Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №1715/2869/12 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 1715/2869/12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Рогозін С.В., перевіривши заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу і порядку виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області № 1715/2869/12 від 24.02.2012 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2026 року Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

15 травня 2026 року до суду надійшла заява Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про залишення без розгляду вказаної заяви.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про таке.

Нормами КУпАП не врегульовано питання про залишення заяви без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року по справі №2-591/11 зазначила, що суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на віднесення справ про адміністративні правопорушення до кримінальної сфери судочинства.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе застосувати аналогію закону, а саме норми КПК України.

Правилами ч.ч. 1, 3 ст. 26 КПК України затверджено принцип диспозитивності, за яким сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, якими серед інших є засади змагальності та диспозитивності, в тому числі і принцип аналогії закону.

Відповідно до принципу диспозитивності кримінального провадження сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.

Оскільки заявник не підтримує заяву про зміну способу і порядку виконання рішення , то суд дійшов висновку, що заяву про зміну способу і порядку виконання рішення слід повернути без розгляду, оскільки це не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

Керуючись ст. 283-285, 304 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу і порядку виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області № 1715/2869/12 від 24.02.2012 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 повернути без розгляду особі, яка її подала.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського міського суду

Рівненської області Святослав РОГОЗІН