346439 грн. 00коп.; ринкова вартість автомобіля «FORD FOCUS», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , після пошкоджень отриманих при ДТП 17.02.2025 складає 87900грн. 00коп.; вартість матеріального збитку заподіяна власнику автомобіля FORD FOCUS, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження останнього при ДТП 17.02.2025 складає 346439 грн. 00 коп.
Позивач вказує, що витрати на залучення експерта складають 7000 грн.
Крім того, у позовній заяві вказано, що якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
02.06.2025 ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ»здійснила страхову виплату в розмірі 156800 грн. (максимальна сума страхової виплати за мінусом франшизи 3200 грн.)
Враховуючи здійснену страхову виплату 156800грн. (а саме суму страхового ліміту за мінусом франшизи) залишкову вартість автомобіля 346439 грн. вартість заподіяного збитку, яка, як на думку позивача, підлягає стягненою з відповідача, складає – 108739 грн. за спричинені збитки унаслідок пошкодження автомобіля «FORD FOCUS», реєстраційний номер НОМЕР_2 (346439 грн. (ринкова вартість автомобіля) – 156800 грн. (сума страхового ліміту за мінусом франшизи) – 87900 грн. (залишкова вартість автомобіля) + 7000 грн. (витрати за проведення авто-товарознавчої експертизи).
Орієнтовний (попередній) розрахунок суми судових витрат за правничу допомогу становить 20000 грн. 00 коп. Докази витрат на правову допомогу будуть надані до суду окремо. Крім цього, зазначено, що позивачем понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Таким чином, позивач просить суд, - стягнути з відповідача на свою на користь 108 739 грн. на відшкодування матеріальних збитків (збитки, пов`язані з пошкодженням автомобіля «FORD FOCUS», реєстраційний номер НОМЕР_2 та витрати на авто-товарознавчу експертизу), а також процесуальні витрати - по оплаті витрат на правничу допомогу в розмірі 20000 грн. та 1211 грн. 20 коп. за судовий збір.
Ухвалою суду від 18.08.2025 прийнято, відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Заперечень проти такого порядку розгляду справи подано не було.
Відповідачем відзив на позов подано не було.
В судове засідання позивач не з`явилась, будучи належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомила. Також додав, що після ДТП позивач пошкоджений транспортний засіб подарувала своєму братові.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на доводи позовної заяви. Додав, що позивач подарувала братові ТЗ, як фізично знищений. Вона погодилась із розміром страхового відшкодування. Крім того, зазначив, що докази стосовно витрат на правничу допомогу, будуть подані відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
В судове засідання відповідач не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомлено.
В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що визнаються обставини про те, що відповідач був винним у вчиненні ДТП, внаслідок якого позивачу пошкоджено транспортний засіб і завдано матеріальної шкоди. Між тим, вважає, що розмір збитків не є доведеним. Так, ДТП мала місце 17.02.2025, звіт СК складений 21.02.2025, з яким позивач погодилась, а тому слід вважати, що вона 29.05.2025 погодила і розмір шкоди, і розмір виплати страхової компанії, а тому не було підстав для проведення експертизи та стягнення з відповідача витрат на проведення експертизи у розмірі 7000грн. Позивач 02.06.2025 отримала страхове відшкодування від СК; 06.06.2025 складений висновок експерта, 23.07.2025 вона подарувала транспортний засіб брату, а вже 01.08.2025 її брат продав ТЗ. Вважає, що відсутні докази про те, в якому стані був подарований ТЗ братові; відсутні докази про те, що ТЗ був в непридатному стані. Крім того, на думку представника, за короткий проміжок часу брат не міг відремонтувати ТЗ (за 7 днів), враховуючи час ремонту, що вказаний у калькуляції. Також, слід враховувати пробіг ТЗ між фактом дарування та продажу ТЗ, який є значним. Вважає, що ТЗ до його дарування був відремонтований, а тому позивачем невірно визначено розмір збитку. При цьому, фізичне знищення передбачає, якщо ТЗ не може бути відремонтований. Враховуючи вартість ТЗ по оцінці СК та по висновку експертизи, вбачається, що брат продав ТЗ ще дорожче, а тому не можливо вважати, що ТЗ був фізично знищений. Доказів про те, що протягом часу з 03.03. по 23.07.2025 ТЗ був відремонтований, немає, хоча він повинен був бути відремонтований. Вважає, що слід вважати, що розмір 58815,53грн. – це сума, яку міг би відшкодувати відповідач позивачу. Між тим, відповідач не визнає розмір збитку, оскільки на час продажу ТЗ - 01.08.2025, його стан покращився, оскільки був проданий за більшу вартість, ніж вартість, що вказана у висновку експертизи, а тому не можливо вважати, що ТЗ був фізично знищений. У висновку експерта вказано, що ТЗ з 30.05.2025 по 05.06.2025 продавався за 87900грн., хоча позивач подарувала братові ТЗ за 40000грн., що також, як на думку відповідача, свідчить про те, що ТЗ не був фізично знищений. Відповідно, наявні підстави для відмови у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення за таких підстав:
встановлено, що 17.11.2025 о 15 год. 40 хв. в м. Черкаси, по вул. Благовісна, 289, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «OPEL ASTRA», р.н. НОМЕР_1 , на нерегульованому перехресті, рухаючись по другорядній дорозі, не надав перевагу в русі автомобілю «FORD FOCUS», р.н. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого автомобілі зіткнулися, через отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Після зіткнення ТЗ «OPEL ASTRA», будучи в неконтрольованому заносі, здійснив наїзд на бордюрний камінь, чим завдав матеріальних збитків КП «ЧЕЛУА», що чим порушив вимоги пунктів 2.3 б), 16.11 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Внаслідок ДТП автомобіль «FORD FOCUS», р.н. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження. Цей транспортний засіб на час ДТП належав позивачу, відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 .
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.02.2025, у справі №711/1340/25, ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Це судове рішення набрало законної сили 10.03.2025.
Суд звертає увагу на те, що вказані обставини не доказуються при розгляді цієї справи, враховуючи положення ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України, якими визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Цивільна відповідальність ОСОБА_2 , на автомобіль «OPEL ASTRA», р.н. НОМЕР_1 , застрахована у ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» згідно поліса цивільно-правової відповідальності №СА1145536. Розмір франшизи за вказаним полісом складає 3200 грн.
За даними листа директора з правових питань ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» Данилової Т. від 24.09.2025 №240925-7462/к, - ліміт відповідальності за договором №СА1145536 становить 160000грн., франшиза 3200грн.
Відповідно до звіту № А02-21 про оцінку пошкодженого автомобіля, належного позивачу, складеного 03.03.2025 ФОП ОСОБА_3 на замовлення АТ «СК «АРКС» від 21.02.2025, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля р.н. НОМЕР_2 унаслідок ДТП прирівнюється його ринковій вартості на момент ДТП і складає 338628грн. 00коп.
Відповідно до висновку експерта Березовського А.А. № 60 від 06.06.2025, складеного за замовлення ОСОБА_1 від 02.04.2025: ринкова вартість автомобіля FORD FOCUS, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , на дату ДТП 17.02.2025 до моменту ушкодження складає 346439 грн. 00коп.; ринкова вартість автомобіля «FORD FOCUS», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , після пошкоджень отриманих при ДТП 17.02.2025 складає 87900грн. 00коп.; вартість матеріального збитку заподіяна власнику автомобіля FORD FOCUS, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження останнього при ДТП 17.02.2025 складає 346439 грн. 00 коп. Цим експертом було здійснено огляд транспортного засобу, про що 11.04.2025 складено протокол огляду ТЗ за участю власника ОСОБА_1 .
Відповідно до акту наданих послуг від 06.06.2025 та платіжної інструкції від 11.04.2025 експерту ОСОБА_4 сплачені кошти за проведення вказаної експертизи у розмірі 7000грн. 00коп.
02.06.2025 ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ»здійснила позивачу страхову виплату в розмірі 156800 грн. (максимальна сума страхової виплати за мінусом франшизи 3200 грн.), що визнається позивачем і не заперечується відповідачем.
За даними розрахунку суми страхового відшкодування ПРАТ «СК «АРКС» розмір страхового відшкодування за вирахуванням вартості залишків та франшизи складає: 338628,00 – 85290,07 = 253337,93грн.; 160000 – 3200 = 156800грн. На цьому документі наявний запис: «з розрахунком згодна 29.05.2025, ОСОБА_1 , підпис».
Відповідно до договору дарування транспортного засобу від 23.07.2025 через ТСЦ №7141 РСЦ ГСЦ МВС в м. Черкаси, автомобіль FORD FOCUS, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , який належав ОСОБА_1 був нею подарований ОСОБА_5 ; цей дарунок оцінено у 40000грн.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , за ОСОБА_5 здійснена перереєстрація ТЗ 23.07.2025.
Договором комісії від 01.08.2025, що укладений між ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну винагороду вчинити за рахунок комітента від свого імені правочин щодо продажу транспортного засобу автомобіля FORD FOCUS, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 . При цьому, був складений акт приймання-передачі ТЗ від 01.08.2025 та акт технічного стану ТЗ, за яким вказано, що ТЗ перебуває у робочому стані.
Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 02.08.2025 суб`єкт господарювання ФОП ОСОБА_6 продав ОСОБА_7 транспортний засіб автомобіль FORD FOCUS, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 за 410000грн. 00коп. При цьому, був складений акт огляду реалізованого ТЗ від 02.08.2025.
Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Цивільне процесуальне законодавство закріплює положення щодо того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази для суду не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як визначено статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У ч. 2 ст. 16 ЦК України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За нормами статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Відповідно до положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Частина друга статті 1166 ЦК встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, тобто особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.
Як роз`яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
Як передбачено ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Отже, для відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, достатньо лише трьох підстав: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою.
Грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.
Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору страхову суму.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Відповідно до ст. 979 ЦК України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.
Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну (ст. 980 ЦК України).
Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (ст.982ЦК).
Згідно з положеннями статті 11 ЦК України, заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.
Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, регламентовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 (далі Закон №1961) та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.2024 (далі Закон №3720).
Проте, оскільки дорожньо-транспортна пригода, цивільно-правові наслідки якої є предметом розгляду судом цивільної справи №711/7512/25, мала місце 17.02.2025, тому суд, керуючись п.1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3720, згідно якого цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року, дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин положень Закону № 3720.
Слід зазначити, що Закон України № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час виниклих правовідносин) - є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 цього Закону, потерпіла особа - фізична особа, життю, здоров`ю та/або майну якої заподіяно шкоду, та/або юридична особа, майну якої заподіяно шкоду, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка має право на відшкодування такої шкоди відповідно до цього Закону
Статтею 4 цього Закону визначено, що предметом договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом. Об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.
За положеннями ст. 5 цього Закону, страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.
Відповідно до статті 6 цього Закону, укладаються договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності таких видів: 1) договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє виключно на території України (далі - внутрішній договір страхування); 2) договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє на території держав - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", зазначених і не викреслених у страховому сертифікаті "Зелена картка" (далі - міжнародний договір страхування).
Умови та строк дії укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності передбачені у статті 11 згаданого Закону (в редакції, чинній на час виниклих правовідносин).
У разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону. Страхові (регламентні) виплати за внутрішнім договором страхування, крім регламентних виплат, що здійснюються МТСБУ відповідно до пунктів 1-3 і 5 частини першої статті 43 цього Закону, обмежуються страховими сумами, встановленими відповідно до законодавства на день укладення такого договору (ч. 1, абз. 1 ч. 3 ст. 14 цього Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 згаданого Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.
У разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи (п. 1 ч. 1 ст. 26 цього Закону).
Статтею 27 цього Закону визначено, що страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із: 1) відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті; 2) евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України; 3) оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати. Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.
Відповідно до ст. 28 цього Закону, транспортний засіб вважається знищеним, якщо вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, страхова (регламентна) виплата розраховується як сума: матеріальних збитків, що визначаються як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та після пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; документально підтверджених витрат, пов`язаних з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки такого транспортного засобу на території України. Ринкова вартість транспортного засобу до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди визначається суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом або страховиком (МТСБУ) відповідно до положень законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні. Ринкова вартість транспортного засобу після його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди визначається страховиком (МТСБУ) на підставі цінової пропозиції, отриманої щодо заявленого для продажу пошкодженого транспортного засобу на аукціоні з продажу пошкоджених транспортних засобів, у тому числі що проводиться з використанням інформаційно-комунікаційних систем (онлайн-аукціон, торги). За домовленістю між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою вартість транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може визначатися страховиком (МТСБУ) відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні. Страховик (МТСБУ) разом із здійсненням страхової (регламентної) виплати у зв`язку із знищенням транспортного засобу зобов`язаний відшкодувати документально підтверджені витрати потерпілої особи на оплату послуг суб`єкта професійної оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, у разі якщо потерпіла особа обрала їх самостійно для визначення розміру вартості відновлювального ремонту, у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону.
У пункті 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) зроблено правовий висновок щодо застосування положень Закону №1961, згідно якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливий за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страхувальника не виникло зобов`язання з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страхувальника. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди та сумою страхового відшкодування.
Суд застосовує означений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, оскільки положення ст. 37 Закону № 1961, які обмежують обов`язок страховика здійснити страхове відшкодування лімітом відповідальності, є за змістом аналогічними положенням ст. 30 Закону № 3720 (випадки, у яких страхова (регламентна) виплата не здійснюється).
Таким чином, за результатами розгляду справи, враховуючи досліджені докази, яким дана правова оцінка, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки встановлено, що внаслідок протиправних дій відповідача позивачу було завдано матеріальної шкоди (пошкодження належного їй на праві власності автомобіля – фізично знищений). Позивачем від страхової компанії отримане страхове відшкодування у розмірі 156800грн. 00коп., тобто у межах ліміту 160000грн. 00коп., за вирахуванням франшизи 3200грн. 00коп., але цією сумою грошових коштів не покриваються збитки, яких зазнала ОСОБА_1 .
Висновком експертизи № 60 від 06.06.2025, який є належним та допустимим доказом, у розумінні ст.ст. 76-78 ЦПК України, встановлено ринкову вартість автомобіля, що на час ДТП 17.02.2025 належав позивачу, - на дату ДТП до моменту його пошкодження, ринкову вартість цього ТЗ після його пошкодження, а також вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля після його пошкодження.
Відповідно, враховуючи вартість збитку - 346439грн., здійснену позивачу страхову виплату - 156800грн. (за виключенням франшизи 3200грн.) та вартість (залишкову) автомобіля після пошкодження під час ДТП – 87900грн., - розмір збитку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 101739грн. 00коп., в т.ч. франшиза 3200грн. (346439 – 156800 - 87900). Крім того, позивачем належними доказами доведено факт сплати 7000грн. 00коп. за проведення експертного дослідження та складання висновку експерта № 60, а тому ці кошти також слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , як збитки, які їй були завдані внаслідок неправомірних дій відповідача. Таким чином, загальний розмір збитку, який підлягає до стягнення з ОСОБА_2 становить 108739грн. 00коп.
Що стосується доводів відповідача про те, що ОСОБА_1 після ДТП спочатку було подаровано автомобіль іншій особі за меншу вартість, ніж вартість, за яку здійснювався його продаж (але не був проданий) через торговий майданчик; відсутність підстав вважати, що ТЗ був фізично знищений; подальший продаж цього автомобіля у серпні 2025 року за більш високою ціною, ніж він був оцінений під час оформлення договору дарування; відсутність даних про здійснений/не здійснений ремонт ТЗ після ДТП тощо, то суд вважає їх безпідставними, оскільки розмір збитків, який завданий потерпілій особі, визначається на час завдання шкоди, незалежно від того, які дії вчинялися його власником та іншими особами стосовно цього майна після ДТП. Відповідачем доводи сторони позивача не були спростовані належними та допустимими доказами, а заперечення проти позову грунтувалися лише на припущеннях, що не може бути покладено в основу рішення по справі. Також, суд не погоджується із твердженнями сторони відповідача про те, що позивач погодила із страховою компанією розмір відшкодування, що є також підставою для відмови у позові, оскільки ОСОБА_1 отримала страхове відшкодування у межах ліміту, встановленого договором (полісом).
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1211грн. 20коп., що був сплачений позивачем при подачі до суду цього позову, з огляду на дані платіжної інструкції від 13.08.2025.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 786-84, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в :
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 108739 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1211грн. 20коп., а всього – 109950грн. 20коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складений 11.05.2026.
Головуючий суддя С.М. Позарецька
Оригінал: reyestr.court.gov.ua